§ 25. Освічений абсолютизм

Пригадайте

1. Яку війну можна назвати першим європейським збройним протистоянням? У чому полягають причини цього конфлікту? Назвіть його наслідки для країн Європи. У якому документі вони були закріплені?

2. У чому полягає особливість територіального устрою Німеччини?

3. У чому полягає особливість церковного життя Німеччини?

4. Який документ засвідчив тезу: «Чия влада — того й віра»? Які основні положення цього документа?

1. Прусське королівство

У XVIII ст. в деяких європейських країнах набуло поширення явище, яке відоме в історії як освічений абсолютизм. Це була спроба пристосувати абсолютизм до нових умов, спираючись на ідеї просвітників. Найяскравіші приклади освіченого абсолютизму — правління Фрідріха II в Пруссії, Марії-Терезії та Йосипа II в Австрійській монархії, Катерини II в Росії.

У ранній Новий час поступово відбувається піднесення окремих земель Священної Римської імперії. З-поміж них особливо вирізняється Бранденбург, який з 1415 р. належав династії Гогенцоллернів. На початку XVII ст. вони приєднали до своїх володінь Пруссію й території в районі Нижнього Рейну.

Освічений абсолютизм — політика абсолютизму в деяких європейських країнах у XVIII ст. Її змістом було знищення або перетворення «згори» застарілих феодальних порядків.

Засновником Пруссько-Бранденбурзької держави можна справедливо вважати курфюрста Фрідріха Вільгельма (1640-1688), який створив централізовану систему управління й постійну армію. Його син, Фрідріх III, отримав згоду імператора на перетворення Пруссії на королівство. Він став першим прусським королем і зійшов на трон під іменем Фрідріха І. Обряд коронації відбувся 18 січня 1701 р. в м. Кенігсберзі (нині м. Калінінград на території Росії). Так виникло Прусське королівство. Фрідріх І утримував блискучий двір, опікувався наукою й мистецтвом, заснував університет у Галле, Академію мистецтв, а також Академію наук, яку очолив видатний учений Готфрід Лейбніц.

Наступний прусський король Фрідріх Вільгельм І (1713-1740), який управляв у дусі абсолютизму, перетворив Пруссію на могутню державу із сильною армією й бюрократичним апаратом. Наприкінці правління Фрідріха Вільгельма І прусська армія налічувала майже 90 тис. вояків при населенні 2,5 млн осіб. По суті, уся держава працювала на армію. Більшість офіцерських і цивільних посад належала дворянам. У своїх маєтках вони були повновладними господарями над кріпосними селянами.

АВСТРІЙСЬКА МОНАРХІЯ ГАБСБУРГІВ і БРАНДЕНБУРЗЬКО-ПРУССЬКА ДЕРЖАВА у XVIII ст.

Основу економіки Пруссії становило сільське господарство, продукція якого, передусім зерно, вивозилася за кордон. Важливу роль відгравала колонізація нових земель. Заохочувався розвиток промисловості, що працювала переважно на армію. Бюргерство було усунуте від участі в політичному житті країни.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Фрідріх Вільгельм І був страшенним скнарою, ненавидів розкіш, багатство, що розквітали при королівському дворі. Він уважав, що все це призводить до руйнування держави. Король твердив, що справжній німець не мусить бути освіченим, а всі вчені мужі — дурні. Його сучасники переповідають, що Фрідріх Вільгельм І навіть погрожував закрити Берлінську академію наук, а видатного філософа Готфріда Лейбніца вважав абсолютно непотрібною людиною, яка непридатна навіть для того, щоб стояти на варті. Загалом король зневажливо ставився до вчених і письменників, за що отримав прізвисько «фельдфебель на троні». В історію він увійшов як «солдатський король».

2. Нова державна політика Фрідріха II

Впливовою європейською державою Пруссія стала за правління Фрідріха II Великого (1740-1786). Він був зовсім не схожий на свого батька — Фрідріха Вільгельма І. Новий король здобув добру освіту, знав кілька мов, був обізнаний з філософією Просвітництва, захоплювався літературою, грав на флейті.

На початку свого правління Фрідріх II здійснив судову реформу й провів значну роботу з кодифікації законодавства. Усе це сприяло зміцненню абсолютизму. Однак освічений абсолютизм Фрідріха II мав певні особливості. Король правив одноосібно, без міністрів. Єдиною опорою держави він уважав дворянство й захищав його інтереси. Побоюючись утратити підтримку дворянства, Фрідріх II не поспішав скасовувати кріпосне право, хоча й провів деякі реформи, спрямовані на полегшення становища селянства. Було видано укази, які забороняли поміщикам забирати в селян землю.

Як і його попередники, Фрідріх II приділяв значну увагу армії. Він створив 200-тисячну найману армію, яка славилася залізною дисципліною й уважалася найсильнішою в Європі. На її утримання витрачалося 2/3 державного бюджету. Майже вся Пруссія працювала на армію, що стимулювало розвиток виробництва за принципом державних замовлень. Держава сприяла створенню нових мануфактур через надання власникам фінансової допомоги. Тут зобов’язували безоплатно працювати ув’язнених і підлітків із сиротинців. Тільки в Берліні налічувалося 65 ткацьких мануфактур, на яких трудилося 15 тис. робітників.

За правління Фрідріха II було скасовано внутрішні митниці, заохочувався експорт готових виробів і заборонялося вивезення сировини. Натомість суттєво обмежувався імпорт товарів. Отже, Фрідріх II дотримувався політики меркантилізму.

А. Графф. Фрідріх II Великий. 1781 р.

У Пруссії було введено обов’язкову початкову освіту. Учителями здебільшого були колишні військові, не дуже освічені, проте добре навчені карати учня. У релігійних питаннях король відзначався віротерпимістю. Було підтверджено свободу віросповідання й заборонено процеси проти відьом.

Приватне життя монарха протікало у зведеному ним у 1745 р. палаці Сан-Сусі. Тут він написав кілька історичних і філософських праць і навіть музичних творів. Його двір відвідало чимало провідних письменників і філософів, зокрема Вольтер.

Основним супротивником Пруссії була імперія Габсбургів, яка намагалася завадити Фрідріху встановити панування над німецькими князівствами. У 1756 р. оформився союз Австрійської монархії з Францією, до якого приєдналися Росія, Саксонія, Польща та Швеція. Тоді Фрідріх II вступив у союз з Англією й розв’язав Семилітню війну (1756-1763). Він виявив себе талановитим полководцем і здобув кілька перемог над австрійськими й французькими військами. Однак у битві з російською армією під Кунерсдорфом прусське військо було розгромлене. У 1760 р. російські війська вступили до Берліна. Від остаточного розгрому Пруссію врятувало воцаріння на російському троні Петра III, який припинив війну. Як наслідок, Пруссія зберегла захоплену раніше в австрійських Габсбургів багату Силезію. Важливим досягненням Фрідріха II стало приєднання Західної Пруссії внаслідок першого поділу Польщі.

За правління Фрідріха II Прусське королівство стало великою державою, яка по праву претендувала на провідне місце серед європейських країн.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1768 р. З «Політичного заповіту» Фрідріха II

Я жив філософом і хочу бути похованим таким, без пишноти, без розкоші... у Сан-Сусі, на верхній терасі, у гробниці, яку я сам приготував...

Я ніколи не був ні скупим, ні багатим... На державні доходи я дивився як на святиню, торкнутися якої не може жодна нечестива рука... моє правління... не порушувало спокою моєї совісті, і я не злякався б дати про нього відкритий публічний звіт...

Мої останні бажання... спрямовані на благоустрій держави... хай буде вона завжди керована справедливо, мудро й несхибно...

• Як ви вважаєте, чи був Фрідріх II «освіченим монархом»?

• Як, на вашу думку, оцінив би цей заповіт Вольтер?

3. Володіння австрійських Габсбургів

Австрійська монархія Габсбургів виникла в процесі об’єднання чеської й угорської держав та австрійських земель упродовж XVI — першої чверті XVII ст. Після Вестфальського миру австрійські Габсбурги, крім своїх спадкових земель — Австрії, Штирії, Каринтії, Крайни, Тироля, володіли також Чехією, Моравією, Силезією, Словаччиною, північно-західною частиною Угорщини, Хорватією. До того ж їм належали й невеликі володіння в Південно-Західній Німеччині. З 1438 р. Габсбурги незмінно посідали трон імператорів Священної Римської імперії.

Герб династії Габсбургів

Після завершення Тридцятилітньої війни увага австрійських Габсбургів була прикута до східних кордонів, де на них знову чигала турецька небезпека. Аж до кінця XVII ст. турки мали перевагу, а їхні володіння простягалися до Будапешта й Карпатських хребтів, займаючи більшу частину Угорщини. Неодноразово виникала загроза й столиці монархії — Відню. У 1683 р. велике турецьке військо взяло місто в облогу й відступило тільки завдяки вчасній підмозі польського короля Яна Собеського. Після цього Габсбурги поступово почали відвойовувати в турків угорські землі. Війна з Туреччиною завершилася в 1699 р. підписанням Карловацького мирного договору. Згідно з його положеннями, до монархії Габсбургів відійшла Хорватія, частина Словенії, а також майже повністю Угорщина й Трансільванія. У XVIII ст. Австрійська монархія, іноді в союзі з Росією, продовжувала воювати з турками за нові території.

Наприкінці XVII ст. Австрійська монархія Габсбургів була чи не найбільшою європейською державою. Зрозуміло, що її територію заселяли різні народи, об’єднані владою одного монарха: австрійці, німці, угорці, румуни, італійці, кілька слов’янських народностей, серед яких були чехи, словаки, хорвати та ін. Народи імперії розмовляли різними мовами, дотримувалися своїх звичаїв і традицій. Однак основні посади в державі обіймали австрійці. Панівне становище займала католицька церква. Протестанти вважалися ледь не державними злочинцями: для ведення торгівлі їм був потрібен особистий дозвіл імператора, а селян-протестантів віддавали в рекрути. Значного поширення протестантське віросповідання набуло в Трансільванії й Угорщині. Віденський двір поводився з Угорщиною як з підкореною провінцією.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Під час австро-турецької війни деякі угорські вельможі намагалися звільнити свою батьківщину з-під влади Габсбургів. До таких належав і молодий угорський граф Імре Текелі, який очолив рух противників Габсбургів — куруців. У 1678 р. загони куруців зробили спробу захопити Мукачівський замок (нині — територія Закарпатської області України), але після чотириденної облоги були змушені відступити: на той час у замку перебувала вдова трансільванського князя Ференца І Ракоці — красуня Ілона Зріні. З’ясувалося, що Імре Текелі давно кохає цю вродливу й освічену жінку й мріє з нею одружитися. Та проти їхнього шлюбу виступав австрійський королівський двір. Однак граф Текелі виявився наполегливим, і Габсбургам довелося поступитися. Грандіозне весілля 39-річної Ілони Зріні й 25-річного Імре Текелі відбулося в червні 1682 р. в Мукачівському замку. Після одруження граф Текелі в союзі з турецьким султаном продовжував боротьбу проти Габсбургів, звільнивши значну частину угорських і словацьких земель. Та вічна дружба з турками не склалася: вони взяли Текелі в полон і згодом переправили до Стамбула. Вірна дружина Ілона Зріні впродовж 1685-1688 рр. боронила Мукачівський замок від австрійських військ, ставши символом жіночої відданості й мужності.

А. Ман’єкі. Ференц II Ракоці. 1705 р.

На початку XVIII ст. австрійські Габсбурги взяли активну участь у війні за «іспанську спадщину» (1701-1714). У результаті до монархії Габсбургів було приєднано Іспанські Нідерланди, а також італійські землі — Неаполь, Сардинію, Мілан і Ломбардію.

Водночас жорстока політика щодо протестантів спричинила визвольну війну угорського народу 1703-1711 рр., яку очолив син Ілони Зріні — Ференц ІІ Ракоці. Головною метою повсталих куруців було повалення в Угорщині влади Габсбургів. Війна завершилася укладенням мирного договору, згідно з яким Угорщина формально зберегла свою самостійність у складі монархії Габсбургів: угорці отримали свободу віросповідання й право обіймати вищі адміністративні посади.

Австрійська монархія була загалом аграрною країною, 80 % населення якої становили селяни. У західних областях (власне в Австрії, Штирії, Крайні) селяни були вільними й сплачували за землю натуральну чи грошову ренту. В інших регіонах поміщицьке господарство ґрунтувалося на праці селян на панщині. Так, у Чехії панщина становила 3-4 або й більше днів на тиждень.

Основними галузями промисловості залишалися гірнича справа, металургія, а також галузі, що задовольняли потреби армії та імператорського двору. Перша централізована мануфактура була заснована у Відні в 1676 р. Вона виготовляла венеційське скло, шовкові тканини, майоліку. На слов’янських та угорських землях почали селитися численні колоністи, переважно німці. Найбільш економічно розвиненими були Австрія й Чехія.

Незважаючи на прагнення Габсбургів посилити свою владу й зміцнити абсолютизм у провінціях, очолюваних губернаторами, надалі зберігалися станово-представницькі зібрання, що складалися з місцевої знаті, духовенства й виборних осіб від найбільших міст.

4. Реформи Марії-Терезії та Йосипа II

Невідомий художник. Марія-Терезія. XVIII ст.

Однією з найвидатніших постатей династії Габсбургів була Марія-Терезія, старша донька імператора Священної Римської імперії Карла VI. Вона відзначалася винятковою освіченістю, богобоязливістю, знала кілька мов. Офіційно Марія-Терезія була тільки дружиною імператора Священної Римської імперії Франца Лотаринзького і як ерцгерцогиня австрійська мала титул королеви Угорщини й Чехії. Насправді ж у її руках була зосереджена вся влада в Австрійській монархії, а її чоловік займався питаннями економіки.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Коли 1740 р. помер батько Марії-Терезії, то саме вона мала успадкувати владу в Австрії, Чехії й Угорщині. Однак деякі європейські держави забажали скористатися із ситуації й розширити за рахунок Габсбургів свої володіння. Прусський король Фрідріх II разом з курфюрстом Баварії напали з півночі й заходу, а іспанці та венеційці — з півдня. У 1741 р. ворожі загони вже знаходилися на австрійській території й захопили Прагу. Здавалося, що монархію австрійських Габсбургів ось-ось буде розділено. У цій важкій ситуації Марія-Терезія, яку на той час уже було короновано угорською короною, звернулася до Державних зборів Угорщини. На зборах угорці з вигуками: «Віддамо наше життя й кров за нашу королеву» проголосували за надання Марії-Терезії військової підтримки. Поява угорських вояків стала переломною в бойових діях. Ворога було витіснено, і, згідно з укладеним перемир’ям, до Пруссії відійшла тільки частина Силезії.

За правління Марії-Терезії (1740-1780) та її сина Йосипа II (1780-1790, із 1765 р. правив разом із матір’ю) було проведено ряд реформ, які мали перетворити монархію Габсбургів на централізовану державу з добре розвиненою економікою, досконалою системою адміністративного управління, боєздатною армією.

Реформи були проведені в усіх сферах матеріального й духовного життя. Марія-Терезія дослухалася до діячів Просвітництва, відбираючи з їхніх ідей раціональне зерно. Йосип II пішов ще далі й проводив реформи навіть усупереч волі дворянства й духовенства.

Державні перетворення Марії-Терезії розпочалися з військової реформи. У 1748 р. в країні було запроваджено новий порядок військового набору, що проводився за спеціальними списками в новостворених військових округах. Рекрутська служба ставала пожиттєвою. Судова реформа підпорядкувала всі суди державі, обмеживши в такий спосіб свавілля сеньйорів щодо селян. У 1768 р. було розроблено новий кримінальний, а також цивільний кодекси.

Згодом було оголошено про обмеження застосування смертної кари та відміну катувань; видано закон про загальний податок, який мали сплачувати навіть дворяни й церква. У зв’язку з цим було проведено загальний перепис населення. У 1775 р. практично ліквідували внутрішнє торгове мито, натомість збільшувалося мито на товари, що вивозилися з країни.

У західних австрійських землях також відбулися зміни, які сприяли централізації державного управління: запроваджено Державну раду, придворну державну канцелярію та міністерства. Області було поділено на округи, у яких з’явилися урядові чиновники для збирання податків.

Невідомий художник. Йосип II Габсбург. XVIII ст.

Важливі зміни відбулися у сфері освіти. У 1774 р. Марія-Терезія започаткувала систему загальної шкільної освіти. Було засновано народні школи для простих людей, ремісничі й сільськогосподарські училища, реформовано гімназії, відкрито університети, гірничі й торгові академії, мистецькі навчальні заклади. Університети звільнялися від впливу єзуїтів. Замість церковної запроваджувалася державна цензура.

Під час свого правління Йосип II, який успадкував від батька трон імператора Священної Римської імперії, намагався реформувати застарілі феодальні установи монархії Габсбургів, проводив політику протекціонізму, заохочував розвиток мануфактур. Упродовж 1781-1785 рр. він скасував особисту залежність селян. Імператор обмежив самостійність католицької церкви, закрив чимало монастирів, частково секуляризував церковне майно. У 1781 р. він видав едикт про свободу віросповідання.

Намагаючись зміцнити свою владу, Йосип II запровадив єдину централізовану систему управління, а німецьку мову проголосив державною.

Отже, реформи Марії-Терезії та Йосипа II були спрямовані на посилення абсолютної монархії та пожвавлення економічного життя держави. Щоправда, авторитарно-бюрократичні методи правління Йосипа II призвели до заворушень на національних окраїнах імперії.

5. Українські землі в складі Австрійської монархії Габсбургів

У 1772 р. внаслідок першого поділу Польщі австрійські Габсбурги приєднали до своїх володінь Східну Галичину. Новоприєднані українські землі разом із польськими утворили Королівство Галичини й Лодомерії з центром у Львові. Через два роки Габсбургам дісталася також Буковина. Якийсь час Буковиною управляла австрійська військова адміністрація, а в 1787 р. її було приєднано до Галичини. Задовго до 1772 р. частиною Австрійської монархії Габсбургів стало Закарпаття, яке з XI ст. було невід’ємною складовою Угорського королівства.

Більшість населення новоприєднаного регіону становили українці, також тут жили поляки, євреї, угорці й румуни. Ще за часів середньовіччя сюди почали переселятися німці.

Основною галуззю економіки українських земель у складі Австрійської імперії було сільське господарство. Розвивалося традиційне ремісниче виробництво — ткацька, шкіряна, деревообробна й соляна галузі. Однак ремісничі вироби не могли конкурувати з товарами, які завозилися з Австрії й Чехії. Загалом українські землі були відсталим аграрним регіоном, звідки в імперію постачали продукцію сільського господарства й сировину.

Реформи Марії-Терезії та Йосипа II стосувалися й українських земель Австрійської монархії. Завдяки освітній реформі імператриці навчання в початкових школах почали проводити рідною мовою. Йосип II звільнив селян від особистої залежності, зобов’язавши поміщиків не захоплювати їхні землі. Панщина становила 30 днів на рік. Судочинство над селянами перейшло від поміщиків до державних службовців.

Йосип II намагався боротися з лихварством, яким займалися переважно євреї. Їх заохочували брати землю й вести сільське господарство. Єврейське населення отримало такі ж права, як інші народи: дозволялися відправи в синагогах, було скасовано обов’язок носити спеціальний одяг й сплачувати податок за переміщення територією імперії.

Своїм указом (патентом) Йосип II урівняв у правах католиків, протестантів (лютеран і кальвіністів) і греко-католиків, заборонив уживати принизливу назву «уніат». Церква була підпорядкована державі, священнослужителі стали державними службовцями. Віруючі всіх церков набули рівних прав щодо призначення на державну службу, навчання у вищих навчальних закладах, можливості купувати й продавати землю.

У 1774 р. у Відні при церкві Святої Варвари було засновано греко-католицький навчальний заклад для підготовки духовенства — «Барбареум». Згодом у Львові відкрилася греко-католицька семінарія. У 1784 р. у Львові було закрито єзуїтську академію й поновлено діяльність Львівського університету (при ньому в 1787-1809 рр. працював Руський інститут). У 1808 р. було поновлено Галицьку митрополію.

Отже, реформи Марії-Терезії та Йосипа II створили сприятливі умови для економічного й культурного розвитку західноукраїнських земель, однак наступники престолу фактично знищили ці перетворення.

Освічений абсолютизм, Семилітня війна, Карловацький договір; 1525, 1699, 1756-1763; Фрідріх Вільгельм І, Фрідріх II, Марія-Терезія, Йосип II.

1. Покажіть на карті західноукраїнські землі, які входили до складу Австрійської імперії.

2. Покажіть на карті територію Пруссії та землі, які вона отримала згідно з першим поділом Польщі. Як це вплинуло на її становище серед країн Європи?

3. Назвіть реформи, які були проведені австрійськими Габсбургами.

4. Назвіть причини перетворення Пруссії на велику європейську державу.

5. Вольтер писав про Фрідріха II та його батька: «Я вважаю, що важко знайти настільки несхожих між собою монархів, як ці двоє». Порівняйте особисті якості й політику Фрідріха Вільгельма І та Фрідріха II. Хто, на вашу думку, зробив для Пруссії більше? Обґрунтуйте свої висновки.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно