Освічений абсолютизм
- 26-03-2022, 15:59
- 526
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021 (поглиблене вивчення)
§ 23—24. Освічений абсолютизм
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
що таке освічений абсолютизм; про його особливості в Австрії, Пруссії, Росії на прикладах освічених монархів цих країн; про роль освіченого абсолютизму в історії Європи.
ПРИГАДАЙТЕ
1. Що таке Просвітництво? 2. Якими були погляди просвітителів на державу, церкву та людину? 3. Назвіть риси абсолютної монархії. 4. Укажіть особливості меркантилізму.
1. ПОНЯТТЯ ОСВІЧЕНОГО АБСОЛЮТИЗМУ. Одним зі шляхів досягнення свободи й рівності просвітителі вбачали діяльність освічених монархів — мудреців на троні, які, користуючись своєю владою, сприятимуть справі просвіти суспільства та встановленню загальної справедливості. У цей час переважало уявлення про державу як головний інструмент досягнення суспільного блага. Проте розуміння монархами рівності й свободи знаходило прояв лише в закріпленні прав і привілеїв кожного стану в межах абсолютної монархії.
Результатом епохи Просвітництва стала політика освіченого абсолютизму, яка в другій половині XVIII ст. здійснювалася в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення згори найбільш застарілих порядків. Монархи представляли своє правління як союз королів і філософів. Ключовим у політиці освіченого абсолютизму стала ідея перебудови держави на засадах розуму. Із цього випливало, що чинний устрій держави, влада, система відносин у суспільстві мали бути переглянуті та в разі потреби змінені згідно з новими умовами. На чолі цього процесу мав стояти монарх-філософ. Найбільш яскраво риси освіченого абсолютизму проявилися в правлінні Марії-Терезії та Йосифа II (Австрія), Фрідріха II (Пруссія) та Катерини II (Росія), Густава ІІІ (Швеція), Крістіана VII (Данія).
Чи був абсолютизм XVIII ст. освіченим?
Освічений абсолютизм — політика, яку в другій половині XVIII ст. проводили деякі європейські монархічні держави (монархія Габсбургів, Королівство Пруссія, Російська імперія, Королівство Данія тощо).
Краєвид Відня. Художник Бернардо Беллотто. 1758—1761 рр.
Густав ІІІ. Художник Лорен Паш (Молодший). 1780—1789 рр.
На практиці освічений абсолютизм знаходив прояв у проведенні адміністративних реформ, обмеженні впливу церкви, запровадженні системи державної освіти, упорядкуванні системи податків, змінах становища деяких верств суспільства тощо.
2. ВОЛОДІННЯ АВСТРІЙСЬКИХ ГАБСБУРГІВ. РЕФОРМИ МАРІЇ-ТЕРЕЗІЇ ТА ЙОСИФА II. Вестфальський мир (1648 р.) надовго закріпив роздробленість німецьких земель. У Німеччині налічувалося близько 300 князівств, 51 вільне місто і майже 1,5 тис. самостійних рицарських володінь. Усі вони були об’єднані у Священну Римську імперію німецької нації. Проте реальна влада імператора, який належав до родини австрійських Габсбургів, поширювалася лише на його родові володіння. Загальнонімецький рейхстаг (представницький орган), який засідав у Регенсбурзі, також не мав реальної влади. У Німеччині не було єдиних ні армії, ні фінансів.
Землі мали різний рівень економічного розвитку. Кожен князь поводився як абсолютний монарх.
Найбільшими державами імперії були Австрія, Бранденбург-Пруссія, Саксонія, Баварія. Крім того, Австрія і Пруссія мали володіння, які не входили до складу Священної Римської імперії.
Так, під владою австрійських Габсбургів, крім австрійців, були чехи, словаки, хорвати, угорці, італійці та інші народи. Усі вони розмовляли різними мовами, мали самобутню культуру й звичаї. Кожна земля володінь Габсбургів жила за своїми законами, мала власну скарбницю та свого головного міністра — канцлера, зберігалися станово-представницькі збори (чини) із місцевих дворян, духовенства, городян. Чини затверджували податки з населення. Монархію Габсбургів для зручності називають Австрією, хоча на той час Австрія була лише однією зі складових держави, яка називалася «спадковими володіннями австрійського дому Габсбургів». Величезний вплив у суспільстві мала католицька церква, а протестанти зазнавали переслідувань.
