Войти
Закрыть

Практичне заняття. Суперечливі наслідки колоніальної політики для метрополій і країн Азії та Африки

9 Клас

Після завоювання колоній європейці почали інтенсивно освоювати їх. Метрополії (держави та приватні компанії) вкладали в ці території значний капітал. Так, великі інвестиції спрямовували в добувну промисловість Південної Африки для розробки її родовищ золота й алмазів. У колоніях будували залізниці. Особливо інтенсивне залізничне будівництво велося в Індії, Західній Африці, Південній Африці. Потреба в кваліфікованих кадрах для промислового виробництва й колоніальної адміністрації сприяли створенню національної системи освіти. Наприкінці XIX ст. були закладені основи спеціалізації сільського господарства у виробництві експортних культур. Панування європейських країн в Африці стримувало зростання злочинності та розвиток міжнаціональних і міждержавних конфліктів на етнічному й релігійному ґрунті. З іншого боку, залучення колоній до світового ринку, створення основ промислового виробництва супроводжувалося хижацькою експлуатацією населення колоній і їхніх природних ресурсів. Панування колонізаторів, феодальні пережитки зумовили зростаюче аграрне перенаселення. Ґрунти виснажувалися, неухильно знижувалася врожайність. Мільйони людей гинули від голоду та епідемій. Молода національна буржуазія стикалася з економічним і політичним тиском колонізаторів....
1 Переглянути

Спроби модернізації Османської імперії

9 Клас

Історичні подробиці. Османська імперія — держава, заснована на півострові Мала Азія династією Османів (1300-1922 рр.). Це була степова імперія, яка увібрала державні й культурні традиції завойованих земель. Через тюркське походження династії та панівну культуру Османську імперію в Європі та Україні називали Туреччиною, її правителів — турецькими султанами, а підданих — турками. Османська імперія в зеніті своєї могутності в XVI—XVII ст. охоплювала всю Малу Азію, Балканський півострів, арабські землі Близького Сходу та Північної Африки, значну частину Закавказзя, Північного Причорномор’я загальною площею 5,2 млн км2 з населенням до 30 млн осіб. Це була найбільша ісламська держава після Арабського халіфату. Від кінця XVII ст. Османська імперія через експансію європейських держав і розвиток національно-визвольних рухів втрачала території в Європі та на Близькому Сході. її спадкоємцею стала Турецька Республіка. У 1839-1870 рр. в Османській імперії здійснювалися реформи, які дістали назву Танзімат («перетворення», «реформи»). Яків азійських сусідів імперії — Китаї, Ірані — ці перетворення були покликані подолати відсталість країни порівняно з Європою. В Османській імперії мало бути вирішене питання рівності прав немусульманського населення з мусульманською більшістю. Тому з 1856 р. декларували допуск немусульман до державної та військової служби, рівне оподаткування. Також було проголошено про зміни податкової системи, покращення шляхів сполучення. Реформи згори посилили контроль уряду на місцях. Це збільшило потребу в урядових службовцях, і їхня кількість зросла в десятки разів, перевищивши 100 тис. осіб. Держава запровадила світську освіту для мусульман і немусульман. Ухвалений у 1868 р. закон про народну освіту постановляв, що початкова освіта мусила стати загальною, обов’язковою та безплатною. Оновлене військо, що комплектувалося рекрутськими наборами, налічувало 210 тис. солдатів й офіцерів, а також 490 тис. резервістів....
0 Переглянути

Сунь Ятсен. Сіньхайська революція

9 Клас

Історичні подробиці. Китай — одна з найдавніших держав світу, батьківщина багатьох найважливіших відкриттів і винаходів (паперу, пороху, друкарства, компасу та ін.). У II тис. до н. е. на території сучасного Китаю утворилася держава Інь. У VI—III ст. до н. е. сформувалися конфуціанство, даосизм та інші філософські школи. У III ст. до н. е. правитель царства Цинь об'єднав під своєю владою всю країну. Імперію Цинь змінила імперія Хань (206 р. до н.е. — 220 р. н.е.). У Ханській імперії конфуціанство стало пануючою офіційною релігією й опорою імператорської влади. Був прокладений торговельний шлях на захід, україни Середньої Азії та Близького Сходу («шовковий шлях»). Наприкінці VI ст. країна була об'єднана під владою династії Сунь. У XII ст. Північний Китай підкорили племена чжурчженей. Із XIII ст. й до 1368 р. країною правили монголи. За формою правління Китай у XVII-XVIII ст. був абсолютною монархією на чолі з імператором. 1. КИТАЙ І ЗОВНІШНІЙ СВІТ У XVI—XVIII ст. ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ Першими європейцями, що проникли до Китаю в першій половині XVI ст., були португальці. За допомогою підкупу китайських чиновників вони заснували торговельну базу на узбережжі на північ від Гуандуна. Зловживання португальців підштовхнули китайський уряд до рішучих дій, і після запеклих морських битв їх вигнали з берегів Китаю. Португальцям була зроблена лише одна поступка: у 1557 р. за щорічну плату їм дозволили орендувати півострів Макао (сучасна назва — Аоминь). Наприкінці XVI ст. спроби закріпиться в Китаї зробили голландці, проте вони закінчилися невдачею. Опір європейському проникненню був зумовлений традиційно ізоляціоністськими принципами китайської зовнішньої політики. Згідно із цими принципами всі держави, окрім Китаю, вважалися варварськими. 2. ПЕРША ОПІУМНА ВІЙНА Китайський шовк, фарфор, чай мали великий попит у Європі, але китайці відмовлялися будь-що купувати в європейців, тому тим доводилося платити за китайські товари сріблом. Тоді британці почали ввозити до Китаю опіум — з Індії, де його вирощувала Ост-Індська компанія. Доходи британців від торгівлі опіумом перевищували прибутки від операцій із чаєм і шовком....
0 Переглянути

«Доба Мейдзі» в Японії. Початок японської територіальної експансії

9 Клас

Історичні подробиці. Перша держава на території Японії утворилася в IV ст. н. е. на базі племінного союзу Ямото. З кінця XII й до середини XIX ст. (з деякими проміжками) державна влада перебувала в руках військово-феодальних правителів — сьогунів (імператор залишався релігійною главою держави). З початку XVII ст., із встановленням сьогуната Токугава, Японія виявилася закритою для зовнішнього світу. Самоізоляція Японії була перервана в 1853-1858 рр., коли Японія відкрила для американських кораблів ряд портів, підписала з США договір, що дозволив американцям на вигідних для них умовах ввозити в країну різні товари. Аналогічні договори були укладені з Великою Британією, Голландією, Францією, Росією. Ліквідація режиму сьогуната й відновлення влади імператора після революції 1867-1868 рр. вивільнило шлях до модернізації Японії. 1. КРАХ ПОЛІТИКИ САМОІЗОЛЯЦІЇ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ до середини XIX ст. СЬОГУНАТ До середини XIX ст. Японія все ще залишалася вірною своїм принципам самоізоляції й була «зачиненою» для іноземців. Світську владу в державі здійснював сьогун (великий феодал, «полководець-правитель») з династії Токугава. Ця остання династія сьогунів перебувала у влади з 1603 до 1867 р. Імператор, який вважався «священною особою», був затвірником у своєму палаці й володів лише релігійною владою. Вважалося, що імператор доручив сьогуну всю владу в сферах державного управління, військової справи та дипломатії, а сам був зайнятий справами більш піднесеними. Так склалася система сьогуната. Сьогунат — склався у XII—XIX ст. в Японії. Форма управління країною великими феодалами, за якої імператор був позбавлений реальної влади в державі....
0 Переглянути

Австро-Угорщина — дуалістична монархія. Утворення нових незалежних держав на Балканах

9 Клас

Після придушення революцій 1848-1849 рр. в Австрійській імперії розпочався період реакції. Імперія, що зберігала до 1848 р. федеративний характер, була перетворена на унітарну державу з абсолютною необмеженою центральною владою. Наприкінці 50-х років XIX ст. Австрія опинилася в повній ізоляції в Європі: австрійська інтервенція до Дунайських князівств у період Східної війни (1853—1856 рр.) зруйнувала союз із Росією, відмова від активної участі в цій війні відштовхнула від неї Францію. Відносини з Пруссією також погіршилися через австро-прусське протистояння в процесі об’єднання німецьких держав. У 1859 р. вибухнула австро-італо-французька війна, що обернулася крахом австрійських військ та утворенням Італійського королівства. Поразка у війні викликала внутрішню кризу в імперії. Почалися масові антиурядові виступи, особливо потужні — в Угорщині. Усе це змусило імператора піти на поступки національним рухам країни. 20 жовтня 1860 р. був виданий «Жовтневий диплом» — нова конституція імперії, що відновила автономію регіонів і розширила права регіональних ландтагів, перш за все угорських Державних зборів, які отримали навіть право законодавчої ініціативи. Угорська мова була оголошена офіційною на території Угорщини. «Жовтневий диплом» не заспокоїв угорське суспільство: заворушення з вимогами відновлення конституції 1848 р. тривали. У той же час нова конституція викликала незадоволення слов’янських регіонів імперії, які протестували проти надання особливих прав угорцям, а також австрійських лібералів, які побоювалися того, що в новому імперському парламенті німці опиняться в меншості. У результаті 26 лютого 1861 р. був опублікований «Лютневий патент», що змінював жовтневу конституцію в дусі централізації, права регіональних ландтагів були істотно урізані, а повноваження імперського парламенту, що формувався тепер не за національно-територіальним, а за становим принципом, значно розширені....
0 Переглянути

«Великі реформи» в Росії. Зовнішня та колоніальна політика Російської імперії. Революція 1905—1907 рр. Столипінські реформи

9 Клас

Історичні подробиці. Московське князівство виникло у XII ст. як улус Золотої Орди. У XIV-XVI ст. навколо Москви ствердилася централізована держава, що охоплювала всі землі Північно-Східної й Північно-Західної Русі. Наприкінці XVI — у середині XVII ст. оформилося кріпосне право. Петровські реформи (кінець XVII — перша чверть XVIII ст.) сприяли промисловому розвитку країни, та водночас «законсервували» феодальні відносини в економіці та суспільстві. У результаті територіальних захоплень у XVI—XIX ст. утворилася багатонаціональна держава. Особливістю Російської імперії було те, що території її колоній прилягали до метрополії. Деякі «національні окраїни» (Фінляндія, Польща, Україна тощо) за рівнем соціально-економічного та політичного розвитку випереджали російську метрополію. 1. СКАСУВАННЯ КРІПОСНОГО ПРАВА (СЕЛЯНСЬКА, АБО АГРАРНА, РЕФОРМА) У першій половині XIX ст. економіка Росії розвивалася досить швидкими темпами. Але за багатьма показниками Росія відставала від провідних держав, передусім через наявність кріпосницької системи. Нерозв’язаним у Російській імперії залишалося національне питання. Кріпосне право (кріпосництво) — форма феодальної залежності селян: прикріплення їх до землі та підпорядкування адміністративної й судової влади феодала....
0 Переглянути

Економічне піднесення США. Антитрестівське законодавство. Експансіонізм. Режим сегрегації в південних штатах. «Чесний курс» Т. Рузвельта. «Нова демократія» В. Вільсона

9 Клас

Перемога Півночі над рабовласницьким Півднем у Громадянській війні, знищення рабства й прийняття в 1862 р. закону про гомстеди відкрило шлях для Реконструкції південних штатів й освоєння західних земель. Прийняття закону про гомстеди прискорило заселення величезних територій і підготувало умови для швидкого розвитку ринкових відносин у найближчому майбутньому. Країна мала у своєму розпорядженні багаті природні ресурси й родючі землі. Наявність покладів вугілля, нафти, заліза, міді забезпечувало американську індустрію необхідною сировиною. Швидке економічне зростання забезпечувалося протекціоністською політикою держави. На економіку позитивно вливав високий рівень нагромадження національного капіталу й великий приплив капіталів з Європи. До початку XX ст. іноземні інвестиції в США досягали 3,4 млрд доларів. Швидкому економічному піднесенню Сполучених Штатів сприяло зростання імміграції та чисельності населення. За темпами раціоналізації виробництва, кількості винаходів, розробці нових видів техніки й технологій США посідали перше місце у світі. США не мали небезпечних сусідів. Атлантичний і Тихий океани прикривали східний і західний кордони від нападу ззовні. Ці географічні чинники звільняли США від великих військових витрат і дозволяли вкладати кошти в економіку країни....
0 Переглянути

Втрата Великою Британією промислової першості. Посилення колоніальної експансії. Ліберальні реформи Д. Ллойд Джорджа

9 Клас

Остання третина XIX ст. — період швидкого економічного підйому США й Німеччини — для Великої Британії ознаменувала втрату передових позицій у світовій промисловості й торгівлі. Головною причиною втрати лідерства Великою Британією була застаріла технічна база її промисловості, яка сформувалася ще наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. й не могла конкурувати з передовими підприємствами США та Німеччини. Для заміни обладнання були потрібні чималі кошти. Але не кожен підприємець був готовий здійснювати дорогі технічні нововведення. Наявність у Великій Британії колоніальних володінь з неосяжними й гарантованими ринками збуту, дешевою робочою силою та сировиною дозволяла знижувати собівартість виробленої на застарілій техніці продукції й отримувати високі прибутки. Із 70-х років XIX ст. британський капітал у дедалі зростаючих розмірах почали вивозити до США, країн Латинської Америки й особливо в колонії. А зменшення капіталовкладень у вітчизняну економіку уповільнювало темпи економічного розвитку Великої Британії. Велика Британія почала істотно відставати від США й Німеччини й у сфері технологій. Навіть винаходи, зроблені британцями, спочатку запроваджували в США та Німеччині. Британські товари на світовому ринку втрачали свою конкурентоспроможність. Положення ускладнювалося тим, що британський уряд продовжував дотримуватися фритредерської політики. Безмитне надходження до країни з-за кордону продукції створювало для британських підприємців невигідні умови. Свобода торгівлі призвела до того, що в 70—80-і роки XIX ст. ринки Великої Британії були переповнені товарами країн-конкурентів, а ввезення продукції британської промисловості в інші країни обкладали високим митом....
0 Переглянути

Німецька імперія. Канцлерство О. фон Бісмарка. Вільгельм II. Перехід Німеччини до «світової політики»

9 Клас

Після об’єднання в країні утворився єдиний внутрішній ринок, були знищені митні кордони, введені єдина валюта, система мір і ваги, торговельне та банківське законодавство. Захоплення у Франції Ельзасу й частини Лотарингії, отримання 5 -мільярдної контрибуції сприяли індустріальному зростанню країни. Використовуючи лотарингську руду й вугілля Рурського та Саарського басейнів, німецькі промисловці створили потужну паливно-металургійну базу, а французькі мільярди були використані для фінансування розвитку індустрії та транспорту. Німецькі підприємці успішно використовували досвід інших країн, впроваджували новітні досягнення науки і техніки, передову технологію. Зростання промисловості стимулювали великі державні замовлення на виробництво озброєння, будівництво фортець, залізниць і морських портів. Економічний прогрес Німеччини обумовлено й традиційними рисами німецького народу — працьовитістю, дисциплінованістю й ощадливістю. Швидке зростання кількості населення (із 40 млн у 1871 р. до 67 млн у 1913 р.) сприяло збільшенню ємності внутрішнього ринку....
0 Переглянути

Франко-прусська війна та її наслідки. Третя Республіка у Франції. Ж. Клемансо

9 Клас

Підставою для війни стало питання про заміщення іспанського престолу. І Франція, і Пруссія намагалися поставити на престол контрольовану ними людину. Дипломатичні переговори продовжились публічними образами в пресі, що стало зручним приводом до війни. 19 липня 1870 р. Франція оголосила війну Пруссії. Пруссія була набагато краще підготовленою до війни. У Пруссії швидко мобілізували півмільйонну армію, що була вдвічі більшою за французьку. Маючи найсучаснішу наземну армію, прусське командування вже на початку серпня віддало наказ про вторгнення своїх військ у Францію. Основні сили французів були оточені у фортецях Мец та Седан. 2 вересня 1870 р. прусські війська змусили капітулювати седанське угруповання французької армії, де перебував імператор Наполеон III. Битва біля містечка Седан стала вирішальною в ході франко-прусської війни. У полон здалися понад 80 тис. французьких солдатів й офіцерів на чолі із самим імператором. Прусським військам була відкрита дорога на Париж, а захоплення в полон Наполеона III стало закінченням монархії у Франції. 4 вересня, як тільки в Парижі було отримано повідомлення про Седанську катастрофу, на вулиці вийшли тисячі городян, вимагаючи позбавлення влади імператора й захисту вітчизни. Під впливом народного руху депутати парламенту змушені були проголосити Францію республікою....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 40
Назад

Навігація