Войти
Закрыть

Цивілізаційна спадщина Стародавнього світу

7 Клас

НАДБАННЯ ДАВНІХ ЧАСІВ. У шостому класі ви ознайомилися з першою частиною всесвітньої історії — історією Стародавнього світу. Як ви вже знаєте, це — найдовший відрізок історії людства, від появи людини на Землі і формування первісного суспільства до утворення перших державу Межиріччі та Єгипті, історії стародавніх цивілізацій Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму. Ви пам’ятаєте, чим відрізнялися родинні відносини, господарство, суспільство, релігія стародавніх держав. Цивілізація (від лат. civilis — громадянський, державний) — це: 1) рівень матеріальних, технічних, духовних досягнень тієї чи іншої групи народів або країн на певному етапі розвитку; 2) тип культури групи народів та країн, що склався історично, на певній території, у певних хронологічних межах. Саме в період історії Стародавнього світу з’явилися мистецтво й релігія, людина почала займатися скотарством, землеробством, ремеслом і торгівлею. Відбулися зміни у способі життя й побуті людей: у них з’явилося більше часу для творчості. Стародавній світ дав людству унікальні пам’ятки архітектури й скульптури, живопису та поезії. Кожна культурна людина сьогодні має знати біблійні історії, грецькі міфи та латинські вислови, без чого багато творів мистецтва будуть незрозумілими, а духовний світ людини стане біднішим....

Всесвітня історія 7 клас Щупак

7 Клас

Кожному з вас відомі історії про сміливих вікінгів і відважних рицарів, могутніх королів і загадкових учених-алхіміків. У фільмах, книжках, комп’ютерних іграх ви зустрічалися з таємницями середньовічних замків і бібліотек, величчю християнських храмів і мусульманських мечетей. Усе це стосується світу Середньовіччя, який відображений на сторінках цього підручника. Ви вже маєте досвід роботи з підручником історії, коли в шостому класі вивчали Стародавній світ. Тому сподіваємося, що під час роботи з цією книжкою у вас не виникатиме труднощів. Натомість буде задоволення від пізнання захоплюючого світу історії. У підручнику, який ви зараз читаєте, є свої особливості змісту. Передусім ми прагнули показати зв’язок подій минулого із сьогоденням адже історія живе поруч із нами. Тому в ілюстраціях подій, що відбувалися в епоху Середньовіччя, відтворено їхні сліди, які залишилися до сьогодні. Згадуючи тодішні міста, ми наводимо їхні теперішні назви й інформуємо, які з них є столицями сучасних держав. Народи та їхні мови, країни та географічні назви, література та мистецтво Середньовіччя є частиною нашого теперішнього життя, про що ви пересвідчитеся, навчаючись за цим підручником. Описуючи історії інших країн, важливо простежити їхній взаємозв’язок з подіями в Україні. Адже слов’янські предки українців брали участь у міжнародній торгівлі й війнах, у господарських зв’язках і культурному обміні. Доля слов’ян на українській землі перетиналася з діяннями правителів європейських країн та азійських народів. Тому, наприклад, говорячи про середньовічні замки, ми згадуємо їх в англійському Лідсі та в українському місті Кам’янець-Подільському, показуємо міськуратушу в австрійському Відні та в Чернівцях, що на Буковині, тощо. Декому з вас пощастило жити в місцях, пов’язаних із цікавими подіями середньовічного минулого. Тож ви зможете доповнити текст підручника тими відомостями, про які змогли дізнатися від своїх рідних, з книжок чи експозицій місцевих музеїв....

Плани-схеми для самостійної роботи учня з підручником і додатковою літературою

7 Клас

Епоха Середньовіччя тривала понад тисячу років і докорінно змінила життя людей. Вона ввібрала в себе велике переселення і змішання народів, хрестові походи, піднесення й занепад великих імперій, звичаї сільського життя та бурхливий розквіт міст. Цей час породив криваві війни й періоди мирної праці, великих святих і вогнища інквізиції, видатні винаходи й переслідування вільнодумців. За десять століть склалося нове суспільство, повністю змінився вигляд Європи та Азії, зародилася європейська християнська цивілізація. Саме за доби Середньовіччя виникли народи та країни, які існують і зараз. Навіть звичний для наших сучасників розподіл Європи на Західну і Східну відбувся вже тоді. Навала варварів знищила античний світ, його господарство й культура занепали. Проте коріння європейської цивілізації збереглося, давши життя для нового піднесення. Заступивши язичництво, постало християнство — сила, яка об'єднувала Європу. Виник і перетворився на одну зі світових релігій іслам. Однак, на відміну від християнства, він не став єдиною релігією Сходу, а існував поряд з індуїзмом, конфуціанством тощо. Тому східні суспільства помітніше відрізнялися одне від одного, ніж європейські....

Утворення Османської імперії

7 Клас

Утворення Османської держави. Як вам уже відомо з історії Візантійської імперії, наприкінці XI ст. в Анатолію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена, що прийшли із Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою державу — Румський султанат. Уся їхня подальша історія пройшла в постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та інших народів. Вони відіграли вирішальну роль у розгромі держав хрестоносців у Палестині. Постійні війни, внутрішні негаразди підірвали міць сельджуків. У ХІІІ ст. в Малу Азію переселилася значна кількість кочових тюрків (етнічно близьких сельджукам), які тікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Вони здійснювали набіги на Візантію або ж наймалися до візантійців для боротьби проти болгар, сербів і навіть сельджуків. Поступово кочовики почали створювати свої князівства-емірати. Із занепадом держави сельджуків еміри здобули незалежність. Найбільше серед емірів поталанило Османові. Емір — титул правителя або князя в деяких мусульманських країнах, а також особа, що носить цей титул. Також уживається в значенні повелителя мусульман взагалі. До появи ісламу емірами називалися полководці. То був природжений воїн, який вірив у справедливість «священної війни» (джихаду). Він розширив кордони своїх володінь, об’єднав під своєю владою інші тюркські племена, які почали називатися турками-османами....

Середньовічний Китай

7 Клас

Китай за розміром і населенням у середні віки можна було порівняти з усією християнською Європою. На межі XII—ХІІІ ст. у Китаї проживало близько 100 млн осіб — більше ніж у Європі того часу. Китайці вважали свою державу центром Землі, а всі народи, що жили навколо, вони називали варварами. Сильна централізована держава на чолі з імператором склалася в Китаї ще в ІІІ ст. до н. е. Від того часу і до початку XX ст. Китай незмінно залишався імперією. Правителя Китайської держави називали Сином Неба Його влада передавалася в спадок й офіційно нічим не обмежувалася. Особа імператора була священною. Він вважався не тільки володарем усіх людей, а й посередником між Небом і «піднебесним світом». Імперія вважалася втіленням небесного порядку. Кожен підданий імперії розглядався як інструмент для виконання волі Неба, переданої через імператора. У китайському суспільстві була сувора ієрархія. Нижче імператора були вищі сановники, як правило, його родичі. Ще нижче — чиновники, що ділилися на велику кількість рангів. Загалом чиновників у Китаї називали мандаринами. За їх допомогою імператор і управляв імперією. Щоб стати чиновником, потрібно було здобути відповідну освіту і скласти іспит. Для отримання більш високого рангу знову доводилося складати іспити. До іспитів допускалися всі «добрі люди», які висловили таке бажання. Звичайно, діти чиновників могли краще підготуватися до іспитів. Але така система забезпечувала доступ талановитих людей з усіх прошарків суспільства до владних структур. Той, хто складав іспити вищого рівня, отримував місце при дворі й значну плату. Вони користувалися повагою і згодом стали називатися шенші (шень — той, що носить пояс влади, ші — учений)....

Особливості розвитку країн Сходу. Середньовічна Індія

7 Клас

На відміну від Європи, чітку межу переходу країн Сходу від епохи стародавнього світу до Середньовіччя провести майже неможливо. У них не було таких величезних змін, як у Європі. Країни Сходу розвивалися, як і в попередні століття, за своїми власними законами. В усіх державах Сходу система господарювання була організована за такою схемою. Ті, хто обробляли землю, були об'єднані в громади, які мали гарантоване право та обов’язок обробляти її та використовувати для ведення господарства всі необхідні ресурси: воду, ліс, пасовиська тощо. Водночас право володіти і розпоряджатися землею та її ресурсами належало державному апарату. Між громадою і державним апаратом існував чіткий зв’язок. Вироблений надлишковий продукт громада передавала яв податок державі, яка його перерозподіляла на користь апарату і суспільства в цілому (будувалися канали, дороги, мости, храми тощо). Отже, той, хто належав до державного апарату, мав доступ до розподілу вироблених продуктів і, відповідно, отримував їх частку у власність. Чим вищу посаду обіймала людина в державному апараті, тим більшу частку вона отримувала. Тому ми говоримо, що особливістю східної цивілізації була наявність влади — власності. Чим ефективніше працював державний апарат, тим регулярніше збиралися податки. Держава була міцною і могутньою. Її могутність зростала від продуктивності праці селянина чи ремісника. Але якщо в цьому чіткому механізмі траплялися перебої, то життя всього суспільства порушувалося: повстання, голод, загибель держав тощо. Перебої цієї системи відбувалися через дві головні причини: коли обсяги податків через нерозумну політику правителів перевищували можливості виробництва або після зовнішнього вторгнення, яке руйнувало традиційну систему життя....

Навігація