Крістіан VII. Художник Олександр Рослін. 1772 р.
Прагматична санкція — закон про престолонаслідування, який проголошував неподільність володінь Габсбургів і передбачав перехід престолу за жіночою лінією в разі відсутності спадкоємців-чоловіків.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Марія-Терезія. Художник Мартін ван Мейтенс. 1752 р.
Марія-Терезія була єдиною жінкою на престолі за всю 650-річну історію династії Габсбургів. Сучасники захоплювалися нею як розумною, енергійною, доброю правителькою. Більша частина правління Марії-Терезії була пов’язана з війнами. Саме участь у них і спонукала імператрицю реформувати армію. Значні зміни вона здійснила й у внутрішньому житті імперії. Марія-Терезія мала 16 дітей, найвідомішими з яких були Марі-Антуанетт — королева Франції, страчена разом із чоловіком Луї XVI під час Великої французької революції кінця XVIII ст., та Йосиф II, який успадкував трон після смерті матері.
Економічний розвиток окремих володінь Габсбургів відрізнявся. Найбільш розвиненими були Австрія, Чехія та Сілезія, найвідсталішими — Тіроль та Угорщина. В Австрії та Чехії розвивалося цехове ремесло, створювалися мануфактури. Металургія й обробка металів були провідними галузями. Місто Відень наприкінці XVII ст. налічувало 100 тис. жителів. Уряд проводив політику меркантилізму, сприяв розвитку власної промисловості, особливо військової.
Аграрні відносини були різними: у Тіролі селяни-горці були особисто вільними, у Чехії, Угорщині, Словаччині селяни були кріпаками, в Австрії — фактично вільними.
Період кінця XVII — початку XVIII ст. Австрія провела в майже нескінченних війнах. Головними її противниками були Османська імперія, Франція, а згодом Пруссія. У цих війнах імперія, з одного боку, розширила свої володіння, а з іншого — майже вичерпала всі ресурси. Загострилися соціальні та національні проблеми, які призвели до повстань у Чехії та Угорщині.
У 1740 р. помер імператор Карл VI, що не мав спадкоємця за чоловічою лінією. Згідно з Прагматичною санкцією престол посіла його 23-річна донька Марія-Терезія. Їй одразу довелося вступити в боротьбу з претендентами на престол (Війна за австрійську спадщину 1740—1748 рр.). Марія-Терезія зуміла захистити своє право, але Австрія втратила Сілезію. Згодом це призвело до нового збройного протистояння — Семилітньої війни.
Марія-Терезія започаткувала в імперії реформи в дусі освіченого абсолютизму. Майже всі перетворення були продиктовані її прагненням відстояти єдність своїх володінь. Із метою посилення центральної влади було створено Державну раду й центральний суд, завдяки чому всі важелі правління зосередилися в руках імператриці. Австрія і Чехія були об’єднані під владою одного канцлера.
Для успішного ведення війни було здійснено військову реформу. Вербування найманців замінили рекрутськими наборами, що дозволило збільшити армію зі 108 тис. до 278 тис. осіб.
Для впорядкування системи податків було запроваджено загальний податок на прибуток, який сплачували всі верстви суспільства. Було ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викупити свої наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Було видано цивільний «Терезіанський кодекс» і кримінальний кодекс «Терезіанська Немезіда». Здійснювалися заходи щодо розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.
Проведення реформ у країні продовжив син Марії-Терезії Йосиф II (самостійно правив у 1780—1790 рр.). Він був освіченою і розумною людиною, вихованою на ідеях Просвітництва.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із листа австрійського дипломата принца Шарля-Жозефа де Ліня до імператриці Катерини ІІ про смерть Йосифа ІІ (1790 р.)
Його немає більше, государине; його немає більше, государя, який робив честь усім людям, і людини, яка ще більше робила честь усім государям. Цей запальний дух згас, наче вогонь, що догорів; і це енергійне тіло затиснуто серед чотирьох дощок, які не дають йому поворухнутися. Я був одним із тих чотирьох, хто супроводжував його дорогоцінний прах, переніс його до склепу Капуцинів... Йосиф ІІ помер стійко, як і жив: методичний дух не залишив його ні на початку, ні в кінці. Він керував процесією, яка мала супроводжувати святе причастя, яка принесла його до смертного одра. Він піднявся, щоб дізнатися, чи все було так, як він розпорядився...
Про решту, государине, скажу вам, на сором людству, що я бачив смерть чотирьох великих монархів: про них починають шкодувати лише через рік після їхньої смерті; перші шість місяців сподіваються, а решту — критикують. Так само було, коли померла Марія-Терезія. Люди погано усвідомлюють, якої втрати вони зазнали. Допитливі, байдужі, невдячні інтригани зайняті новим царюванням. Лише через рік мандрівник скаже: «Яке прекрасне облаштування шкіл, лікарень, в’язниць та освіти!». Мануфактурист: «Яке заохочення!». Рільник: «Він сам працював». Єретик: «Він був нашим захисником». Глави всіх відомств і начальники всіх установ скажуть: «Він був нашим першим службовцем і водночас нашим керівником». Міністри: «Він убив себе заради держави, першим підданим якої, за його словами, він був». Хворі скажуть: «Він постійно відвідував нас». Жителі міст: «Він прикрасив наше місто майданами та бульварами». Селянин і слуга теж скажуть: «Ми розмовляли з ним, коли хотіли». Батьки родин: «Він давав нам поради». Його оточення скаже: «Він був відданим, люб’язним, він приємно говорив; його розмови були такі, що запам’ятовувались; із ним можна було правдиво говорити про все».
Колективне обговорення. 1. Яким показав Йосифа ІІ принц де Лінь? 2. Як ви оцінюєте особу Йосифа ІІ та його реформи? Поясніть свою відповідь.
Йосиф II замислив широку програму реформ, які мали покращити життя підданих. Він вдався до подальшого зміцнення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу канцлерів, яких призначав імператор, зрівняно в правах усі землі, у судах та адміністраціях запроваджено німецьку мову.
Імператор прагнув підкорити собі церкву й послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоб укази й розпорядження Папи Римського оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; зменшив кількість монастирів і ченців. Церковні школи було переорієнтовано на світське навчання й підпорядковано «Вищій навчальній комісії». Йосиф II наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви та навіть змінив деякі обряди. У 1781 р. було скасовано особисту залежність селянства.
Реформи Йосифа II викликали опір у суспільстві. Селянською реформою були невдоволені землевласники, особливо угорські; релігійна — спричинила конфлікт імператора з Папою Римським і повстання в Бельгії; адміністративна — загострила суперечності між народами імперії. Зрештою наприкінці свого правління імператор скасував усі реформи в Угорщині, крім селянської, а також залишив віротерпимість. Незадовго до смерті імператор Йосиф II сказав: «Я мав нещастя бачити, як усі мої плани занепадають».
Йосиф II в одязі імператора Священної Римської імперії німецької нації. Художник Джозеф Хікель. 1764 р.
3. ПІДНЕСЕННЯ БРАНДЕНБУРГ-ПРУССІЇ. ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ ФРІДРІХА II ВЕЛИКОГО. Після Вестфальського миру основні володіння бранденбурзьких курфюрстів складалися з чотирьох частин: Бранденбургу, Пруссії (до 1657 р. перебувала у васальній залежності від Польщі), Східної Померанії, герцогства Клеве, розташованого на Рейні.
Через землі Бранденбургу-Пруссії пролягли основні торговельні шляхи (переважно річками) із Німеччини до Балтійського та Північного морів. Отже, майже вся хлібна й посередницька торгівля з Англією та Нідерландами опинилася в руках бранденбурзького курфюрста. Це зумовило економічне піднесення цих земель.
Особливо швидко процес посилення Бранденбургу-Пруссії відбувався за правління курфюрста Фрідріха Вільгельма (1640—1688 рр.). Проголосивши у своїх володіннях віротерпимість і пільги для переселенців, він домігся прибуття значної кількості кваліфікованої робочої сили. Курфюрст розпочав роботи з будівництва каналів, осушування боліт, що збільшило кількість придатних для обробітку земель і покращило торговельні відносини з Англією та Нідерландами.
У сфері торгівлі й промисловості проводилася політика меркантилізму. Засновувалися державні мануфактури. Навіть в’язниці було перетворено на майстерні. Заборонялося вивезення монет (срібних, золотих). Натуральний податок замінили грошовим. Було впорядковано систему збирання податків. На державній службі встановлювалася сувора дисципліна. Усі ці заходи сприяли створенню міцної фінансової системи та сильного війська (30 тис. осіб).
У 1657 р. Фрідріх Вільгельм домігся припинення васальної залежності Пруссії від Речі Посполитої. Його син Фрідріх I (1688—1713 рр.) за участь у Війні за іспанську спадщину на боці імператора отримав від нього титул короля Пруссії.
Для здійснення загарбницьких планів потрібно було велике військо, а отже, і значні кошти на його утримання. Тому наступний король Фрідріх Вільгельм I (1713—1740 рр.) запровадив сувору економію. Завдяки таким заходам кількісний склад армії було доведено до 80 тис. осіб. В армії панувала сувора дисципліна (знаменита «прусська муштра»). Проте наука й мистецтво занепадали.
Політику Фрідріха Вільгельма I щодо збільшення володінь Пруссії продовжив його син Фрідріх II Великий (1740—1786 рр.). Ставши королем, він одразу вступив у війну проти Австрії та захопив більшу частину Сілезії.
Війна перетворила Пруссію на впливову європейську державу, і Фрідріх II виношував нові загарбницькі плани. Проте Семилітня війна (1756—1763 рр.) ледь не закінчилася для нього катастрофою. Хоча карта Європи залишилася без змін, війна піднесла країну на рівень Австрії, яка до того часу відігравала ключову роль серед німецьких держав.
Фрідріх Вільгельм. Художник Франс Люкс. 1650 р.
Фрідріх Вільгельм I. Художник Антуан Пен. 1733 р.
Фрідріх II Великий. Художник Давид Матьє. 1740 р.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із заповіту Фрідріха II Великого (1752 р.)
Я жив як філософ і хочу бути похований як такий — без розкоші й помпезності... Я ніколи не був ані скупим, ані багатим; не мав великих коштів — на державні прибутки я дивився, як на святиню, торкнутися якої не сміє жодна нечестива рука; ніколи громадські прибутки не потрапляли в моє особисте користування... Моє управління не порушувало спокою моєї совісті, і я б не побоявся звітувати про нього публічно. Мої останні бажання в момент смерті будуть спрямовані на користь держави.
Нехай завжди нею управляють справедливо, мудро та твердо! Нехай буде вона найщасливішою з держав через м’якість законів, найсправедливіше управління фінансами, доблесний захист солдатом, який прагне лише честі та воєнної слави. Нехай живе вона, процвітаючи до кінця віків!
1. На які позитивні наслідки свого правління вказував Фрідріх ІІ? 2. Що король заповідав своїм наступникам?
Фрідріх II не залишав спроб збільшити територію Пруссії. У 1772 р. він разом із Росією та Австрією взяв участь у першому поділі Польщі. Після цього Фрідріх II повернувся до свого захоплення літературою та мистецтвом. Він написав чимало музичних творів і листів до філософів.
З ім’ям Фрідріха II пов’язаний період Просвітництва в історії Німеччини. Усі заходи, хоча вони іноді й збігалися з ідеями Просвітництва, були спрямовані лише на те, щоб зберегти й покращити військово-економічний устрій держави. Із цією метою король проголосив повну віротерпимість. Було видано збірник законів «Кодекс Фрідріха», за яким запроваджувався рівний для всіх і незалежний суд, скасовувалися тортури. Фрідріх II також сприяв розвитку землеробства і промисловості (особливо військової). Відкривалися банки, будувалися канали, дороги, здійснювалося масштабне будівництво в Берліні та Потсдамі.
