Абсолютна монархія у Франції

§ 11. АБСОЛЮТНА МОНАРХІЯ У ФРАНЦІЇ

Складіть логічні пари: Мартін Лютер, Швейцарія, Ігнатій Лойола, кальвінізм, Німеччина, «Товариство Ісуса».

1. Народження абсолютизму. На межі XV-XVI ст. країни Західної Європи вступили в новий етап свого розвитку. У них відбувалося формування абсолютизму - такої форми державної влади, коли особисте правління государя стає практично необмеженим. Найбільш завершеної форми абсолютизм набув у Франції.

У XVI ст. Франція вступила сильною об’єднаною державою. Її населення становило понад 15 млн чоловік, причому 300 тис. мешкало в столичному Парижі - одному з найбільших міст Західної Європи. Об’єднавши країну територіально, королівська влада прагнула досягти політичної централізації - охопити свої володіння єдиною системою управління, а всіх підданих підпорядкувати монарху.

Помітне зміцнення королівської влади пов’язане з ім’ям обдарованого, освіченого та енергійного монарха Франціска І (1515-1547). Він ніколи не скликав Генеральних штатів і в проведенні державної політики спирався на Королівську раду, яку тримав під невсипущим контролем.

Найважливіші справи монарх вирішував у вузькому колі наближених осіб і першим увів у свої накази фразу: «Така моя добра воля». Французи любили Франціска І, бо він відповідав усім традиційним уявленням про короля: був справжнім рицарем, здібним воєначальником і відважним героєм.

За правління Франціска I в мальовничих околицях Парижа і на берегах Луари піднялися прекрасні просторі замки. Королівські резиденції Шамбор і Фонтенбло, побудовані в новому ренесансному стилі з розкішними парками та садами, втілювали велич і могутність монаршої влади. Трон оточували нащадки знатних родин і родичі правлячої династії - принци і герцоги, які переважали в Королівській раді, управляли провінціями, командували військом і флотом. До столиці вирушало також середнє та дрібне дворянство - «дворянство шпаги». Його привілеєм залишалася військова служба, несення якої звільняло від податків.

Але справжньою опорою короля був численний чиновничий апарат. Ніде в Європі він не зростав так стрімко, як у Франції. У нагороду за вірну і ревну службу частина чиновників отримала дворянське звання. Так утворилося «дворянство мантії». У самій його назві крився натяк на те, що в минулому ці люди носили мантію, тобто працювали юристами або секретарями. «Старе» родовите дворянство ставилося до вихідців з «неблагородних» станів з презирством, але змушене було рахуватися з їхнім впливом і важливою роллю в державних справах.

Франціск I рішуче втрутився в політику церкви і домігся від Ватикану передачі йому права призначати єпископів. Король віддавав церковні посади своїм наближеним або залишав їх незайнятими, а всі прибутки від них привласнював. Так французька церква опинилася під контролем короля, що також сприяло посиленню його влади.

Порівняйте портрети Франціска I та Генріха II.

Жан Клуе. Портрет Франціска І. 1525-1530 рр.

Франсуа Клуе. Генріх ІІ. 1559 р.

Син Франціска І, Генріх II (1547-1559), слідом за батьком відмовився від скликання Генеральних штатів. Він став першим французьким королем, до якого вже почали звертатися «Ваша Величносте». Раніше такої честі удостоювались лише імператори.

Посилення абсолютистської влади французьких монархів супроводжувалось активізацією зовнішньої політики. Оточена з усіх боків володіннями Габсбургів, Франція прагнула вирватись із цих лещат і приєднати до своїх територій Північну Італію. Упродовж 1494-1559 рр. Франція вела Італійські війни, які забезпечували постійне заняття й основне джерело прибутку не одному поколінню «дворянства шпаги», але зрештою закінчилися для Франції невдало. Роздратовані підсумками війн тисячі дворян повернулися до своїх убогих замків, зосереджених здебільшого на півдні країни. Їхнє невдоволення могло прорватися будь-якої миті.

2. Реформація у Франції та релігійні війни. У першій половині XVI ст. у Францію активно проникали реформаційні ідеї, головним чином із сусідньої Швейцарії. Найбільшої популярності набув кальвінізм. Французьких кальвіністів називали гугенотами (від перекрученого нім. «айдгеноссе» - співтовариш). Ними ставали переважно городяни - від заможних бюргерів до дрібних ремісників і торгівців. Кальвіністську віру сповідували також селяни і чимало дворян, які залишилися без діла після закінчення Італійських війн. Особливо напружена ситуація склалася на непокірному півдні. Визнаними вождями місцевої опозиції стали представники побічної лінії правлячої династії - король Наварри Антуан Бурбон із сином Генріхом.

Замок Шамбор. Франція. XVI ст.

Закінчення Італійських війн збіглося зі змінами на французькому престолі. Від смертельного поранення на рицарському турнірі помер Генріх ІІ.

Трон від короля-воїна перейшов до його старшого сина - хворобливого 15-річного Франціска ІІ. Фактично влада опинилась у руках трьох братів - герцогів Гізів, які мали безмежний вплив при дворі та вважали себе захисниками «справжньої» католицької віри.

Франсуа Клуе. Катерина Медічі

У 1560 р. Франціск II несподівано помер. Його молодший брат - король Карл IX (1560-1574) і королева-мати Катерина Медічі намагалися дотримуватися політики віротерпимості. Гугенотам дозволялося проводити богослужіння, але тільки за межами міст. Це не задовольняло їх: адже серед гугенотів переважали городяни. Разом з тим поступка викликала обурення католиків. У такій атмосфері загального занепокоєння розігралися трагічні події в містечку Вассі в провінції Шампань. Франсуа Гіз з невеликим загоном вчинив різанину мирних гугенотів, які зібралися для спільної молитви в місті. У відповідь протестанти жорстоко розправлялися з католиками. Почалися релігійні війни (1562-1598), які називають також громадянськими, оскільки в їхньому вогні брат ішов на брата, а син - на батька. Країна поринула у вир насильства.

Задля загального примирення було вирішено укласти шлюб між сестрою короля Маргаритою Валуа і вождем гугенотів Генріхом Бурбоном. Для участі у святкуванні весілля до Парижа з’їхалися сотні дворян-гугенотів. Вони й гадки не мали, що після декількох днів пишних урочистостей на них чекає організована Гізами розправа. У ніч на 24 серпня 1572 р., у свято Св. Варфоломія, із дзвіниць усіх паризьких церков пролунав набат - сигнал до дій. Почалося дике й безжальне побиття неозброєних гугенотів, будинки яких заздалегідь позначили білими хрестами. Нещасних захоплювали зненацька і вбивали прямо в ліжках. Різанина продовжувалася декілька днів і перекинулась у провінції. Усього загинуло близько 30 тис. чоловік, серед них один з лідерів гугенотів - відважний адмірал Коліньї.

Франсуа Дюбуа. Варфоломіївська ніч. 1572-1584 рр.

У самий розпал релігійних війн новим королем Франції став Генріх ІІІ. Його протистояння з Гізами, надзвичайно популярними в Парижі, викликало шквал обурення. Генріх ІІІ втік зі столиці й організував вбивство Генріха Гіза та його брата кардинала. В столиці спалахнуло повстання. Після смерті короля від руки фанатичного монаха-домініканця законним спадкоємцем престолу став Генріх Бурбон. Він зробив блискучий політичний крок: заявив, що «Париж вартий меси», і прийняв католицтво. Без опору він увійшов до столиці і став королем Франції під іменем Генріха IV (1589-1610). На французькому троні утвердилася династія Бурбонів.

Чим портрет Генріха IV кардинально відрізняється від портретів попередніх правителів? Чому короля зображено в скромному чорному костюмі?

Франс Поурбюс Молодший. Генріх IV

3. Правління Генріха IV. Після шестирічного безвладдя престол опинився в міцних руках розумного й обережного правителя. Одразу ж Генріх IV видав Нантський едикт, за яким католицька віра була визнана офіційною, а католицькому духовенству повернули всі його колишні права і майно. Водночас гугенотам дозволили проводити богослужіння по всій країні, за винятком Парижа і деяких великих міст, а також нарівні з католиками обіймати державні посади. Аби гарантувати виконання цих умов, король передав гугенотам близько двохсот фортець і замків, у тому числі Ла-Рошель - порт на західному узбережжі Франції.

Пішовши на поступки гугенотам, Генріх IV дав країні перепочинок і зупинив її розорення. Прагнучи відродити Францію, король та його перший міністр Сюллі послідовно проводили протекціонізм - політику, спрямовану на підтримку національного виробництва та торгівлі. Вони заохочували розвиток мануфактур з виготовлення шовку, полотна, гобеленів, фаянсових виробів, шпалер. Генріх IV зменшив податки і покращив становище селян. У народній пам’яті й сьогодні зберігається образ «доброго короля Анрі», який не дуже утискував народ, був відважною, веселою і життєлюбною людиною.

Генріх Бурбон, один з кращих полководців Європи, досвідчений політик і далекоглядний дипломат, спромігся змінити долю цілої країни. Проте в 1610 р. його життя обірвав кинджал фанатичного, католика.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Яким було внутрішнє становище Франції на початку XVI ст.?

2. Як відбувався процес зміцнення королівської влади у Франції за королів Франціска І та Генріха II?

3. Чому саме французький південь став районом активного поширення кальвінізму?

4. Що стало приводом для розправи, вчиненої Франсуа Гізом у Вассі? Чому ці події поклали початок релігійним війнам і що дає підстави вважати війни громадянськими?

5. Чи справедливо кажуть про Генріха IV, що йому вдалося змінити долю Франції?

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

1. У зошитах запишіть визначення таких понять: «абсолютизм», «дворянство шпаги», «дворянство мантії», «гугеноти», «протекціонізм».

2. На стрічці часу позначте дати початку та кінця правління французьких королів ХVІ - початку ХVІІ ст. Хто з них правив найдовше?

ТВОРЧО ПОПРАЦЮЙТЕ

Використовуючи матеріал підручника та додаткові джерела, складіть історичний портрет Франціска I, Генріха IV або Катерини Медічі.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

1562—1598 - релігійні війни у Франції

скачать dle 11.0фильмы бесплатно