Промисловий переворот та Просвітництво
- 28-03-2022, 01:38
- 571
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021
Пригадайте:
1. Промисловий переворот. Початок індустріальної революції
У XVIII ст. в англійському суспільстві та промисловості відбулися докорінні перетворення. Лендлорди все активніше проводили обгороджування, привласнюючи общинні землі і зменшуючи розміри наділів орендарів. Такі великі землевласники були дуже заможними: вони мали кошти, щоб осушувати болота, закуповувати добрива, розводити породисту худобу тощо. В Англії почали виробляти більше продуктів харчування, стали проводитися аграрні виставки, де обговорювалися нові методи господарювання. Продукти харчування створювалися не для власного споживання, а на продаж. Це явище отримало назву аграрна революція.
Лендлорди стали власниками величезних маєтків з гарними будинками. З’явилася мода на просторі парки для кінних прогулянок. Британські уряд та парламент, до яких входили представники великих землевласників, їх і підтримували. Між 1759 і 1801 рр. було ухвалено цілу низку законів про обгороджування.
Натомість життя колишніх фермерів з малими наділами стало дуже важким. Вони не могли протистояти могутності лендлордів. Багато розорених фермерів або вирушали до англійських колоній у Північній Америці, або до міст у пошуках роботи. Так почав формуватися прошарок найманих робітників та робітниць.
Рядкова сіялка Джетро Талла (1701), яка дозволяла сіяти одразу кількома рівними рядками з однаковою відстанню між ними. Вважається, що саме з цього винаходу в Британії розпочалась аграрна революція
У 1740-х роках сім’я промисловців Дербі почала виплавляти із залізної руди чавун, використовуючи як паливо вугілля з англійських шахт, де щойно почали встановлювати парові машини для відкачування води. Розгорнулося будівництво густої мережі каналів, якими баржі перевозили вугілля від шахт до чавунних заводів. Можливість виплавляти величезну кількість металу сприяла розвиткові різних сфер англійської економіки, а видобування кам’яного вугілля стало однією з основних галузей господарства.
Чимало винаходів у цей час було придумано для обробки бавовни. У 1765 р. столяр Джеймс Харгрівс удосконалив прялку так, що вона могла прясти одразу 20 ниток. На честь своєї доньки він назвав винахід «Прялкою Дженні». «Дженні» була невеликою, її можна було використовувати і вдома.
У 1767 р. Річард Аркрайт запатентував свій винахід — «ватермашину». Ця машина виробляла міцне прядиво для основи тканини, замінивши людські пальці металевими циліндрами. Річард Аркрайт заснував підприємство, на якому прядильним машинам надавало руху водяне колесо. Це була вже не мануфактура, а перша в історії фабрика.
Модель «Прялки Дженні». Музей ранньої індустріалізації у Вупперталі (Німеччина)
Семюел Кромптон створив мюль-машину — пристосування для виготовлення тонких ниток для високоякісних бавовняних тканин. Мюль-машина працювала від водяного колеса, а не від руки людини, як «Дженні». Перелічені винаходи заклали основу бавовняній промисловості в Англії.
Фабрики з «ватермашинами» Аркрайта могли працювати лише влітку, бо взимку ріки замерзали. Багато людей намагалися придумати заміну водяному колесу, але вдалося це лише Джеймсу Ватту, який у 1784 р. запатентував парову машину. Створений ним паровий двигун вважають універсальним — його можна було використовувати у різних сферах промисловості й незалежно від погодних умов.
Гравюра Вільяма Хогарта, що зображає тогочасних ткачів, 1747 р.
Сучасний вигляд першого у світі чавунного моста через ріку Северн. Відкритий у 1781 р.
До 1815 р. Британія виробляла стільки ж вугілля, тканин та металу, як і решта Європи. Проте це мало свою ціну. Через переселення великих мас людей до міст руйнувалися сім’ї, порожніли села, а життя міських робітників та робітниць було дуже важким. На шахтах і фабриках почали працювати жінки та діти, яким платили менше, ніж чоловікам. Частими були каліцтва — втомлені багатогодинними робочими змінами робітники ставали необережними, за що розплачувалися своїм здоров’ям.
В Англії та Нідерландах стало формуватися нове суспільство — індустріальне. Величезні зміни стались у соціальній структурі суспільства. В результаті промислової революції старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим працівникам. У той же час на землях сучасних Італії та Франції люди жили в умовах середньовічного суспільства.
Промислова (індустріальна) революція або промисловий переворот — перехід від ручного та мануфактурного до машинного фабрично-заводського виробництва, що розпочався в Англії в другій половині XVIII ст.
Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин була дешевою; це спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Змінювався й характер торгівлі. Особливо це було помітно на прикладі Англії. До країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за її межі вивозили дешеві фабричні товари.
Низка винаходів і технічних вдосконалень, здійснених у 60-80-х рр. XVIII ст., докорінно змінила життя Англії. Власники фабрик займалися не питаннями виробництва, а його організацією та збутом продукції. Необхідність підтримувати машини у робочому стані вимагала нових професій — інженерів та техніків. Все це сформувало в Англії XVIII ст. промисловий переворот, який розпочав індустріальну революцію. Важливою складовою індустріальної революції стало впровадження машин і механізмів, які замінили ручну працю людей та створення самостійної машинобудівної галузі.
Вільям Вільямс «Ранковий вид на Колбрукдейл, Шропшир», 1777 р. У Колбрукдейлі вперше в Англії почали використовувати кам’яне вугілля для виплавки металу
• Поміркуйте, як змінився європейський пейзаж після промислового перевороту.
Аграрна та промислова революції йшли поруч. Фабрики забезпечували землеробів знаряддями та машинами, а фермери, навзаєм, — харчами. На зміну особистим відносинам прийшли контракти, фінансові угоди та посередники.
2. Просвітництво. Енциклопедисти. Масони
Заклик німецького філософа Іммануїла Канта «Майте мужність користуватись власним розумом!» став гаслом епохи Просвітництва, розквіт якої припав на другу половину XVIII ст. Люди цієї доби вже не покладалися на традиційні уявлення про світ, а намагалися самостійно його осмислювати. Такий світогляд, за якого людина розраховує передовсім на свій розум, називається раціоналістичним. Це стало поштовхом до набуття наукових знань. Щоправда, тогочасна наука XVII ст. ще не мала вузької спеціалізації: вчені не поділялися на математиків, фізиків, філософів тощо. Вони працювали одночасно в багатьох галузях. З іншого боку, популярність науки зросла настільки, що в Англії було відкрито Лондонське королівське товариство з розвитку знань про природу, а у Франції з ініціативи уряду — Академію наук. Зростання авторитету науки дедалі більше переконувало в могутності людського розуму. У XVIII ст. віра у людський розум стала всеохопною: вважалося, що в усьому варто прислухатися тільки до нього.
Між французькими просвітниками та Католицькою церквою виник гострий конфлікт. Поль Гольбах, Дені Дідро, Клод Гельвецій були атеїстами та матеріалістами. Вони вважали, що віра в надприродне зникне, коли людина відкриє всі закони природи. Просвітники були незадоволені цензурою, яку контролювала Церква.
Йоганн Готліб Бекер «Портрет Іммануїла Канта», 1768 р.
Луї-Мішель ван Лоо «Портрет Дені Дідро», 1767 р.
Моріс Кантен де Ла Тур «Портрет Жан-Жака Руссо», 3-тя чверть XVIII ст.
Батьківщиною Просвітництва була Англія, де народження промисловості та капіталізму стимулював прогрес науки і знань. Англійські вчені-мислителі Айзек Ньютон, Томас Гоббс, Джон Локк разом із голландцем Бенедиктом Спінозою та німцем Готфрідом Ляйбніцем заклали підвалини ідей, які розвинулися за часів Просвітництва. Більшість з них стосувалась c«правильного», «розумного» впорядкування держави та суспільства. Просвітники вірили, що втілення їхніх ідей приведе людство до загального щастя тому, що насправді вони не створені людиною, а є ніби природними. Наприклад, що від природи всі люди є рівними у своїх правах. Просвітники були переконані, що історія рухається до кращого, що людство крокує від несправедливого устрою до справедливого суспільства.
Робота з історичними джерелами
Зі статті Іммануїла Канта «Відповідь на запитання, що таке Просвітництво»
«Просвітництво — це вихід людини зі стану свого неповноліття, в якому вона перебуває з власної вини. Неповноліття є неспроможністю користуватися своїм розумом без стороннього керівництва. Причина неповноліття з власної вини полягає не у відсутності розуму, а у відсутності рішучості й мужності користуватися ним без стороннього керівництва. Май мужність користуватися власним розумом! — таким є гасло Просвітництва. Якщо запитати, чи живемо ми зараз у просвіченому віці, то відповідь буде: ні, але ми живемо у віці Просвітництва. Ще багато не вистачає для того, щоб люди за тих умов, що склалися в цілому, були вже здатні або могли стати здатними надійно і добре користуватися власним розумом без стороннього втручання. Однак існують явні ознаки того, що для них відкрито шлях до вдосконалення в цьому; перепон на шляху до Просвітництва або виходу зі стану неповноліття, в якому людство перебуває з власної вини, стає дедалі менше. У цьому аспекті наш вік є віком Просвітництва, або віком Фрідріха».
Матеріальним втіленням ідей Просвітництва стало видання «Енциклопедії, або Тлумачного словника мистецтв, наук та ремесел» у 30-ти томах. Одинадцять томів цього видання становили ілюстрації. Авторами «Енциклопедії» було близько 200 осіб, а укладачами — Дені Дідро та Лерон Д’Аламбер. Людей, які долучилися до її створення, називали енциклопедистами. Серед енциклопедистів були й інші просвітники: Вольтер, Руссо, Монтеск’є. На підготовку до видання пішло понад 20 років — цей процес тривав упродовж 1751-1772 рр.
Створюючи «Енциклопедію», її автори спробували викласти всі знання, накопичені на той момент людством, і сподівалися, що її читачі у такий спосіб зможуть позбутися забобонів. «Енциклопедію» жорстко критикували за те, що вона показувала християнство у негативному світлі. Попри це, видання стало популярним — його наклад становив 4250 примірників, коли на той час він рідко перевищував 1500. Наслідуючи це видання, свої енциклопедії почали видавати і в інших європейських країнах.
Ніколя де Ларжильєр «Портрет Вольтера» — одного з найвідоміших просвітників свого часу, 1724 р.
Джон Опі «Портрет Мері Волстоункрафт», 1797 р. Мері Волстоункрафт була однією з борчинь за права жінок у добу Просвітництва
Просвітництво — інтелектуальний рух освіченої частини суспільства західноєвропейських держав другої половини XVII-XVIII ст., що засновувався на ідеях раціоналізму та свободи думки.
Масонство — релігійно-етичний рух з містичними обрядами, що поєднував у собі ідеї морального самовдосконалення і світового братерства. Зародився в Англії у XVII ст.
Енциклопедисти — узагальнювальна назва колективу авторів «Енциклопедії, або Тлумачного словника мистецтв, наук та ремесел», виданої у Франції у 1751-1772 рр.
«Освічений абсолютизм» — політика низки правителів та перших міністрів європейських країн XVIII ст., які правили відповідно до власного розуміння ідей Просвітництва. Зазвичай характеризувалась зміцненням влади монарха, спробами модернізації державного управління, ліквідації застарілих елементів життя держави і суспільства.
До просвітників належав вузький прошарок освічених і нерідко заможних людей, більшість з яких мешкала у Парижі. Вони збиралися у салонах та кав’ярнях, де обговорювали новини, плітки, а головне, вели дискусії навколо нових ідей та теорій про суспільство, державу, Церкву.
Невідомий автор «Портрет Шарля Луї де Монтеск’є», прибл. 1753-1794 рр.
Анісе Шарль Габріель Лемоньє «Читання у салоні мадам Жоффрін», 1755 р.
Салонами називали великі кімнати у будинках заможних людей, де знать збиралася, щоб обговорювати ті речі, які не дозволяв придворний етикет, і вільно висловлювати власну думку. У салонах можна було відносно розкуто спілкуватись чоловікам та жінкам, не дотримуючись усіх етикетних складнощів. Дуже часто власницями салонів були жінки. Вони обирали, кого запрошувати до салону, що буде предметом зустрічі, виконували роль модераторів — направляли дискусію та надавали слово гостям.
Серед різних клубів за інтересами окреме місце посіли масонські ложі. Це були таємні об’єднання зі спеціальними ритуалами та ієрархією членів. Перші масонські ложі були засновані в XVII столітті в Англії. Згодом вони з’явилися в європейських країнах, у тому числі й на українських землях. Офіційною датою заснування масонства вважають 1717 р. Цього дня чотири лондонські ложі об’єдналися у Велику Ложу, обрали Великого Майстра, а згодом і визнали спільну конституцію. Вважається, що масонські об’єднання походять від середньовічних цехів будівельників-каменярів, адже слово «масон» старофранцузькою означає «каменяр», а на символі масонства зображено каменярські інструменти.
Гравюра невідомого автора, що зображає ритуал прийому до масонської ложі, поч. ХІХ ст.
До однієї масонської ложі зазвичай входило близько 50 осіб. Вони проводили регулярні таємні збори, на яких не можна було, як вважається, обговорювати релігію та політику. Масони сплачували членські внески. Нерідко зібрані кошти витрачались на благодійність. Таємничість масонських лож, чутки про те, що на їхніх зібраннях обговорювались заборонені ідеї, те, що масони ставили своє братерство вище за все інше, призвело до того, що державна влада поставилася до них вороже, а згодом почала забороняти.
3. Освічений абсолютизм
Найбільш виразні та водночас популярні ідеї Просвітництва стосувалися «розумного» влаштування державного управління, головним завданням якого було досягнення загального блага підданих. Раніше вважалося, що Бог благословляє кожного окремого монарха на правління, натомість просвітники проповідували ідею «соціального контракту»: монарх має право на трон, оскільки він дбає про підданих. Відповідно, поганого монарха народ має повне право скинути.
Європейські монархи зацікавилися ідеями Просвітництва про досягнення загального добробуту і намагалися їх втілити у життя. Прикладом такого прагнення стали реформи «освічених монархів» — короля Пруссії Фрідріха ІІ, австрійських імператорів Марії-Терезії та її сина Йосифа ІІ, російської імператриці Катерини ІІ (у перший період її правління), міністра Аранда при Карлосі III (Іспанія), першого міністра Помбала при Йосифі Еммануїлі (Португалія). Себе ці люди уявляли «філософами на троні». Вони запрошували до себе просвітників, листувалися з ними, називали їх своїми вчителями, самі намагались писати філософські твори. Власні укази вони мотивували «народним благом», «всезагальною користю», турботою про «всіх своїх підданих».
У XVIII ст. в багатьох країнах Європи встановився відносно стабільний лад: закінчились жорстокі релігійні протистояння, зміцніла влада монарха. Економіка стала капіталістичною: на мануфактурах Англії, Франції, Нідерландів, німецьких земель виробляли різноманітні товари — від розкішних тканин та годинників до грубих сукон. Наприкінці століття почали використовувати машини. Проте для подальшого розвитку суспільства та економіки стояли перешкоди. Це були і цехи, які не зникли ще зі Середньовіччя, і внутрішні кордони, котрі уповільнювали та ускладнювали перевезення товарів, а також мита, які мали сплачувати купці, переїжджаючи між регіонами. Реформи «освічених монархів» мали вирішити зокрема ці питання.
Мігель Анхело Лупі «Маркіз Помбал перевіряє план перебудови Лісабона», 1883 р.
Така державна політика отримала назву «освічений абсолютизм». Суть цього явища найкраще виразив імператор Священної Римської імперії Йосиф ІІ: «Все для народу, але нічого за його участі». Тобто «просвітлені» монархи проводили реформи самовільно, не допускаючи представників народу до участі у них. Нерідко метою проведення їхніх реформ було не абстрактне благо народу, а намагання підпорядкувати більше сторін життя їхньому правлінню. Так, ліквідовувались внутрішні кордони між різними частинами їхніх володінь, проголошувалась релігійна толерантність, з відання Церкви вилучалась освіта, створювались навчальні заклади для підготовки спеціалістів, перш за все офіцерів та інженерів, які мали буквально будувати нову країну. Ще однією просвітницькою ідеєю, яку освічені монархи нерідко втілювали у життя, була заборона тортур.
Природне право
В освіченого абсолютизму була й інша сторона — правителі жорстоко придушували опозицію своїй владі, не допускали представників народу до управління, турбувалися про розширення власного самодержавства.
4. Класицизм
Поки вся Європа захоплювалися бароко, у Франції XVII ст. панував класицизм. Класицизм поєднував у собі ідеї раціоналізму та тогочасне осмислення Античності.
Драматурги писали п’єси на сюжети з грецької і римської міфології та історії. Архітектори наслідували трикутні фронтони і колонади античних храмів. Мистецтво стало унормованим, «академічним». Так, п’єси мали мати чіткий зрозумілий сюжет, дотримувалися правила «єдності часу, місця і дії». Існувала, як у Стародавній Греції, ієрархія жанрів: трагедія стояла вище від комедії. Попри це, знаковою для епохи стала творчість Жана-Батиста Поклена (Мольєр; 1622-1673).
Класицизм — напрям в європейському мистецтві XVII ст. Найбільшого розквіту досяг у Франції. Визначальними рисами є раціоналізм, наслідування зразків античного («класичного») мистецтва, встановлення чітких непорушних правил і законів для усіх творів мистецтва, орієнтації на смаки вищої верстви суспільства.
Фасад церкви Сент-Есташ (Париж), виконаний у стилі класицизму
В архітектурі класицизм виражався не лише у копіюванні античних колонад та портиків, а й в обов’язковому збереженні симетрії, сама будівля мала виглядати урочисто, святково.
Більшість просвітників вправно володіли пером.
Вони писали статті в модних тоді газетах та журналах, памфлети, видавали власні книги. У добу Просвітництва зародилася журналістика.
У першій половині XVIII ст. поширився новий стиль — рококо (декоративні мотиви у вигляді мушлі). Цей стиль особливо проявився в декоративно-прикладному мистецтві. Йому властиві невимушеність і комфорт. Майстри рококо створювали витончені речі, в оточенні яких людині зручно і приємно жити. Для цього стилю характерні багатство прикрас, незвичність і вишуканість форм. Особливо популярним стало все незвичне, зокрема китайський розпис, китайські павільйони в парках.
Резиденція президентів США — Білий дім — є прикладом неокласицизму
Інтер’єр у стилі рококо. Палац Сан-Сусі, Потсдам
Епоха Просвітництва у Франції збіглася із зародженням мистецького стилю під назвою неокласицизм, який був популярним до початку ХІХ ст. Митці, які сповідували неокласицизм, по-перше, рішуче протиставляли його рококо та бароко, а, по-друге, намагалися створити абсолютний ідеал, який для них полягав у мистецтві Давніх Греції та Риму. Нове зацікавлення Античністю було викликане археологічними розкопками римських міст Помпеї та Геркуланум.
5. Повсякденне життя
Умови життя більшості європейського населення у XVIII ст. залишалися важкими. Міста досі мали небруковані вулиці та були переповнені запахами нечистот — каналізації досі не існувало. Більшість споруд будувалися з дерева, що призводило до частих пожеж. Здійснювалися спроби «розумно» перебудувати міста. У 1755 р. потужний землетрус зруйнував Лісабон. За наказом першого міністра Помбала його перебудували з широкими прямими вулицями, просторими площами та першими у Європі сейсмостійкими будинками.
Життя в селах майже не зазнало змін. Обробіток землі лишався важкою справою, до якої залучали дітей з раннього віку. Селянські будинки були здебільшого тісними, сирими та темними. Протягом століття відбувся демографічний вибух — європейське населення зросло наполовину. Селяни, які не мали достатньо землі, щоб прогодуватися, були змушені переселятися до міст, де найчастіше ставали жебраками. Щоб запобігти соціальному вибухові, знатні люди активно долучалися до роздачі милостині.
Не зникла і постійна загроза голоду, а основним продуктом харчування залишався хліб. Винятком можна вважати Пруссію, чий король Фрідріх ІІ наказав вирощувати картоплю, щоб убезпечити селян від голоду.
Серед знаті та заможних міщан поширилася мода на каву, чай та гарячий шоколад. За філіжанкою кави обговорювалися всі головні новини у кав’ярнях Парижа і Лондона. Щоправда, відвідували їх майже виключно чоловіки. Також з’явилася мода на нюхальний тютюн. Поширення нових продуктів викликало багато суперечок щодо їхньої корисності. Так, європейці вірили, що шоколад спалює кров, і через це можуть народитися чорні діти.
Побут забезпечених європейців урізноманітнили корисні дрібнички: кишенькові годинники, хустинки, посуд із тонкої європейської порцеляни, дзеркальця та парасольки.
Не зникли і часті епідемії чуми, тифу, холери, віспи. Високою була дитяча смертність. Більшість європейців мали обличчя, спотворені шрамами від віспи, проте тогочасні художники уникали їх зображати. Лише наприкінці XVIII ст. англійський лікар Едвард Дженнер винайшов вакцину від цієї недуги.
Суперечка в кав’ярні: один опонент плескає іншому кавою у лице. Ілюстрація до книги сатиричного письменника Неда Варда «Британський простолюд», 1710 р.
Загальний рівень освіти у Європі був дуже низьким, за винятком Пруссії, де тамтешній король Фрідріх ІІ зробив загальну початкову освіту обов’язковою. У Шотландії, де освітою опікувалась Пресвітеріанська церква, теж був достойний, як на той час, рівень освіти. Класів, у сучасному розумінні, не існувало: в одній великій кімнаті збиралися учні різного віку та рівня знань, яким учитель роздавав завдання відповідно до їхніх здібностей. Навчалися у школах письму, читанню та арифметиці. Дівчата у загальні школи не ходили — їх навчали вдома тому, що мало їм знадобитися, коли вийдуть заміж.
З іншого боку, завдяки поширенню ідей Просвітництва до кінця століття утвердилося переконання, що діти — це не «маленькі дорослі», а дещо більше. Раніше вважалося, що особливості дитячої поведінки, наприклад бажання гратися, викликані лише відсутністю строгості вихователів. Проте просвітники, наприклад Жан-Жак Руссо (1712-1778), доводили, що дитинство — це особливий період життя людини.
Ернст Борд «Доктор проводить першу вакцинацію Джеймсу Філіпсу, 8-річному хлопчику, 14 травня 1796», 1910 р.
Промисловий переворот та виникнення фабрик розпочав формування нової суспільної верстви — найманих працівників. Можливість промислового виробництва різноманітних товарів, у тому числі повсякденних, як-от сукна, здешевило їх продукування і зробило більш доступним.
Жан-Батист Шарден «Дівчинка з ракеткою та воланом», 1737 р., «Хлопчик із дзиґою», 1736 р.
Висновки
Завдяки науковим відкриттям та змінам у світогляді європейців упродовж XVII ст. поширилися ідеї, базовані на вірі в те, що людський розум здатен осягнути світ, розкрити його секрети та організувати у найкращий спосіб. Інтелектуальний рух, який сповідував ці ідеї, отримав назву Просвітництво. Він зародився у Франції XVIII ст. і згодом поширився всією Європою. У мистецтві періоду XVII-XVIII ст. стали популярними такі стилі, як класицизм, рококо та неокласицизм.
Запитання та завдання
І
ІІ
Коментарі (0)