§ 3. Імперія Наполеона Бонапарта та її падіння. Віденський конгрес

За цим параграфом ви зможете:

- характеризувати період Консульства в історії Франції;

- пояснювати, як утворилася наполеонівська імперія;

- розкривати особливості й перебіг наполеонівських війн;

- аналізувати, в чому полягала криза Імперії Наполеона І та основні причини її загибелі;

- визначати територіальні зміни в Європі, спричинені рішеннями Віденського конгресу.

Пригадайте:

1. Які основні суспільно-політичні зміни відбулися у Франції в результаті революції?

2. Як змінився характер війн Франції після термідоріанського перевороту?

3. Із якими антифранцузькими коаліціями вела боротьбу Франція в 1799-1810 рр.? Які країни до них входили?

4. Назвіть територіальні надбання Франції 1799-1810 рр.

1. Консульство

Після здійснення перевороту 18 брюмера вся влада у Франції фактично опинилася в руках однієї людини — першого консула Наполеона Бонапарта Він виступав за створення міцної централізованої влади, умов для розвитку промисловості та сільського господарства, поліпшення фінансового становища, досягнення примирення з тими представниками старого суспільства, які визнають зміни в післяреволюційній Франції.

Організація державної влади в країні доби Консульства визначалася новою конституцією 22 фрімера VIII року Республіки (13 грудня 1799 р.), за якою зберігалася республіканська форма правління.

Систему місцевого управління було реорганізовано — департаменти очолили префекти, а міста — мери, яких призначав уряд.

► Між якими державними інституціями поділялася законодавча влада в період Консульства?

Особливо складною була ситуація в економіці. Країна стояла на межі банкрутства: у державній скарбниці залишалося 150 тис. франків. За ініціативи Наполеона у 1800 р. великі паризькі банкіри утворили Французький банк із капіталом у 30 млн франків, який надавав кредити державі під заставу від збору податків. Інфляцію було подолано запровадженням нових паперових грошей (асигнацій), забезпечених золотом.

Відкриття першої промислової виставки. 1801 р.

Франк із зображенням Наполеона

Організація влади у Франції за часів Консульства (9 листопада 1799 р. - 18 травня 1804 р.)

Досягнення фінансової стабільності спричинило економічне піднесення. У Франції розпочалася промислова революція. У 1801 р. в Парижі відбулася перша промислова виставка. Розвитку промисловості сприяло надання урядом підприємцям державних замовлень на військове спорядження.

Для досягнення національного примирення Наполеон спочатку дозволив повернутися більшості емігрантів, а потім оголосив для них, крім керівників роялістів, загальну амністію. Соціальній злагоді сприяла також укладена 15 липня 1801 р. угода (конкордат) із Папою Римським Пієм VII, за якою католицизм проголошувався релігією більшості французів, а перший консул здобував право призначати єпископів, яких потім затверджував папа.

У зовнішньополітичній діяльності Наполеона чільне місце посідала боротьба з другою антифранцузькою коаліцією (1798-1801), прагнення збільшити підвладні французам території і, використовуючи їхні ресурси, знищити свого головного супротивника — Велику Британію. Війна з другою коаліцією завершилася блискучою перемогою Наполеона. Стрімко й неочікувано для австрійців перейшовши Альпи, 14 червня 1800 р. він ущент розгромив їх під селищем Маренго. Австрія відмовилася від Північної Італії, визнала французькими володіннями Бельгію та лівий берег Рейну. У 1802 р. Франція та Англія підписали в Ам’єні мирний договір, однак уже через рік війна відновилася. У союзі з Наполеоном виступала Іспанія, за допомогою флоту якої він збирався підкорити Велику Британію. У 1802 р. Франція захопила П’ємонт в Італії, а в 1803 р. — Швейцарію.

Франсуа Жерар. Підписання конкордату з папою Пієм VII. 15 липня 1801 р.

З якою метою Наполеон І організував цей захід?

Жан Дюплессі-Берто. Битва при Маренго

Незважаючи на загарбницький характер, наполеонівські війни сприяли поширенню революційних ідей та руйнуванню «старого порядку». В намірах Франції закріпити свою перевагу в континентальній Європі їй протистояли Велика Британія, Австрія і Росія.

Наполеонівські війни — поняття, яким визначають війни, що вела Франція та її союзники в періоди Консульства (1799-1804) та імперії Наполеона І Бонапарта (1804-1814, 1815 р.) проти коаліцій європейських держав.

2. Установлення Першої імперії

Здобуті перемоги Наполеон використовував для зміцнення своєї влади у Франції. У серпні 1802 р. на хвилі піднесення, що охопило країну після розгрому другої антифранцузької коаліції, було проведено плебісцит (всенародне голосування), за результатами якого Наполеон отримав посаду першого консула довічно.

У лютому — березні 1804 р. було викрито велику змову прибічників відновлення монархії Бурбонів у Франції. Використавши це, у країні розгорнули кампанію за проголошення Наполеона імператором, оскільки вважали, що лише він зможе зберегти республіку. 18 травня 1804 р. Бонапарта було проголошено імператором французів Наполеоном І, а в грудні того ж року відбулася його урочиста коронація.

Внутрішня політика Першої імперії, як її називають дослідники, продовжувала ту, яка здійснювалася в період Консульства. У серпні 1804 р. було прийнято «Цивільний кодекс», який часто називають «Кодексом Наполеона». Це був перший єдиний для всієї країни звід законів. У ньому закріплювався принцип рівності всіх громадян у правах, недоторканності приватної власності, свободи приватного підприємництва, норми сімейного права тощо.

Жан Енгр. Наполеон на імператорському троні

Пізніше у Франції було прийнято також «Комерційний кодекс» (1807 р.) та «Кримінальний кодекс» (1811 р.). Норми кодексів 1804-1811 рр. були поширені на французькі колонії, союзні з наполеонівською Францією або підкорені нею країни. Саме завдяки цьому наполеонівські війни у Європі стали чинником, що сприяв руйнації старих порядків.

► Коли було встановлено Першу імперію у Франції?

3. Війни Першої імперії

У серпні 1805 р. сформувалася третя антифранцузька коаліція. На відміну від попередніх, своєю метою вона проголосила не боротьбу з революційною Францією, а опір загарбницькій політиці Наполеона І. Імператор з основними силами рушив до Австрії. 20 жовтня 1805 р. в битві біля міста Ульм на Дунаї він змусив капітулювати головну австрійську армію. Однак 21 жовтня 1805 р. в найбільшій морській битві XIX ст. біля мису Трафальгар, неподалік Гібралтарської протоки, об’єднаний французько-іспанський флот був майже повністю знищений англійською ескадрою адмірала Гораціо Нельсона. Сам Г. Нельсон наприкінці битви загинув.

У листопаді 1805 р. Наполеон переможним маршем увійшов до Відня. На допомогу австрійцям прийшла російська армія. 2 грудня 1805 р. під Аустерліцем (територія сучасної Чехії) відбулася «битва трьох імператорів». Наполеон І вщент розгромив об’єднані сили противника. Унаслідок цього третя антифранцузька коаліція розпалася. У 1806 р. Наполеон І змусив Франца II зняти із себе титул імператора. Так припинила існування Священна Римська імперія німецької нації.

У липні 1806 р. Наполеон І створив із 16 південнонімецьких держав Рейнський союз під своєю протекцією, що прискорило появу четвертої антифранцузької коаліції. 14 жовтня 1806 р. відбулися дві вирішальні битви під Ієною та Ауерштадтом, у яких його війська знищили прусську армію. 27 жовтня 1806 р. Наполеон урочисто вступив до Берліна.

Чарльз Тевенен. Наполеон приймає капітуляцію під Ульмом

Кларксон Фредерік Стенфілд. Трафалъгарсъка битва

Анне Русі-Тріозон. Наполеон приймає ключі від Відня

Там 21 листопада 1806 р. імператор французів підписав декрет про континентальну блокаду, за яким залежним від нього й союзним країнам заборонялося торгувати, підтримувати поштові та інші зв’язки з Великою Британією.

Континентальна блокада — торговельна блокада Великої Британії, запроваджена Наполеоном І у 1806 р. Формально скасована зі зреченням Наполеона у квітні 1814 р.

Антифранцузькі коаліції 1792-1815 рр.

► Чому Англія була незмінним учасником всіх коаліцій?

На території Східної Пруссії Наполеон зустрівся з російською армією. Кровопролитні битви біля Пулутська (26 грудня 1806 р.) і Прейсіш-Ейлау (7-8 лютого 1807 р.) не привели до перемоги жодну зі сторін. Лише в битві під Фрідландом (14 червня 1807 р.) імператор французів здобув перемогу над російською армією. 25 червня 1807 р. в Тільзиті відбулася зустріч Наполеона І з російським імператором Олександром І. За укладеним тут Тільзитським миром Росія була вимушена визнати всі завоювання Наполеона в Європі, укласти з ним союз і приєднатися до континентальної блокади. Із польських земель, отриманих Пруссією за поділами Речі Посполитої, Наполеон створив залежне від Франції Варшавське герцогство.

О. Ківшенко. Зустріч Наполеона й Олександра І

Якими були наслідки події, зображеної на картині?

У 1808 р. наполеонівська армія підкорила Іспанію. її новим королем став брат Наполеона — Жозеф Бонапарт.

Навесні 1809 р. Англія та Австрія створили п’яту антифранцузьку коаліцію. Проте французи розгромили австрійців у битвах під Ашперном (22 травня 1809 р.) і Ваграмом (5 липня 1809 р.), зайняли Відень. Переможена Австрія погодилася сплатити контрибуцію Наполеону та приєднатися до континентальної блокади.

На початок 1810 р. під владою Наполеона опинилася значна частина Європи. Навколо кордонів Франції існували держави, залежні від неї, й ті, якими правили родичі Наполеона. Водночас через існуючі суперечності постійно погіршувалися відносини Франції з Росією.

Контрибуція (від лат. contributio — внесок) — плата, що накладається на переможену державу на користь держави-переможниці.

► Яку битву назвали «битвою трьох імператорів»?

4. Криза імперії. Російський похід Наполеона

Політика Наполеона в перші роки його правління мала підтримку більшості французів. Пожвавлення в економіці сприяло зростанню заробітної плати працюючого населення. Наполеона вважали рятівником вітчизни: війни спричиняли національне піднесення, а перемоги — почуття гордості, адже імператор був людиною революції, а чимало його маршалів походили з простонароддя. Простими солдатами починали службу Йоахім Мюрат і Жан Ланн, у 24 роки став генералом син конюха Лазар Гош. Французька армія, на відміну від армій інших країн Європи, мала високий бойовий дух. Вона захищала країну, де був знищений «старий порядок» і були визнані права людини й громадянина. Проте поступово французи втомилися від тривалих війн. Лише в 1800-1810 рр. до французької армії було призвано близько 780 тис. осіб. Нові мобілізації чоловіків віком від 18 до 25 років стали дедалі частіше викликати незадоволення.

Стан промисловості, фінансів і торгівлі Франції погіршився в результаті обмежень, накладених континентальною блокадою. У 1810 р. країну охопила економічна криза.

Поступово ускладнювалися відносини імперії із завойованими країнами. Спочатку в більшості з них французьку армію, яка несла на своїх багнетах ідеали свободи і рівності, зустрічали не як завойовників, а як визволителів від станової нерівності та «старого порядку». Скасовувалися феодальні повинності й станові привілеї, утверджувалася рівність громадян, запроваджувався «Кодекс Наполеона». Водночас захоплення нових територій французами часто супроводжувалося пограбуваннями та реквізиціями задля постачання їхньої армії. Це зростання патріотичних почуттів і виникнення національно-визвольних рухів в Італії, Пруссії і особливо в Іспанії, спрямованих проти наполеонівського панування.

Національно-визвольний рух — боротьба поневолених народів проти чужоземного панування, за ліквідацію національного й колоніального гноблення, завоювання національної незалежності.

Однак Наполеон, імовірно, не помічав цих змін у своїх володіннях і вважав, що для створення всесвітньої монархії йому необхідно завоювати Росію. Похід до Росії розпочався в червні 1812 р. та одразу склався невдало для імператора. Уникаючи вирішальної битви, командувач російської армії Михайло Кутузов заманював французів у глиб країни.

7 вересня 1812 р. Бородінська битва, яку Наполеон вважав своєю перемогою, оскільки росіяни відступили й залишили Москву. Зайнявши її, він так і не дочекався від російського імператора укладення бажаного миру. Із настанням холодів Наполеон залишив спалене місто й рушив спустошеним раніше шляхом додому. Переслідування російських військ, напади партизанів і нестерпні морози перетворили відступ французів до Парижа на повільну загибель. Поразка французької армії в Росії стала вирішальним чинником, який призвів до краху імперії Наполеона.

► У якому році відбувся похід Наполеона І в Росію?

Олександр Коцебу. Битва під Бородіно

Повертаючись із Росії, Наполеон зупинився у Вільно (Вільнюсі). У бесіді зі своїм міністром закордонних справ Маре імператор на його запитання. «А як армія?» відповів: «Армії немає!». Після цього він додав відому фразу: «Від великого до кумедного лише один крок».

Для походу в Росію було зібрано так звану «Велику армію», що налічувала 448 тис. солдатів. Жодний європейський полководець до Наполеона не керував таким військом. У його складі французів було менше ніж половина, усі інші — представники підкорених країн. З усієї «Великої армії» вціліло лише 20 тис. солдатів та офіцерів.

5. Падіння імперії Наполеона І

Навесні 1813 р. була сформована шоста антифранцузька коаліція, яка мобілізувала мільйонне військо. Наполеон зміг протиставити лише 500-тисячну армію. 16-19 жовтня 1813 р. під Лейпцигом відбулася «битва народів», як її назвали сучасники. Наполеон її програв і відступив на територію Франції. Він відхилив пропозицію учасників коаліції укласти мир І відмовитися від завоювань Франції після 1792 р., оскільки був переконаний, що переможе їх. У відповідь на це Велика Британія, Росія, Австрія та Пруссія домовилися продовжувати війну з Наполеоном із метою відновлення попередніх кордонів у Європі.

31 березня 1814 р. війська союзників без бою зайняли Париж. 6 квітня 1814 р. Наполеон зрікся престолу. Його було заслано на невеликий острів Ельба поблизу берегів Італії, який союзники надали у володіння колишньому імператору.

Переможці разом зі старою французькою аристократією здійснили в країні політичну реставрацію монархії Бурбонів.

Реставрація (від лат. restauratio — відновлення) — відновлення будь-чого в початковому вигляді.

В. Мошков. "Битва народів"

Чому битва під Лейпцигом отримала назву «Битва народів»?

Людовік XVIII

Королем Франції було проголошено Людовіка XVIII (1814-1824) — 59-річного брата Людовіка XVI, страченого в роки революції. Союзники підтримували відновлення в країні дореволюційних порядків, але зобов’язали Людовіка XVIII дати народу конституцію. Усі посади в державі отримали прихильники Бурбонів. Як висловився колишній міністр закордонних справ Франції Шарль Моріс Талейран: «Вони нічого не забули і нічого не навчилися». З армії було звільнено 20 тис. офіцерів, які служили за Наполеона. Колишні емігранти не приховували своїх намірів повернути втрачену в роки революції власність. У країні наростало незадоволення і посилюватися симпатії до колишнього імператора.

► Яку битву називали «битвою народів»?

► Хто став королем Франції після падіння імперії Наполеона?

6. Початок роботи Віденського конгресу. «Сто днів» Наполеона

Після першого зречення Наполеона І у Відні зібралися представники держав Європи для того, щоб визначити нове становище Франції та досягти згоди про територіальні зміни. Головну роль у прийнятті рішень відігравали Велика Британія, Австрія, Росія та Пруссія. Під час облаштунку повоєнної Європи вони дотримувалися таких принципів:

• створення навколо Франції бар’єру, який у разі ускладнень дозволив би її ізолювати;

• відновлення кордонів і форм політичного устрою держав такими, якими вони були в 1792 р.;

• створення у Європі системи політичної рівноваги: сила однієї держави врівноважується іншими, що не дозволяє їй встановити своє панування.

Упродовж 1 листопада 1814 р — 9 червня 1815 р. відбувався Віденський конгрес — з’їзд представників європейських держав (за винятком Туреччини), яким завершилися війни коаліцій європейських держав із Наполеоном І.

Упевнившись, що французи не підтримують Бурбонів, Наполеон вирішив спробувати повернути владу. 1 березня 1815 р. Наполеон із 1600 солдатами висадився на узбережжі Жуанвільської затоки і рушив на Париж, закликаючи приєднуватися всіх, хто його підтримує.

Жуль Верне. Повернення Наполеона з Ельби

Проаналізувавши репродукцію картини, складіть розповідь про відновлення влади Наполеона у Франції.

Віліам Садлер. Битва під Ватерлоо. Фрагмент

Французи вітали Наполеона як визволителя. На його бік переходили війська, які спрямовував проти нього Людовік XVIII. 21 березня 1815 р. ввечері імператора було внесено парижанами на руках до палацу Тюїльрі. Людовік XVIII утік. Так розпочалися «сто днів» — період повернення до влади Наполеона (20 березня — 22 червня 1815 р.).

Перед небезпекою відновлення імперії Наполеона його противники у Відні забули про розбіжності в поглядах і знову об’єдналися. Для боротьби з імператором вони створили сьому антифранцузьку коаліцію, найчисленнішу за кількістю країн-учасниць. У той час, коли Наполеон зібрав 120-тисячну армію, його противники мали у своєму розпорядженні 850 тис. солдатів. 18 червня 1815 р. поблизу селища Ватерлоо в Бельгії англійська армія, очолювана Артуром Веллінгтоном (1769-1852), і прусська під командуванням Гебхарда Блюхера (1742-1819) завдали поразки армії Наполеона. Після цього 22 червня 1815 р. імператор удруге зрікся престолу. Він був засланий на невеликий острів Святої Єлени в Атлантичному океані, де й помер 5 травня 1821 р.

► Коли відбулася битва під Ватерлоо?

7. Підсумки Віденського конгресу. Утворення Священного союзу

9 червня 1815 р. було підписано заключний акт Віденського конгресу, де були сформульовані його основні рішення. Франція поверталася до кордонів 1792 р. без втрати власних територій і сплачувала переможцям 700 млн франків контрибуції. У Франції, Іспанії та Неаполітанському королівстві відновлювалася влада Бурбонів. Велика Британія закріпила за собою частину колишніх французьких і голландських колоній — острови Мальта й Цейлон, Капську колонію на півдні Африки, отримала право контролю над Іонічними островами в Середземному морі. Росія отримала колишнє Варшавське герцогство та зберегла приєднані раніше Фінляндію та Бессарабію. Вона повертала Австрії Тернопільщину, подаровану їй Наполеоном у 1809 р., а від австрійського імператора отримувала інші українські землі — Холмщину і Підляшшя. Зберігалася політична роздробленість Італії. Австрія відновлювала свою владу над Ломбардією та отримувала Венецію. Зміцнювалося Сардинське королівство, до якого були включені Савойя, Ніцца і територія Генуезької республіки. Відновлювалися Папська держава й Неаполітанське королівство. Замість 350 німецьких держав, які входили до колишньої Священної Римської імперії до наполеонівських війн, шляхом укрупнення створили 39, які разом склали Німецький союз. Створювалася Швейцарська конфедерація з 19 кантонів, яка отримала стратегічно важливі альпійські перевали та проголосила вічний нейтралітет. До Голландії приєднувалися Бельгія та Люксембург, до Швеції — Норвегія, до Данії — Шлезвіг і Гольштейн. Пруссія отримала Північну Саксонію, лівий берег Рейну, більшу частину Вестфалії, шведську Померанію та острів Рюген.

Жан-Батист Ісабей. Віденський конгрес

Які країни збільшили свої території за підсумками Віденського конгресу?

Для збереження виробленої у Відні системи територіальних змін і боротьби з революційними рухами у Європі, за пропозицією російського імператора Олександра І, 25 вересня 1815 р. в Парижі монархи Австрії, Пруссії та Росії підписали акт про створення Священного союзу. Пізніше до нього приєдналися Франція й більшість європейських держав.

► Які українські землі отримала Росія за рішеннями Віденського конгресу?

► Які держави були засновниками Священного союзу?

Бок Йоган Карл. Священний союз. Олександр І, Франц І, Фрідріх Вільгельм III

З якою метою було створено «Священний союз»?

Висновки

Доба Консульства характеризувалася поступовим зміцненням влади Наполеона Бонапарта. Однак при цьому перший консул прагнув проводити політику, яка відповідала інтересам усіх верств суспільства. Імперія, створена Наполеоном, за короткий історичний період досягла вершини своєї могутності.

Війни, процеси в підкорених Наполеоном країнах і провал його російського походу стали головними чинниками, що обумовили крах Першої імперії у Франції.

Розгром Наполеона призвів до появи в прихильників «старого порядку» намагання відновити його та знищити всі зміни, які відбулися в період революції.

Віденський конгрес уперше виробив систему договорів, якими було врегульовано міжнародні відносини й закріплено нові кордони в масштабах усієї Європи. Однак територіальні зміни, спричинені рішеннями конгресу, відповідали виключно інтересам монархів країн-переможниць Наполеона. Проігноровані ними прагнення італійців і німців до створення власних національних держав призвели до багатьох конфліктів у майбутньому.

Закріпимо знання

1. Чим була зумовлена активна зовнішня політика Наполеона в період Консульства?

2. Як відбулося встановлення Першої імперії у Франції?

3. Яким був характер і результати наполеонівських війн?

4. Наполеон Бонапарт казав про себе: «Я буваю або лисом, або левом. Увесь секрет управління полягає в тому, щоб знати, коли саме потрібно бути тим або іншим». Проаналізуйте діяльність Наполеона в періоди Консульства та Імперії та наведіть приклади, що підтверджують ці слова.

5. Які були причини кризи імперії Наполеона? У чому вони проявлялися?

6. Як відбулося падіння імперії Наполеона І?

7. Яких принципів облаштування Європи дотримувався, приймаючи рішення, Віденський конгрес? Які територіальні зміни відбулися в Європі?

8. Чому стало можливим повернення Наполеона до влади у Франції? Чим завершився період «ста днів»?

9. Робота у групах. На підставі рішень Віденського конгресу визначте, як були реалізовані принципи облаштування повоєнної Європи.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно