Англія у XVI ст.

§ 13. Англія у XVI ст.

1. Якими були особливості розвитку Англії наприкінці XV ст.? 2. Що таке Реформація? Як поширювалися реформаційні ідеї у Європі? 3. Які держави захопили найбільшу кількість колоній завдяки Великим географічним відкриттям?

Зміни в економіці та суспільстві. У XVI ст. Англія являла собою невелику за територією країну. Її володіння в Ірландії були незначними, Шотландія також не входила до її складу. Населення Англії на початку XVI ст. складало близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 мільйонів (без урахування Шотландії). На початку XVI ст. Англія, на відміну від Нідерландів, не була міською країною: у містах жило не більше 10 % населення. Наприкінці століття кількість городян зросла до 20 %. Англія залишалася переважно аграрною країною. Земля належала дворянам-землевласникам і королю. Переважна більшість селян власної землі не мала, за користування нею сплачувала грошову ренту.

На початку XVI ст. в сільському господарстві Англії відбулися значні зміни. Із появою мануфактур як в Англії, так і за її межами зріс попит на англійську вовну. Багато землевласників захопилися розведенням овець. Цей процес мав далекосяжні наслідки для розвитку Англії. Вовна перетворилася на головне багатство країни.

Сільське життя у XVI ст.

Британський торговельний флот

? Як наведені на с. 93, 94 ілюстрації відображають зміни в економіці та суспільстві Англії в XVI ст.?

Акціонерна компанія — колективне товариство, що об'єднує індивідуальні капітали пайовиків-акціонерів.

Відтоді й дотепер мішок із вовною як символ заможності Англії зберігається в палаті лордів англійського парламенту і служить сидінням для лорда-канцлера.

Справжнім потрясінням для Англії стала «революція цін», унаслідок якої великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п’ять, а подекуди і в сім разів. Селяни втрачали свої господарства, а з ними і єдиний засіб до існування, перетворюючись на жебраків.

Головною галуззю промисловості стало виробництво сукна. Замість вовни в XVI ст. Англія почала вивозити до інших країн сукна з вовни. У 60-ті рр. XVI ст. сукна становили 80 % усього англійського експорту. Саме зі зростанням попиту на сукно пов’язано поширення мануфактурного виробництва.

Унаслідок Великих географічних відкриттів Англія опинилася на перехресті торговельних шляхів між Європою та Америкою. Це стало поштовхом до зростання зовнішньої торгівлі. Поодинці купцям було страшно вирушати в мандрівки до далеких берегів. Щоб зменшити ризик, вони об’єднувалися в компанії. Перша така компанія виникла в 70-х рр. XV ст.

У XVI ст. англійські купці почали засновувати нові капіталістичні акціонерні компанії. Купці об’єднували свої капітали і ставали акціонерами компанії, отримуючи прибутки відповідно до свого внеску. Назви компаній характеризували головні напрямки англійської торгівлі.

Селянське повстання

Повстання Роберта Кіта у Норфолку 1549 р. проти огороджування

Аграрна революція — зміни в сільському господарстві, основним результатом яких є встановлення капіталістичних ринкових відносин.

Огороджування — насильницьке позбавлення селян землі, яку землевласники потім огороджували.

У XVI ст. швидко зростало економічне значення Лондона, який поступово перетворився на найбільший порт світу, центр торгівлі та фінансових операцій. Почалося формування лондонського Сіті — центральної частини міста, де зосереджувалися банківські контори та великі торговельні підприємства.

Особливістю розвитку сільського господарства Англії XVI ст. став початок аграрної революції. Для розвитку вівчарства землевласники (лендлорди) перетворювали землі у своїх маєтках на пасовища.

Збільшуючи площі пасовищ, вони зганяли селян із земель, якими ті користувалися, та огороджували їх. Цей процес отримав назву огороджування.

Унаслідок проведення огороджувань в Англії з’явилися нові суспільні верстви — нові дворяни та сільські наймити. Нові дворяни отримували прибутки від вирощування овець і продажу вовни. Поява нових суспільних верств стала свідченням формування в сільському господарстві Англії ринкових відносин. Гроші перетворювалися на капітал, який нові дворяни вкладали в розвиток свого господарства з метою отримання прибутку.

Аграрна революція і розвиток ринкових відносин у сільському господарстві зумовили великі зміни в англійському суспільстві. Мануфактурні підприємства та господарства нових дворян не могли забезпечити роботою величезну кількість знедолених селян. Міста заполонили жебраки. На початку XVII ст. лише в Лондоні їх налічувалося 50 тис. осіб. Король Генріх VIII (1509—1547 рр.) почав видавати закони, спрямовані проти жебрацтва. Збирати милостиню дозволялося тільки немічним і старим; тих, хто міг працювати, били батогом і зобов’язували повертатися додому. Якщо затримували вдруге — знову били та відрізали половину вуха. Кого затримували втретє — страчували як злочинця. За роки правління Генріха VIII було страчено 72 тис. волоцюг і жебраків. В історію ці закони увійшли під назвою «Криваве законодавство».

Король Едуард VI (1547—1553 рр.) посилив ці закони. Того, хто не працював, віддавали в рабство тому, хто на нього доніс. Якщо раб тікав, то за першу втечу йому випалювали на лобі або щоці тавро й віддавали в довічне рабство. За другу втечу ставили друге тавро, за третю — страчували як державного злочинця.

Генріх VIII Тюдор

Королівська Реформація. Зміцнення королівської влади. У XVI ст.

Англією правила королівська династія Тюдорів. Саме за правління другого короля із цієї династії — Генріха VIII — в Англії розпочалася Реформація. На відміну від Німеччини, де Реформація відбулася внаслідок народного руху «знизу», в Англії вона здійснювалася «згори» — за активного втручання самого короля. Саме тому її називали королівською.

Спочатку, коли в Європі розгорнулася Реформація, Генріх VIII виступив проти неї.

Проте особиста зацікавленість у звільненні від влади та опіки Папи змусила Генріха VIII змінити свої погляди. Приводом для проведення Реформації стала відмова Папи Климента VII дати Генріху VIII дозвіл на розірвання шлюбу з його першою дружиною — іспанською принцесою Катериною Арагонською.

Тоді розлючений Генріх VIII примусив з’їзд англійського духовенства ухвалити рішення, за яким король очолив церкву в Англії. Він без перешкод оформив розлучення та одружився з придворною красунею Анною Болейн.

Коли Климент VII почав погрожувати королю за такі дії відлученням від церкви, парламент 1534 р. прийняв Акт про супрематію (верховенство), яким оголосив про виведення англійської церкви з-під зверхності Риму й перехід її під опіку Генріха VIII. Усі католицькі догмати при цьому зберігалися.

Англіканська церква — державна церква у Англії, утворена в країні в XVI ст. внаслідок Реформації. З усіх протестантських церков найближча до католицької.

Марія Тюдор «Кривава»

У подружньому житті з Анною Болейн королю знову не поталанило. Спадкоємця престолу шлюб не приніс — королева народила доньку, а син помер. Через деякий час розчарований король безпідставно звинуватив Анну Болейн у невірності, що прирівнювалося до державної зради, і наказав стратити її.

За рішеннями парламенту в Англії закривалися всі монастирі, а їхнє майно переходило до короля. За часів Генріха VIII в Англії було закрито 3 тис. монастирів, їхні землі король роздав своїм прибічникам або розпродав, значно збагативши скарбницю. Землі купували нові дворяни та буржуазія для створення на них нових прибуткових господарств. Завдяки цьому реформа церкви сприяла розвитку ринкових відносин в Англії. Реформація провадилася методами терору. Десятки тисяч ченців опинилися без притулку й каралися «кривавими» законами проти жебраків. Від усіх англійців вимагали повного підкорення англіканській церкві. За відмову від її визнання карали, як за державну зраду.

Наступний король Едуард VI продовжував реформування церкви. Усі відправи здійснювалися англійською мовою, було спрощено церковні обряди. Прихильниками католицизму залишалися старі дворяни й велика кількість селянства, яке пов’язувало нову церкву з огороджуванням.

За правління королеви Марії Тюдор (1553—1558 рр.), яка дотримувалася католицизму, в Англії було здійснено спробу повернутися до старої, католицької віри. Марія Тюдор відновила католицьку церкву, почала страчувати протестантів, за що отримала прізвисько Марія «Кривава». Однак англіканська

церква вже глибоко вкорінилася в англійському суспільстві. Повертати землі монастирям ніхто не хотів.

Після смерті Марії Тюдор корона перейшла до Єлизавети І (1558—1603 рр.). Вона відновила англіканську церкву, оскільки Рим не визнавав її прав на престол. Було видано суворі закони проти католиків. Перехід з англіканської церкви в католицьку вважався державною зрадою. Діяльність Ордену єзуїтів було заборонено. У 1571 р. був прийнятий англійський «Символ віри» («39 статей»), у якому проголошувалися основні принципи англіканської церкви.

Англія в XVI — першій половині XVII ст.

Коронаційний портрет Єлизавети І Тюдор

? Порівняйте вигляд пуритан та англійської знаті. Що, на вашу думку, відображають ці відмінності?

Пуритани

Як і в лютеранстві, декларувався принцип спасіння людини вірою, але в Англії зберігалися два таїнства: хрещення і причастя. Богослужіння мало здійснюватися лише англійською мовою за особливим служебником, затвердженим урядом. В іншому нова церква нагадувала католицьку: було дозволено шанування ікон, зберігалися розкішне вбрання духовенства, виконання органної музики, урочисті процесії. Порівняно з лютеранством і кальвінізмом англіканська церква мала більш поміркований характер.

Період правління Тюдорів в історії Англії пов’язаний зі становленням абсолютизму. За правління Генріха VIII головним органом управління країною з практично необмеженими повноваженнями стала підпорядкована королю Таємна рада. Однак на відміну від Франції та Іспанії, де діяльність станово-представницьких органів була фактично припинена, в Англії важливе значення зберігав парламент. Саме спираючись на його підтримку, Генріх VIII здійснив відокремлення англійської церкви від Риму.

Виникнення руху пуритан. Серед частини невдоволеної обмеженістю Реформації буржуазії поширилися ідеї кальвінізму. Ці люди виступали за «очищення» англіканської церкви від залишків католицизму. Називали їх пуританами (від латин. purus — чистий). Поступово вони порвали з англіканською церквою, вийшли з неї і стали створювати власні церковні громади на чолі з обраними старшинами (пресвітерами).

Пуритани розраховували на підтримку Єлизавети І, але помилилися. Королеві не сподобалися деякі погляди пуритан (відокремлення церкви від держави, підкорення короля церкві), і вона почала жорстоко переслідувати та карати їх. Історія засвідчила, що королева виявилася далекоглядною. У середині XVII ст. відбулася Англійська революція, яку багато істориків називають «пуританською». У ті буремні роки саме пуритани разом з англійським парламентом виступили проти короля Карла І Стюарта і засудили його до страти.

Біржа — місце, де здійснюються різні торговельні операції.

Правління Єлизавети І. Англо-шотландські відносини. Другу половину XVI ст. англійці назвали єлизаветинською епохою. Остання королева з династії Тюдорів зуміла залишити помітний слід в історії Англії. Вона вміло маневрувала між давньою аристократією та новими дворянами, посилювала королівську владу, зберігаючи парламент і місцеве самоврядування. Усе, що вона робила, виправдовувалося турботою про народ.

Єлизавета І дотримувалася політики протекціонізму, сприяючи розвитку національного виробництва, торгівлі та торговельного флоту, надаючи привілеї торговельним компаніям, а особливо Ост-Індській. Свідченням успішного розвитку торгівлі стало відкриття Лондонської біржі.

Значними були успіхи Єлизавети І в зовнішній політиці. Вона активізувала боротьбу за включення до складу англійських володінь сусідніх Шотландії та Ірландії.

Шотландія, що охоплювала північну частину острова, у XVI ст. була самостійним королівством. Вона поділялася на Північну (або Гірську) та Південну (або Долинну) Шотландію. У Гірській Шотландії панували феодально-патріархальні відносини, існували родові громади — клани на чолі з вождями. Заняттями населення були скотарство і мисливство. Південна Шотландія розвивалася швидше, її жителі були не лише скотарями, але й рільниками. Тут існувало багато міст, які вели жваву торгівлю з Англією, Нідерландами та Францією.

Економічно слабка, роздерта внутрішньою боротьбою Шотландія в XVI ст. перетворилася на об’єкт загарбницьких прагнень Англії. Війна проти Англії в першій половині XVI ст. тривала впродовж кількох десятиліть. У 1542 р. шотландський король, який зазнав поразки в цій війні, помер. Корона перейшла до його доньки Марії Стюарт (1542—1567 рр.), яка народилася того ж 1542 р. Марію відправили виховуватися до Франції, де вона стала ревною католичкою. Шотландією в той час керувала мати королеви — Марія Гіз, представниця могутнього французького роду Гізів.

У боротьбі, яка розгорнулася між двома королевами — Єлизаветою І та її двоюрідною сестрою Марією Стюарт, знайшло відображення політичне та релігійне протистояння в тогочасній Англії.

Марія Стюарт, за свідченням сучасників, вирізнялася чарівною красою та легковажністю, а справами державного управління не переймалася. Єлизавета була непривабливою, жорстокою й хитрою, але компенсувала це природним розумом, доброю освітою та неабиякою здатністю до управління державою. Марія була ревною католичкою, Єлизавета — переконаною протестанткою.

Дитинство Марії було безхмарним. Корону Шотландії вона отримала з народженням, у шестирічному віці стала нареченою спадкоємця французького престолу, до 1561 р. виховувалась у Франції; 16-річна Марія Стюарт стала королевою Франції, а через рік — удовою. Єлизавета з дитячих років пізнала, що таке бути донькою людини, звинуваченої в державній зраді. Після страти матері — Анни Болейн — Єлизавета опинилася за жахливими мурами в'язниці Тауер.

Марія Стюарт гадала, що будь-яка країна належить монарху, їй було байдуже, яку саме країну вона очолила. Єлизавета ж вважала, що вона сама належить Англії та її народу, що, керуючи державою, виконує волю Божу. Вона не вагалась у прийнятті рішень тоді, коли це мало принести користь Англії.

Марія Стюарт перед стратою

У середині XVI ст. в Шотландії поширилися кальвіністські ідеї. Лідером шотландської Реформації став Джон Нокс. Свої проповіді він завжди закінчував словами: «Боже! Звільни нас від влади блудниці!», маючи на увазі Марію Стюарт.

Боротьбу кальвіністів проти католицької церкви підтримувала зброєю та грошима Єлизавета І. Іспанія та Папа Римський плекали надію зробити Марію Стюарт англійською королевою замість Єлизавети I і покінчити з протестантами в Англії. Після смерті свого чоловіка короля Франції Франциска II Марія Стюарт повернулася до Шотландії. Боротьба кальвіністів проти католиків спалахнула з новою силою.

Марія Стюарт підтримувала католицьку церкву, установила зв’язки з англійськими дворянами-католиками, які готували змову проти Єлизавети І. Натомість Єлизавета організувала виступ кальвіністів проти неї. У 1567 р. кальвіністи, очолювані графом Мюрреєм, підняли повстання. Марія Стюарт змушена була тікати і попросити притулку в Єлизавети. Підступна королева надала притулок «своїй любій сестрі», ув’язнивши її в замку на довгі 20 років.

У Шотландії за підтримки Єлизавети І до влади прийшли проанглійські сили. Королем Шотландії став син Марії Стюарт Яків VI (1567—1625 рр.). Водночас в Англії навколо ув’язненої Марії Стюарт точилася запекла боротьба.

У 1585 р. англійський парламент прийняв закон, за яким кожний, хто брав участь у змовах проти королеви, мав бути страчений. За цим законом королівський трибунал засудив Марію Стюарт до страти за діяльність, небезпечну для Англії та королеви. У 1587 р. вирок було виконано. Яків VI погрожував Англії війною за страту матері, але Єлизавета знайшла спосіб для його приборкання. Оскільки королева не мала дітей, вона визнала Якова VI спадкоємцем англійського престолу. Після смерті Єлизавети І він став королем Англії Яковом І (1603—1625 рр.), започаткувавши правління в країні династії Стюартів.

Підкорення Ірландії. Поряд з Англією розташувався острів Ірландія. Він давно приваблював англійців родючими землями та багатими покладами корисних копалин. Ірландія поділялася на родові клани по 5—6 тис. осіб, які постійно ворогували між собою.

Підкорення Ірландії англійцями розпочалося ще у XII ст. На початок XVI ст. горді ірландці були витіснені в гори, трясовини й ліси, але продовжували боротьбу.

У 1541 р. Генріх VIII оголосив себе королем Ірландії та володарем усіх її земель. Конфіскація земель стала головним засобом підкорення Ірландії. Землі роздавали англійським колоністам за умови заселення їх англійцями.

У другій половині XVI ст. через політику англійців на півдні острова спалахнуло кілька повстань проти англійського панування. Повстанці вимагали повернути конфісковані землі, припинити утиски католиків-ірландців. У 1594 р. 16-тисячна армія повстанців повела успішну боротьбу проти англійців. Після декількох поразок англійці в 1603 р. розпочали проти ірландців війну на знищення. Вони дощенту спалювали села, убивали всіх жителів, знищували врожай на полях, залишаючи після себе спустошену землю.

Після поразки повстання 1594—1603 рр. Ірландія остаточно перетворилася на англійську колонію.

Боротьба проти Іспанії за панування на морі. Одночасно з боротьбою за підкорення Ірландії Англія розпочала спроби проникнення в Америку. Проте на її шляху була Іспанія, яка після об’єднання 1581 р. з Португалією мала там величезні колонії.

Боротьба Англії проти Іспанії із середини XVI ст. набула форми контрабандної торгівлі з колоніями Іспанії та нападів піратів на її порти й кораблі, що перевозили золото до Європи.

Єлизавета І всіляко підтримувала піратів, надавала їм ліцензії, які дозволяли нападати на іспанські й португальські кораблі. В Англії створювалися спеціальні компанії для організації піратських експедицій. Сама королева та її наближені були акціонерами цих компаній. Піратські експедиції завдавали величезної шкоди Іспанії, яка втрачала до 3 млн дукатів на рік, і сприяли збагаченню Англії.

У 1562 р. англійські пірати почали завозити до іспанських колоній в Америці негрів-рабів з Африки. Англійський пірат на королівській службі Волтер Релі в 1585 р. заснував першу англійську колонію в Північній Америці, назвавши її на честь незаміжньої королеви Віргінією (від англ. virgin — діва).

Серед англійських піратів того часу найуславленішим став «пірат її Королівської Величності», як він себе називав, Френсіс Дрейк (1540—1596).

Єлизавета І Тюдор із глобусом

Френсіс Дрейк був одним із найуспішніших мореплавців, який неодноразово здійснював вдалі напади на іспанські колонії в Америці. Іспанці називали його «драконом», а король Філіпп II вимагав від Єлизавети І страти ненависного пірата. Проте королева не покарала його, а висвятила в рицарі та зробила віце-адміралом.

У 1577—1580 рр. за підтримки королеви Дрейк вирушив в експедицію. Він мав намір перетнути Атлантичний океан, обігнути Південну Америку й атакувати міста на її західному узбережжі, де іспанці накопичували величезні запаси золота для відправки до Європи. Офіційно було оголошено, що ескадра з п'яти кораблів пливе шукати вільні землі для колоній у Південній Америці. Переслідуваний іспанцями Дрейк проплив через Магелланову протоку і, хоча вцілів лише його флагман «Золота лань», рушив на Перу. Захопивши там величезну здобич, він перетнув Тихий океан, побував на Молуккських островах (де домовився з місцевим султаном про торгівлю прянощами з Англією), обігнув мис Доброї Надії та 26 вересня 1580 р. повернувся до Англії. Це була друга в історії навколосвітня подорож.

Король Іспанії Філіпп II болісно сприймав зухвалість англійської королеви. Останньою краплею, що переповнила чашу його терпіння, стала страта Марії Стюарт. Як захисник католиків в усьому світі, Філіпп II на заклик Папи Римського почав готуватися до війни проти Англії.

Для вторгнення в Англію Філіпп II вирішив зібрати величезний флот. Проте 1587 р. Ф. Дрейк за наказом Єлизавети здійснив зухвалий рейд до порту Кадіс — бази іспанського флоту — і знищив більшість іспанських кораблів. Іспанцям довелося знову збирати сили. У 1588 р. «Непереможна армада» (так назвав свій флот Філіпп II) вирушила до берегів Англії. Вона налічувала 130 вітрильників із 20 тис. матросів. У Нідерландах на іспанців чекало ще 300 кораблів, які мали приєднатися до «Непереможної армади». Командувати англійським флотом Єлизавета доручила Ф. Дрейку.

Англійські кораблі атакували «Непереможну армаду» в протоці Ла-Манш. Бій тривав два тижні. Важкі іспанські кораблі було розбито легкими англійськими. Залишки іспанського флоту, намагаючись обійти Англію з півночі, загинули під час бурі. Флот Англії не втратив жодного корабля. У своєму донесенні Єлизаветі І Ф. Дрейк писав: «Ми виривали з хвоста іспанського птаха одне перо за одним, а жалюгідні їхні залишки розсіяли по всьому морю». На відзнаку перемоги Єлизавета І наказала викарбувати медаль із написом: «Бог подув, і їх було розвіяно».

Єлизавета І зводить Ф. Дрейка в рицарі

Яку інформацію про ставлення королеви до англійських піратів надає ілюстрація? Із чим було пов'язане таке ставлення?

Розгром іспанської «Непереможної армади»

Завдяки цій перемозі Англія почала перетворюватися на володарку морів, а Іспанія поступово втрачала свою могутність.

Висновки

У XVI ст. в соціально-економічному розвитку Англії відбувалися значні зміни, пов’язані зі становленням ринкових відносин.

У добу правління Тюдорів в Англії сформувався абсолютизм і було здійснено королівську Реформацію.

Остання королева династії Тюдорів — Єлизавета І — сприяла перетворенню Англії на велику європейську державу, могутню світову імперію.

Запитання і завдання

1. Яка галузь була головною в англійській промисловості XVI ст.? 2. Коли було прийнято Акт про супрематію? 3. Кого називали пуританами? 4. Хто був лідером Реформації в Шотландії? 5. Коли Генріх VIII проголосив себе королем Ірландії? 6. Хто командував англійським флотом у битві з «Непереможною армадою»?

7. Якими були особливості соціально-економічного розвитку Англії в XVI ст.? 8. Чому англійську Реформацію називають королівською? Як вона здійснювалася? 9. Порівняйте особливості абсолютної монархії у Франції, Іспанії та Англії. 10. Які події, на вашу думку, були найважливішими в період правління Єлизавети І в Англії? Обґрунтуйте свій вибір.

11. Складіть у зошиті таблицю «Діяльність королеви Єлизавети І».

12. За додатковою літературою складіть історичний портрет шотландської королеви Марії Стюарт або англійської королеви Єлизавети І Тюдор (за вибором).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно