Войти
Закрыть

Практична робота № 11. «Особистість і діяльність Александра Великого за історичними джерелами»

6 Клас

Виховання Александра, очевидно, не відрізнялося від виховання інших знатних македонян: спочатку за ним доглядала знатна македонянка Ланіка, потім дядько Леонід. Хлопчик з дитинства чудово володів зброєю і був вправним вершником. Александрові дали елементарні знання з граматики, математики, музики і риторики. Це була свого роду початкова школа. Для отримання подальшої освіти батько закликав до сина Арістотеля. У гаю поблизу міста Мієза знаменитий філософ читав Александрові лекції з філософії, етики, політики, літератури, риторики, фізики, ботаніки, біології, географії та медицини. Александр став добрим музикантом і книголюбом. Він дуже любив твори Гомера. З Арістотелем запальний, себелюбний, але вдумливий і проникливий підліток знайшов спільну мову. Юнак казав: якщо батькові він зобов'язаний життям, то Арістотелеві — тим, що живе гідно. Вісімнадцятирічним, беручи участь у битві при Херонеї, Александр очолив кавалерійську атаку, яка вирішила успіх битви. Перемога македонців остаточно закріпила панування македонського царя Філіппа ІІ в центральній Греції....

Східний похід Александра Македонського

6 Клас

Підкоривши Грецію, Філіпп ІІ готувався до війни з Персією. Через Геллеспонт на узбережжя Малої Азії він відрядив невелике військо під командуванням Парменіона, щоб забезпечити переправу основних сил армії. Але перед початком походу Філіппа ІІ внаслідок змови вбили. Розлючені охоронці знищили заколотників, але хто керував змовою, так і не дізналися. Царем було проголосили сина Філіппа ІІ Александра. Воїни довіряли йому й сподівалися, що молодий хоробрий цар поведе їх до нових завоювань, перемог і здобичі. Та перш ніж продовжити справу батька, Александрові довелося придушувати заворушення, що вибухнули після звістки про смерть Філіппа ІІ. Ця новина подарувала сусіднім варварським племенам і всій Елладі надію на визволення з-під македонської гегемонії. Довелося відкликати Парменіона з Азії, і це навело персів на думку, що нащадок Філіппа ІІ відмовився від завоювань. Проте Александр мав вирішити нагальні справи вдома, перш ніж податися в далекі країни. Повстання іллірійців і трибалів він придушив доволі швидко. Але відразу ж проти Македонії виступили Фіви й Афіни. До того ж хтось повідомив, що Александр загинув у бою. Однак молодий цар діяв дуже енергійно. Стрімко перетнувши Фессалію, яка відділяла його від Беотії, він безперешкодно проскочив Фермопільську ущелину й зненацька опинився перед стінами Фів. Перелякані фіванці не встигли оговтатись, як загарбники увірвалися до міста. Столицю...

Практична робота № 10. «Міфологія та релігія давніх греків»

6 Клас

Людина прагне пояснити й осягнути все незрозуміле. Звідки взялися цей світ і люди в ньому? Чому щороку настає весна, а щоранку сходить сонце? Чому падає дощ і під час грози яскраво спалахують блискавки? Елліни жили серед природи казкової краси. Згодом вони почали обожувати сили природи — утворилася релігія у формі язичництва. Греки вірили, що боги правлять світом і визначають долю кожної людини. Вони поставали в уяві безсмертними фантастичними істотами незрівнянної могутності та безмежної мудрості, які мешкали на горі Олімп, яка височіє на півночі Балкан у Фессалії. Грецькі боги подібні до людей, і так само, як люди інколи бували добрими, а інколи й не дуже. Усі боги великою родиною мешкали в палаці, що спорудив Гефест, — бог підземного вогню — на Олімпі. Хмари ховали богів від людського ока. На уроках літератури ви вже ознайомилися з іменами грецьких богів. Пригадаймо їх: Зевс (повелитель грому, блискавок), Гера (дружина Зевса — покровителька домашнього вогнища), Афіна (богиня мудрості, захисниця), Посейдон (бог моря), Деметра (богиня землі), Аполлон (бог світла, пророкувань, покровитель мистецтв), Артеміда (покровителька живої природи), Гермес (покровитель мандрівників і торговців), Афродіта (богиня краси й кохання), Арес (бог війни), Гефест (бог підземного вогню), Ерот (бог кохання і дружби)....

Практична робота № 9. «Архітектура та скульптура в Давній Греції»

6 Клас

У VIII ст. до н. е., за часів, що настали після «гомерівського періоду», в грецькій архітектурі перевагу надавали дереву. Тому до наших часів споруди того періоду не збереглися, оскільки деревина — матеріал недовговічний. У конструкціях грецькі архітектори застосовували дерев'яні стовпи для підпирання стелі й даху. Коли згодом, у VII—VI ст. до н. е., почали будувати з каменю, звичні прийоми залишилися, тому кам'яні колони стали важливим елементом будь-якої споруди. Особливо це помітно в еллінських храмах, багато з яких можна побачити в сучасній Греції. Зрештою, склалося два основних ордери: доричний та іонічний. Спочатку виник доричний стиль у Спарті. Він утілював чоловічу силу й красу. Щоб споруда не виглядала надто масивною, колону прорізали вертикальні жолобки. Капітель складалася з розширення догори у вигляді конуса і кам'яної прямокутної подушки. Іонічний стиль набув значення в грецьких містах на узбережжі Малої Азії — Іонії. Порівняно з доричним він був вишуканішим, втілюючи жіночу стрункість і легкість. Капітелі його колон нагадували аркуш пергаменту, покладений зверху на стовп. Створювалося враження, що вільні краї аркуша скрутилися в сувої. У IV ст. до н. е. з іонічного ордеру розвинувся коринфський стиль. Капітелі мали вигляд букета квітів, обгорненого листям водяної рослини аканфу. Грецькі храми нітрохи не скидалися на храми Стародавнього Єгипту і Сходу: це були не колосальні, що вселяють релігійний страх, таємничі капища грізних, жахливих божеств, а веселі, привітні оселі людиноподібних богів, облаштовані на зразок жител простих смертних, але тільки витонченіші й багатші....

Досягнення грецької культури

6 Клас

Збагатили античну культуру і Фалес із Мілета (VII-VI ст. до н. е.) та його учень Анаксімандр (610-546 рр. до н. е.). Фалес — перший грецький філософ і математик. Його ім'я є в переліку «семи мудреців». Першоосновою усього він вважав воду — «розумну і божественну». Анаксімандр першим сформулював закон збереження. Яскравими особистостями були Геракліт з Ефеса (530470 рр. до н. е.), Протагор (481-411 рр. до н. е.) і Демокріт з Абдери (460-370 рр. до н. е.). Ці вчені розвивали матеріалістичне уявлення про світ. Демокрит, зокрема, відстоював атомістичну («атмос» — неподільний) картину будови світу. Видатною постаттю грецької філософії був Сократ з Афін (469-399 рр. до н. е.). Він залишив талановитих учнів, поміж яких був і славетний Платон (427-347 рр. до н. е.). Учень Платона, Арістотель зі Стагіри (384-322 рр. до н. е.), став одним із найосвіченіших людей свого часу. Македонський цар Філіпп ІІ запросив його вихователем до свого сина Александра, майбутнього завойовника Азії. Вам уже добре відомо, що першим істориком серед еллінів був Геродот (490424 рр. до н. е.) із Галікарнаса. Його книга «Історія» стала першим історичним твором в античній культурі. Значний внесок у розвиток історичної науки зробив Фукідід (460-400 рр. до н. е.); він був автором праці «Історія», присвяченої Пелопоннеській війні 431-404 рр. до н. е. Ще один грецький історик — Ксенофонт (430-355 рр. до н. е.) залишив славетні історичні твори «Анабазис», «Грецька історія», «Спогади про Сократа», «Киропедія», «Агесилай»....

Втрата Грецією незалежності

6 Клас

Пелопоннеська війна (431-404 рр. до н. е.) була нещастям для Еллади. Спарта значно зміцніла й установила гегемонію над усіма полісами. Це викликало незадоволення решти грецьких держав. Розпочалася Коринфська війна (395-387 рр. до н. е.), у якій Спарта зазнала поразки. Мирна угода, яку уклав хитромудрий дипломат Анталкід у 387 р. до н. е., урятувала Спарту від загибелі. Вигоду від цієї війни отримала Персія, яка почала диктувати грекам умови. Грецькі держави, зазнавши величезних людських втрат, знесилили одна одну. Було зруйновано господарство, особливо селянське. Але нещастя тривали й після Пелопоннеської війни. ТАКТИКА — військове мистецтво, теоретичне й практичне вміння вести бій. Настали часи посилення Фів, столиці Беотії. За підтримки сусідніх Афін у 378 р. до н. е. було створено Другий Афінський морський союз, у який об'єдналися суперники Спарти. Сухопутні збройні сили очолив талановитий полководець Епамінонд (418-362 рр. до н. е.). Він запровадив нову бойову тактику — «косий стрій», проти якого спартанська фаланга була безсилою. У 371 р. до н. е. під Левктрами союзне військо завдало поразки спартанській армії. Уперше спартанці втікали з поля бою. Перемога Епамінонда при Левктрах справила приголомшливе враження на всю Грецію. Щоправда, спартанці скаржилися, що Епамінонд розбив їх не за правилами....

Практична робота № 8. «Господарювання та повсякденне життя в Давній Греції»

6 Клас

Побут стародавніх греків складався під впливом природно-кліматичних умов Балканського півострова. Під спекотним сонцем елліни носили легкий одяг без рукавів. Нижній одяг, хітон, у чоловіків був дуже довгий, але згодом став коротшим — до колін. Жіночий хітон носили так: жінки підперізували його в талії, а дівчата — під грудьми. Дівчата в Спарті носили хітони короткі, вище колін. Їх одягали, як правило, лише вдома, на вулицю виходили в гіматії, який залишав відкритим праве плече. Капелюх надягали тільки в дорозі. Греки носили взуття, подібне до сандалій і черевиків, сплетених із ремінців. ГІМАТІЙ — верхній одяг у вигляді плаща для чоловіків та жінок. У чоловіків застібувався під правицею. Оселя грецької родини приховувала приватне життя від стороннього ока. Глухі стіни будинків з невеликими віконцями під карнизом — це все, що можна було побачити з вулиці. Двері та вікна кімнат виходили на внутрішній двір — перистиль, оточений тонкими колонами. Спершу житло складалося з трьох-чотирьох кімнат. В оселях незаможних родин підлога була глиняна або кам'яна, багатії викладали її мармуром із мозаїкою. Згодом винайшли каналізацію....

Розквіт афінської демократії

6 Клас

Обдарований від природи, за промови, «подібні до блискавок Зевса», прозваний Олімпійцем, Перикл став першим стратегом Афінської держави, зосередивши у своїх руках величезну владу. Він здійснив перетворення в інтересах демосу, насамперед бідноти. Перикл запровадив платню громадянам — державним посадовцям. Тепер найбідніші з афінян, фети, могли бути суддями і розпорядниками, отримуючи за це зарплату, без якої вони раніше не прагнули участі в державних справах. Перикл установив оплату відвідувань театру біднотою за державний кошт. Платили також за службу у війську. Було змінено порядок призначення вищих урядовців — тепер майже на всі посади кандидатів обирали жеребкуванням. Так уникали навмисного проведення до влади бажаних аристократам політиків. Тільки на посади, які потребували здібностей, особливих знань чи моральних чеснот, обирали голосуванням, наприклад стратегів і скарбників....

Греко-перські війни

6 Клас

Вам уже відомо, як утворилася Перська держава, також про те, як за царювання Дарія І загострилися її відносини з Елладою (римляни називали її Грецією). Наприкінці VI ст. до н. е. перси захопили береги і частину фракійського узбережжя; припинилися торгові відносини Еллади з колоніями на берегах Понту Евксинського. Фінікійські купці заволоділи всією торгівлею в Егейському морі. Для закріплення економічного панування персів на берегах Середземномор'я необхідно було підкорити еллінів, які жили на Балканському півострові. Загарбницькі плани володарів Перської держави підштовхнули їх до завоювання Еллади. У 492 р. до н. е. військо Перської держави переправилося через протоку Геллеспонт і рушило фракійським узбережжям у напрямку до Греції. Армію вів Мардоній, зять Дарія І. Уздовж берега разом з армією йшов сильний перський бойовий флот, підкоряючи греків, які жили на островах. Похід мав бути переможним. Але несподівано перське військо дорогою до Греції натрапило на шалений опір фракійських племен, які вороже ставилися до небажаних гостей і не хотіли пропускати їх через свої землі. Безперервні сутички з горянами виснажували армію. Під час одного з нападів було поранено самого Мардонія. Воїни страждали без питної води, яку ніде було взяти. Не вистачало припасів їжі. Перський флот потрапив у велику бурю біля мису Афон. Об прибережні скелі розбилися на друзки десятки бойових кораблів. Продовження походу стало неможливим. Армія Мардонія повернула з півдороги назад....

Практична робота № 7. «Геродот про скіфів. Історичні джерела про Скіфський похід Дарія І»

6 Клас

Сталося щось непередбачуване... Мабуть, збій... Машина часу занесла нас углиб скіфських степів. А ми ж мали потрапити зовсім не сюди... Виходимо... В обличчя віє теплий потік вітру із трав'яним запахом. Небо не синє, а блакитно-біле від сліпучого сонця. Намагаємося триматися спиною до сонця. Отже, ми у Скіфії! Спробуємо збагнути, що відбувається навколо нас тут і тепер. Але як?! Здається, що вмить забулося все, чого навчали на уроках історії! Без паніки, треба отямитися. Штурман машини часу має в комп'ютері книгу Геродота. Вона нас врятує. Але ж як швидко знайти місце, де йдеться про скіфів? Контекстний пошук. Так, книга четверта — «Мельпомена». Певний час мовчки вчитуємося. Самих себе цей народ називає скалярами. Елліни ж називають їх скіфами. Добре, читаємо далі. Абзац 2: «Усіх своїх рабів скіфи засліплюють»... Нічого собі! Від таких слів мурашки побігли по спині. Оце ми потрапили в халепу! Необхідно будь-що уникнути зустрічі. Але читаємо далі, й стає цікаво. Виявляється, раніше (до появи в цих степах) скіфи протягом другої половини VII ст. до н. е. панували в Азії. Тоді вони, своєю чергою, вигнали кіммерійців зі степів і заселили ці землі — на північ від Чорного моря. Скіфи переважно не землероби, а кочовики. Ну, це ми вже пригадали й самі......

Навігація