Османська імперія

§ 18. Османська імперія

1. Які загарбання здійснили турки-османи у XV ст.? 2. Хто такі яничари?

Війни Османської імперії. XVI ст. було часом найбільшої військової та політичної могутності Османської імперії. У першій половині XVI ст. вона приєднала до своїх володінь значні території на Близькому Сході та в Північній Африці. Здійснено це було султаном Селімом І Грозним (1512—1520 рр.).

У переможній війні проти Ірану Селім I завоював країни Закавказзя — Азербайджан, частину Вірменії, Грузії, Дагестан і Курдистан. Після цього розпочав завоювання Сирії та Єгипту. Приєднавши їхні землі до своєї імперії, він проголосив себе халіфом — головою всіх мусульман. Своєму сину Сулейману I він заповідав об’єднати завойовані землі та зробити їх невід’ємною частиною імперії.

Періодом найвищого розквіту Османської імперії вважають правління Сулеймана І Пишного (1520—1566 рр.). Він був, мабуть, наймогутнішим із турецьких султанів за весь час існування Османської імперії.

Одним із головних напрямків діяльності Сулеймана І стали війни з метою підкорення країн Близького Сходу, Східної Європи та узбережжя Середземного моря. Сулейман І уславився ще й тим, що створив великий флот. Турецькі кораблі в XVI ст. ходили всіма морями та океанами, сягаючи навіть берегів Індії.

Під час ведення війн за підкорення країн Європи Сулейман І виявив себе не лише видатним полководцем, а й людиною, яка чудово орієнтувалась у складних питаннях європейської політики та суперечностях християнського світу. Сулейман І чудово розумів велику користь від релігійного розколу в Європі. Головною перешкодою на шляху до підкорення Європи була Габсбурзька імперія, тому султан став усіляко підтримувати її релігійних ворогів — протестантів. У свою чергу, прихильники протестантства дивилися на Сулеймана І як на свого захисника.

Сулейман І багато уваги приділяв розвитку своєї держави. За його правління було впорядковано законодавство імперії. Головною особливістю законів Османської імперії залишався поділ громадян держави на дві групи з різними правами та обов’язками — мусульман і немусульман. Поважаючи законодавчу діяльність султана, народ називав його шанобливо «кануні» («законодавець»). Величезним був внесок Сулеймана І і в розвиток культури, яка в роки його правління досягла рівня набагато вищого, ніж у більшості країн тогочасної Європи.

Сулейман І Пишний. 1530. Художник Тиціан

Роксолана (українка Настя Лісовська) — дружина Сулеймана І Пишного. 1550. Художник Тиціан

За часів правління Сулеймана I Пишного турки-османи проникли до Центральної Європи. Однією з перших його перемог стало взяття Белграда — міста, яке протягом тривалого часу стримувало просування турків у Європу. Після цього турецькі війська рушили в Угорщину, де в битві під Могачем (1526 р.) розгромили чесько-угорське військо. Угорщину було поділено між Австрійською та Османською імперіями.

У 1529 р. Сулейман I оточив столицю Австрії Відень. Над Європою нависла загроза великого нашестя. Проте наближення зими змусило турків зняти облогу. Після поразки під Віднем османи почали вважати Австрію своїм головним ворогом і в боротьбі проти неї застосовували будь-які засоби — від дипломатичних до воєнних. Так, Османська імперія уклала союз із Францією проти австрійських Габсбургів.

Безпосереднім наслідком воєн, які потребували великих коштів, було погіршення внутрішнього становища імперії. Унаслідок воєнних поразок зменшилося надходження здобичі, данини із загарбаних земель, рабів. Турецький уряд збільшив податки з населення імперії. У відповідь на це в 1591—1628 рр. країною прокотилася хвиля селянських повстань. Відтоді султанам доводилося не тільки вести війни за нові землі, а й приборкувати повстання населення всередині імперії. Криза імперії набула всебічного характеру.

Найбільшою поразкою османів у XVII ст. став похід султана Мехмеда IV зі 100-тисячною армією в Австрію. Спроба захопити Відень після двомісячної облоги скінчилася повною катастрофою: 12 вересня 1683 р. турецьку армію вщент розбили об’єднані сили поляків та українських козаків під командуванням польського короля Яна Собеського. До сорому поразки турецької армії додалося те, що в цій битві вони втратили свій символ — прапор Пророка.

Підкорення Родосу турецькими військами

Битва під Могачем завершилася перемогою турецького війська

Боротьба народів проти турецьких завойовників. Під час вторгнень турки чинили страшні спустошення. Для утримання загарбаних територій великі міста перетворювалися на сильно укріплені фортеці, а на кращі землі переселяли турків. Усіх чоловіків-немусульман обкладали подушним податком. Крім того, вони виконували повинності на будівництві доріг, фортець, мостів. Їм заборонялося їздити верхи, носити зброю, споруджувати будинки вищі, ніж у турків. Османська імперія лише силою зброї тримала в покорі завойовані народи, які вели проти неї постійну боротьбу.

У Болгарії та Сербії поширився рух гайдуків. Вони нападали на турецьких чиновників, солдатів, спалювали мусульманські поселення. Їхні дії мали успіх за підтримки християнського населення, яке вважало їх народними героями. Утім, безстрашні в битвах гайдуки нерідко виявляли надмірну жорстокість, чинили грабежі й насилля.

Християнська церква підтримувала та освячувала народні повстання проти турецького поневолення, але без зовнішньої підтримки європейських держав вони зазнавали поразок.

Незважаючи на тяжке гноблення, слов’янські народи зберегли свої культуру, звичаї, мову. Боротьба поневолених народів підривала міць Османської імперії та послаблювала її натиск на Європу.

Економічне і соціально-політичне становище держави. Державний устрій та адміністративна структура Османської імперії були підпорядковані потребам війни. Провінції поділялися на округи, їхні правителі здійснювали як цивільні, так і військові функції, очолювали ополчення сипахів і місцеві гарнізони яничар.

Кожен ополченець (сипах) отримував у користування землю і за це мусив брати участь у воєнних походах. У мирний час він мав жити лише у своєму окрузі, де виконував поліцейські функції та обов’язки збирача податків. Сипахи отримували матеріальне забезпечення за рахунок державного податку з населення, розмір якого було чітко визначено.

Чиновники центрального апарату також отримували за службу землю — великі володіння, які заборонялося передавати у спадок. Щоб якось зберегти майно, вони передавали свою землю у володіння мусульманським релігійним установам (у вакф). Ця практика негативно позначилася на володіннях султана і, відповідно, на його скарбниці, оскільки церква, яка не сплачувала податків, володіла третиною всіх земель імперії.

? Які країни були захоплені османами за часів правління Сулеймана І Пишного?

Османська імперія в XVI—XVII ст.

Кава та турецькі солодощі в гаремі

Мініатюра XVI ст.

Турецькі кахлі

Наприкінці XVI ст. до Османської імперії докотилася хвиля «революції цін», яка спровокувала фінансову кризу. Ця криза найсильніше вдарила по сипахах, які становили основу воєнно-адміністративної системи. Із занепадом ополчення зросла роль яничар. Проте таке військо потребувало великих коштів, яких уже не було. Єдине, що рятувало Османську імперію від великої кризи, були завойовницькі війни. Проте наприкінці XVII ст. Османська імперія зазнала в них низки поразок.

Розвиток турецької культури. Турецька

культура в XVI—XVII ст. розвивалася під впливом ісламу. Релігійні норми ісламу забороняли здобувати світську освіту (усі школи в Османській імперії існували тільки при мечетях). Коран не дозволяв митцям зображувати людей і тварин, оскільки намальований образ начебто міг зажадати для себе душу. Проте незважаючи на ці та інші заборони, в Османській імперії з’явилися цікаві наукові праці, літературні твори, пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва.

У розвитку тогочасної турецької культури можна виділити два періоди: від другої половини XV до кінця XVI ст. — піднесення, а в XVII ст., як і в Османській імперії в цілому, — занепад.

Піднесення турецької культури знайшло відображення насамперед у розвитку літератури та образотворчого мистецтва. Особливою популярністю користувалася поезія. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Блискучим поетом тієї доби був Мояла Махмуд, відомий під псевдонімом Абдуль Баки. Поширеним напрямом у поезії того часу стало уславлення радощів життя. Ільяс Ревані у своїх творах змальовував переваги легкого та безтурботного життя, побут і звичаї жителів Стамбула, радощі кохання.

Внутрішнє оздоблення шедевра Сінана — мечеті Сулейманіє

Мечеть Сулейманіє з боку затоки Золотий Ріг. Сучасний вигляд

Мініатюра з зображенням популярного персонажа — Ходжі Насреддіна. XVII ст.

У часи занепаду Османської імперії набув поширення сатиричний жанр. Представники цього напрямку висміювали бездумне життя панівних верств імперії, які спричиняли її занепад. У творах поетів, які писали для султана та його наближених, більше уваги приділялося вишуканості форми, ніж змісту віршів.

У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, складені письменником Лямі. У його збірках уперше згадується про Ходжу Насреддіна. Цей сільський імам із його гострими жартами, поєднаними з добрим народним гумором, став у майбутньому відомим у всьому світі.

Наукових досягнень було небагато.

Насамперед це пояснювалося низьким рівнем розвитку освіти й пануванням над нею ісламу.

Значного розквіту в XVI ст. досягла турецька архітектура. Султан Сулейман І приділяв багато уваги спорудженню нових мечетей, лікарень, фортець, мостів, караван-сараїв та інших будівель у столиці своєї імперії. Розвиток турецької архітектури в той час був пов’язаний із діяльністю Мімара Сінана (1490—1588) — грецького архітектора на службі в турецького султана.

За своє довге життя він збудував 360 споруд. Найвідомішими серед них стали мечеті Шахзаде і Сулейманіє у Стамбулі, мечеть Селіма в Едірне та інші.

У Стамбулі було побудовано чимало лазень, які стали невід’ємною складовою життя турецької столиці. Турки використовували лазні як місця зустрічей і відпочинку, де можна було провести кілька годин із друзями за традиційною чашкою кави.

Велика увага приділялася зовнішньому вигляду будівель. Палаци, мечеті, лазні та інші громадські будівлі прикрашалися складним різьбленим орнаментом.

За часів занепаду імперії турецька культура значними досягненнями не вирізнялася.

Висновки

Завдяки завойовницьким війнам було створено могутню Османську імперію, володіння якої розташувалися у трьох частинах світу — Європі, Азії та Африці.

Вершини своєї могутності імперія досягла в середині XVI ст. за часів правління Сулеймана І Пишного.

Із припиненням завоювань неминучим став і занепад імперії, який почався із середини XVII ст. Вона опинилася під владою слабких султанів, поступово перетворюючись на об’єкт зазіхань інших держав.

Запитання і завдання

1. Які завоювання здійснив Селім І Грозний? 2. Чому Сулеймана І називали «кануні»? 3. Які події започаткували занепад Османської імперії?

4. Якою була роль війн у розвитку Османської імперії у XVI—XVII ст.? Визначте два періоди у війнах Османської імперії. Як вони пов'язані між собою? 5. Розкажіть про боротьбу поневолених народів проти турецьких завойовників. Яке значення мала ця боротьба для Османської імперії та країн Європи?

6. Охарактеризуйте економічне й політичне становище Османської імперії у XVI—XVII ст. 7. Складіть історичний портрет Сулеймана І Пишного.

8. Складіть у зошиті таблицю «Досягнення турецької культури в XVI—XVII ст.».

9. Чому в XVII ст. Османська імперія, яку боялися в попередні століття всі європейські країни, і Франція стали союзниками?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно