У чому сутність еллінізму й особливості елліністичних держав (відповіді)

Елліністичний етап, або Еллінізм етап в історії країн Східного Середземномор’я з часу походів Александра Македонського (334-323 рр. до н. е.) до завоювання цих країн Римом, що завершився ЗО РОКУ до н. е. підпорядкуванням Єгипту. 

Держава Александра Македонського була створена силою зброї, в результаті багаточисельних війн. Такі держави ніколи довго в історії не існували. Римська імперія воювала за території, підкорені македонянами. Були багаточисельні народні повстання в землях імперії проти порарадителів. Підкорені народи прагнули свободи і визволення. 

Після Александра Македонського грецький світ змінився. Його кордони розширились, оскільки багато греків переселились на Схід у міста, засновані великим полководцем і його наступниками. Через 100 років після походу Александра в Малій Азії, Сирії,

Єгипті проживало більше греків, ніж у Європі. Цей період учені назвали еллінізмом.

В епоху еллінізму грецька мова перетворилася на мову міжнародного спілкування.

В елліністичних державах поширювались не тільки мова, ай спосіб життя греків. При палацах елліністичних правителів творили грецькі скульптори, поети, філософи. У нових містах будували гімнасії й театри, іподроми й стадіони. У Єгипті й Вавилоні, Фінікії й Середній Азії поширилася грецька релігія. Скрізь зводилися храми на честь Зевса, Афіни, Аполлона. Грецька і місцеві релігії настільки перемішалися, що люди молилися й приносили жертви одночасно Осірісу й Посейдону, Мардуку й Артеміді. Бурхливо розвивалася торгівля. Усю Передню Азію перетинали караванні шляхи, облаштовані спеціальними помешканнями для купців, колодязями й охороною. Морськими шляхами східні товари поширювались на все Середземномор'я та Причорномор’я.

Отже, взаємодія грецького і східного світів була дуже різнобічною і стосувалася не лише культури, а й державного управління, способу життя людей, військової справи тощо. Тому вчені часто називають цей період «зустріччю цивілізацій».

Еллінізм - період в історії Середземномор'я, в першу чергу східного, що тривав з часу смерті Олександра Македонського (323 до н. е.) Поняття "еллінізм" означає поширення античної цивілізації на величезні області традиційних східних цивілізацій - єгипетську, вавилонську, тощо. Особливістю елліністичного періоду стало широке поширення грецької мови і культури на територіях, що увійшли до складу держав діадохів, які утворилися після смерті

Олександра Македонського на завойованих їм територіях, і взаємопроникнення грецької та східних - в першу чергу перської - культур, а також виникненням класичного рабства. Через 100 років після походу Александра в Малій Азії, Сирії, Єгипті проживало більше греків, ніж у Європі.

В епоху еллінізму грецька мова перетворилася на мову міжнародного спілкування.

В елліністичних державах поширювались не тільки мова, ай спосіб життя греків. При палацах елліністичних правителів творили грецькі скульптори, поети, філософи. У нових містах будували гімнасії й театри, іподроми й стадіони. У Єгипті й Вави лоні, Фінікії й Середній Азії поширилася грецька релігія. Скрізь зводилися храми на честь Зевса, Афіни, Аполлона. Грецька і місцеві релігії настільки перемішалися

Отже, взаємодія грецького і східного світів була дуже різнобічною і стосувалася не лише культури, а й державного управління, способу життя людей, військової справи тощо. Тому вчені часто називають цей період «зустріччю цивілізацій».