§30 ДУХОВНЕ ЖИТТЯ НАРОДІВ СВІТУ НАПРИКІНЦІ XVIII — У XIX СТ.

1. Яке значення для економічного розвитку країн мав розвиток науки та техніки у ХVІ-ХVІІІ ст.?

2. Якими технічними винаходами відзначені ХVІ-ХVІІІ ст.?

3. Які течії та напрями панували у літературі та мистецтві ХVІІІ ст.?

4. Який стиль панував в архітектурі та мистецтві ХVІІІ ст.? Назвіть його характерні риси.

1. Найважливіші досягнення в науці

Розвиток фізики відзначений успіхами француза С. Карно (основоположник термодинаміки), німців Р. Майєра (експериментально довів загальний закон збереження енергії) та Г. Гельмгольца (зробив математичний обрахунок закону збереження енергії). Подальшого розвитку набули дослідження електромагнітних явищ: американця Б. Франкліна (запропонував вважати електричний струм рідиною та ввів загальновідоме позначення електричних станів «+» та «-»); француза Ш. Кулона (розробив математичну формулу цієї рідини); данця Х. Ерстеда (установив факт відхилення магнітної стрілки під дією електрики); британців М. Фарадея та Дж. Максвелла (вивчали електромагнітне поле), німця Г. Герца (відкрив електромагнітну теорію світла). Наприкінці ХІХ ст. важливими здобутками фізиків стали введення Дж. Стоні поняття «електрон» для позначення «електричного атома»; відкриття В. Рентгеном Х-променів; розробка Г. Лоренцом теорії речовини; дослідження потоку заряджених частинок (електронів) в електричному розряді в газах Дж. Томсоном, відкриття подружжям П’єром та Марією Кюрі нових хімічних елементів полонію та радію з ефектом радіоактивності — розпад із випромінюванням певної енергії та заряду; Е. Резерфорд побудував планетарну модель атома, у якій навколо ядра обертаються електрони; Н. Бор вніс поправку: в його моделі електрони стрибкоподібно переходять з однієї орбіталі на іншу, випромінюючи при цьому порцію (квант) енергії.

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Народилася у Варшаві в родині вчителя. У Сорбоннському університеті (Франція) отримала диплом фізика та математика. У Франції познайомилась зі своїм чоловіком П’єром Кюрі, який також займався фізикою. Разом вони працюють над невідомою до цього радіоактивною речовиною. Саме відкриття радію принесло Марії славу. Вона була першою жінкою, яка викладала в Сорбонні. Двічі лауреат Нобелівської премії.

СКЛОДОВСЬКА-КЮРІ Марія (1867-1934)

Науковий поступ відбувся і в астрономії. У 1895 р. У. Хаггінс відкрив у спектрах зірок лінії, відповідні земним елементам, що започаткувало вивчення туманностей за межами Галактики.

Успіхів досягли біологія та хімія. Роботи німецького хіміка Ю. фон Лібіха і французького біохіміка Л. Пастера дозволили дійти висновку щодо існування спеціальних молекулярних структур речовин і закласти основи біохімії — науки про єдиний процес взаємоперетворення речовин у природі. Праці Л. Пастера поклали початок новій науці — мікробіології.

Не менш важливим є відкриття німецького вченого Т. Шванна, який у 1838 р. обґрунтував клітинну будову всіх організмів.

У подальшому дослідженні будови атома важливим стало відкриття росіянином Д. Менделєєвим залежності властивостей речовин від їхньої атомної маси та створення ним періодичної системи елементів.

Для науки ХІХ ст. переворот мала теорія британця Ч. Дарвіна, який у праці «Походження видів» (1859) довів, що в природі відбувається відбір, коли в умовах боротьби виживають найбільш пристосовані види флори та фауни. Вчення про природний відбір опинилося в центрі уваги природознавців, філософів, політиків, навіть письменників. Подальше відкриття деяких законів спадковості Г. Менделем започаткувало розвиток нової науки — генетики.

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Майже кожна його нова робота ставала сенсацією у науковому світі, щоправда, не всі були сприйняті, а навпаки, викликали бурхливі дискусії. У міру того як поширювалася його теорія, заслуги цього вченого в науці визнавались дедалі більше. Його нагородили Коплеєвською золотою медаллю. Він був почесним доктором Боннського, Бреславського, Лейденського університетів. Петербурзька, Берлінська і Паризька академії наук обрали його членом-кореспондентом.

ДАРВІН ЧАРЛЬЗ (1809—1882)

Поява у 1832 р. книги Ч. Лайєлля «Основи геології» ознаменувала собою становлення геології.

Для розвитку географії надзвичайно важливим було відкриття росіянами Ф. Беллінсгаузеном та М. Лазарєвим у 1821 р. шостого континенту світу — Антарктиди.

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

1876 р. Із автобіографії Чарльза Дарвіна

Успіх «Походження видів» можна пояснити тим, що я написав два стислих нариси і сама книга була скороченим рукописом. Так я відібрав найкращі факти та висновки. Я завжди дотримувався золотого правила: кожного разу, коли в пресі з’являлися ідеї та думки, які йшли в розріз із моїми, я їх виписував... Завдяки цій звичці проти моєї роботи не було висунуто майже жодного заперечення, на яке я не мав відповіді.

У чому полягає значення праці «Походження видів»?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Націям, які мають найздібніших хіміків, теоретиків і практиків, забезпечений успіх у конкуренції з іншими державами за комерційне домінування з відповідними перевагами» (В. Рамсей).

Доведіть справедливість думки автора.

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Процес розлучення науки та інтуїції ... проілюстровано в галузі математики. Деякий час у середині ХІХ ст. прогрес математичної думки почав видавати результати, які конфліктували з реальним світом... Одне рішення — потім прийняте більшістю математиків — полягало в тому, щоб звільнити математику від будь-якої відповідності реальному світу... Це створювало глибокі психологічні та інтелектуальні труднощі» (Е. Хобсбаум. «Століття імперії. 1875-1914»).

Про який вплив наукових відкриттів говорить дослідник?

Отже, науковий поступ у ХІХ ст. був справжнім переворотом у розумінні людиною природи, змінив уявлення людини про своє місце в ній.

2. Технічний прогрес

Технічний прогрес ХІХ ст. уможливив стрімкий розвиток техніки, технології виробництва, зв’язку й транспорту. Для розвитку цих галузей важливе значення мало: випробування першого пароплава Р. Фултоном у 1803 р.; створення англійським винахідником Дж. Стефенсоном серії паровозів, здатних перевозити вантажі масою до 90 т; поява нових двигунів внутрішнього згоряння, сконструйованих німецькими винахідниками Н. Отто (1876) та Р. Дізелем (1897); конструкція перших автомобілів — М. Бенцом, Г. Даймлером (1885-1886) у Німеччині, А. Хаммелем (1886) — у Данії, Е. Батлером (1888) — у Великій Британії, А. Пежо (1889-1890) — у Франції, Г. Фордом (1896) — у США.

Винаходи британців А. Реомюра (отримання високоякісної сталі з чавуну), С. Томаса (конверторного способу виплавки сталі з чавуну), П. Еру та Ч. Холла (електролізного способу отримання алюмінію), братів Е. та П. Мартенів (винайдення печі для одержання сталі переплавленням чавуну в суміші із залізним або сталевим брухтом і шлаками) забезпечили значні успіхи у розвитку металургії.

Особливе значення мало винайдення М. Доливо-Добровольським системи трифазного змінного струму, що забезпечило можливість передавати електроенергію по дротах від потужних електростанцій на 170 км.

Наукові й технічні відкриття поліпшили засоби зв’язку та комунікації: у 1835 р. американець С. Морзе створив перший апарат, за допомогою якого можна було передавати інформацію на відстані короткими й довгими імпульсами («азбука Морзе»); у 1890 р. росіянин О. Попов за допомогою електромагнітних хвиль передав першу радіотелеграму; у 1876 р. А. Белл винайшов телефонний зв’язок, Т. Едісон — грамофон (1877), брати Л. та Ю. Люм’єр — кінематограф (1895).

Розвиток науки сприяв удосконаленню військової техніки та зброї: у 1836 р. сконструйовано нарізну рушницю; у 1867 р. А. Нобель винайшов динаміт; американський інженер X. Максим у 1883 р. сконструював станковий кулемет.

Наприкінці XIX ст. набувають розвитку воєнна авіація та будівництво підводних човнів.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Ми мчимо вперед і вперед, оглушені гуркотінням і тріщанням моторів машин, очманілі від цих шалених перегонів, знервовані, з тисячами нових хвороб...» (Із повісті О. Купріна «Молох»).

Якими засобами митець передав дух часу?

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Усе дитинство винахідника пройшло поруч із дерев’яною колійною дорогою, що використовувалася для вивозу вугілля з шахти вагонетками з кінною тягою. З 14 років працює помічником у батька, заміряє вміст газу в шахті. У 1802 р. він влаштовується на роботу машиністом вугільної шахти, вивчає парові двигуни та починає займатися їх конструюванням. У 1814 р. відбувся пробний рейс паровоза «Блюхер», що міг тягнути потяги вагою до 30 тонн; у 1825 р. побудував паровоз вагою 8 т, що розвивав швидкість до 26 км/год. Першим дійшов думки про необхідність прокладки тунелів і зведення залізничних насипів на ділянках із сильним нахилом, був ініціатором заміни литих чавунних рейок на ковані сталеві.

СТЕФЕНСОН ДЖОРДЖ (1781-1848)

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Український фізик, електротехнік, винахідник зі світовим ім’ям. Одним із перших досліджував «холодне світло», яке зараз відоме як неонове; удосконалив технологію виготовлення світловипромінюючого елемента електричних ламп. Його лампи були досконаліші від ламп американського винахідника Т. Едісона і здобули світове визнання. За участю вченого в Австро-Угорщині було запущено кілька електростанцій. За 14 років до німецького вченого Рентгена сконструював електронну трубку для Х-променів, яку потім назвали рентгенівською. Спільно з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав українською мовою Біблію.

ПУЛЮЙ ІВАН (1845-1918)

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Європі ХІХ ст. притаманний динамізм, який набагато перевершує все відоме з попередніх часів. ...Головними символами Європи стали її двигуни, локомотиви, газові заводи, електричні генератори» (Н. Дейвіс. «Європа. Історія»).

Що відрізняло Європу ХІХ ст. від попередніх епох?

Отже, розвиток науки й техніки в ХІХ ст. сприяв завершенню промислового перевороту, утвердженню засад індустріального суспільства, заклав основи науково-технічної революції ХХ ст.

3. Суспільні науки

Технічний прогрес, формування індустріального суспільства, зростання міст, криза традиційної системи світогляду спонукали філософів до переосмислення внутрішніх орієнтирів життя людини.

Таким чином, у ХІХ ст. відбулася остаточна диференціація суспільних наук на окремі галузі та напрямки, визначаючи шляхи подолання основних проблем тогочасного суспільства.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Філософи різноманітними способами пояснювали світ, але насправді справа полягає у тому, щоб його змінити» (К. Маркс).

У чому завдання науки вбачає автор?

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

1885 р. Уривок із трактату «Так казав Заратустра»

Заратустра дивився на натовп і дивувався. Потім він говорив так: «Людина — це канат, протягнутий між твариною та Надлюдиною, це канат над безоднею. Небезпечне проходження, небезпечна зупинка на шляху, небезпечний погляд, спрямований назад, небезпечний страх. Велич людини в тому, що вона міст, а не ціль; і любові в ній достойне те, що вона — перехід та знищення...

У чому, на думку Ф. Ніцше, полягає велич людини?

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Народився в невеликому німецькому селі Реккен. У 1858 р. вступив до школи-пансіону Пофорта, де отримав гарну освіту. В 1864 р. вступив до університету в Бонні, а в 1865 р. слідом за своїм університетським учителем Фрідріхом Річлем переїхав до Лейпцига, де продовжив навчання. У 1869 р. Ніцше починає викладацьку кар’єру в Базельському університеті. Замолоду він захоплювався музикою Вагнера та філософією Шопенгауера. Проте невдовзі Ф. Ніцше пориває з поглядами Шопенгауера та захопленістю Вагнером. Під час франко-прусської війни він добровольцем іде на фронт. Повернувшись з фронту тяжко хворим, у 1900 р. Ф. Ніцше помер.

НІЦШЕ ФРІДРІХ (1844-1900)

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Отримав прекрасну домашню освіту, яка дозволила згодом закінчити гімназію й університет, захистити дисертацію. Зі студентських років активний учасник політичного життя Пруссії. Критика прусського уряду змусила його емігрувати. У Парижі знайомиться з Ф. Енгельсом, дружба і творча співпраця з яким тривала упродовж усього його життя. К. Маркса вирізняла невтомна працездатність та висока аналітика поточного політичного моменту. Після поразки «весни народів» емігрує до Лондона, де десятирічна праця вченого увінчалася успіхом — був підготовлений та опублікований перший том «Капіталу». Був одним із засновників Першого Інтернаціоналу.

МАРКС КАРЛ (1818-1883)

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Основне інтелектуальне досягнення ХІХ ст. — еволюційне бачення світу — підірвало всі моральні та естетичні стандарти, звело західне суспільство до стану пораненої гієни, яка розгризає свої нутрощі» (В. Мак-Ніл. «Сходження Заходу»).

Яке наукове відкриття автор вважає найважливішим? Чому?

4. Освіта

Упродовж ХІХ ст. відбувалася боротьба між церквою та державою за контроль над початковою школою. Церква контролювала початкову освіту, яка перш за все мала перейматися релігійним вихованням учнів. Зміст навчання в церковній школі обмежувався заучуванням абетки, читанням, вивченням молитов і церковними співами. Нерідко практикувалися фізичні покарання. Лише наприкінці ХІХ ст. держава змогла взяти школу під свій контроль.

Наприкінці ХVІІІ — у ХІХ ст. економічні інтереси, потреба в кваліфікованих робітниках, а також зростання ліберально-демократичних настроїв змушували державну владу вживати заходи задля поліпшення народної освіти. У результаті всі економічно розвинуті країни прийняли закони про обов’язкову початкову освіту, підвищення її рівня, розширення змісту. У Великій Британії початкова освіта стала обов’язковою з 1870 р., у Франції — з 1882 р.

У ХІХ ст. відбулося збільшення кількості середніх навчальних закладів. Разом із класичними, де вивчали латину, релігійне виховання, арифметику, письмо, виникли реальні середні школи, які були орієнтовані на практичні потреби, з особливим акцентом на вивчення мов, природничих наук, математики, фізики, географії та історії. Із середини ХІХ ст. роль латини в освіті починає зменшуватися, а на зміну їй приходять національні мови.

Остання третина ХІХ ст. відзначена формуванням національних систем шкільної освіти, пошуками шляхів її реформування. У цей період відбулася централізація управління та фінансування шкільної освіти. Особливу увагу починають приділяти освіті дівчат.

Вищі навчальні заклади у ХІХ ст. були переважно платними, тому доступ до них був обмежений.

5. Основні напрями літератури та мистецтва наприкінці XVІІІ — у ХІХ ст.

Погляди та уявлення, за якими жило ХVІІІ ст. — «Вік Розуму», були підірвані, поставлені під сумнів стрімкою лавиною історичних змін, розпочатих Великою французькою революцією кінця ХVІІІ ст.

Духовною відповіддю на такі суспільні зміни став зароджений у Німеччині художній напрям — романтизм, який у європейській культурі в перші десятиліття ХІХ ст. став домінуючим, замінивши класицизм. Його представниками в літературі стали: брати Я. та В. Грімм, Т. Гофман, Г. Гейне, В. Скотт, В. Гюго, Дж. Байрон, Дж. Ф. Купер, Е. По, О. Пушкін та ін.

Проте, починаючи з 30-х років ХІХ ст., з’являється новий напрям — реалізм. Його представники відкрили джерело натхнення в прискіпливому, аналітичному зображенні реальності. Реалістична течія представлена Л. Толстим, Ф. Достоєвським, Марком Твеном, О. де Бальзаком, Г. Ібсеном, Стендалем, Г. Флобером, Ч. Діккенсом та ін.

Реалізм став часом розквіту роману: соціально-психологічного, епічного, філософського, сімейно-побутового, історичного.

Із початку другої половини ХІХ ст. реалізм змінюється натуралізмом, представники якого звертають увагу на ниці сторони людського життя, раніше заборонені для мистецтва. Виокремлення натуралізму пов’язане із загальними тенденціями наукового розвитку другої половини ХІХ ст. Експерименти, документальність, точний опис вводяться в літературу Е. Золя, Г. де Мопассаном, С. Крейном та ін. Представники натуралізму часто зосереджували свій літературний інтерес на досить відвертих та навіть огидних сторонах життя людей.

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

1885 р. Відповідь критикам «Любого друга»

«Я змалював сумнівне журналістське середовище так, як змальовують будь-яке сумнівне товариство. Хіба це заборонено?

Якщо мені хтось дорікне, що я все змальовую чорними фарбами, що звертаю свою увагу лише на людей огидних і мерзотних, то я можу відповісти: в тих середовищах, які я знаходжу для свого роману, важко віднайти достатню кількість порядних людей» (Г. де Мопассан).

На якій особливості натуралізму наголошував Гі де Мопассан у своїй відповіді?

Наприкінці ХІХ ст. реалізм уже не задовольняє творчі пошуки літераторів і митців. З’являються декілька нових напрямів, об’єднаних єдиною назвою, — модернізм. Наприкінці ХІХ ст. модернізм представлений символізмом. І знову відбувається зміщення від «дійсності життя» до сфери суб’єктивного погляду та відчуттів, за якими символісти намагалися розпізнати непізнані світи, сенс, незрозумілий для логіки. Великі поети-символісти — С. Малларме, П. Верлен, А. Рембо — знайшли художні форми, які матимуть велике майбутнє в літературі.

Нові напрями розвитку літератури стрімко приносять нові віяння на європейську театральну сцену: з’являються «вільні театри» (невеликі студії, вистави яких призначались для вузького кола театралів, постановки в яких здійснювались за кошти від проданих квитків). Першим таким театром стала аматорська студія, засновником якої був службовець паризького газового товариства А. Антуан.

Отже, наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. у літературі та мистецтві відбулося декілька змін художніх напрямів, які були дзеркальним відображенням духовного клімату свого часу.

Розвиток живопису наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. відзначений становленням романтизму. Початок романтичного періоду в французькому живописі пов’язується з творчістю Т. Жеріко, а найзначнішим явищем романтизму став живопис Е. Делакруа, який для своєї творчості часто використовував сюжети поезії Байрона. Вже у пейзажах К. Коро помітний новий, реалістичний, художній світогляд. Становлення реалізму в світовому мистецтві пов’язане з творчістю О. Дом’є, У. Блейка та У. Тернера, в Росії — І. Репіна, В. Сєрова.

П. де Шаванн. Сон. 1883 р.

Е. Делакруа. Барка Данте. 1822 р.

У другій половині ХІХ ст. реалізм замінює нова течія — імпресіонізм (назва виникла випадково: так було названо полотно К. Моне «Враження. Схід сонця»). Предтечею імпресіоністів стали картини Е. Мане, які викликали суспільний резонанс. Класиком імпресіонізму став К. Моне, який разом з іншими художниками з гуртка «незалежних» (О. Ренуар, Е. Дега, К. Піссарро) в 1874 р. організував виставку «Знехтуваних». Імпресіоністи виступили проти формалізму та академічності, намагаючись показати життя в його динаміці, поетичності, багатогранності. Вони звертали увагу на непомітні нюанси пейзажу чи індивідуальності, використовували перелив барв і гру світла.

У середині 80-х рр. ХІХ ст. починається оновлення імпресіонізму, що виразилося в постімпресіонізмі. Його особливостями є активне ставлення до світу та пошук чіткої форми. Постімпресіоністами вважають голландця В. Ван Гога, французів П. Сезанна, П. Гогена.

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Будь-яке полотно митця слугує втіленням його кредо: писати тільки так, як бачить художник, як він відчуває, сприймає явища життя. Картина «Соняшники» зображує полохливі пелюстки соняшника. Яблуні в цвіту, зображені на картині «Пам’яті Мауве», урочисто підносять до сонця квітучі віття; стрімко розкривається картинна широчінь полів на полотні «Шлях в Овері після дощу». «Життя, побачене крізь темперамент художника», — так охарактеризував мистецький стиль Ван Гога Е. Золя.

ВАН ГОГ Вінсент (1853-1890)

О. Роден. Жителі Кале. 1884-1888 рр.

К. Моне. Тераса в Сент-Андресс. 1867 р.

У другій половині ХІХ ст. під впливом імпресіоністів розвивалась скульптура. З’явились перші праці (1860) французького скульптора О. Родена, скульптурам якого характерна стилістична невимушеність, легкість, динамізм.

Поворотним пунктом від класицизму до романтизму в музичній культурі стала творчість Л. ван Бетховена. Романтизм привніс у музику емоційну виразність, образність, масштабність символічних повідомлень. Відбулась перебудова жанрів: важливе значення почали відігравати романс, інструментальна танцювальна мініатюра, різноманітні малі форми, наповнені серйозним і глибоким змістом.

Романтичний напрям у європейський музичній культурі представляють: Ф. Шуберт, Р. Шумен, Г. Берліоз, М. Глінка, Р. Вагнер, Дж. Верді, Ф. Ліст, Ф. Шопен.

Наприкінці ХІХ ст. у музиці заявила про себе символічна школа, представлена фортепіанними мініатюрами та романсами К. Дебюссі, який виступив проти академізму й романтиків. Символізму притаманні яскравість, асоціативність, свобода від усіх академічних умовностей.

У творчості Р. Штрауса помітні риси натуралізму: композиційна аморфність, пряма імітація, реалістична подібність життю, елементи деякої театральності, використання сюжетів класичної літератури і прагнення передати загальне уявлення від славетного літературного шедевру.

У європейській архітектурі також проходила зміна стилів. У будівельну практику впроваджувались нові матеріали: бетон, зварювальне залізо. У ХІХ ст. архітектори почали широко використовувати кераміку та облицювання, намагались зробити різнобарвними фасади, не боялися порушити пропорції. Найвідомішими з них були: Ч. Беррі, Дж. Пекстон, О. Вагнер, Й. Ольбріх, Ф. Райт.

Вагомим чинником у духовному житті стає поява масової культури. Стаття в газеті або журналі, книга, спектакль, кінофільм стають значною подією в суспільстві, що впливає на формування громадської свідомості. Одним із наймасовіших видів мистецтва стає кіномистецтво. 28 грудня 1895 р. у «Великому кафе» на бульварі Капуцинів у Парижі брати Л. та О. Люм’єр уперше показали кінематограф — апарат, який демонстрував рухомі фотографії. Першим був показаний фільм «Прибуття потяга». За кілька тижнів такі апарати й фільми Л. та О. Люм’єр уже показували в Римі, Відні, Берліні, Лондоні, Петербурзі, Москві тощо; незабаром у США, Індії, Австралії, Єгипті.

Таким чином, поява масової культури робила письменників, художників, артистів, журналістів більш незалежними від смаків і грошей заможних людей, оскільки їхня праця стала добре оплачуватися.

Андреа Палладіо. Ла-Ротонда. 1871 р.

А. Гауді. Парк Гуель. Барселона. 1900-1914 рр.

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Свідченням справжньої сили, мужності та боротьби Л. Бетховена було його життя. Йому довелось пережити найстрашніше потрясіння для музиканта — у сорок років він оглух. «Я живу досить нещасливо у розладі з природою та Творцем... мій слух слабне. такі хвороби є невиліковними... Як трагічно, що я мушу животіти, уникаючи всього, що є для мене дорогим», — писав у листі до друга композитор. Але, втрачаючи слух, він продовжував творити свої неповторні шедеври. «Я схоплю долю за горло — зовсім зламати мене вона не зможе! О, яке щастя прожити життя тисячу разів», — писав великий Бетховен.

БЕТХОВЕН Людвіг ван (1770-1827)

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Музика має висікати вогонь із душі людини... Музика — це одкровення більше, ніж мудрість і філософія... Свобода та прогрес — ось ціль мистецтва, так само як і всього життя...» (Р. Роллан. «Життя Бетховена»).

Про яку роль музики говорить автор?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Література й мистецтво ХІХ ст. розповідають нам про людину та природу, про війну і мир, про життя суспільства та особистості щось настільки важливе і суттєве, що чим далі ми віддаляємось від ХІХ ст. у часі, тим воно стає ближчим для нас» (Н. Дмитрієва. «Коротка історія мистецтв»).

Чому ХІХ ст. залишається для нас близьким?

Отже, наприкінці XVIII — у XIX ст. розвиток культури народів світу набув особливо швидких темпів. Так, потреби економічного розвитку зумовили появу низки революційних відкриттів та досягнень у науці та технічних винаходів, які забезпечили певним державам можливість здійснити промисловий переворот у найкоротші терміни й посісти провідні місця у світі. Розвиток літератури та мистецтва у цей період теж відзначений різноманітністю жанрів, напрямів, шкіл і творчих об’єднань та прагненням усіх митців вирішити нагальні морально-естетичні й побутово-соціальні проблеми суспільства, що набули особливої актуальності під впливом індустріалізації.

6. Культура народів Азії та Африки

У період Стародавнього часу та Середньовіччя цивілізації народів Азії та Африки мали власні самобутні культури. Однак у Новий та Новітній час, після утворення колоніальних імперій, вони почали зазнавати впливу європейської культури.

Ці Байші. Качка. 1892 р.

Нецке. «Риба в руках Ебісу»

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Із 8 років пише вірші. У 17 років публікує свою першу поему. Будучи управителем родового маєтку, Р. Тагор ближче знайомиться з культурою, побутом та життям простого народу, який стає героєм його творів. Р. Тагор засуджував тиранію і насильство над людиною, виступав проти расової дискримінації, релігійної нетерпимості, кастової системи й безправ’я жінки. Його твори були пройняті роздумами про правомірність національної та соціальної боротьби. Продавши авторське право на видання своїх творів, а дружина — родові коштовності, разом з однодумцями відкриває школу для дітей простих селян. Він поєднує викладання з літературною працею, пише не тільки вірші, але й романи, оповідання, книги з історії Індії, підручники і статті з питань педагогіки. Лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1913 р.).

ТАГОР РАБІНДРАНАТ (1861—1941)

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

«За глибоко відчуті, оригінальні і прекрасні вірші, в яких із винятковою майстерністю виразилося його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу» (Нобелівська премія у галузі літератури 1913 р. Р. Тагору).

Яка сторона оригінальності поетичної творчості Р Тагора виявила прихильність членів Нобелівського комітету?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Люди в далеких індійських селах співали його пісні (яких поет написав понад 3 тисячі), читали вголос його вірші, цитували його вислови, навіть не знаючи, хто їхній автор. Погоничі волів, поромники, сільськогосподарські робітники сприймали його поетичний дар як частину багатовікового культурного надбання» (Бенгальський поет, літературний критик Амія Чакраварті).

Чому твори Р Тагора користувались популярністю серед індійського населення?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Найбільше враження на членів Нобелівського комітету справили «Жертовні пісні» ... наповнені загальнолюдським сенсом... Тагор — фігура, що зближує світ Сходу і Заходу» (Історик, член Шведської академії Гаральд Єрне).

У чому полягає значення творчості Р Тагора?

Отже, використовуючи культурні досягнення Західної цивілізації, народи Азії та Африки у кінці XVIII — на початку ХХ ст. зуміли зберегти та доповнити свої власні духовні та культурні надбання.

ПОМІРКУЙТЕ

1. Як колоніальне становище впливало на розвиток культури народів Азії та Африки?

2. Чому Японія та Китай наприкінці ХVІІІ — у ХІХ ст. зазнали меншого впливу Західної культури?

3. Які чинники впливали на культурне життя Індії кінця XVIII — початку ХХ ст.?

4. На прикладах творчості Р. Тагора визначте, які моральні цінності було покладено в основу розвитку культурного життя Індії наприкінці XIX ст. — на початку ХХ ст.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Діалектика — вчення про рух, розвиток і спосіб пізнання та перетворення світу.

Імпресіонізм — напрям у літературі та мистецтві, що зображує реальність у її мінливості, передає тонкі відтінки відчуттів і переживань.

Класицизм — напрям у літературі та мистецтві, зразком якого було класичне (давньогрецьке та давньоримське) мистецтво.

Модерн — стиль мистецтва, в якому використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель.

Позитивізм — філософська течія, яка дотримувалася думки, що істинне знання можна отримати лише внаслідок вивчення окремих спеціальних наук або синтетичного об’єднання. Позитивізм відкидає спекулятивні обґрунтування в науці.

Реалізм — напрям у літературі та мистецтві, основною метою якого є правдиве, об’єктивне зображення дійсності.

Романтизм — напрям у літературі й мистецтві, особливістю якого було протиставлення буденному життю високих ідеалів, яких прагне непересічна особистість, схильна до сильних, яскравих переживань.

Символізм — художній напрям у мистецтві (поетиці), що використовував символ як основний прийом художнього зображення.