Англійські колонії в Північній Америці. Війна за незалежність (1775—1783 рр.). Утворення США

§ 25. Англійські колонії в Північній Америці. Війна за незалежність (1775—1783 рр.). Утворення США

1. Що таке колонія, метрополія? 2. Які країни колонізували Американський континент?

Створення американських колоній Англії. Англія пізніше за інші європейські держави розпочала колонізацію Америки. Англійці прагнули знайти вільні землі, придатні для обробітку. Північна Америка стала саме тим місцем, яке вони шукали. Місцевий клімат нагадував європейський, тут були багаті землі, ліси. Басейни річок Міссісіпі та Св. Лаврентія давали змогу великим суднам досягати районів континенту, віддалених від узбережжя на 1000 км. Крім того, тут не було численного постійного населення, як в іспанських колоніях. Англійцям довелося зустрітися з невеликими (200 тис. осіб) племенами, головним заняттям яких було полювання. Тому англійські колоністи своєю працею, а не пограбуванням, як це робили іспанці, освоювали природні багатства нового континенту.

Перше постійне поселення англійці заснували в 1607 р. у гирлі річки Джеймс (Віргінія). Згодом нові поселення виникли на північ і південь, уздовж узбережжя від іспанської Флориди до Нової Англії. Кожна із цих колоній утворилася незалежно одна від одної зі своїм виходом до моря.

Засновниками колоній спочатку були торговельні компанії, які брали на себе зобов’язання з перевезення та облаштування колоністів на нових територіях, а також великі власники, які купували або отримували в дарунок землі від короля.

Висадка перших англійських колоністів на узбережжі Північної Америки із корабля «Мейфлауер»

? Спираючись на ілюстрацію, визначте, які думки охоплювали перших переселенців.

Бойовий танок північноамериканських індіанців

Житла індіанців

Компанії та власники призначали губернаторів, збирали податки. Колоністи користувалися правами англійських громадян.

Соціально-економічний та політичний розвиток колоній. Як англійські громадяни колоністи поводили себе більш вільно, ніж у самій Англії. Будь-які здобутки колоністів були результатом їхньої наполегливої праці, тому дуже швидко вони ставали незалежними від компаній і лордів-власників. У вирішенні проблем вони віддавали перевагу самоорганізації, а не сподівалися на заступництво губернатора, компанії тощо. Таке становище швидко привело до демократизації всіх сторін суспільного життя. Збори, представництва, обговорення розпоряджень губернатора, законів, прийнятих англійським парламентом, стали нормою життя.

За наявності таких спільних тенденцій розвитку кожна колонія мала свої порядок і звичаї. У південних колоніях був значний прошарок негрів-рабів, завезених туди для роботи на великих плантаціях. У північних переважала вільна праця, але пуританська мораль суворо регламентувала поведінку колоністів. Проте існували колонії, де церква була відокремлена від держави і всі громадяни мали рівні права. Різним було ставлення колоністів і до місцевого населення — індіанців. У деяких колоніях, особливо пуританських, відбувався процес їх повного знищення. В інших колоніях ставлення до місцевого населення було лояльнішим: із ними укладалися торговельні угоди, союзи тощо.

В економічному розвитку колонії також суттєво відрізнялися. Так, південні колонії, де природні умови дозволяли розвивати плантаційне господарство, стали постачальниками тютюну, цукрової тростини, рису, бавовни тощо. У північних колоніях розвивалися фермерське господарство та різні промисли. Економічний розвиток колоній стримувався метрополією. Це призвело до того, що англійські колонії перетворилися на сировинний придаток метрополії. Наприклад, продукти з колоній дозволялося вивозити лише до Англії, а все необхідне колонії мали отримувати або з метрополії, або за її посередництва. Колоністам заборонялося обробляти залізо та хутро. Англія стримувала розвиток мануфактур.

Типова ферма поселенців

Плантація в південних колоніях

Торгівля з колоніями давала величезні прибутки метрополії. Вона стала основним двигуном англійської промисловості, що невпинно зростала.

Товарообмін між Англією та колоніями

? 1. Чому на початку XVIII ст. товарів із колоній більше вивозилося, ніж завозилося, а в середині століття навпаки? 2. У скільки разів збільшився експорт з Англії в колонії? Чому це відбулося?

Формування північноамериканської нації. У середині XVIII ст. в англійських колоніях в Америці почалося формування єдиного внутрішнього ринку, посилювалися торговельні зв’язки між південними та північними колоніями.

Кількість населення напередодні Війни за незалежність у 13 англійських колоніях становила близько 2,5 млн осіб (не враховуючи місцеве населення — індіанців). За час життя на американській землі у колоністів склалися своєрідні спільні культура і побут, відмінні від європейських. Спільною мовою стала англійська. Переважна більшість колоністів визначала свою національну належність не за країною походження, а за новою батьківщиною; вони з гордістю казали про себе: «Ми — американці».

Нова нація складалася як спільність ділових активних людей, які досягли успіхів завдяки наполегливій праці. Популярності набула «американська легенда» про людину, яка прибувала на континент із кількома монетами в кишені, завзято працювала, виконувала найтяжчу роботу і зрештою досягала успіху — ставала багатою й шанованою.

Формуванню нової ідеології сприяла діяльність американських просвітителів. Спираючись на ідеї європейського Просвітництва, вони творили нові ідеали для американської нації. Видатного державного діяча, просвітителя, геніального вченого-самоука Бенджаміна Франкліна (1706—1790) називали великим наставником юного американського капіталізму. «Людина, — стверджував він, — це коваль власної долі, дуже багато залежить від неї самої, її духу, волі, прагнень...»

Нація — стійка соціально-етнічна спільність людей, що характеризується спільною територією, культурою, мовою, традиціями, сталими економічними зв'язками.

Бенджамін Франклін

Франклін був людиною дії, яка пишалася тим, що досягла успіхів власною працею. Саме це він радив і своїм співвітчизникам. Людина повинна працювати, вважав Франклін, а не скаржитися на свої злидні. Так само марною є й гонитва за почесними посадами — це робить людину посміховиськом. Працюй для себе, а отже, — для своєї держави. Будуть заможними громадяни — буде заможною й держава. Так Франклін сформулював нову ідеологію, що стала основою світосприйняття американської нації.

Причини конфлікту між колоніями та метрополією. Поступово колонії ставали багатшими й багатолюдними і їх важче було утримувати в економічній залежності. В обхід англійських законів до колоній контрабандним шляхом завозилося 9/10 необхідних товарів. Зверхність Англії колоністи визнавали лише тому, що вважалися англійськими підданими і метрополія захищала їх від зовнішніх ворогів (французів, іспанців).

У середині XVIII ст. ситуація змінилася. По-перше, після Семилітньої війни у колоністів зникла зовнішня загроза. По-друге, лояльна політика метрополії стала більш жорстокою. Так, англійський парламент вирішив перенести частину державного боргу, що виник під час Семилітньої війни, на колонії. Першим кроком до цього стало введення незначного гербового збору. Усі документи в колоніях треба було оформлювати в англійських чиновників на спеціальному гербовому папері. Це нововведення мало створити прецедент, щоб у подальшому на колоністів можна було накладати нові податки.

Уведення гербового збору призвело до вибуху невдоволення населення. Гербовий папір навіть не дозволили вивантажити, а англійських чиновників виганяли з колоній. Англійський парламент скасував гербовий збір, але ненадовго. Незабаром парламент запровадив мито на деякі товари, що ввозилися до колоній.

Це спричинило новий вибух невдоволення. Колоністи відмовлялися купувати товари, привезені з метрополії. У відповідь губернатори за допомогою англійських військ розпочали репресії, що призвело до збройних сутичок.

Зрештою парламент скасував і цей закон, залишивши лише мито на чай. Проте й це викликало опір колоністів. У Бостоні спалахнув чайний бунт, який став приводом до боротьби колоній за незалежність.

Колоністи пояснювали несплату нових податків тим, що не мали свого представництва в англійському парламенті, який ухвалює ці рішення. Вони виступали під гаслом «Жодного податку без представництва».

«Бостонське чаювання». Привід до війни. Конфлікт між Англією та її північноамериканськими колоніями зрештою призвів до відкритого протистояння та війни.

Восени 1773 р. до портів Америки рушили кораблі Ост-Індської компанії з чаєм. Тим часом «комітети зв’язку», що здійснювали координацію антианглійських виступів і фактично взяли владу в колоніях, примусили агентів Ост-Індської компанії відмовитися від вантажу. Проте бостонські агенти рішуче відмовилися виконати розпорядження комітету. Тоді бостонський комітет постановив заборонити вивантаження чаю, повідомивши про це англійський уряд і комітети інших міст. Упродовж 20 днів натовп у порту не дозволяв розвантажити кораблі. Зрештою декілька чоловіків в одязі індіанців проникли на корабель і на очах натовпу викинули ящики з чаєм у море. Ця подія увійшла в історію під назвою «Бостонське чаювання».

В Англії «Бостонське чаювання» сприйняли як оголошення війни. Англійські війська увійшли до Бостона.

Англійська окупація паралізувала економічне життя міста й колонії Массачусетс. Однак жителі колонії вирішили йти до кінця. Законодавчі збори (конвент) Массачусетсу ухвалили низку рішень: замість губернатора, якого призначав Лондон, було створено тимчасовий уряд; призначено скарбничого, якому сплачували податки; скликався континентальний конгрес — зібрання представників колоній.

Розпочалося створення збройних загонів (міліції), відбувалися перші сутички з англійцями, які намагалися її роззброїти.

«Бостонське чаювання» 1773 р.

Декларація незалежності. Перебіг воєнних подій. Наприкінці 1774 р. зібрався Перший континентальний конгрес, який ухвалив рішення про бойкотування англійських товарів.

Другий континентальний конгрес (1775 р.) в умовах війни, що фактично розпочалася, перебрав функції центрального уряду, констатував стан війни й виніс рішення про організацію спільної армії колоній. На чолі армії став Джордж Вашингтон (1732—1799).

Джордж Вашингтон, перший президент США

Джордж Вашингтон був багатим віргінським плантатором, який раніше неодноразово брав участь у воєнних діях проти індіанців і французів та зажив слави полководця. В очах американців він був людиною, яка зможе вести тяжку та безкомпромісну боротьбу за незалежність батьківщини. Про це свідчив навіть його зовнішній вигляд: обличчя з різкими, рішучими рисами, міцна статура, упевненість у власних силах. Вирішальну роль у призначенні Вашингтона на посаду головнокомандувача відіграло й те, що він був заможною людиною, а більшість американців вважала, що тільки заможна людина може бути справді незалежною у своїх поглядах і діях.

Конгрес запропонував усім колоніям утворити власні уряди. Першою це зробила Віргінія. У червні 1776 р. вона проголосила

Декларацію незалежності. Слідом за Віргінією незалежність проголосили й інші колонії.

Ці події відбувалися на тлі бойових дій, що розгорталися. Англійські війська прагнули ізолювати північні колонії від південних, де англійці зберігали сильні позиції. Армія Вашингтона в 1776— 1777 рр. відчувала значні труднощі з продовольством і зазнавала поразок. За цих умов більшість членів конгресу не наважувалася на остаточний розрив з Англією. Конгрес звернувся до Георга III з петицією про примирення і припинення війни. Замість відповіді король надіслав до колоній нові війська.

Це поклало край ваганням конгресу. Він обрав комісію, яка розробила Декларацію про незалежність. Її авторами стали видатні американські політичні діячі Томас Джефферсон (1743—1826) і Джон Адамс (1735—1826).

Томас Джефферсон, третій президент США

Томас Джефферсон походив із родини багатого віргінського плантатора. Здобув добру освіту. Працював адвокатом. У молоді роки Т. Джефферсон захоплювався політикою, філософією, сповідував ідеали Просвітництва. У 26-річному віці його обрали до законодавчих зборів Віргінії. Політичною метою Т. Джефферсона було досягнення незалежності англійськими колоніями в Північній Америці та створення власної державності. Він вважав, що новоутворена держава повинна формуватися на засадах верховенства влади народу і природної рівності людей. У 1775 р. Т. Джефферсона було обрано депутатом континентального конгресу. До Декларації незалежності, яку за дорученням конгресу розробляв 33-річний Т. Джефферсон (наймолодший із депутатів), він увів пункт про скасування рабства.

(Проте цей пункт під час редагування документа спеціальна комісія викреслила.) Т. Джефферсон відіграв важливу роль у становленні державності США — обіймав посади губернатора Віргінії, державного секретаря США в першому уряді Дж. Вашингтона, віце-президента і президента США.

Декларація — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій.

4 липня 1776 р. Декларацію незалежності з виправленнями, внесеними комісією, було затверджено конгресом. Декларація проголосила створення нової незалежної держави — Сполучених Штатів Америки.

Конгрес голосує за незалежність США

Витяг із Декларації незалежності

Ми вважаємо за очевидні такі істини: усіх людей створено рівними, і всі вони наділені від Творця деякими невід'ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя. Для забезпечення цих прав установлено серед людей уряди, наділені справедливою владою за згодою керованих.

Та якщо ця форма урядування стає згубною для їхніх цілей, то народ має право змінити або скасувати її та встановити новий уряд.

...Ці колонії... довго й терпляче витримували всілякі утиски, і тільки необхідність змушує їх тепер змінити свою нинішню форму урядування. Історія теперішнього короля Великої Британії сповнена несправедливостей. що мали своєю безпосередньою метою встановити тиранію в цих штатах.

На доказ подаємо на суд неупередженому світові такі факти:

Він, король Англії, відмовився затверджувати закони, найбільш потрібні для загального блага.

Він намагався чинити перешкоди заселенню цих штатів.

Він. прислав сюди юрби своїх урядовців, які розоряють народ і висмоктують із нього всі соки.

Він. затвердив такі акти:

Припинення нашої торгівлі з усіма частинами світу.

Оподаткування нас без нашої згоди.

Він відмовився управляти нами, позбавив нас свого заступництва та оголосив нам війну.

Тому ми, представники Сполучених Штатів Америки, зібравшись на загальний конгрес, оголошуємо від імені та за повноваженням народу колоній, що ці сполучені колонії є і за правом повинні бути вільними й незалежними штатами; що вони звільняються від будь-якого підданства британській короні, а будь-який політичний зв'язок між ними та державою Велика Британія зовсім поривається.

1. Як у документі обґрунтовується право колоній на незалежність? 2. Що мали на увазі автори декларації, коли писали, що всіх людей створено рівними? 3. Які ідеали епохи Просвітництва знайшли відображення в документі? 4. У чому полягає загальнолюдське значення декларації?

Тим часом бойові дії розгорталися не на користь американців. У серпні 1776 р. англійці захопили Нью-Йорк, Філадельфію.

За таких умов навіть вороги Англії (Іспанія, Франція, Нідерланди) не наважувалися на відкритий союз із США. Проте до Америки прибували добровольці, надходили гроші, зброя. Особливо значну підтримку надавала Франція, де як представник північноамериканських колоній перебував Б. Франклін. На допомогу американцям прибули, зокрема, поляк Тадеуш Костюшко і прусський генерал Вільгельм Штейбен. Саме він зумів із погано одягнених цивільних людей створити справжнє боєздатне військо.

Першу значну перемогу американська армія здобула в битві поблизу Саратоги (штат Нью-Йорк) восени 1777 р. Після цього нову державу визнали Франція, Іспанія, Нідерланди. Росія оголосила збройний нейтралітет.

Війна за незалежність США

Капітуляція англійських військ під Саратогою

Отримавши допомогу від союзників, американська армія перейшла в рішучий наступ і під Йорктауном оточила головні сили англійців, які 1781 р. капітулювали.

Версальський мир. Наслідки війни.

3 вересня 1783 р. між Англією та США було підписано мирний договір у Версалі (Франція). Англія визнала незалежність США і віддала їм територію від північного кордону Массачусетсу до південного кордону Джорджії, а на заході — до річки Міссісіпі.

Після війни молода держава опинилась у тяжкому становищі. Економіку було підірвано тривалою війною та втратою зв’язків із колишньою метрополією. Не вистачало золота і срібла. Однак вдосталь було знецінених паперових грошей. Південні штати страждали від нестачі робочої сили. Зросла вартість життя. Майже не було людей без боргів. За таких умов розгорнулася гостра політична боротьба, загострилися соціальні проблеми.

Радикально налаштована частина населення вимагала подальших змін і прагнула майнової рівності. Люди консервативних поглядів почали шукати порозуміння з колишньою метрополією. Конгрес США, не маючи реальної влади, відчайдушно шукав вихід із ситуації, що склалася. Було конфісковано землі англійської корони, англійців-землевласників та їхніх прихильників; армію розпущено; солдатам у рахунок платні видавалися сертифікати на земельні ділянки.

Такі заходи були тимчасовими і не могли вивести суспільство з кризи. Молода країна потребувала сильної центральної влади, єдиного захищеного ринку.

Становлення органів влади. Одночасно із Війною за незалежність відбувалося становлення державних структур. Протягом 1776—1783 рр. у всіх штатах було сформовано уряди й парламенти, діяв загальносоюзний конгрес. Завершення війни поставило на порядок денний проблему співвідношення повноважень загальносоюзних органів і державних органів штатів.

Так, у 1777 р. було прийнято «Статті Конфедерації» (перша Конституція США). Згідно з ними загальносоюзному конгресу відводилася роль посередника в суперечках між штатами, передавалося керівництво армією та зовнішньою політикою. За штатами визнавалося право збирати податки, випускати власні гроші, затверджувати митні тарифи, укладати торговельні угоди. Кожен штат надсилав до конгресу одного депутата. Зміни до політичного устрою штатів вносилися лише за їхнім одностайним рішенням.

Конституція США. «Статті Конфедерації» мало кого влаштовували. За таких умов у травні 1787 р. у Філадельфії зібралися 55 делегатів від усіх штатів (крім Род-Айленда) із метою виробити конституцію молодої держави. 17 вересня 1787 р. більшість делегатів прийняла компромісний варіант і підписала текст Конституції США, яка діє й понині.

За Конституцією із нечіткої конфедерації США перетворювалися на федеративну державу. Її суб’єкти — штати зберегли за собою значну частину прав, але головні загальнодержавні функції було передано Федеральному (центральному) уряду. Так, Федеральний уряд вирішував питання зовнішньої політики, оборони, фінансів, загальнодержавного законодавства.

Конституція передбачала принцип поділу влади на гілки (законодавчу, виконавчу, судову) та систему стримувань і противаг.

Виконавча влада в країні передавалася президенту США, якого обирали строком на чотири роки. Він був головою держави, уряду, а також головнокомандувачем збройних сил. Президент призначав міністрів, яких затверджував Конгрес (парламент), але підпорядковувалися вони лише президенту, а також послів, членів Верховного суду. На випадок хвороби, смерті або нездатності президента керувати державою вводилася посада віце-президента, який одночасно виконував функцію головуючого в сенаті (верхній палаті Конгресу). Конгрес мав право висловити президентові недовіру (імпічмент).

Законодавча влада в США належала Конгресу. Він мав право встановлювати і збирати податки, регулювати торгівлю (зовнішню та між штатами), друкувати гроші, вводити мито, набирати армію і флот.

Конгрес складався із двох палат. Верхня — сенат — обиралася на засіданнях місцевих законодавчих зборів. Кожен штат, незалежно від розміру території й кількості населення, надсилав двох представників. Сенат обирався терміном на шість років з обов’язковою заміною третини складу через кожні два роки. Сенат затверджував призначення на вищі державні посади, вирішував питання зовнішньої політики, у разі необхідності виступав як судовий орган вищих державних службовців, аж до президента.

Підписання Конституції у Філадельфії

Прапор Об'єднаних колоній у 1763 р.

Нижня палата — палата представників — обиралася терміном на два роки пропорційно до кількості виборців у штаті. Вона обговорювала законопроекти, утверджувала бюджет і податки, але свої рішення мала узгоджувати із сенатом.

Право голосу було надано тільки білим чоловікам, які досягли 21-річного віку і мали певне майно. Так у Конституції закріплювалося існування расового та майнового обмежень.

Конституція встановлювала і Верховний суд — вищу судову інстанцію, яка призначалася із шести (згодом із дев’яти) юристів на довічний термін.

Для свого часу Конституція США була найбільш передовою та демократичною. Вона різко контрастувала з абсолютистськими порядками Європи. У той самий час хоча вона й гарантувала права власності, у ній були відсутні гарантії демократичних свобод. Цей недолік було усунуто 1789 р. На вимогу всіх штатів Джеймс Медісон сформував перші десять поправок до Конституції — Білль про права (затверджено 1791 р.). У них проголошувалися свобода зборів, слова, друку, релігії, недоторканність особи, суд присяжних, право кожногоамериканця мати зброю для самозахисту тощо.

Згодом було затверджено й державну символіку. 14 червня 1777 р.

Конгрес затвердив національний прапор США, 1782 р. — герб, а 1931 р. — гімн.

Демократія — форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу як джерела державної влади. Передбачає поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, вибори органів державної влади.

Висновки

Від початку XVII ст. відбувався процес колонізації Англією Північної Америки. На середину XVIII ст. тут постало 13 англійських колоній, жителі яких вважалися підданими англійського короля.

Напередодні Війни за незалежність англійських колоній сформувалася північноамериканська нація. Вона мала всі ознаки нації, крім державної незалежності.

«Бостонське чаювання» зробило невідворотним силовий варіант вирішення конфлікту між колоніями і метрополією.

4 липня 1776 р. було прийнято Декларацію незалежності США.

3 вересня 1783 р. Англія визнала незалежність США.

Конституція США була прийнята в 1787 р. Для свого часу вона була найбільш передовою та демократичною. У 1789 р. Конституція була доповнена гарантіями демократичних свобод — Біллем про права.

Запитання і завдання

1. Коли почалася колонізація Північної Америки? 2. Як складалися відносини між колоністами і місцевим населенням? 3. Яка подія отримала назву «Бостонське чаювання»? 4. Хто був головнокомандувачем американських військ у Війні за незалежність? 5. Які рішення було прийнято Першим і Другим континентальними конгресами? 6. Які країни виступали союзниками США в боротьбі за незалежність? 7. Де відбулася вирішальна битва Війни за незалежність? 8. Коли була ухвалена Конституція США?

9. Які основні відмінності існували між південними і північними колоніями? Чим вони були зумовлені? 10. У чому полягають головні відмінності англійських колоній у Північній Америці від колоній іспанців, португальців, голландців, французів? 11. Що і чому обурювало колоністів у відносинах з Англією? 12. Якими були економічні, політичні та соціальні наслідки Війни за незалежність для США?

13. Складіть розповідь про життя перших переселенців у США. 14. Поясніть гасло колоністів, із яким вони виступали в середині XVIII ст.: «Жодного податку без представництва». 15. Як розгорталися бойові дії Війни за незалежність США 1776—1783 рр.? Складіть у зошиті хронологічну таблицю цих подій. 16. Назвіть умови Версальського миру між США та Англією. 17. Охарактеризуйте основні положення Конституції США.

18. Чи були свобода та демократичні права загальними для всіх у США у XVIII ст.?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно