§ 16. АНГЛІЯ В 50—60-ті рр. XIX ст.

1. Досягнення промислової й торговельної першості Англією в 50-60-ті р.

До початку 50-х рр. XIX ст. соціально-економічне та політичне становище Англії стабілізувалося, що позначилося на зростанні промислового виробництва і торгівлі. Англійські підприємці вже не боялися іноземної конкуренції на внутрішньому ринку. Уряд скасував систему протекціонізму (захисту національних виробників), встановив принципи вільної торгівлі. Усе це дало Англії першість у її впливові на світовому ринку. Більшість галузей промисловості були оснащені найновішим на ті часи обладнанням. Важке машинобудування, наприклад, було забезпечене механічними верстатами для обробки металу, паровими машинами тощо. Завдяки цьому продуктивність праці в Англії досягла найвищого у світі рівня, а її товари стали головним предметом товарообігу. Промисловий переворот в інших європейських державах дав можливість Англії підписати в 60-ті рр. XIX ст. цілу низку економічно вигідних торгових договорів. Британські машини купували промисловці Франції, Бельгії, Італії, Австрії, німецьких держав, США.

Значне зростання промисловості й торгівлі в Англії зумовлювалося відкриттям і розробкою золотих копалень у Каліфорнії (США, 1848) та Австралії (1851). З припливом золота збільшився обіг грошей у світі.

У 50-60-ті рр. XIX ст. бурхливо розвивався залізничний транспорт, поступово він витіснив інші сухопутні види пересування. З появою на морі гвинтового флоту зменшилася потреба в будівництві вітрильників. Частину своїх капіталів підприємці почали вкладати в будівництво залізниць за кордоном, що давало значно більші прибутки, аніж у самій Англії.

Наприкінці 60-х рр. XIX ст. у вуглевидобутку країна посідала перше місце у світі. Виплавка чавуну становила половину загальносвітового виробництва. Текстильна промисловість споживала половину бавовни-сирцю, що перероблявся у світі. За потужністю парових двигунів Велика Британія випередила Німеччину в 1,5 раза, Францію - вдвічі. Основні свої досягнення Англія показала на Світовій виставці 1851 р. в Лондоні. Сучасників вразили продукція машинобудування, нові винаходи в багатьох галузях економіки. Англію почали називати «майстернею світу».

Розвиток промисловості і переважання англійських товарів на світовому ринку дали поштовх розвиткові колоніальної та міжнародної торгівлі. Цьому сприяла фритредерська політика як у самій Англії, так і поза її межами. До початку 70-х рр. XIX ст. частка Англії у світовій зовнішній торгівлі становила 25%. Для порівняння: частка Франції відповідно складала 10%, Німеччини - 9%, британських колоній - 9%, США - 7%. Англія першою з високорозвинутих держав світу почала вкладати кошти в розвиток своїх колоній, одержуючи від цього високі прибутки.

Іншою сферою накопичення багатств залишалася давня, традиційна перевага Англії в торговому флоті. Використовуючи для перевезення більш швидкі пароплави, які не залежали від течії та вітру, британські промисловці перевозили товари в усі регіони світу, випереджаючи конкурентів. Окрім того, англійський флот стає транзитним, перевозячи вантажі інших країн. Власники суден мали значні доходи, набуваючи монопольного права на цей вид торгівлі. В результаті потужного економічного ривка, стабілізації на внутрішньому ринку, зростання міжнародного авторитету грошова одиниця Англії - фунт стерлінгів - набула статусу найстійкішої валютної одиниці у світі.

Сільське господарство Англії було спрямоване на заповнення внутрішнього ринку країни продуктами харчування, що визначалось демографічним піднесенням. Чисельність населення в Англії зросла з 6 млн чол. у 50-ті рр. XVIII ст. до 23 млн чол. у 1861 р. Разом із тим збільшилась кількість міст у країні. Лондон став найбільшою за чисельністю мешканців (3 млн чол.) столицею світу.

2. Утвердження принципів лібералізму

Утвердження Англії як «майстерні світу» і зростання громадянської свідомості створили умови для зміцнення принципів лібералізму (вільнодумства), що виявлялося в ідеології, політиці, економіці.

Партія торі, яка поступилася своїм місцем лідера вігам у 1832 р., поступово втрачала позиції. Її слабкість характеризувалася з вибуттям зі складу партії такого лідера, як колишній прем’єр Гладстон. У середині 40-х рр. у партії стався розкол, внаслідок чого парламент скасував хлібні закони. Група реформаторів, яка сприяла їх скасуванню, приєдналася до вігів.

На початку 50-х рр. формується політична концепція майбутньої ліберальної партії. Соціальною базою її стали віги, до них примкнула радикальна частина торі - поборники демократизації виборчої системи, реформування колоніального управління і т. д. Однак найпослідовнішими прихильниками лібералізму стали фритредери - прибічники вільної торгівлі і невтручання держави в економіку.

Фритредерська течія виникла в 20-ті рр. XIX ст. як найрадикальніше крило в партії вігів, що відкрито виступило за нову виборчу реформу. Лідерами й ідеологами англійського лібералізму були Річард Кобден і Джон Брайт. Їхня концепція зводилася до підпорядкування політики держави вимогам промисловців і торговельно-фінансових кіл. Економічна частина програми лібералів ґрунтувалася на кількох теоретичних постулатах:

- «свобода торгівлі і підприємництва» забезпечувала безперешкодний контроль підприємців за всіма торговими операціями;

- теорія «свободи конкуренції» передбачала заохочення розвитку нових галузей у промисловості, безперешкодний пошук нових ринків збуту своїх товарів, що створювало переваги для впливу на конкурентів у всіх регіонах світу;

- перемога над конкурентами мала здійснюватися не за допомогою загарбницьких і грабіжницьких воєн, а за рахунок промислово-економічних переваг;

- історичний прогрес уявлявся як звільнення особистості від усіх перешкод, які заважали людині проявити свою ділову ініціативу. Це давало людині змогу створити власний капітал;

- держава не повинна втручатися в діяльність приватного власника-підприємця.

Завдяки цій концепції у середині XIX ст. ліберальна партія залучила до своїх лав досить значну кількість людей, які мали хист до ведення власної справи. Це дало їй можливість здобути панівні позиції в політиці і втримувати їх упродовж 28 років - з 1846 до 1874 рр. Найвідомішим її лідером був лорд Генрі Пальмерстон.

Політичне пожвавлення на початку 60-х рр. XIX ст. пов’язувалося із заходами, проведеними англійськими тред-юніонами, які вимагали демократизувати виборчу систему. 1865 р. було створено масову політичну організацію - Національну лігу реформ, до складу якої увійшли представники більшості галузевих профспілок. Тільки в Лондоні було 100 її відділень, 300 - у провінціях.

1866 р. уряд запропонував перший проект нового закону про вибори, в якому зменшувався майновий ценз. Під тиском робітників, які виступали за введення загального виборчого права для чоловіків та масових акцій протесту, що завирували по всій країні, член уряду Б. Дізраелі вніс на розгляд палати общин Білль про нову виборчу реформу. У серпні 1867 р. документ був прийнятий. Майновий ценз був скорочений, і виборче право у містах надавалося всім власникам або наймачам будинків, які сплачували податок на користь бідних, або ж 10 фунтів стерлінгів оренди за житло (у сільській місцевості - всім власникам або орендарям землі з річним доходом 12 фунтів). Але демократичні перетворення в цій системі не були доведені до кінця - залишилося відкрите голосування і нерівномірне представництво округів. Значення цієї реформи полягає в тому, що уряд Великої Британії методом компромісів та поступок надав право голосу значній частині пролетаріату та сільськогосподарським робітникам, зменшивши таким чином загрозу революційного конфлікту.

3. Зовнішня політика Англії та її колоніальний характер

Задовго до середини XIX ст. уряд Англії провадив активну жорстку зовнішню політику. Під час Кримської війни Велика Британія намагалась збільшити свій вплив на ослаблену Туреччину, відсторонивши головного конкурента на Близькому Сході - Росію.

Пошуки коротких шляхів до Індії змусили британський кабінет шукати виходу в Суецький канал, який тоді будували. За допомогою сили було поширено вплив на узбережжя Ефіопії. Англійські торговельно-промислові кола вирішили таким чином дві проблеми: забезпечили для себе ще один ринок реалізації товарів і встановили контроль за будівництвом морської магістралі. Одночасно посилювався вплив на Іран. Найважчим для Англії склалося становище в Індії. Після того, як 1849 р. була приєднана ціла низка територій, Індія була завойована повністю. Близько 190 млн чол. потрапили під владу Британської колоніальної імперії. Ставлення до колонізації з боку місцевого населення було неоднозначним. Здебільшого індійці чинили опір запровадженому англійцями режиму. Найпереконливіше свідчить про це повстання в 1857-1859 рр. сипаїв - індійських солдатів, які служили в колоніальних англійських військах. Звірства англійських солдатів не знали межі. Людей знищували цілими поселеннями, і 1859 р. повстання було придушене.

Жорстоку політику англійської метрополії змінювали гнучкіші методи управління в інших регіонах світу. В Канаді, наприклад, переважна частина населення складалася з білих переселенців. Втративши у другій половині XVIII ст. частину своїх колоній у Північній Америці, в ході війни за незалежність США (1775-1783), уряд Англії пішов на поступки канадським провінціям. 1 липня 1867 р. під впливом національних і патріотичних сил було підписано Акт про Британську Північну Америку, згідно з яким Канада ставала домініоном, тобто самоврядною провінцією Великої Британії з правом створювати власні органи управління. Таких самих переваг трохи раніше домоглися Австралія і Капська область у Південній Африці.

Висновки

У 50-60-ті рр. XIX ст. Англія стає економічно найпотужнішою державою світу. Успіхам у промисловості й торгівлі сприяли завершення промислового перевороту, лібералізація політичного життя, успіхи на зовнішньому ринку. Збільшилося вивезення капіталів і товарів до колоній, що зумовлювало бажання британського кабінету встановити англійський контроль над новими колоніями і зміцнити його над старими. В основі зовнішньої політики Великої Британії лежав давній принцип «поділяй і пануй».

Запитання і завдання

1. Поясніть, чому в середині XIX ст. за Англією закріпився термін «майстерня світу».

2. Визначте головні риси лібералізму в Англії.

3. Чим відрізняються перша та друга виборчі реформи?

4. Як будувалася зовнішня політика Англії в середині XIX ст.?

5. Визначте поняття: протекціонізм, лібералізм, фритредерство, домініон, сипаї.

Документи та матеріали

З Акта про Британську Північну Америку 1867 р.

«Беручи до уваги, що провінції Канада, Нова Шотландія і Новий Брансуїк висловили бажання об’єднатися в єдиний федеративний Домініон під короною Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, що має Конституцію, в основному схожу з Конституцією Сполученого Королівства:

...Стверджуємо, що такий Союз приведе до благоденства провінцій і сприятиме інтересам Британської Імперії...»

Практикум по новой истории (1640-1970). - М., 1981. - Ч.II. - С. 207.

Якого статусу набула Канада згідно з Актом про Британську Північну Америку?

Запам’ятайте дати

1846-1868 рр. - правління ліберальної партії

1867 р. - Друга виборча реформа

1867 р. - створення Канадського домініону

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 9 клас Білоножко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)