Войти
Закрыть

Арабський халіфат

7 Клас

Більша частина величезного Аравійського півострова, площа якого дорівнює чверті Європи, — це пустелі й степи. Аравія поділяється на кілька різних за природними умовами областей. На південному заході півострова простягнувся Ємен із родючими землями, багатою тропічною рослинністю. Населення півострова здавна займалося рільництвом і садівництвом. Середина півострова — Неджд — величезне посушливе плоскогір’я, де можливе лише кочове скотарство. Річок тут немає, лише сухі русла, що інколи заповнюються дощовими потоками. Життєдайну воду людям дають виключно криниці. Довга смуга вздовж Червоного моря — Хіджаз — придатна хіба що для рільництва в окремих оазах. Безмежні простори, особливо на околицях плоскогір’я, залишаються незаселеними. Природні умови Аравійського півострова спричинили те, що більшість арабів були кочовиками — бедуїнами («мешканцями пустелі»), які розводили кіз, овець і верблюдів. Життя бедуїна неможливо уявити без верблюда. Ця тварина — постійний супутник і засіб існування кочових арабів....

Візантійська імперія

7 Клас

Візантійську імперію історики називають «золотим містком» між стародавньою історією та новим часом. У «темні століття» раннього Середньовіччя візантійці зберегли досягнення античної культури та, поєднавши їх з ідеалами християнства, передали сусіднім народам. На місці давньої грецької колонії Візантія римський імператор Константин І Великий 330 р. заснував нову столицю Римської імперії місто Константинополь. За назвою «Візантія» історики згодом і дали назву Східній Римській імперії. Проте самі візантійці називали себе ромеями (римлянами), а свою державу — ромейською. Часом появи Східної Римської імперії, або Візантії, вважають 395 р., коли імператор Феодосій Великий поділив імперію між своїми синами. Під час варварських завоювань хитрі константинопольські імператори змогли врятувати свої володіння й спрямувати варварів на землі Західної Римської імперії. У той час, коли Західна Європа лежала в руїнах, Візантійська імперія міцніла й розквітала. Населення Візантії складали греки, сирійці, євреї, єгиптяни, вірмени, грузини та інші народи. Найбільшими містами були Константинополь, Александрія, Антіохія, де мешкало по 200—300 тис. жителів. Столиця імперії — Константинополь — була розташована на березі протоки Босфор, де перетиналися найважливіші торговельні шляхи: морський — із Чорного моря до Середземного та суходільний — із Європи до Азії. Візантія вела торгівлю з Китаєм, Іраном, Індією, країнами Західної та Східної Європи....

Народження середньовічної Європи

7 Клас

Народженню середньовічної Європи передували занепад Римської імперії (із III ст.), Велике переселення народів (IV—VII ст.), розселення варварів на території Західної Римської імперії та утворення ними варварських королівств. Біля колиски середньовічної Європи стояли два протилежні й несхожі світи: античний (греко-римський), що з початку нашої ери активно християнізувався, і варварський. Варвари — зневажлива назва всіх іноземців, які не мали грецького і римського виховання, не були причетними до античної культури. Складний і важкий шлях поєднання цих світів тривав декілька століть (із V до IX ст.). Станом на середину І тис. Римська імперія була лише тьмяною тінню колишньої могутності. Криза і занепад імперії, які розпочалися в III ст., зробили її нездатною витримати навалу варварів. Припинення завойовницьких війн спричинило скорочення кількості рабів, що негативно позначилося на стані сільського господарства та ремесла. Щоб якось компенсувати нестачу робочих рук, раби та вільні селяни стали перетворюватися на колонів. Колони — залежні від землевласників орендатори, які за право користуватися землею віддавали третину вирощеного врожаю. Мовою документа Проповідник Сальвіан про втечу римлян до варварів (V ст.) Бідні, знедолені вдови стогнуть, сироти без захисту, і настільки, що багато з них, навіть знатного походження і гарно освічені, утікають до варварів. Щоб не загинути під важкістю державного тягаря, вони йдуть шукати у варварів римської людяності, бо вже не можуть більше терпіти варварської нелюдяності римлян....

Вступ. Що таке історія середніх віків?

7 Клас

Загибель у 476 р. Західної Римської імперії стала трагічним фіналом історії стародавнього світу і водночас початком нового етапу всесвітньої історії — Середніх віків. Для сучасників тих подій зміна історичних епох відбулась майже непомітно, — в їхньому щоденному житті мало що змінювалося. Проте вже не одне десятиліття ставало гірше. Найбільша держава Стародавнього світу розпадалася довго. До частих змін правителів вже звикли. Та й Рим вже майже два століття не був столицею, і його вже кілька разів встигли захопити, пограбувати «союзні» Риму війська племен. Але за цим крилися зміна епох. Нову епоху, що саме розпочиналася, історики згодом назвали середніми віками. Першими термін «середні віки» стали використовувати в XV—XVI ст. італійські мислителі. Цією назвою вони характеризували великий історичний відрізок між двома «просвіченими» епохами — античністю і Відродженням. Добу V—XV ст. вони вважали часом дикунства і варварства до того часу, поки не стали відомими втрачені й забуті досягнення античної цивілізації. Із часом термін «середні віки» набув поширення і закріпився за періодом європейської історії від середини V до кінця XV ст., хоча й набув дещо іншого значення....

Понятия и термины

7 Клас

Аббат — настоятель католического монастыря. Алхимия — средневековая наука, целью которой был поиск «философского камня» для превращения разных металлов в золото и серебро. Анафема — отлучение от церкви, соединенное с проклятием. Арбалет — устройство для метания стрел со стальным наконечником. Ассимиляция — слияние одного народа с другим. Аскетизм — форма поведения, которая предусматривает подавление желаний, отказ от роскоши и даже большинства удобств, ограничения в еде и сне, причинение себе физических страданий с целью искупления грехов. Астрология — наука о связи между расположением небесных тел и событиями в жизни людей, народов, стран и тому подобное. Аутодафе — торжественное выполнение приговора инквизиции. Б Барщина — обязательные работы крестьянина на земле феодала. Барон — вассал короля, но не наследственный. Бенефиций — земельный надел, предоставляющийся королем или другим большим феодалом в пожизненное пользование вассалу на условиях несения военной или административной службы. «Божий суд» — ряд испытаний (огнем, водой, железом), после которых выносился приговор. Бояре — большие землевладельцы в Киевской Руси, Болгарии, Сербии, Московском государстве, передававшие свои владения в наследство. Боярская дума — высший государственный орган Московского княжества с XIV в. Булла — особенно важный документ, скрепленный металлической печатью — буллой. Бюргерство — полноправные жители западноевропейского средневекового города....

Основные достижения человечества в Средние века

7 Клас

Эпоха Средневековья длилась свыше тысячи лет и коренным образом изменила жизнь людей. Она вобрала в себя большое переселение и смешивание народов, крестовые походы, подъём и упадок больших империй, обычаи сельской жизни и бурный расцвет городов. Это время породило кровавые войны и периоды мирного труда, великих святых и костры инквизиции, выдающиеся изобретения и преследования вольнодумцев. За десять веков сложилось новое общество, полностью изменился облик Европы и Азии. Даже привычное для наших современников разделение Европы на Западную и Восточную состоялось уже тогда. В Средние века фактически сформировались основные современные цивилизации: христианская, арабо-мусульманская, индийская и китайско-дальневосточная. Именно в это время Европа стала Европой, были заложены основы быстрого развития континента в следующие эпохи. Именно тогда возникли современные европейские государства, выкристаллизовались идеи государства, свободы и прав человека, парламентаризма. Нашествие варваров уничтожило античный мир, его хозяйство и культура пришли в упадок. Однако корень европейской цивилизации сохранился, дав жизнь для нового подъёма. На смену язычеству пришло христианство — сила, объединявшая Европу. Возник и развился в одну из мировых религий ислам. Однако, в отличие от христианства, он не стал единственной религией Востока, а существовал на ряду с индуизмом, конфуцианством и т. п. Поэтому восточные общества заметнее отличались друг от друга, чем европейские....

Образование Османской империи

7 Клас

Как вам уже известно из истории Византийской империи, в конце XI в. в Анатолию проникли турки-сельджуки (тюркские кочевые племена, пришедшие из Средней Азии), оттеснившие византийцев на запад, и создали там свое государство — Румский султанат. Вся их дальнейшая история прошла в постоянных войнах против соседей: византийцев, арабов, персов и других народов. Они сыграли решающую роль в разгроме государств крестоносцев в Палестине. Постоянные войны, внутренние неурядицы подорвали мощь сельджуков. В XIII в. в Малую Азию переселилась новая волна кочевых тюрков (этнически близких сельджукам), спасающихся от монгольского нашествия. Эти племена расселились на сельджуцко-византийском приграничье. Они осуществляли набеги на Византию или же нанимались к византийцам для борьбы против болгар, сербов и даже сельджуков. Постепенно кочевники начали создавать свои княжества-эмираты. С упадком государства сельджуков эмиры получили независимость. Больше всего среди эмиров посчастливилось Осману. Эмир — титул правителя или князя в некоторых мусульманских странах, а также лицо, которое носит этот титул. Также употребляется в значении повелителя мусульман вообще. До появления ислама эмирами назывались полководцы. Это был прирожденный воин, веривший в справедливость «священной войны» (джихада). Он расширил границы своих владений, объединил под своей властью другие тюркские племена, членов которых начали называть турками-османами....

Средневековый Китай

7 Клас

Могущественное централизованное государство во главе с императором сложилось в Китае еще в III в. до н. э. С того времени и до начала XX в. Китай неизменно оставался империей. Правителя Китайского государства называли Сыном Неба. Его власть передавалась в наследство и официально ничем не ограничивалась. Личность императора была священной. Он считался не только властелином всех людей, но и посредником между Небом и «поднебесным миром». Империя, по мнению китайцев, была воплощением небесного порядка. Каждый подданный империи рассматривался как инструмент для выполнения воли Неба, переданной через императора. В китайском обществе была суровая иерархия. Ниже императора находились высшие сановники, как правило, его родственники. Еще ниже — чиновники, которые разделялись на несметное количество рангов. В целом, чиновников в Китае называли мандаринами. С их помощью император и управлял империей. Чтобы стать чиновником, нужно было получить соответствующее образование и сдать экзамен. Для получения высшего ранга опять приходилось сдавать экзамены. К ним допускались все «добрые люди», которые выразили такое желание. Конечно, дети чиновников могли лучше подготовиться к экзаменам. Но такая система обеспечивала доступ талантливых людей из всех прослоек общества к властным структурам. Тот, кто сдавал экзамены высшего уровня, получал место при дворе и значительную плату. Их уважали и впоследствии стали называть шенши (шень — носящий пояс власти, ши — ученый). В средневековом Китае государство и общество продолжали придерживаться многих правил жизни, которые еще в середине I тыс. до н. э. разработал Конфуций. В средние века его объявили «первым святым». Конфуция называли «учителем 10 тысяч поколений», «императором без трона»....

Навігація