Давньогрецьке суспільство за поемами Гомера. Виникнення грецьких полісів (відповіді)

Сліпий співець Гомер жив у 8 ст. до н. е. Гомерові належить слава першого поета Греції. Він створив дві епічні поеми - «Іліаду» та «Одіссею». Поеми є не лише високохудожніми літературними творами, а й 

надзвичайно цінними історичними джерелами. Адже автор, розповідаючи про події чотирьохсотлітньої давнини, водночас відтворював сучасну йому дійсність. Саме тому в «Іліаді» й «Одіссеї» визначають два історичних плани: уславлену «ахейську давнину» та добу після мікенського занепаду.

В основу «Іліади» покладено Троянський цикл міфів. Назва цієї поеми походить від грецької назви міста Трої - Іліон. «Іліада» розповідає тільки про п’ятдесят один день з 10-річної облоги Трої військом ахейців. Головним героєм поеми є фессалієць Ахілл син богині Фетіди та грецького героя Пелея.

Демос - простолюд, вільне населення, яке володіло громадянськими правами.

Аристократія - влада аристократів (представників знатних заможних родин).

Поліс - це община громадян, колектив землеробів та скотарів, які разом живуть і разом захищають свою землю. Тиран - вождь, який встановлював одноосібну владу, поваливши силою зброї попередню.

У гомерівську добу скликалися народні збори. На них вирішували найважливіші питання - наприклад, оголошення війни чи укладання миру. Дрібніші справи залагоджували старійшини. Верхівка громади (старійшини, військові вожді) іноді називала себе аристос. Зрозуміло, що влада верхівки посилювалася в період воєнних випробувань. Під час війни громада збирала народне ополчення, на чолі якого стояв вождь. Поступово голос 

аристократів став вирішальним і на народних зборах. Простолюд, вільне населення, яке володіло громадянськими правами, називали демос, що в перекладі з грецької означає «народ».

Є в поемах Гомера згадка й про рабів. В аристократів могло бути до 50 рабів, і ставилися вони до них назагал непогано. Греки-дорійці вважали раба неповноправним членом своєї родини. Рабів не допускали до роботи на землі, тому їх використовували здебільшого в домашньому господарстві та як пастухів. Такий різновид неволі називається домашнім рабством. Отже, визначальною рисою суспільного розвитку Греції тих часів була поява двох груп населення, які мали різні інтереси, - аристократів і демосу.

У 8 -7 ст. до н. е. зменшується роль аристократії як військової сили, на зміну родовим традиціям приходять перші писані закони. Усе це відкривало демосу можливості впевненіше захищати свої права. Коли можливість мирних переговорів було вичерпано, народні збори могли надавати обраним демосом представникам збройну підтримку. Таких людей у Греції називали тиранами. Тирани вели відкриту боротьбу проти родової знаті. Вони розганяли органи управління, здійснювали переділ землі, встановлювали закони, рівні для всіх.

Іноді, намагаючись утримати владу у своїх руках назавжди, тирани вдавалися до сили.

Чимало свідчень наводить Гомер про рівень розвитку тогочасного землеробства. Так, в «Іліаді» є епізоди, де героїв битви порівняно з биками, що орють землю, а два ворожих війська - з женцями, які йдуть полем назустріч один одному.

Важливе місце в господарстві посідало і скотарство. Худобу за часів Гомера вважали основним показником багатства. Про Одіссея, наприклад, довідуємося, що він володів дванадцятьма чередами великої рогатої худоби та декількома отарами овець, мав багато кіз і свиней. Худоба правила грекам за гроші. З поем Гомера відомо, що професійних ремісників за тих часів було небагато. Вони здебільшого не мали власних майстерень, а змушені були блукати від села до села в пошуках заробітку.