Реформація в Німеччині

§ 9. Реформація в Німеччині

1. Якими були особливості політичного розвитку Німеччини в XIV—XV ст.?

2. Які уявлення про побудову суспільства та поведінку людини в ньому проголошувала католицька церква? 3. Які рухи, спрямовані проти католицької церкви, ви знаєте? Якою була їх мета?

Реформація — церковно-релігійний і суспільно-політичний рух у країнах Західної і Центральної Європи, спрямований проти католицької церкви, який виник у XVI ст.

Німеччина напередодні Реформації. Реформація — слово, що перекладається з латинської мови як «перебудова», стало символом цілої епохи в історії країн Європи. Це була доба, коли в суспільстві розгорнувся рух за переосмислення ролі католицької церкви.

Дуже швидко ця боротьба, що починалася з диспутів в університетських залах, перекинулася на поля бойовищ. Мине багато часу, поки людство зрозуміє, що неможливо знищити всіх, хто хоче жити інакше. Треба навчитися жити разом, на одній планеті. Шлях до цього буде дуже довгим. Події, які спричинили розкол Європи на два великі табори — католиків і прихильників Реформації, — розпочалися на початку XVI ст. в Німеччині.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. Німеччина була складовою частиною Священної Римської імперії, до назви якої тоді додали слова «німецької нації». Окрім Німеччини, до її складу входили землі сучасних Нідерландів, Бельгії, Австрії, Чехії, Французької Бургундії, частина Італії та інші території.

Священна Римська імперія була політично роздробленою країною, що складалася з багатьох великих і малих, світських і церковних володінь. Очолював Німеччину виборний король, який коронувався як імператор. Він обирався на зборах курфюрстів.

Починаючи з 1438 і до 1806 р. імператори обиралися з родини Габсбургів. У 1519 р. молодий іспанський король Карл І Габсбург став новим імператором під ім’ям Карла V (1519—1556 рр.).

Князі відігравали важливу роль у житті Німеччини. У перші десятиріччя XVI ст. їх було близько 70 — архієпископів, єпископів та світських осіб. Сім князів-курфюрстів, що обирали імператора, усіляко протидіяли посиленню його влади та залишали за собою право самостійно вирішувати найважливіші справи.

Курфюрсти — церковні та світські князі у Священній Римській імперії німецької нації, які мали право обирати імператора.

Імператор Карл V (Карл І Габсбург)

На початку XVI ст. вся територія Німеччини була вкрита мережею великих, середніх і дрібних міст, загальна кількість яких сягала 3 тисяч.

Міста поділялися на «імперські», підпорядковані безпосередньо імператору, та «вільні», які користувалися самоуправлінням, здобутим унаслідок звільнення від своїх сеньйорів. У XVI ст. відмінності між «імперськими» і «вільними» містами майже зникли. Вони мали великі права і часто правили навколишніми територіями як невеликим князівством. Найбільшими містами були Нюрнберг, Аугсбург, Кельн.

У Німеччині існував рейхстаг — імперські збори, які включали три курії — курфюрстів, духовних і світських князів та представників міст. У князівствах існували ландтаги — станово-представницькі органи місцевого дворянства, духовенства і князівських міст. У деякіландтаги входили також представники сільських громад. Рейхстаг і ландтаги обговорювали близькі за змістом питання: збереження миру, закони, грошові збори, але на різному рівні — усієї імперії чи окремих князівств. Кожна курія приймала рішення окремо, а потім вони порівнювалися. Велику роль у роботі ландтагів відігравали міста.

Новою рисою в розвитку Німеччини XVI ст. стало формування регіонального виду управління — не з центру або місць, а за округами. У політично роздробленій країні ці округи були створені перш за все для того, щоб полегшити боротьбу з грабіжниками і порушниками миру.

На початку XVI ст. в Німеччині панували феодальні відносини, більшість населення становило залежне селянство, яке сплачувало податки землевласникам і церкві. Проте поступово в країні поширювалися ринкові відносини. Особливо багато підприємств було створено в гірничій промисловості. Появі нових виробництв сприяв великий попит на їхню продукцію.