Запроваджуючи реформи, король не змінював соціальної структури суспільства. Дворянство, яке він вважав єдиною опорою армії, залишалося панівною верствою.
Для покращення становища поміщицьких селян він провів незначну реформу в Померанії: забороняв зганяти селян із землі та відбирати їхні наділи. Фрідріх II побоювався, що зміни в становищі селянства позбавлять його армію рекрутів.
Проте становище державних селян покращилося. Вони отримали право володіти землею та передавати її у спадок. Ця реформа була продиктована прагненням, щоб у країні не зменшувалася кількість платників податків.
Фрідріх II піклувався про розвиток вищої та частково середньої освіти. У 1763 р. запровадили загальну обов’язкову початкову освіту, проте її якість була низькою.
Філософи за столом короля Фрідріха ІІ у його палаці Сан-Сусі в Потсдамі (Німеччина). Художник Адольф фон Менцель. 1850 р.
4. РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ у XVIII ст. Реформи Петра I дали могутній поштовх розвитку Російської імперії. Особливим досягненням країни в другій половині XVIII ст. стала металургія: наприкінці століття Росія вийшла на перше місце у світі з виробництва та продажу продукції залізоробних заводів. Іншою важливою галуззю промисловості було кораблебудування. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі зріс у п’ять разів, при цьому вивезення переважало над увезенням.
Що стало умовою піднесення Росії у XVIII ст.?
Епоха палацових переворотів
Незважаючи на успіхи, країна залишалася переважно аграрною. Більшість населення (95 %) жила в селах, майже половина селян перебувала у кріпосній залежності від поміщиків.
У січні 1725 р. Петро I помер, не залишивши законного наступника престолу. Це дало привід до низки державних переворотів. Узагалі другу чверть XVIII ст. в Росії називають епохою палацових переворотів і правління фаворитів. За короткий час на престолі змінилося декілька осіб: Катерина I (1725—1727 рр.), Петро II (1727—1730 рр.), Анна Іванівна (1730—1740 рр.), Іван VІ (1740—1741 рр.).
Нововведення царя ще не встигли вкорінитися. Це зумовило гостру боротьбу між новими дворянами, які здобували собі звання відданою службою, та нащадками бояр, князів, які прагнули відновити колишній вплив і цим обмежити владу царя.
Після вступу на престол доньки Петра I Єлизавети (1741—1761 рр.) влада нарешті стабілізувалася.
На початку правління Єлизавета Петрівна не дуже переймалася державними справами. Вона полюбляла гарний одяг, бали, феєрверки, карнавали та інші розваги. Проте із часом імператриця змінила своє ставлення до державних обов’язків і проявила себе як розсудлива й мудра правителька. За 20 років перебування Єлизавети на престолі було відновлено систему правління, започатковану Петром I, скорочено при дворі кількість іноземців-службовців. Значною подією стало скасування в 1753—1754 рр. внутрішніх митних кордонів, що сприяло розвитку торгівлі. Водночас Єлизавета здійснила низку заходів, спрямованих на зміцнення становища дворянства. Так, поміщикам дозволялося збирати подушне, продавати своїх селян для здачі в рекрути.
Свідченням зміцнення Російської імперії стали її перемоги в Семилітній війні.
Наступником Єлизавети став її племінник Карл-Петро Ульріх (Петро Федорович), онук Петра I і Карла XII, що правив Російською імперією під іменем Петро III (1761—1762 рр.). Він був при владі лише 186 днів, але встиг видати указ про перехід церковних земель до держави, послабив гоніння на старообрядців. Найважливішою його справою став Маніфест про вольності дворянства, яким скасовувалася обов’язкова служба для дворян.
УКРАЇНА І СВІТ
За часів свого правління Єлизавета Петрівна закохалась у придворного співака, вихідця з українських козаків Олексія Розумовського, із яким згодом таємно обвінчалася. Як її фаворит він мав багатства й посади, дістав графський титул і звання генерала-фельдмаршала, хоча жодного дня не служив в армії. Його брат Кирило у 18 років очолив Академію наук у Санкт-Петербурзі, а згодом став гетьманом Української козацької держави.
Єлизавета. Художник Георг Крістоф Грот. XVIII ст.
Петро III. Художник Лукас Конрад Пфандцельт. 1762 р.
Петра III було усунуто від влади 28 червня 1762 р. внаслідок останнього у XVIII ст. палацового перевороту. Новою імператрицею стала його дружина Катерина II (1762—1796 рр.). Період її правління назвали «золотим віком» Російської імперії.
Катерина II продовжила реформи, спрямовані на подальше зміцнення самодержавства. Отримавши владу з рук дворянства, вона діяла винятково в його інтересах. Так, Катерина II остаточно перебрала на себе право видавати закони (укази). Вона заборонила кріпосним селянам подавати скарги на поміщиків до урядових органів, дозволила поміщикам засилати селян за провини до Сибіру, продавати селян без землі. У 1783 р. кріпосне право було поширене на Лівобережну Україну та Слобожанщину.
Вершиною дворянських привілеїв став Маніфест від 21 квітня 1785 р. про жалувані грамоти дворянству й містам. За дворянами юридично закріплювали селян із нерухомим майном; дворян звільняли від податків, повинностей, тілесних покарань, обов’язку нести військову й державну службу тощо. У містах було створено міські думи, а міщан поділено на шість розрядів за майновим цензом. Для роздачі земель дворянам у країні було проведено секуляризацію монастирських володінь. Відбувалася подальша централізація та бюрократизація державного апарату. Катерина II зосередила у своїх руках усю виконавчу владу.
У 1775 р. було здійснено адміністративну реформу. За нею територія Росії поділялася на 50 губерній (замість 23), які, у свою чергу, складалися з повітів.
Імператриця скасувала «особливий прибалтійський порядок», реорганізувала управління Донським краєм. Було ліквідовано гетьманство на Лівобережній Україні та козацький устрій на Слобідській Україні (1765 р.). 3 серпня 1775 р. царським маніфестом було оголошено про ліквідацію Запорозької Січі. У 1781—1783 рр. було скасовано полково-сотенний адміністративний устрій і запроваджено загальноросійський адміністративний поділ.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Катерина II. Художник Олександр Рослін. 1780 р.
Які риси характеру своїх персонажів відобразили автори портретів, наведених на с. 176—183? Поясніть свою думку.
Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербтська (майбутня імператриця Катерина ІІ) походила з роду небагатих німецьких князів. Її батько був генералом в армії прусського короля Фрідріха II. За його протекцією принцесу одружили з Петром Федоровичем. Після прийняття православ’я вона взяла ім’я Катерина Олексіївна. На відміну від свого чоловіка, розумна й честолюбна Катерина швидко вивчила російську мову та особливості національного характеру й способу мислення народу, чим заслужила його прихильність.
УКРАЇНА І СВІТ
У 1775 р. Катерина ІІ вирішила ліквідувати Запорозьку Січ. Корпус російського генерала сербського походження Петра Текелі вирушив із фортеці Святої Єлизавети (тепер місто Кропивницький), щоб зайняти запорозькі землі на правому боці Дніпра, а з Кременчука виступив корпус князя Олександра Прозоровського, щоб зайняти Лівобережжя. В операції брало участь військо кількістю до 40 тис. осіб. Не зустрівши опору, П. Текелі незабаром підійшов до Січі. Запорозьку варту схопили без галасу й заблокували всі вулиці Січі. Однак кошовий отаман Петро Калнишевський, старшина та понад 3 тис. запорожців встигли зачинитися у Внутрішньому коші. П. Текелі оголосив волю Катерини ІІ та запропонував здатися. Запорожці сперечалися. Можливо, справа вирішилася після промови отця Володимира Сокальського, який засудив пролиття православної крові. Кошовий отаман П. Калнишевський, військовий писар Іван Глоба, військовий суддя Павло Головатий вийшли назустріч російському війську. Запорозька Січ припинила існування.
Омелян Пугачов. Невідомий художник. 1774 р.
Посилення кріпацтва, свавілля землевласників, важке становище уральських приписних робітників, утиски козацтва спричинили Селянську війну 1773—1775 рр. під проводом донського козака Омеляна Пугачова. Війна охопила величезну територію — Південний і Середній Урал, Західний Сибір, Башкирію, Пермський край, Прикам’я, Поволжя та Дон. Незважаючи на ряд перемог повсталих над урядовими військами, повстання було жорстоко придушене, а кріпосницькі порядки проіснували аж до 1861 р.
Період правління Катерини II став часом розширення володінь Російської імперії. Завдяки майже безперервним війнам і дипломатичним домовленостям до Росії було приєднано такі території: Північне Причорномор’я та Крим, Північний Кавказ, частина Казахстану, Правобережна Україна, Білорусія, Литва, частина Фінляндії. Закріпилася Росія і в Північній Америці (Аляска, узбережжя Тихого океану). Росія розправилася зі своїми давніми противниками: Кримським ханством, Річчю Посполитою та Швецією.
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?
- Правління Марії-Терезії, Йосифа II, Фрідріха II, Катерини II характеризують як освічений абсолютизм.
- Священна Римська імперія німецької нації після Тридцятилітньої війни залишалася роздробленою. Наймогутнішими з німецьких держав були Австрія та Пруссія.
- Спроба Пруссії на чолі з Фрідріхом II встановити своє домінування в Центральній Європі була невдалою.
- Після смерті Петра I Російська імперія вступила в епоху палацових переворотів, які були закономірним етапом зміцнення абсолютизму в державі. У результаті змінилося становище дворянства, розширилися його права і привілеї.
- У другій половині XVIII ст. завершився процес формування території Російської імперії.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
Друга половина XVIII ст. — епоха освіченого абсолютизму.
1740—1786 рр. — правління Фрідріха II у Пруссії.
1762—1796 рр. — правління Катерини II у Російській імперії.
1780—1790 рр. — правління Йосифа II в Австрії.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Чиста дошка».
Правила гри. На дошці записані запитання за змістом параграфа. Відповіді на них мають знайти учні та учениці в процесі уроку. Після надання правильної відповіді на певне запитання вчитель/вчителька стирає його з дошки. Гра завершується, коли дошка залишається чистою. Можна організувати змагання команд.
Зразок запитань. 1) Що таке освічений абсолютизм? 2) Назвіть наймогутніші держави, що входили до складу Священної Римської імперії німецької нації.
3) Що таке Прагматична санкція? 4) Які народи були об’єднані під владою австрійських Габсбургів? 5) Які реформи здійснила Марія-Терезія? 6) Чим відзначилося правління Йосифа II? 7) Діяльність яких монархів забезпечила могутність Пруссії за часів Фрідріха II? 8) В інтересах якого стану суспільства Російської імперії здійснювали реформи Єлизавета Петрівна і Катерина II? 9) У результаті яких подій Катерина II стала імператрицею Росії? 10) Які територіальні придбання здійснила Росія в другій половині XVIII ст.?
2. Назвіть причини виникнення багатонаціональної Австрійської імперії. 3. Колективне обговорення. Що спонукало Марію-Терезію до реформаторської діяльності? Назвіть основні результати реформ. 4. Що мала на меті Катерина II, здійснюючи внутрішні реформи? 5. Які заходи Марії-Терезії, Йосифа II, Фрідріха II та Катерини II можна охарактеризувати як прояв політики освіченого абсолютизму? 6. Які зміни відбулися у становищі російського дворянства впродовж XVIII ст.?
7. За додатковими джерелами підготуйте історичний портрет Марії-Терезії, Йосифа II або Фрідріха II (на вибір). Скористайтеся відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 227). 8. Порівняйте внутрішню політику Єлизавети Петрівни та Катерини II в Російській імперії. Відповідь подайте у вигляді таблиці.
9. Робота в парах. Обговоріть і визначте, чому сучасники не сприйняли частину реформ Йосифа II. Дайте розгорнуту відповідь. 10. Колективне обговорення. Чи зуміла Росія у XVIII ст. подолати свою відсталість від провідних європейських держав? 11. Чому деякі сучасні історики називають освічене правління Катерини ІІ в Росії скоріше імітацією, ніж справжнім втіленням цієї політики? За допомогою додаткових джерел доберіть відповідні аргументи.
Коментарі (0)