Войти
Закрыть

Християнська церква в XI-XV ст. Єретики і боротьба з ними

7 Клас

Остаточний розкол християнства на католицизм і православ’я відбувся у 1054 р. Утворилися дві самостійні церковні організації - Римська католицька (Західна) й Константинопольська православна (Східна). Розбіжності, зокрема, стосувалися ритуалів, обрядів, звичаїв. На Заході богослужіння велося латиною, на Сході - місцевими мовами: грецькою, вірменською, сирійською та ін. У Східній церкві всі причащалися хлібом і вином, у Західній - вином причащались лише священики. У Візантії хрестились трьома пальцями, а в Римі - всіма п’ятьма Але предметом найбільших суперечок двох церков було ставлення до походження Святого Духа У Східній церкві вважали, що він походив від Отця, а в Західній - також і від Сина Важливою причиною розколу також було прагнення одноосібної влади над церквою. Суперечності поглибилися під час так званої Клюнійської реформи, яка почалася у Франції у X ст. На той час Західна церква переживала кризу - німецькі імператори перетворили пап і єпископів на своїх васалів. Водночас поширилися порушення безшлюбності й бідності. Процвітала торгівля церковними посадами (симонія). Ченці Клюнійського монастиря в Бургундії (Франція) та їхні послідовники проголосили папу верховним суддею у справах як духовних, так і світських, єдиним намісником Бога на землі, виступили проти втручання світських правителів у церковні справи, засуджували моральне падіння духовенства....
0 Переглянути

Наукові й технічні досягнення. Книгодрукування

7 Клас

Припинення існування Західної Римської імперії було катастрофічним для розвитку культури. Але на зміну культурному занепаду V-VII ст. прийшло формування нової Європи. Середньовічна культура мала глибоке коріння. Надбання варварів, поєднані зі здобутками античних мислителів, втілилися в оригінальну культуру. Сприяло цьому християнство, яке поєднало, здавалося, непоєднуване - витончену мудрість давніх греків і римлян із язичницькою культурою франків, кельтів, германців та інших народів. У загальному мороку раннього Середньовіччя монастирі підгримували вогонь ученості. Середньовіччя із античністю поєднувала латина, що стала мовою науки. Від забуття античну культуру врятували видатні середньовічні мислителі Северин Боецій (480-525), Кассіодор (485-578), Ісидор Севільський (560-636), Беда Шановний (673-735). Завдяки Боецію середньовічне суспільство зберегло відомості про Аристотеля та його філософію. Його праці з логіки, арифметики, музики стали основою середньовічної європейської освіти. Почали створюватися перші енциклопедії. Ісидор Севільський залишив по собі книгу «Етимологія», де було викладено програму вивчення «семи вільних мистецтв».Беда поширював серед франків астрономічні знання. Він доклав зусиль до запровадження літочислення від Різдва Христового. Основною працею середньовічного вченого стала «Церковна історія народу англів» Кассіодор заклав підвалини середньовічної риторики....
0 Переглянути

Італія. Іспанія

7 Клас

З розпадом його імперії у Північній Італії утворилися й поступово зміцніли торговельні міста-держави; у Середній Італії виникла Папська область, на чолі якої стояли папи римські; Південна Італія об’єдналася з островом Сицилія в Сицилійське королівство. 1. Італійські торгівельні республіки У Північній Італії серед незалежних міст-держав найбагатшими були Венеція і Генуя. Венецію було засновано у V ст. в одній із лагун Адріатичного моря на невеликих островах, розташованих неподалік один від одного. Заболочені неглибокі води затоки надійно захищали місто від ворожих кораблів. Жителі Венеції займалися рибальством, торгівлею та випарюванням солі. Чисельність населення міста невпинно зростала. Венеціанці почали споруджували будинки на палях, вкопаних глибоко у морське дно. Замість звичних вулиць текли води Венеціанської лагуни. Пересувалися городяни на човнах або перекинутими через канали мостами. Венеціанці торгували сіллю, сріблом, деревиною, рабами. Із країн Сходу вони везли коштовності, тканини, перець і прянощі, які мали в Європі великий попит. Збагачувалася Венеція також під час хрестових походів, венеціанські купці отримали привілеї для торгівлі в країнах Європи, що брали участь у походах....
0 Переглянути

Священна Римська імперія

7 Клас

За Верденською угодою Людовік II Німецький (840- 875/879) став володарем земель на правому березі річки Рейну. На той час держава Людовіка складалася з п’яти герцогств: Швабії (у верхній течії Дунаю), Баварії, Франконії, Саксонії й Тюрингії. Згодом до володінь Людовіка II Німецького відійшла й Лотарингія. Правління Каролінгів у німецьких землях було складним і супроводжувалося не лише нападами вікінгів, угорців, слов’ян, а й виступами проти їхньої влади місцевих герцогів. Із припиненням династії Каролінгів німецькі великі феодали зібралися на з’їзд і обрали новим королем родича Каролінгів, герцога франків Конрада І (911-919). Йому довелося вести запеклу боротьбу за владу з іншими німецькими герцогами. Очолював супротивниківКонрада герцог саксонський Генріх. Саме йому перед смертю король передав влад)? в державі з надією, що Генріх зможе припинити усобиці й об’єднати німецькі землі. Генріха вважають засновником Саксонської династії. Наймогутнішим королем цієї династії був Оттон І Великий (936-973). Посівши престол, він спрямував зусилля на зміцнення королівської влади. Для цього Оттон усунув від влади старих герцогів і поставив на їхнє місце своїх родичів. Створивши сильне кінне військо, Оттон І припинив вторгнення угорців на землі королівства, завдавши їм нищівної поразки у битві біля міста Аугсбурга Для розширення кордонів своєї держави він дуже вдало скористався ситуацією, що склалася в Італії. У цій країні після Верденського договору не було міцної центральної влади. Король увів війська в Італію, завоював північну її частину (Ломбардію) та одружився з Адельгейдою, вдовою Лотара II, закріпивши своє право на землі Італії....
0 Переглянути

Англія

7 Клас

У VІІІ-ІХ ст. Британські острови, де господарями себе вважали англосакси, зазнали нападів вікінгів, яких тут називали данами. Тактика вікінгів була незмінною. Без оголошення війни з моря підходило кілька кораблів із невеликим військовим загоном. Напад був настільки раптовим, що доки захисники організовували оборону, вікінги грабували, палили будівлі й швидко відходили у відкрите море, де були недосяжними. Центром боротьби проти вікінгів стало королівство Уесекс. Було навіть запроваджено спеціальний податок - «данські гроші», на які оснащували армію або відкуповувалися від нападників. У 871 р. королем Британії став Альфред (871-899 або 901), прозваний Великим. Він створив боєздатну армію і збудував флот. 4 січня 871 р. у битві біля Ешдауна війська Альфреда завдали данам першої відчутної поразки. Але король не мав достатньо сил для остаточної перемоги й змушений був укласти мирну угоду. Британію було розділено по річці Темзі. Землі на західному березі опинилися під владою данців і дістали назву Дато. Втім, дани визнавали зверхність Альфреда. Довгоочікуваний мир було використано для відбудови держави та зведення фортець. У X ст. дани, які жили на Британських островах, і англосакси утворили єдину державу. Саме тоді вперше з’явилася сучасна назва країни - Англія....
0 Переглянути

Франція. Столітня війна

7 Клас

За Верденським договором 843 р. імперію Карла Великого було остаточно поділено. Королівська влада в новостворених державах була слабкою. За правління останнього представника династії Каролінгів Людовіка Лінивого влада короля поширювалася лише на місто Лан та навколишні землі. На заході Франції найвпливовішими були герцоги нормандський, бретанський та аквітанський, на півночі - граф фландрський, на півдні - граф тулузький, на сході - герцог бургундський. У центрі країни - графи шампанський і анжуйський, а також герцог французький (центром герцогства було місто Париж). Після смерті Людовіка Лінивого його місце посів герцог французький Гуго Капет (987-996). До його володінь входили лише Париж, Орлеан, а також прилеглі до них території. Король поставив за мету підкорити феодалів і об’єднати землі Франції. Проте реалізувати цей задум вдалося тільки його нащадкам - королям із династії Капетингів. Перші Капетинги Роберт І та Генріх І не мали підтримки серед населення. Та поступово у Франції склалися умови для зміцнення королівської влади. Союзником королів стало духовенство, яке потерпало від свавілля феодалів. Підтримали їх міста, що невпинно багатіли на торгівлі й ремеслі, а тому на них стали зазіхати ласі до здобичі феодали. Відтак міста були зацікавлені в сильній королівській владі. Реальне зміцнення королівської влади почалося за Людовіка VІ (1108-1137). Йому вдалося припинити усобиці....
0 Переглянути

Середньовічні держави в європейських країнах

7 Клас

В європейській історії існував тривалий період феодальної роздробленості, коли середньовічні держави були поділені на безліч окремих феодальних володінь. Поступово місцеві володарі - герцоги і графи - збагачувалися, накопичували маєтності й створювали власні армії. Це ставало основою їхньої самостійності. Економічно вони були незалежні від королів, тому ігнорували їхню владу. Нескінченні війни-усобиці між феодальними правителями виснажували держави. Страждало мирне населення, руйнувалися міста й села. