Як розвивались у давнину Фінікія й Палестина (відповіді)

Постійно відвідуючи одні й ті самі краї, фінікійські мореплавці засновували там свої поселення - колонії. Фінікійці хотіли підтримувати з колоніями дружні зв’язки, а також щоб мати потрібні товари. Для ведення торгівлі і свого господарства 

В XI ст. до н.е. цар Саул об’єднав єврейські племена та заснував Ізраїльське царство.

Одночасно з Ізраїльським у південній частині Палестини виникло Іудейське царство. За легендою, його заснував цар Давид. Після смерті Саула Давид об’єднав обидві держави в Ізраїльсько - Іудейське царство. Він оволодів Єрусалимом і зробив його столицею. Відтоді Єрусалим і гору Сіон почали називати «містом Да-вида». Сюди було перенесено святині, переселилися жерці та священики.

Фініки виготовляли скло різноманітних сортів, яке використовували для прикрас, коштовних флакончиків для пахощів тощо. Але найбільше з фінікійських товарів цінувалася пурпурова фарба. Досвідчені плавці пірнали на дно моря і, ризикуючи життям, знаходили пурпурові мушлі. З кожного молюска витискали краплину дорогоцінної рідини для фарбування тканин у різні відтінки цього кольору. Фінікійські купці вели торговельні записи. Однак користуватися для цього клинописом чи ієрогліфами було незручно, тому на основі єгипетського скоропису вони створили свій алфавіт. Він був дуже простий, мав 22 літери для позначення лише приголосних звуків. Учені переконані, що від фінікійського походять алфавіти всіх європейських народів, зокрема й українська абетка. 

Син царя Давида - Соломон, який правив у X ст. до н.е., уславився своєю мудрістю. Він уже не вів кровопролитних воєн, як Саул чи Давид, а мирно розбудовував свою державу. На четвертий рік свого царювання Соломон почав будувати в Єрусалимі великий храм єдиному богу євреїв - Ягве. Сім років тривало будівництво, на якому працювали сотні робітників.

Після смерті Соломона держава розпалася на дві частини Ізраїль та Іудею. Довготривала війна між ними послабила обидві країни, І вони стали легкою здобиччю для завойовників. 

Історики підтвердили окремі факти, згадувані в Біблії: археологами були знайдені стародавні міста, наприклад, Ур, Єрихон, Вавилон, глиняні таблички, що містять історію Всесвітнього потопу, а також поеми про створення світу. Деякі держави, що згадуються в Старому Заповіті, зокрема Ассирія. У Біблії є й відомості про історію Стародавньої Палестини, про життя єврейського народу, його стосунки із сусідніми державами Вавилоном, Ассирією та навіть Римом. Таким чином, Біблію можна вважати надзвичайно цінним історичним джерелом.