§12 США У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА 1861—1865 РР.

1. Якими були наслідки війни за незалежність північноамериканських колоній Великої Британії?

2. Коли почала виникати проблема Півночі та Півдня у США?

3. Що таке громадянська війна?

1. Соціально-економічний розвиток США та його особливості в першій половині ХІХ ст.

Соціально-економічний розвиток США першої половини ХІХ ст. відбувався прискореними темпами, що було обумовлено: природними умовами (теплий клімат, родючі ґрунти, лісові простори, поклади корисних копалин); географічним розташуванням (дозволяло мати невеликі військові витрати); «транспортною революцією», яка, забезпечивши країну широкою мережею залізничних і пароплавних шляхів сполучень, сприяла розвитку торгівлі, переміщенню товарів та населення, спеціалізації окремих районів; «індустріальною революцією» в північно-східних штатах і виникненням великих промислових центрів країни; розширенням території на захід (збільшилася в 9,5 рази) і створенням там центрів сільськогосподарського виробництва; прискореним розвитком плантаційного господарства Півдня, заснованого на праці рабів, із низькою собівартістю продукції та зростаючим її експортом.

У першій половині XIX ст. економічний розвиток США відбувався двома основними напрямками: на Півночі та Сході відбувалася подальша капіталістична індустріалізація в умовах промислового перевороту (завершується у 50-х рр. XIX ст.). На Заході активно розвивалося фермерське господарство, тоді як на Півдні існувало плантаційне рабство, яке намагалися поширити і на нові території. Бавовносіяльне господарство як комерційна система, наявність великого фонду вільних земель і рабів надало змогу штатам Півдня стати найбільшим світовим експортером бавовни, а гігантський попит на неї на світовому ринку сприяв подальшому розвитку плантаційного рабства. На початку XIX ст. північно-східні штати переживали справжнє економічне піднесення. Швидкими темпами розвивалися транспорт (спочатку річковий, а згодом і залізничний), металургійна і текстильна галузі промисловості. Вони характеризувались вищим, порівняно з Європою, рівнем використання технічних і наукових досягнень, машин і кваліфікованої робочої сили.

США займали четверте місце у світі за обсягами промислового виробництва, залишаючись країною з домінуючим аграрним сектором економіки. Власне одночасний розвиток промисловості на Півночі та рабства на Півдні став причиною громадянської війни між північними та південними штатами.

Важливим джерелом поповнення робітників американської промисловості та транспорту стала імміграція. Серед переселенців переважали німці й ірландці. Німці створювали фермерські господарства на Заході, а ірландські емігранти були змушені найматися на некваліфіковану роботу в містах, жити у бідних кварталах. Релігійний чинник обумовлював обережне ставлення американців до ірландських емігрантів.

Європейці захоплювались американським суспільством. На відміну від Старого Світу (Європи), статечного, наскрізь проникнутого становими забобонами й усталеними традиціями, США вражали своїм динамізмом і широкими можливостями для досягнення успіху. Багаті американські промисловці походили з «низів» суспільства. За кількістю мільйонерів США випереджали всі країни Європи разом узяті. Особливістю американського суспільства була його мобільність — часта зміна професій у пошуках прибутків, переїзди, постійне прагнення до поліпшення свого добробуту й досягнення вищого соціального статусу. Ідеалом американського суспільства була людина, яка створила себе завдяки власній енергії та спритності.

Після війни за незалежність під впливом активності громадських, політичних діячів у північних штатах упродовж 1815-1820 рр. було ліквідовано рабство та скінчилась епоха кабального рабства для білого населення. На відміну від промислового виробництва, яке розвивалось за рахунок удосконалення машин і зростання кількості найманих робітників, плантаційне рабство носило екстенсивний характер. Бавовник дуже виснажував ґрунт, тому розповсюдження плантаційного рабства за межі колишніх кордонів стало основною умовою існування рабовласницьких штатів Півдня. Тому в першій половині XIX ст. територія США значно розширюється: приєднано Луїзіану (1803), Флориду (1819), території верхів’я р. Міссурі (1818), Техас (1845), Орегон (1846), Нову Мексику (1848). Розширення території держави відбувалося або шляхом купівлі нових земель в інших держав (так, наприклад, було придбано Луїзіану у Франції), або в результаті прямої анексії. Напрям завоювань визначався інтересами різних верств населення: підприємці та фермери намагалися загарбати західні землі й Канаду; плантатори мріяли про землі на півдні та південному заході. Місцеве індіанське населення знищували або примусово переселяли в спеціальні райони з гіршими умовами життя — резервації. На середину XIX ст. населення країни складало 31 млн чол. (на Півночі проживало 22 млн, на Півдні — 9 млн, із них 3,5 млн афроамериканців).

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Американець не тяжіє до певного виду діяльності: сьогодні він працює на землі, завтра — він уже чиновник, потім — купець, згодом — мореплавець; і це не тому, що він такий перебірливий, ні — він меткий, обирає вид діяльності, доки не відшукає найбільш прибутковий», — писав російський мандрівник О. Лакієр у 1859 р.

Якими мотивами керується американець при виборі виду діяльності?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Капіталізм у США — капіталізм переселенського типу. Економічний розвиток США в період промислового перевороту мав тісний зв’язок із європейським капіталом» (Б. М. Штоп. «Промисловий переворот у США: основні риси й особливості»).

«США стояли на порозі серйозних потрясінь. Якщо до того країна йшла еволюційним шляхом прогресу, оминаючи соціальні катаклізми, то цього разу назріваючий конфлікт вирішити законним шляхом не вдавалося» (А. Маникін. «Нова і Новітня історія країн Західної Європи та Америки»).

1. Яку особливість економічного розвитку США виділяє вчений?

2. Про яку перспективу розвитку подій у США говорить учений?

Таким чином, на середину XIX ст. у США існувало дві перспективи економічного розвитку: або подальша капіталістична індустріалізація з інтенсивним промисловим розвитком, або екстенсивний шлях із подальшим розширенням плантаційного рабства. Відмінність шляхів економічного розвитку регіонів країни сприяла формуванню протилежних ідеологічних та суспільних систем, що стало згодом причиною Громадянської війни між Північчю та Півднем, між двома системами розвитку країни. «Програмою максимум» найагресивніших кіл Півдня був вихід південних штатів із Союзу і перетворення їх на самостійну державу, а «програмою мінімум» — утвердження рабства як системи по всій країні.

2. Доктрина Монро та її реалізація

Важливим зовнішньополітичним актом уряду США у 20-ті рр. XIX ст. стало проголошення доктрини Монро, походження та основні принципи якої були обумовлені не лише міжнародним становищем, а й розвитком капіталізму, зростанням американського націоналізму, формуванням експансіоністських цілей усередині самих США.

Доктрина Монро — декларація принципів зовнішньої політики США, проголошена в щорічному посланні президента США Джеймса Монро Конгресу 2 грудня 1823 р.

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

Із листа Т. Джефферсона німецькому вченому А. Гумбольдту. Європейські держави утворюють окрему частину земної кулі; у них є коло власних інтересів... Америка має свою півкулю. Тому в неї своя система інтересів, які не повинні підкорятися інтересам Європи.

1. Про які інтереси США говорить Т. Джефферсон?

2. Які принципи у взаєминах США та Європи визначав політик?

Безпосереднім приводом для появи доктрини Монро стала загроза інтервенції Священного союзу проти країн Латинської Америки з метою відновлення панування Іспанії в її американських володіннях.

У своєму посланні Дж. Монро висунув принцип поділу світу на європейську та американську системи державного устрою, проголошено ідею невтручання США у внутрішні справи європейських держав і, відповідно, невтручання останніх у внутрішні справи держав Американського континенту. Саме з цього часу з’являється принцип «Америка для американців». Це перешкоджало європейським державам розширювати свої колоніальні володіння в Південній та Центральній Америці.

Дж. Монро обумовлював ріст могутності США необхідністю приєднання нових територій і утворення нових штатів, що загрожувало іспанським колоніальним володінням.

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Американський державний діяч, п’ятий президент США (1817-1825), державний секретар (1811-1817).

МОНРО Джеймс (1758-1831)

Підтримуючи в цілому боротьбу латиноамериканських народів за незалежність, США майже через двадцять років розв’язують війну 1846—1848 рр. проти Мексики, яка завершилась цілковитою перемогою США. Мексика втратила не тільки Техас, а й Каліфорнію, Аризону, Нову Мексику (тобто половину своєї території, отримавши компенсацію в 15 млн дол.). Ще одним масштабним надбанням США стала Російська Америка (п-ів Аляска з Алеутськими островами), за яку Росії було виплачено 7,2 млн дол.

Отже, доктрина Монро засвідчила прагнення США до лідерства у Західному регіоні світу.

3. Політичне життя. Громадянська війна 1861—1865 рр. Реконструкція Півдня

За політичним устроєм США — президентська республіка, в якій законодавча влада належала двопалатному парламенту (нижня палата - Конгрес, верхня — Сенат); контроль за дотриманням законності здійснювала незалежна судова влада, очолювана Верховним судом США. Внутрішньополітичне життя країни визначало суперництво партій: Демократичної (заснована 1828 р., користувалась підтримкою плантаторів Півдня, які стверджували, що кожен штат має право самостійно встановлювати дозвіл на існування рабства на його території) та Республіканської (заснована 1854 р, об’єднувала підприємців Півночі, фермерів, ремісників, дрібних крамарів; виступала за скасування рабства, безкоштовне надання землі поселенцям на Заході).

Характерною рисою політичного життя країни був компроміс між підприємцями Півночі та плантаторами Півдня: кожна сторона контролювала, щоб до Союзу приймалась однакова кількість тих або інших штатів. Однак цю рівновагу в 50-х рр. ХІХ ст. порушив швидкий розвиток промисловості й фермерського господарства.

Плантатори перешкоджали запровадженню високих мит на ввезення європейських товарів, тому підприємцям Півночі стало важко збувати свої товари. Збіднілі фермери вимагали заборони рабства в нових штатах, що утворювались на Заході. Плантатори вимагали поширення рабства й на нові землі. Посилився рух аболіціоністів (прихильників скасування рабства, 1832 р. засновано Американське товариство боротьби з рабством), проявом якого стала активна діяльність «Товариства підземної залізниці» (1838 р.). Члени товариства допомагали рабам-утікачам переправлятися до Канади. Особливо відомою в цій справі була Гаррієт Табмен (бл. 1820—1913), яка допомогла звільнила 300 рабів. Упродовж 30-60-х рр. ХІХ ст. свободу отримало 60 тис. рабів-утікачів. Кульмінацією аболіціоністського руху стала антирабовласницька війна 1854—1856 рр. у Канзасі, в якій загони ополченців під проводом Джона Брауна зуміли протистояти наступу рабовласників Півдня.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«...Утікачі звичайно прибували вночі: їх ховали в дружньо налаштованих людей або у верхній кімнаті нашого дому... переправа через річку здійснювалася з великою небезпекою... Вони не могли ввійти до міста, тому що в них кожний би впізнав утікачів... Я запропонував, щоб хто-небудь негайно пішов на каретний двір... Карети й вози мали проїхати як похоронна процесія... Усе було виконано так, як ми вирішили, і вся партія благополучно досягла Колледжхілла...» (Левін Кофін, 1834 р.).

1. У чому виявилася кмітливість аболіціоністів?

2. Що свідчило про підтримку населенням дій аболіціоністів?

Обрання в 1860 р. республіканця Авраама Лінкольна — активного противника рабства — президентом США означало остаточний розрив між Північчю та Півднем і стало приводом до війни.

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

«...31 січня 1863 р. всі особи, які перебувають у рабстві у будь-якому штаті чи певній частині штатів, що охоплені повстанням проти Сполучених Штатів, будуть відтепер і назавжди вільними, а виконавча влада Сполучених Штатів, включаючи військові та морські сили, будуть визнавати та забезпечувати вільність таких осіб і не вживати дій, що могли б нашкодити таким особам у їх спробах добитися свого дійсного визнання» (Із «Прокламації про визволення негрів-рабів» 22 вересня 1862 р.).

1. Які принципи щодо рабів та рабства проголошувала прокламація?

2. Якими засобами федеральний уряд США передбачав захист прав звільнених афроамериканців?

На контурній карті покажіть перебіг основних подій Громадянської війни у США.

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Громадянська війна мала з’ясувати питання: аграрним чи індустріальним буде американське суспільство. Коли перемогу отримали північні штати, вибір був зроблений. Індустріалізація Сполучених Штатів була забезпечена» (Е. Тоффлер. «Третя хвиля»).

Які наслідки Громадянської війни виділяє вчений?

Отже, Громадянська війна між Північчю та Півднем закінчилась перемогою першої. Жертвами війни стали 600 тисяч американців (із них — 40 тисяч афроамериканців), останньою її жертвою став президент США А. Лінкольн.

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Він вважав рабство злом. За його ініціативи Конгрес 31 січня 1865 р. прийняв 13 поправку до Конституції, яка забороняла рабство на території США. Проте президенту не вдалося втілити в життя свої задуми. 14 квітня 1865 р. у Страсну п’ятницю його смертельно поранив фанатик Півдня — актор Дж. В. Бут, який, вскочивши у ложу, вигукнув: «Так гинуть тирани! Помста за Південь!» і вистрілив у президента. Пам’ять про нього увічнена в меморіалі, відкритому у Вашингтоні в 1922 р.

ЛІНКОЛЬН Авраам (1809-1865)

Післявоєнний період — Реконструкція (1865—1877) — це відбудова державної єдності та перебудова південних штатів. 1866 р. прийнято 14 поправку до Конституції США. Афроамериканців наділено громадянськими правами. Амністовано заколотників. Південні штати за допомогою військ змусили прийняти цю поправку. Проте навіть після перемоги Півночі діяли расистські закони («чорні кодекси»), які обмежували права афроамериканців та інших представників кольорового населення (заборонялось право власності на землю, на одруження з білошкірими, право на свободу пересування, слова, мітингів), утворювалися расистські організації. Так, у 1865 р. організовано Ку-клукс-клан (терористична організація, яка виступала з позицій релігійної нетерпимості). Її члени одягалися у білі балахони з гостроконечними ковпаками, під покровом ночі нападали на ферми афроамериканців, лінчували (вішали) афроамериканських активістів. Їх символом був палаючий хрест. У 1869 р. організацію заборонено.

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Основним результатом Громадянської війни у США було економічне поглинання Півдня і зміцнення федерації, а не реформування політичної системи регіону на засадах ліберальної демократії. Це був міжелітний компроміс між центральним урядом і політичною верхівкою південних штатів. Його економічною складовою стало поширення північної моделі капіталізму та зменшення політичної ваги південних латифундистів» (Сергій Толстов. «Досвід політичного примирення після громадянської війни між Північчю та Півднем США»).

У чому, на думку вченого, полягав компроміс між Північчю і Півднем?

Отже, головними результатами Громадянської війни й Реконструкції були: скасування рабства; закріплення політичної влади в країні за промисловою буржуазією; формування умов для швидкого економічного розвитку країни й завершення промислового перевороту; остаточна перемога фермерського шляху розвитку сільського господарства. США перетворилися в передову індустріальну країну світу. Проте боротьба за остаточне зрівняння афроамериканців у правах із білим населенням тривала ще не одне десятиліття.

ПОМІРКУЙТЕ

1. У чому полягало протиріччя соціально-економічного розвитку США у першій половині ХІХ ст.?

2. Визначте основні риси суспільно-політичного життя США у першій половині ХІХ ст.

3. Чому зростала кількість учасників руху аболіціоністів?

4. У чому виявилась закономірність появи доктрини Монро?

5. Яку роль відіграла Громадянська війна (1861—1865 рр.) в історії США?

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Аболіціонізм (від лат. abolitio — знищення, скасування) — рух за відміну работоргівлі та звільнення рабів у Західній Європі та обох Америках.

Доктрина Монро — декларація принципів зовнішньої політики США, проголошена в щорічному посланні президента США Джеймса Монро Конгресу 2 грудня 1823 р.

Плантаційне господарство — велике землевласницьке господарство, яке спеціалізується на вирощуванні технічних культур із використанням праці рабів.

Реконструкція Півдня — перехідний період в історії США, відновлення нормального економічного та політичного життя, спроби вирішення економічних і культурних проблем, які виникли після приєднання до США 11 Конфедеративних штатів.

ОСНОВНІ ДАТИ

1823 р. — проголошення доктрини Монро.

1861—1865 рр. — Громадянська війна у США.

31 січня 1865 р. — прийняття 13 поправки до Конституції США, яка остаточно ліквідувала рабство.

1866 р. — прийняття 14 поправки до Конституції, яка наділила афроамериканців громадянськими правами.

1865—1877 рр. — період Реконструкції у США.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно