Римська імперія в 3-4 ст. (відповіді)

Починаючи з 3 століття в Римській імперії відбулася господарська криза, криза рабовласницькою системи. 3 ст. виявилося дуже важким для Римської імперії. Окрім господарської кризи, розпочався наступ варварських племен на прикордонні провінції. Особливо грізною силою були готи. У середині століття вони разом з іншими племенами завдавали ударів північним провінціям Риму. На території імперії лютували голод та епідемії, спалахували повстання рабів та колонів. Солдати самі вибирали імператорів. Послаблення центральної влади в Римі призвело до того, що імперія почала розпадатися. Одна за одною провінції робили спроби вийти з її складу. Намісники не бажали підкорятися імператорові й прагнули стати повноправними володарями в провінціях.

Колони - розорені громадяни, збідніле населення. Тетрархія влада чотирьох.

Домінує - форма правління у Стародавньому Римі, що прийшла на зміну принципату, встановлена Діоклетіаном (роки правління 284 — 305). У домінат включають період тетрархії.

Варвари - назва, яку стародавні греки і римляни давали народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації та, за їхнім переконанням, перебували на нижчому рівні культурного розвитку.

Призупинити розпад імперії спромігся імператор Діоклетіан. У 284 р. легіони проголосили його імператором. Син вільновідпущеника, він пройшов усі щаблі військової служби - від солдата до полководця Римської імперії.

Для більш ефективного керівництва частинами 

величезної імперії Діоклетіан узяв собі трьох співправителів. Склалася нова система управління - тетрархія (у перекладі - влада чотирьох). Щоправда, реальна влада належала Діоклетіану. Для резиденції він обрав містоНікомедію на північно-східному узбережжі Малої Азії. Тож Рим перестав бути центром імперії, оскільки тетрархи правили зі своїх міст? Аби впоратися з повстаннями та захистити імперію від ворожих навал, Діоклетіан збільшив чисельність. Усю імперію було поділено на військові округи, очолювали військові командири, а провінції - ДОВІЛЬНІ ЧИНОВНИКИ. Кордони провінцій не збігалися з кордонами округів. Командири та намісники провінцій стежили один за одним та доповідали про все правителям. Селяни сплачували податок за землю та за кожного члена родино а городяни - подушний. Для обчислення було проведено перепис населення. Податки збиралися не лише грошима, а й продуктами й товаром.

Константин продовжив реформи: замінив знецінені срібні гроші золотою монетою, для поліпшення, за сплатою податків він прикріпив колонів до землі, а жителів міст - до сього місця проживання. Ремісникам імператор заборонив змінювати професію.

Було збережено поділ імперії на чотири частини.