Іспанія в XVІ ст. Національно-визвольна боротьба в Нідерландах

§ 15. Іспанія в XVI ст. Національно-визвольна боротьба в Нідерландах

1. Що таке Реконкіста? 2. Як утворилося Іспанське королівство? 3. Які території входили до Іспанської колоніальної імперії на середину XVI ст.?

4. Якими були особливості вчення Ж. Кальвіна? 5. Чим кальвінізм приваблював буржуазію?

Іспанія на межі XV—XVI ст.: зміни в економіці та суспільстві.

У 1492 р. після завершення Реконкісти увесь Піренейський півострів, за винятком Португалії, був об’єднаний під владою іспанських королів.

XVI ст. інколи називають «століттям Іспанії». Це було зумовлено тим, що завдяки відкриттю Америки іспанські монархи отримали небачені до того ресурси для здійснення своїх честолюбних планів. Проте ці багатства відіграли в історії Іспанії більше негативну роль. У XVI — першій половині XVII ст. іспанці вивезли з Америки понад 180 тис. тонн золота і понад 16 тис. тонн срібла. Величезна кількість «дешевого» золота та срібла призвела до того, що Іспанія найбільше серед європейських країн постраждала від «революції цін».

Зустріч Фердинанда та Ізабелли з Колумбом. 1843. Художник Емануель Лойце

Вигнання морисків із Валенсії. 1616. Художник Пере Ороміг

Іспанські королі Фернандо (Фердинанд) та Ізабель (Ізабелла) були ревними католиками, прагнули викорінити будь-яку єресь і домогтися релігійної єдності у своїх володіннях, де поряд із католиками проживало багато мусульман і юдеїв. Із цією метою використовувалася інквізиція, яка стала зброєю в руках королівської влади і церкви проти іновірців. Першого удару було завдано по євреях. Королівським указом 1492 р. від них вимагали або змінити віру, або залишити країну. Згодом гонінь зазнали і ті євреї, що прийняли християнство.

Після цього переслідування торкнулися мусульман. Більше того, пригноблювали навіть тих арабів, які перейшли до християнства (в Іспанії їх називали морисками). Їм заборонялося носити арабські імена, розмовляти рідною мовою, дотримуватися своїх звичаїв. Пізніше морисків узагалі вигнали з Іспанського королівства.

Вигнання євреїв та морисків (арабів) завдало величезної шкоди економіці країни. Колись родючі поля і багаті міста півдня Іспанії були занедбані. У країні утвердилося становище нетерпимості й фанатизму. І не випадково Іспанія стала оплотом Контрреформації у Європі.

Іспанія за Карла V. Фердинанд та Ізабелла, спираючись на підтримку міст, здійснили централізацію країни і посилили королівську владу. Формування іспанського абсолютизму пов’язують із правлінням їх онука Карла (іспанською — Карлоса) І Габсбурга (1516—1556 рр.). Ставши королем, він отримав величезні володіння:

Іспанію, землі в Італії й Новому Світі; а за батьківською лінією — німецькі володіння австрійських Габсбургів, Нідерланди тощо. У 1519 р. його обрали імператором Священної Римської імперії під ім’ям Карл V. Таким чином він об’єднав під своєю владою величезну імперію, про яку говорили, що «над нею ніколи не заходить сонце».

Отримавши таку спадщину, Карлу V довелося вести боротьбу із сильними противниками. Першим із них була Франція, яка опинилася в оточенні володінь Карла V й не бажала мати такого могутнього сусіда. Другим противником була Османська імперія, яка продовжувала свій наполегливий наступ на християнську Європу. Третім ворогом імператора стала Реформація, поширення якої припало на початок правління Карла V.

У боротьбі з ними минуло довге правління Карла V. Найгучнішою його перемогою стала оборона Відня 1529 р. від турків. Величний план Карла V щодо відродження Священної Римської імперії як всесвітньої християнської монархії зазнав невдачі. Піднесення національного руху й поширення Реформації виключали можливість для будь-якого правителя утримати владу на величезних територіях із народами, різними за культурою і віросповіданням.

Після поразки від німецьких лютеранських князів у 1555 р. Карл V зрікся влади. Австрійські володіння, Чехію та частину Угорщини разом із короною Священної Римської імперії він передав брату Фердинанду І (1556—1564 рр.), а Іспанію, Нідерланди, володіння в Італії та іспанські колонії у Новому Світі — сину Філіппу II (1556— 1598 рр.).

Битва під Віднем. 1529 р.

Алегорія зречення Карла V престолу в Брюсселі. 1640. Художник Франс Франкен Молодший

Правління Карла V

Кортеси — станово-представницькі збори в Іспанському королівстві. Існували в Кастилії, Леоні, Валенсії та Арагоні. Мали право затверджувати податки. Перед кожним із чотирьох кортесів король, вступаючи на трон, складав присягу.

Страта комунерос у Кастилії. 1860. Художник Антоніо Хісберт

Повстання комунерос у Кастилії 1520—1521 рр. Здобувши владу, Карл V відразу зіткнувся з протистоянням міст Кастилії, які отримали таємну допомогу від Франції. Міста Іспанії, що були комунами (іспанською — комунерос), дуже негативно поставилися до політики молодого короля, який намагався зміцнити абсолютну владу й обмежити права міст. Приводом до повстання стало призначення намісником короля кардинала Адріана Утрехтського, який прибув із Нідерландів.

Повстання почалося в місті Толедо під гаслом захисту вольностей міст і кортесів. До жителів міста приєдналися дрібні дворяни (ідальго) і великі землевласники (гранди), які сподівалися на відновлення своїх привілеїв і ослаблення влади короля.

Повсталі утворили «Святу хунту» (союз 11 міст Кастилії), яка висунула Карлу V такі вимоги:

1) не залишати Кастилії; 2) звільнити іноземців із вищих державних посад; 3) заборонити вивезення золота і срібла з країни; 4) регулярно скликати кортеси — раз на три роки; 5) обкласти податками дворян; 6) повернути до скарбниці пограбовані багатства королеви Ізабелли. Останні вимоги відвернули від повстання грандів і більшість ідальго. Спалахнула боротьба між містами і дворянами. Від «Святої хунти» відділилася частина міст і утворила «Хунту загонів», яка заявила, що «віднині війна проти грандів, кабальєрос (дворян) та інших ворогів королівства, проти їх майна та палаців повинна вестися вогнем, мечем і руйнуванням».

Вирішальна битва між повсталими і прихильниками короля відбулася 23 квітня 1621 р. біля села Вільялар, де повстанці були вщент розгромлені, а лідери захоплені в полон і страчені. Після цього лише одне місто — Толедо — продовжило боротьбу, тримаючи шестимісячну облогу. Проте й воно впало.

Придушення повстання дало змогу Карлу V зміцнити свою абсолютну владу, приборкати міста й кортеси, які втратили право приймати закони.

Філіпп ІІ у парадних обладунках. 1551. Художник Тиціан

Правління Філіппа II. Король Філіпп II став правителем Іспанії у той час, коли вона була наймогутнішою державою Європи. Столицею своєї держави він зробив невелике місто Мадрид у центрі країни. Філіпп II мав фантастичну працездатність і вважав, що управляти величезною країною можна лише суворими розпорядженнями, тримаючи всіх у страху. Щоб піддані швидше дізнавалися про накази короля, будувалися дороги, була організована поштова служба. Багато уваги приділялося армії, яка в той час була наймогутнішою в Європі.

Важливим досягненням Філіппа II стало приєднання у 1581 р. Португалії. Унаслідок цього майже на 60 років об’єдналися дві найбільші колоніальні імперії, і Піренейський півострів опинився під владою одного правителя.

Філіпп II був ревним католиком і вважав своїм обов’язком захищати весь католицький світ. Коли європейські країни охопила Реформація, він розпочав запеклу боротьбу проти неї. Саме завдяки його підтримці небачених масштабів набула діяльність інквізиції. Філіпп II надавав усебічну підтримку Папі Римському і забезпечував недоторканність володінь католицької церкви на території своєї держави. Проте його спроби викорінити кальвінізм у Нідерландах, підтримати французьких католиків і боротьба з протестантською Англією зазнали поразки. У 1571 р. у битві біля мису Лепанто Філіпп II у союзі з Венецією вщент розгромив турецький флот і тимчасово зупинив просування Османської імперії в Європу.

Битва біля Лепанто у 1571 р.

Політика Філіппа II із кінця XVI ст. спричинила спочатку господарський, а потім воєнний і політичний занепад Іспанії.

Нідерланди (у перекладі — «понизові землі») — землі, розташовані на Нижньому Рейні, Маасі, Шельді та узбережжі Північного моря.

Нідерланди під владою Іспанії в XVI ст. Із величезних володінь Іспанії виділялися Нідерланди. У середині XVI ст. вони займали територію, на якій сьогодні розташовані Нідерланди, Бельгія, Люксембург і частина Північно-Східної Франції.

Тут не було родючих земель, корисних копалин, країна постійно потерпала від повеней. Головним її багатством були працелюбні жителі. Вони з гордістю казали: «Бог створив небо, а ми — суходіл». Нідерландці відвойовували у моря землю, на якій створювали нові поля і будували нові поселення.

Нідерланди поділялися на 17 провінцій, які відрізнялися за рівнем розвитку. На півночі земля належала вільним селянам, які часто використовували найману робочу силу. Саме тут поступово формувалися нові, ринкові відносини.

На півдні більша частина землі перебувала у власності дворян.

На ній працювали вільні селяни, які виконували повинності за користування землею. Однак і на півдні Нідерландів розвивалися ринкові відносини, особливо в промисловості. Всесвітньо відомі ткацькі мануфактури Фландрії виробляли сукна, килими, шовкові вироби.

Після Великих географічних відкриттів Нідерланди опинилися на перетині нових торговельних шляхів, а Антверпен став центром світової торгівлі.

Чоловік із плугом. 1560. Художник Пітер Брейгель Старший

Колісні прялки та виробництво сукна в Лейдені (Нідерланди). 1595. Художник Ісаак ван Сваненбург

Завдяки успіхам в економічному розвитку в цей період Нідерланди стали найбільш населеною країною Європи.

На початку XVI ст. Нідерланди опинилися у складі Священної Римської імперії Карла V. Ця маленька країна давала в чотири рази більше прибутку, ніж усі володіння в Новому Світі. Поширення ідей Реформації спричинило появу в країні значної кількості прибічників лютеранства, а потім — кальвінізму. Для боротьби з ними Карл V поширив на Нідерланди діяльність інквізиції та видав особливі закони проти протестантів. Таку політику продовжив і Філіпп II, який успадкував Нідерланди після розпаду імперії Карла V.

Національно-визвольна боротьба — рух поневолених народів за повалення чужоземного панування, ліквідацію національного й колоніального гноблення, завоювання національної незалежності.

Причини й початок національно-визвольної боротьби. Ситуація в Нідерландах, зумовлена політикою фанатичного Філіппа II, стала нестерпною. У країні було значно збільшено кількість іспанських військ, а всю владу зосереджено в руках Державної ради (консульти) із прихильників іспанців. Було створено 14 нових єпископств, розгорнула діяльність інквізиція, почалися переслідування єретиків.

Втручання іспанців поставило економічне життя Нідерландів у безвихідне становище. Філіпп II заборонив нідерландським купцям торгувати з Новим Світом, у 40 разів збільшив розмір мита на вовну, яку Нідерланди закуповували в Іспанії. У Нідерландах почали закриватися мануфактури, чимало людей втрачали роботу.

У 1566 р. делегація нідерландських дворян звернулася до намісниці іспанського короля в Нідерландах Маргарити Пармської із проханням припинити діяльність інквізиції та скликати Генеральні штати (парламент). Один із її радників презирливо обізвав скромно одягнених дворян гезами, тобто жебраками. Нідерландці вирішили прийняти це прізвисько як назву тих, хто бореться за визволення Нідерландів від іспанського ярма. Їхньою відзнакою були портрет Філіппа II і напис «Вірні королю до жебрацької суми» як згадка про невдале звернення й натяк на те, що іспанці руйнували їхню країну. Опозицію іспанців очолив принц Вільгельм Оранський (1533—1584).

В умовах зростання невдоволення владою іспанців кальвіністські проповідники стали пророкувати наближення перевороту. Вони засуджували католицьке «шанування ідолів», маючи на увазі ікони, і закликали народ знищувати їх.

У Нідерландах розпочалися виступи проти іспанців. Улітку 1566 р. окремі заворушення набули форми повстання проти іспанців і католицької церкви. Озброєні ремісники й селяни нищили церкви, монастирі, спалювали ікони. Протягом кількох днів серпня повстання іконоборців охопило 12 із 17 провінцій.

Повстання 1566 р. було спрямоване проти влади іспанських поневолювачів. Поступово воно набуло форми Національно-визвольної війни проти іспанського панування в Нідерландах.

Маргарита Пармська

Вільгельм І Оранський «Мовчазний»

Причини Національно-визвольної війни проти іспанського панування в Нідерландах (1566—1609 рр.)

Політика герцога Альби. Налякана Маргарита Пармська погодилася піти на поступки, якщо нідерландці припинять боротьбу. Проте цього не сталося. Тоді Філіпп II вирішив використати повстання як привід для окупації країни. 17 березня 1567 р. до Нідерландів було введено 60-тисячну іспанську армію на чолі з герцогом Альбою. Він почав «заспокоювати» Нідерланди мечем і вогнищем інквізиції. Було засновано Раду в справах про бунти, яка мала необмежені повноваження. Майно бунтівників конфісковувалося, збільшувалися податки. Багато людей через переслідування залишили країну.

Національно-визвольна боротьба в Нідерландах

Фердинанд Альварес де Толедо герцог Альба. 1549. Художник Антоніс Мор

Повстання гезів

У березні 1559 р. герцог Альба вирішив запровадити в Нідерландах алькабалу — 10-відсотковий податок із кожної торговельної операції (як було поширено в Іспанії). У Нідерландах, де кожний товар проходив через кілька рук, перш ніж потрапити до споживача, це вело до повної дезорганізації економічного життя. «Краще зберегти для Бога й короля збіднілу і зруйновану державу, — казав Альба, — ніж мати її у квітучому стані для диявола та його поплічників — єретиків».

Усю країну охопило обурення. Нідерландці зрозуміли, що їм уже нічого втрачати.

Перемога повстання на півночі країни. Продовження визвольної боротьби. Населення Нідерландів розгорнуло партизанську боротьбу проти іспанців. У 1572 р. кораблі морських гезів кинули якір у порту Брілле. Разом із жителями міста вони знищили іспанський гарнізон, сформували велику морську ескадру й почали визволяти від іспанців узбережжя, не допускаючи кораблі з допомогою для іспанської армії. У лісах з’явилися загони лісових гезів. Населення активно підтримувало їх.

Повстання охопило всю північ Нідерландів. Герцог Альба зневажливо назвав ці події «бунтом селюків» і додав: «Це не варте уваги». Проте він помилився. Повстанці на півночі перемагали, витісняючи іспанців. Для керівництва повстанням було запрошено герцога Вільгельма Оранського. Він прийняв цю пропозицію і у 1572 р. став штатгальтером (правителем) провінцій Голландія та Зеландія.

На рішення північних провінцій про об’єднання герцог Альба відповів новим терором.

Період 1572—1575 рр. виявився для повстанців найтяжчим. Герцог Альба нищив міста, які підтримали рішення північних провінцій. Зрештою Філіпп II зрозумів, що політика Альби провалилася, і відкликав його, але повстанці продовжували боротьбу, не збираючись зупинятися.

Розграбування Антверпена

Битва в затоці Зейдерзе, що завершилася поразкою іспанців

Тим часом іспанська армія, яка нерегулярно отримувала платню з Іспанії, вдалася до грабунків і насильства над місцевим населенням. Так, було спалено місто Антверпен, у якому під час пожеж загинуло та було вбито близько 8 тис. осіб. Це спонукало жителів південних провінцій до рішучих дій.

4 вересня 1576 р. в Брюсселі повстанці заарештували членів проіспанської Державної ради. Влада перейшла до Генеральних штатів. Останні зібралися в Генті, де представники всіх нідерландських провінцій підписали «Гентське примирення». Воно передбачало спільні дії в боротьбі проти іспанців до остаточного визволення країни. Занепокоєні дворяни-католики 5 січня 1579 р. в місті Аррасі уклали унію (союз), за якою визнавали своїм королем Філіппа II і відмовлялися від боротьби (Арраська унія).

Утворення Об'єднаних провінцій Нідерландів. У відповідь на рішення в Аррасі провінції півночі 23 січня 1579 р. уклали Утрехтську унію. Згідно з документом спочатку п’ять, а згодом сім провінцій об’єдналися з метою вести війну проти іспанського короля до повної перемоги. Своїм верховним органом влади вони проголосили Генеральні штати.

Підписання Утрехтської унії започаткувало нову незалежну державу — Об'єднані провінції Нідерландів, які ще називали Голландською республікою. 26 липня 1581 р. було прийнято акт, яким проголошувалася повна незалежність Нідерландів. Цей історичний документ містив положення про те, що коли правитель не влаштовує народ Нідерландів, народ має право його усунути. До Об’єднаних провінцій Нідерландів відійшли північні провінції, а південні залишилися під владою Іспанії.

Убивство Вільгельма Оранського влітку 1584 р. не привело до розпаду Об’єднаних провінцій, як на те сподівалася Іспанія. Новим штатгальтером Нідерландів було обрано сина Вільгельма Оранського Моріца. У 1584—1609 рр. війна Нідерландів у союзі із Францією та Англією проти Іспанії тривала. Нідерланди, скориставшись труднощами Іспанії, зокрема поразкою в 1588 р. «Непереможної армади», вели успішні операції на океанах і в іспанських колоніях в Індії та Індонезії.

