Войти
Закрыть

Індія: країна скарбів і мудрості

7 Клас

Делійський султанат. У Середньовіччі Індію вважали країною казкових багатств і небачених чудес, які дарувала неповторна природа. Щедрий клімат дозволяв двічі, а на зрошених землях навіть тричі на рік збирати врожаї. Одного лише рису тут вирощували 21 сорт! Індія займала досить велику й дуже різноманітну територію. Від снігових вершин Гімалаїв вона простягалася долинами багатоводних рік Інду і Гангу, включала непролазні хащі, джунглі й закінчувалася на піщаному узбережжі Індійського океану. Оточена водою, горами і безплідними пустелями, країна здавалася важкодоступним замкненим світом. І лише на північному заході, серед гірських ущелин, пролягав природний прохід до Індії. Саме через нього в країну тисячоліттями рухалися купецькі каравани, мирні переселенці та войовничі загарбники. У VI ст. під ударами чергових завойовників могутня імперія Гуптів припинила своє існування. Територія країни розпалась на декілька держав, кожна з яких складалася з невеликих князівств на чолі з правителями - раджами, між якими теж не вщухала ворожнеча. Які подібні процеси відбувалися на теренах України після розпаду Київської Русі? Починаючи з XI ст. Індія постійно зазнавала руйнівних набігів мусульманських завойовників. Правитель тюркської Газнійської держави Махмуд Газневі 17 разів розорював країну і нескінченними караванами вивозив незліченні багатства. Загарбники невпинно просувалися в глиб Індії і в 1206 р. створили на півночі країни міцну мусульманську державу зі столицею Делі - Делійський султанат. Поступово під владу султанів потрапляли нові й нові індійські землі....
0 Переглянути

Турецька держава: через загарбання до імперії

7 Клас

За Орхана слава османської династії піднеслася. Одного разу візир (перший міністр) Алаеддін сказав султану Орхану: «Хвала Всевишньому, прапор перемоги і султанату піднято. Відтепер за правилами султанів належить скласти декілька законів. Насамперед треба почати карбувати монету від Вашого імені». Друге міркування Алаеддіна. У всіх самостійних володіннях Руму (візантійські території в Малій Азії) та в їхнього війська є особливий одяг і відмітні знаки. Султан Орхан прийняв цю пораду і видав наказ, щоб його воїни вдягали білі ковпаки. Третє міркування Алаеддіна. Унаслідок ворожнечі між мусульманами і немусульманами необхідно обов'язково збільшити військо для ведення численних війн проти невірних на великому просторі. Султан Орхан прийняв цю пораду і віддав наказ про створення нового війська. Алаеддін вибрав деяку кількість близьких до змужніння хлопчиків із слов'ян, розподілив їх поміж турками, щоб вони навчалися турецької мови і рабського служіння. Через декілька років цих хлопчиків відібрали в турків і цьому новому загону дали назву «нове військо» («єні чері», яничари). У походах і при султанах вони стали найнадійнішими слугами династії Османів. Чому візир дав султану поради в першу чергу щодо реорганізації війська? Яничари - це постійне піше військо, яке утримувалося за рахунок держави. З дитинства вони досконально оволодівали військовою справою і виховувалися у сліпій відданості ісламу. Яничарам заборонялося одружуватися і мати сім’ю, усе їхнє життя підпорядковувалося суворій дисципліні. Відбірні фанатичні воїни, яничари становили особисту гвардію турецьких султанів....
0 Переглянути

Виникнення слов'янської писемності. Кириор і Мефодій. Практичне заняття

7 Клас

Першим правителям Великої Моравії довелося вести запеклу боротьбу з франками, які під приводом навернення язичників-слов’ян у християнство постійно вторгалися в їхні землі. Моравський князь Ростислав звернувся за підтримкою до Візантії й попросив прислати вчителів, щоб просвітити слов’ян у питаннях віри. У 863 р. до Моравії прибули направлені василевсом брати-священики - Константин (більш відомий під чернечим ім’ям Кирило) і Мефодій родом з м. Салоніки. З дитинства обидва знали мову слов’ян, серед яких вони зростали. Брати отримали чудову освіту та досягли успіхів у кар’єрі. Кирило - як дипломат, а Мефодій навіть став управителем однієї з областей, населених слов’янами. Однак, досягши таких успіхів, брати пішли в монастир у Малій Азії, де взялися до справи свого життя - створення слов’янської азбуки. Для роз’яснення християнства потрібно було перекласти на слов’янську мову Біблію і богослужбові книги. Але слов’янських літер не існувало. Грецькі ж чи латинські не підходили, бо не передавали всіх звуків (зокрема, шиплячих) слов’янської мови. І тоді брати створили слов’янський алфавіт - глаголицю, яким записали переклади. Як система знаків глаголиця ідеально відповідала слов’янській звуковій системі, проте літери глаголиці мали досить складне написання, тому невдовзі на зміну їй прийшов інший, зручніший, алфавіт - кирилиця. Його винайшли й назвали на честь учителя учні Кирила і Мефодія. Цим алфавітом і досі користуються українці, росіяни, білоруси, болгари....
0 Переглянути

Північно-Східна Русь: від Новгородської республіки до Московської держави

7 Клас

  Пан Великий Новгород. В історії московського Середньовіччя особлива роль належить Новгороду. Місто виникло в VI ст., а наприкінці X ст. вже вважалося другим за значенням центром Київської Русі. Піднесенню Новгорода сприяло його винятково вигідне розташування на початку важливих торговельних шляхів, які з’єднували Балтику із Чорним і Каспійським морями. Тому не випадково в господарському житті Новгорода важливе значення мала посередницька торгівля. Багаті новгородські купці вивозили хутра, віск, мед, шкіри й успішно торгували на просторі від Середземного моря до Північного полярного кола. Особливо активною була торгівля із Західною Європою, насамперед з німецькою Ганзою. У свій час завдяки підтримці новгородців здобув перемогу і став великим князем київським Ярослав Мудрий. Зазвичай правителем міста київський князь призначав свого сина, однак великий вплив на вибір претендента мала новгородська знать. У середині XII ст. новгородці домоглися незалежності від Києва. Виникла Новгородська боярська республіка - своєрідна форма правління, за якої виборні органи влади існували поряд з княжою владою. Оскільки посадових осіб у Новгороді не призначали, а обирали, виникало враження участі всього народу в управлінні. Насправді ж усю повноту влади тримали у своїх руках бояри та верхівка купецтва. Новгородці самі запрошували князя, однак чітко обмежували його повноваження. Князь не мав права володіти в Новгородській державі землею і розпоряджатися міською скарбницею. Практично він не правив Новгородом, а служив йому: був найманим воєначальником і вирішував деякі судові справи. Якщо ж князь не виконував установлених правил чи невдало командував військом, новгородці, не вагаючись, виганяли його з міста. Вищий орган влади - загальноміське віче - це збори всього вільного З чоловічого населення. Віче мало право оголошувати війну й укладати мир, затверджувати закони, запрошувати та усувати князів. На ньому обирали посадника - голову новгородського уряду, тисяцького - командира міського ополчення та єпископа (пізніше - архієпископа)....
0 Переглянути

Утворення і розквіт держав Центральної та Східної Європи

7 Клас

Польське Королівство. У ранньому Середньовіччі величезний простір між двома найбільшими державами - імперією Карла Великого та Візантією - населяли племена слов’ян. Спочатку вони мали подібну мову. Це, на думку багатьох учених, знайшло відображення в самоназві - «слов’яни» - ті, що використовують зрозумілі слова (мову). Поступово розселяючись, слов’янські племена відокремилися одне від одного й розпалися на три гілки - західні, східні і південні слов’яни. До західної групи належали чехи, словаки, поляки, полабські та поморські слов’яни. Східну складали предки українців, росіян й білорусів. Південна включала болгар, сербів, хорватів, словенців та деякі інші народи. Син і наступник Мешка - Болеслав І Хоробрий - завершив об’єднання польських земель. Справжній воїн, Болеслав неодноразово воював з Німеччиною і Руссю, помітно розширив межі своєї держави та змусив могутніх сусідів ставитися до Польщі з повагою. У 1025 р.Болеслав прийняв титул короля і переніс столицю до Кракова. Після смерті Болеслава країна розпалася на окремі князівства і втратила частину завойованих земель. Більше того, вона сама стала жертвою загарбників Німецького ордену. Загрозу становили монголи, які неодноразово влаштовували на країну спустошувальні набіги. Один із загонів хана Бату ввірвався до Польщі та пограбував столицю. За легендою, міський сурмач-дозорець подавав сигнал тривоги доти, доки його не вбила стріла монгольського лучника. На згадку про це на вежі костелу Святої Марії в Кракові щогодини грає сурма, звучання якої несподівано обривається на найвищій ноті. Зовнішня небезпека прискорила об’єднання польських земель і відродження королівської влади. Король Казимир III Великий (1333-1370) продовжив політику своїх попередників. Йому вдалося повернути деякі втрачені території, упорядкувати закони та покращити управління державою. Дбаючи про розвиток ремесла й торгівлі, король увів єдину монету й однакове мито, що викликало стрімке зростання міст. На зразок інших західноєвропейських країн у Польщі склалася станова монархія. Король правив, спираючись на орган станового представництва - сейм....
0 Переглянути

Раннє відродження і гуманізм

7 Клас

Світ середньовічної людини. Середньовічна людина сприймала буття, керуючись християнською вірою. Земне існування вважалося тимчасовим, а життя душі - вічним, тому насамперед необхідно було турбуватися про її спасіння. В уяві неосвіченого населення історія людства набувала переважно легендарного і казкового змісту. Не менш фантастичними були також уявлення про далекі, а часто й сусідні краї. З прийняттям християнства виникло поняття про гріх і покарання за нього. Стає обов’язковою церковна сповідь, під час якої віруючі давали оцінку своїм діям і каялися в гріхах. Життя людини сповнене страху потойбічної кари, проте це зовсім не означало, що всі жили в постійному жаху. Люди знаходили радість у праці, добробуті, святах і розвагах. Карнавал, пісні, танці й сміх - усе це, як і страх, звичайні ознаки середньовічного життя. У Середньовіччі людина не усвідомлювала своєї індивідуальності, будучи, перш за все, частиною колективу - майстром цеху, купцем гільдії, членом лицарського ордену чи селянської громади. Але наприкінці Середніх віків особа починає шукати свій шлях у житті, стаючи «індивідом». Подібні зміни в людській свідомості знайшли свій відбиток у тогочасному мистецтві - художники перестають бути анонімами, творчість кожного з них набуває неповторних рис. Саме наприкінці XIV-на початку XV ст. з’явився такий жанр живопису, як портрет. Статус людей мистецтва в суспільстві та в очах правителів значно зріс....
0 Переглянути

Архітектура і мистецтво середньовіччя

7 Клас

Біля витоків середньовічної культури. Упродовж переходу Західної Європи до доби Середньовіччя відбулося поєднання високих досягнень Античності з духовним життям варварського світу - народилася середньовічна культура. Рушійною силою, що здійснювала це злиття, стало християнство. На межі V—VI ст. перший центр культурного піднесення виник в Остготському королівстві. Найяскравішим діячем «Остготського відродження» був напрочуд освічений для свого часу філософ, письменник, перекладач грецьких авторів Северин Боецій. Його підручники з музики та математики в європейських школах використовували майже тисячу років. Потім культурне життя надовго майже завмерло. Воно жевріло переважно в монастирях з їхніми прекрасними бібліотеками та скрипторіями. Середньовічна книжка була не лише скарбницею знань, а й витвором мистецтва. Її прикрашали кольоровими великими літерами, коштовним камінням та металом, барвистими мініатюрами. Новий культурний підйом визрів у державі Карла Великого й отримав назву «Каролінгське відродження». По суті, це був перший плід взаємодії трьох традицій - християнської, античної та варварської. Залишаючись істинним християнином, франкський правитель разом з тим цінував античний спадок і не відмовлявся від свого германського коріння. Карл намагався зробити освіту доступною для значної частини населення, тому із цією метою відкривав багато шкіл. На справжній центр освіти перетворилася придворна Академія в Аахені, до якої Карл запросив найосвіченіших людей з усієї Європи....
0 Переглянути

Середньовічні школи та університети. Практичне заняття

7 Клас

Об’єднайтеся в невеликі групи. Прочитайте текст параграфа, розгляньте малюнки, простежте по карті в атласі місця виникнення перших університетів, ознайомтеся з документами. Кожен учень має відповісти на одне з поданих у кінці параграфа та після документів запитань. Обраний спікер групи визначає, хто на яке запитання буде відповідати. Потім фіксує, хто як відповідав, можливі доповнення інших учнів, доповідає вчителю про завершення роботи. Учитель координує роботу груп, відзначає найкращі відповіді. Після завершення роботи влаштовується бліцтурнір. Переможці отримують оцінки. 1. Благодать освіти. Культурні цінності старовини гинули не лише від варварських вторгнень. Не менш руйнівним виявилось і вороже ставлення до античного спадку з боку церкви. Через те що антична культура була язичницькою, церква вела проти неї відкриту війну. Особливо скрутні часи переживала на світанку Середньовіччя освіта. Навіть серед знаті важко було розшукати освічених людей. Більшість рицарів замість підпису ставили звичайний хрест. До кінця життя так і не навчився вільно й добре писати Карл Великий. Поступово церква пристосувала до нових умов і давньоримську систему освіти - «сім вільних мистецтв». Вони поділялися на два рівні - тривіум і квадривіум - і становили основу знань упродовж усього Середньовіччя. Першими відчинили свої двері монастирські та церковні школи. Навчання починали з тривіума, або предметів про слово, - граматики, риторики і діалектики. Граматика давала знання латини. Діти вчили алфавіт, завчали визначення, знайомилися з творами латинських авторів. Граматика вважалася найважчою частиною навчання. Її навіть зображували у вигляді цариці з ножем для підчищення помилок у правій руці і з батогом для биття в лівій. Адже вбивати шкільні знання за допомогою різок було звичайною справою. Діалектикою тоді називали вміння розмірковувати, будувати докази й вести науковий спір - диспут....
0 Переглянути

Християнська церква в ХІ-ХV ст.

7 Клас

Піднесення папства. XI ст. стало переламним в історії християнської церкви - 1054 р. відбулася схизма - розкол на католицьку та православну (східну) церкви. Відбулися й складні процеси у відносинах духовників зі світською владою, яка відтепер зухвало призначала вищих духовних осіб, як правило із числа власних родичів. Підпорядкування церкви світській владі супроводжувалося фактичним перетворенням вищих духовних осіб на феодальних сеньйорів. Багатство церкви підривало її авторитет, розхитувало основи. За зміни в церковному устрої виступили монахи абатства Клюні, розміщеного на сході Франції. Клюнійці вели скромний спосіб життя, і їх поважали сучасники. Вони хотіли звільнити церкву від світської влади й запровадити в ній жорстку дисципліну, щоб потім з допомогою оновленої церкви змінити світ. Вплив клюнійців швидко зростав, а клюнійська реформа набирала сили. Великий внесок у її здійснення зробив монах Гільдебранд. Він доклав чимало зусиль, щоб право обирати Папу повністю перейшло до колегії кардиналів (від лат. - головний, основний) - головних осіб в оточенні Пани, разом з якими він керував би всіма справами церкви. Вплив імператора на рішення кардиналів виключався. Позиції церкви помітно посилилися, коли в 1073 р. Гільдебранд став Папою Григорієм VII. Григорій VII (1015-1085) народився в селянській родині, але зміг отримати блискучу освіту. Природа не обдарувала його привабливою зовнішністю, проте наділила сильним характером, невгамовною енергією і неабияким талантом політика. Ставши Папою, він рішуче відстоював незалежність церкви від світської влади. Григорій VII вважав, що лише Папа є главою церкви і має право не тільки коронувати імператора, а й усувати його з престолу....
0 Переглянути

Наукові та технічні досягнення середньовіччя

7 Клас

Середньовіччя часто називають «темними віками». Однак попри лихоліття, гоніння церкви та занепад античної спадщини, можна говорити, що наукові пошуки не припинилися, а для техніки Середні віки стали добою прориву. 1. Початок наукових досліджень. Протягом століть середньовічна наука закликала до сліпого поклоніння авторитетам, пізнання Бога й світу, відмовляючись від дослідження природи. Деяких вчених такий підхід не влаштовував. Одним з перших інтерес до природничих наук виявив у XIII ст. професор Оксфордського університету Роджер Бекон. Він стверджував, що справжнє знання можна отримати, лише досліджуючи природу, і тільки так перевірити правильність знань. Займаючися різними науками, Бекон намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження веселки. Розповідали, начебто Бекон зробив мідну голову, яка вміла розмовляти. Учений запевняв, що можна побудувати саморухомі судна й візки, зібрати апарати, які б літали в повітрі й рухалися морським дном. Сучасникам він здавався магом і чарівником. Будучи нездатними зрозуміти Бекона, заздрісники звинуватили його у зв’язках з дияволом....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 163 164 165 166 167 168 169 170 171 ... 317
Назад

Навігація