Дух наживи та енергія підприємництва стали символом цього часу. У багатьох країнах були відомі імена німецьких багатіїв Фуггерів, Гохштеттерів, Імгофів, Вельзерів.

Реформація і Контрреформація в Європі

Нюрнберг — одне з найбільших міст Німеччини. XV ст.

Рицарський турнір на головній площі Нюрнберга. 1561 р.

Католицька церква претендувала на першорядну роль у житті політично роздробленої Німеччини. Вона мала тут набагато ширше поле діяльності, ніж у країнах із сильною центральною владою. Усю Німеччину заполонили продавці індульгенцій, святих реліквій та різні збирачі платежів на користь церкви. Католицькій церкві належали величезні земельні володіння й навіть міста. Найбільші прибутки зі своїх володінь Папа Римський отримував саме з Німеччини. Водночас він не надто переймався порядками в німецьких монастирях, що підривало авторитет церкви в очах населення.

У 1510 р. імператор Максиміліан І здійснив спробу домовитися з Папою Римським. Він, зокрема, розраховував на обмеження платежів на користь Риму. За його дорученням підготували «Скарги німецької нації», де було зібрано основні претензії. Проте ця спроба зазнала повного провалу.

Німецький гуманізм. Критика католицької церкви була пов’язана з поширенням у Німеччині ідеалів гуманізму.

На початку XVI ст. в Німеччині існували 16 університетів, у більшості з яких викладали вчені-гуманісти. Найвищого розквіту гуманізм досяг у Німеччині напередодні Реформації. Саме тоді сягнула свого піку гуманістична сатира, утверджувалися нові суспільні ідеали, розгорталися пошуки нових форм розвитку релігійного життя. У Німеччині з’явилися «Листи темних людей» — дотепна, гостра й талановита сатира, яка викривала безкультурність і моральний занепад духовенства, його захоплення нескінченними схоластичними суперечками з будь-якої дрібниці. Європейської слави набула діяльність молодшого сучасника Е. Роттердамського рицаря-гуманіста Ульріха фон Гуттена (1488—1523).

Ульріх фон Гуттен був одним з авторів «Листів темних людей», писав епіграми на Папу Юлія II, у яких викривав його розпусність і висміював продаж індульгенцій. Гуттен із притаманним йому темпераментом і палким патріотизмом різкіше, ніж Е. Роттердамський, таврував католицьке духовенство, виступав за «свободу батьківщини». Він прославляв гуманістичні науки, які допомагають «прозріти Німеччині», вбачав у розумі «керівника життя» людини і рішуче засуджував «варварство» та «благочестиве обдурювання» в церкві. Саме гуманісти — найближчі друзі Гуттена — одними з перших відгукнулися на виступ М. Лютера проти продажу індульгенцій.

Ульріх фон Гуттен

Із памфлету Ульріха фон Гуттена «Вадиск, або Римська тріада»

Трьома речами підкорює собі Рим усе: насиллям, хитрістю й лицемірством. Три речі винайдено, щоб вичавлювати золото з чужих країн: торгівля індульгенціями, вигадана війна з турками і влада папських легатів у варварських землях. Трьома речами постійно опікуються в Римі, хоча ніколи не доводять їх до кінця: спасінням душ, реставрацією храмів, що розвалилися, і турецькими походами. Про три речі не можна казати правду: про Папу, про індульгенцію і про безбожжя. Три речі знехотя роблять у Римі: дотримуються слова, допомагають іншому і поступаються дорогою... Трьох речей бажає кожен у Римі: коротких молитов, доброго золота, життя, сповненого насолоди. Три речі складають рису, що вирізняє Рим: Папа, старі споруди і користолюбство. 1. Проти кого спрямовано памфлет Ульріха фон Гуттена? 2. Які його основні ідеї?

Мартін Лютер і початок Реформації. На чолі реформаційного руху в Німеччині став німецький богослов Мартін Лютер (1483— 1546). 31 жовтня 1517 р. він вивісив на дверях церкви у Віттенберзі свої «95 тез» проти зловживань продажем індульгенцій. У тезах Лютера в загальних рисах визначилися основи нового вчення. Чільне місце в ньому належало трьом положенням.

1) Людина рятується лише своєю вірою.

2) Спасіння отримується лише Божою милістю і не залежить від будь-яких «заслуг» людини, бо не люди, а лише Бог знає справжню вартість «добрих справ».

3) Єдиним авторитетом у справах віри є Святе Письмо, Слово Боже.

Мартін Лютер. 1529. Художник Лукас Кранах Старший

Двері Замкової церкви, до яких М. Лютер прикріпив свої тези проти продажу індульгенцій

Це вчення Лютера, яке можна стисло охарактеризувати як «спасіння вірою», спонукало до подальших роздумів. Якщо спасіння залежить лише від Божого милосердя, то для чого взагалі потрібне посередництво католицької церкви, усієї величезної церковної ієрархії на чолі з папою? Вчення Лютера перекреслювало обов’язковий для католика авторитет поряд зі Святим Письмом рішень папи й церковних соборів. На його думку, про це не йдеться у Святому Письмі, а тому його слід відкинути як «людські вигадки».

Виступ Лютера здобув підтримку значної частини населення Німеччини. Католицька церква засудила виступ Лютера, Папа Лев X відлучив його від церкви. Однак німецькі князі на з’їзді у Вормсі вирішили підтримати Лютера.

У Німеччині почалася Реформація, яка охопила всі верстви населення країни.

Народна Реформація. Томас Мюнцер.

У кожному місті й селі, у кожній оселі люди сперечалися про те, якою має бути церква. Вони самовільно виганяли священиків, розпускали монастирі. Користуючись ситуацією, князі захоплювали монастирські землі, а міська верхівка відмовлялася сплачувати церкві податки. Владу папи римського більше не визнавали.

Проте ці зміни задовольняли далеко не всіх. Міська біднота, селяни прагнули більшого. Вони слухали проповідників, які обіцяли їм наближення Царства Божого на Землі: усе буде спільним і всі люди стануть рівними. Саме такої Народної Реформації вони бажали та ладні були боротися за неї.

У багатьох містах і селах розпочалися стихійні виступи. Реформація, що починалася як рух поміркованих верств суспільства, натхненних гуманістичними ідеалами проти католицької церкви, набула рис, притаманних боротьбі народних мас за покращення свого становища.

У містах Німеччини з’явилися проповідники, які закликали людей жити так, як написано у Євангелії: «І всі віруючі були разом, і мали все спільне: і продавали свої володіння та будь-яку власність, і роздавали всім за їхніми потребами». Прихильниками майнової та соціальної рівності були анабаптисти. Вступаючи до їхньої громади, треба було прийняти хрещення вдруге, звідки й виникла назва. Одним із найвідоміших проповідників ідеалів анабаптистів став друг Лютера, а згодом його противник Томас Мюнцер (бл. 1490—1525). Він закликав народ підняти меч проти панів і силою встановити на землі Царство Боже. За його переконаннями, боротьбу належало розгорнути не лише проти католицької церкви, а й проти всіх тих, хто жив, порушуючи християнські заповіді, — князів, рицарів, лихварів. Усі мають бути рівними перед Богом, монастирі й замки слід знищити, а панам треба залишити палаци, оселитися у простих хатинах і працювати. Тих дворян, хто чинитиме опір установленню справедливих порядків, доведеться примушувати або страчувати. Це був заклик до повстання, і анабаптисти готувалися до нього.

Ідеї Мюнцера та анабаптистів у Німеччині підтримала більшість найбідніших верств населення. Лютера їхні наміри налякали. Як засвідчили подальші події, шляхи Лютера і прихильників насильницької побудови на землі Царства Божого розійшлися.

Улітку 1524 р. в країні розпочалися окремі виступи селян, якими влада спочатку знехтувала. Восени повстання охопило південь Німеччини й набуло характеру селянської війни. Селяни розправлялися з панами і створювали озброєні загони. Вони спалювали замки, руйнували монастирі, а захоплене майно розподіляли порівну; до повстанців приєднувалися міщани і дрібні рицарі. За їхньою допомогою було розроблено найпопулярнішу серед німецьких селян у роки війни програму під назвою «12 статей». У ній висувалися вимоги скасування особистої залежності селян і десятини, зменшення оброку й панщини.

Селянська війна 1524—1526 рр. у Німеччині — збройна боротьба селян, підтримана частиною городян, викликана посиленням соціального гноблення і переплетена з Реформацією.

Томас Мюнцер. XVIII ст.

Напад селян на рицаря

Руйнування католицьких церков у Німеччині в період Реформації

? Яку особливість Народної Реформації відображають наведені ілюстрації?

Покарання селян мали відбуватися за рішеннями суду, а не панами. Священика для кожного села повинна була обирати сільська громада. У роки селянської війни ця програма перевидавалася 25 разів.

Представники бюргерства та рицарства висунули «Гейльброннську програму». У ній висловлювалися вимоги посилення імперської влади, скасування митних зборів усередині країни, запровадження єдиних монет і мір. Селяни мали звільнятися від особистої залежності за викуп у розмірі 20-кратної вартості сплачуваних податків. У здійсненні вимог цієї програми були зацікавлені насамперед підприємці, оскільки вони створювали умови для розвитку ринкових відносин.

Селянська війна охопила всю Німеччину. Загони селян зазвичай вели боротьбу в рідних землях. Звільнивши їх від ненависних панів, вони розходилися по домівках. Коли поспіхом зібрані загони дворянської кінноти перейшли в наступ, селяни не змогли виступити проти них разом. Лютер проголосив, що особиста залежність селян не суперечить Святому Письму, а тому виступати проти неї — гріх. Від початку боротьби Мюнцер був разом із повсталими. Він особисто очолив повстання в Тюрингії (Центральна Німеччина).

Для придушення повстання німецькі князі зібрали велике, добре озброєне військо з дворянської кінноти і найманців. У травні 1525 р. біля міста Франкенгаузен повстанців було розгромлено. Приблизно тоді ж було придушено повстання і в Південній Німеччині. Коли селяни дізналися про цю поразку, багато з них відмовилися від подальшої боротьби.

Хоча в окремих районах виступи тривали до середини 1526 р., Селянська війна закінчилася поразкою. По всій Німеччині чинилися розправи над повсталими. Кількість загиблих і страчених у Селянській війні в Німеччині перевищила 100 тис. осіб.

Висновки

На початку XVI ст. події в німецьких землях стали причиною виникнення реформаційного руху, спрямованого проти діяльності католицької церкви в Європі.

У Німеччині діяльність гуманістів підготувала суспільство до розуміння необхідності реформування католицької церкви й розгортання боротьби за об’єднання країни.

Виступ М. Лютера започаткував Реформацію в Німеччині, яка поширилася в інші країни Європи.

Народна Реформація, прихильниками якої була більшість незаможних верств населення, зазнала поразки в роки Селянської війни.

Запитання і завдання

1. До складу якої держави входила Німеччина на початку XVI ст.? 2. Хто такі курфюрсти? 3. Що таке Реформація? 4. Коли в Німеччині розпочалася Реформація? 5. Кого називали анабаптистами? 6. Чим завершилася Селянська війна в Німеччині?

7. Охарактеризуйте становище Німеччини на початку XVI ст. 8. Чи можна вважати випадковістю, що Реформація розпочалася саме в Німеччині? 9. Яку роль у підготовці суспільства до Реформації відіграли німецькі гуманісти? 10. Як розпочалася Реформація в Німеччині? 11. Що таке народна Реформація? Яких форм вона набула в Німеччині? 12. Порівняйте реформаційні погляди М. Лютера і Т. Мюнцера.

13. Складіть характеристику Селянської війни в Німеччині за планом: 1) причини війни; 2) вимоги повсталих; 3) перебіг подій; 4) результати; 5) наслідки.

14. Складіть у зошиті таблицю «Програми повсталих у роки Селянської війни».

15. Спробуйте обґрунтувати або спростувати твердження, що потреба в здійсненні Реформації існувала не лише в Німеччині, а й в усій Європі. 16. У Німеччині в роки Реформації виникло прислів'я: «Еразм відклав яйце, а Лютер його висидів». Поясніть його зміст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно