Утворення імперії Александра Македонського (відповіді)

До її складу належали такі землі: Македонія, яка зберігала свій традиційний лад; поліси європейської Греції, які прагнули бути незалежними; Єгипет та Близький Схід, 

де наслідки об’єднання двох цивілізацій були найвідчутнішими, та Середній Схід, Іран, Середня Азія, північно-західна частина Індії), де існували лише острівці грецької культури в новозаснованих містах.

Навесні 334 р. до н. е. Александр Македонський на чолі війська рушив у похід проти Персії. Східний похід було проголошено як помсту за руйнацію храмів підчас походу Ксеркса. Тоді йшлося про відвоювання в персів Малої Азії. Після перемоги Александр рушив на південь. Спочатку він підкорив Сирію та Фінікію. Найскладнішою для війська Александра виявилася облога Тіра. П’ять місяців (січень травень 332 р. до н. е.) трималися мешканці міста. Тільки засипавши протоку, що відділяла острів, на якому стояло місто, від берега, греко-македонці змогли захопити його. І знову Александр рушив не на схід, а на південь - до Єгипту. Він звільнив цю державу від перського панування. Тож македонського правителя в Єгипті зустріли як визволителя. Тут він заклав нове місто, яке назвали на його честь Апександрією. Потім з невеличким загоном особистої охорони полководець пішов на захід від Нілу, у пустелю до оазиса Амона. Жерці бога Амона проголосили Александра сином Амона, тобто богом і фараоном, тільки так народи Сходу могли визнати його законним правителем.

Навесні 332 р. до н. е. Александр рушив далі. Дарій III також готувався до битви. Перський цар обрав для бою зручну рівнину, де його нові колісниці та слони мали б простір для дій. Там біля селища Гавгамели (територія 

сучасного Іраку) 1 жовтня 331 р. до н. е. відбулася одна з найбільших битв давнини. Армія персів була вдвічі чисельніша за македонську: 95 тис. проти 47 тис. в Александра. Проте попри таку значну перевагу перси зазнали нищівної поразки. Як і в битві біля м. Ісс, Дарій III, оточений «безсмертними», побачивши Александра, утік з поля бою. Дарій III зупинився в столиці Мідії. Александр тим часом без бою захопив Вавилон. Потім македонська армія взяла столицю Персії Сузи, а також резиденцію перських царів - місто Персеполь. Це місто цар піддав жорстокому пограбуванню та знищенню. Дарій III з невеликою групою охорони втік до Парфії. Дорогою він був убитий своїми воєначальниками. Після смерті Дарія III Александр став спадкоємцем його держави.

У 327 р. до н. е. Александр вирішив дійти до «краю землі» - Індії. Наступного року на березі річки Гідасп (східна притока Інду) він переміг військо місцевого царя Пора, яке використовувало бойових слонів. Ця битва була останньою великою битвою македонського царя в Східному поході. Втрати македонської армії були відчутними, складний перехід у тропічних джунглях і запекла боротьба індійців за свою землю вкрай виснажили стомлену армію, яка відмовилася йти далі.

На цьому Східний похід Александра було завершено. У 323 р. до н. е., розробляючи плани наступного походу, Александр захворів і невдовзі помер.

Щойно помер володар, між колишніми соратниками Александра спалахнула запекла боротьба за владу та землі. Врешті вона призвела до розпаду світової імперії та створення держав, у яких влада була зосереджена в руках греків та македонців. Ці держави називають елліністичними, а період їх існування - еллінізмом. Згаданий період тривав від завоювань Александра 

Македонського до 30 р. до н. е. - доки Рим не підкорив останню елліністичну державу - Єгипет.