У 1598 р. король Іспанії Філіпп II помер. Виснажена країна змушена була піти на підписання мирного договору з Об’єднаними провінціями. Під іспанською владою залишалися Південні Нідерланди (сучасна Бельгія). Остаточно Іспанія визнала незалежність Об’єднаних провінцій Нідерландів лише в 1648 р. за Вестфальським миром.

Значення та наслідки Національно-визвольної війни в Нідерландах. Унаслідок перемоги Національно-визвольної війни проти іспанського панування у Нідерландах було досягнуто незалежності Нідерландів; створено умови для розвитку протестантизму як ідейної основи нового суспільства; розпочато формування голландської нації (поділ країни за релігійною ознакою став причиною того, що виникли два народи — голландський і фламандський, які розмовляють однією мовою, але сповідують різні релігії).

Перемога визвольного руху в Нідерландах створила сприятливі умови для розвитку господарства в Північних Нідерландах: господарство почало швидко розвиватися; сюди перевели свої мануфактури багато підприємців із півдня. Усе більшого розвитку набували торгівля й мореплавство. У середині XVII ст. флот Голландської республіки вдвічі перевищував сукупні флоти Франції та Англії разом узяті. Величезної могутності набула заснована 1602 р. Ост-Індська торговельна компанія, яку сучасники називали «державою в державі». Успішному розвитку торгівлі сприяло також те, що голландські купці дотримувалися в цій сфері нових принципів: рівних можливостей, вільної конкуренції тощо.

На початку XVII ст. голландці захопили землі на східному узбережжі Північної Америки, назвали їх Новою Голландією та заснували тут місто Новий Амстердам (згодом англійці перейменували його в Новий Йорк — Нью-Йорк. Один із районів міста — Гарлем — зберіг голландську назву). У 1648 р. голландці витіснили португальців із півдня Африки й заснували там колонію Капська Земля. Упродовж XVII ст. було створено величезну голландську колоніальну імперію.

Першість серед портових міст Голландської республіки здобув Амстердам, який перебрав на себе колишню роль Антверпена.

Корабельна верф Ост-Індської компанії в Амстердамі

Двір амстердамської біржі. Близько 1668. Художник Іов Беркхейде

Кількість його жителів на початку XVII ст. перевищувала 100 тис. осіб. Щодня в його гавані стояло близько 2 тис. кораблів із різних країн. Він перетворився на головний європейський ринок торгівлі індійськими товарами, зерном, рибою, хутром та лісом. Амстердам став європейським центром банківської справи. Заснований у 1609 р. Амстердамський національний банк був першим і протягом тривалого часу єдиним банком у Європі.

Висновки

Іспанське королівство, об’єднання якого завершилося наприкінці XVI ст., у наступному столітті стало найсильнішою державою Західної Європи.

Карл V був володарем найбільшої за розмірами і найслабшої політично імперії.

Руйнівні війни і недалекоглядна політика королівської влади в другій половині XVI — першій половині XVII ст. спричинили втрату Іспанією своєї могутності.

Національно-визвольна війна Нідерландів проти іспанського панування була спричинена релігійними, політичними та економічними утисками.

Перемога в боротьбі проти іспанської влади на півночі Нідерландів спричинила появу нової держави — Голландської республіки.

Запитання і завдання

1. Кого в Іспанії називали морисками? 2. Коли королем Іспанії став Карл І?

3. Яку область Іспанії охопило повстання комунерос? 4. Що таке кортеси? 5. Яку територію називали Нідерландами? 6. Кого повстанці в 1572 р. запросили очолити боротьбу проти іспанців? 7. Що передбачало «Гентське примирення»? 8. Коли було підписано Утрехтську унію?

9. Які завдання намагався вирішити в роки свого правління Карл V? Чи зміг він це зробити? Чому? 10. Охарактеризуйте успіхи та невдачі в політиці Філіппа II. 11. Якими були причини Національно-визвольної боротьби Нідерландів проти іспанського панування? 12. Чому антиіспанське повстання перемогло лише на півночі Нідерландів? 13. Як відбувалася Національно-визвольна боротьба в Нідерландах у 1572—1579 рр.? 14. Які зовнішні обставини сприяли перемозі Об'єднаних провінцій Нідерландів у війні з Іспанією?

15. Підсумуйте заходи й наслідки правління Філіппа II для Іспанії. 16. Якими були результати та значення Національно-визвольної війни Нідерландів проти іспанського панування?

17. Чому могутня Іспанія не змогла приборкати повстання в Нідерландах?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно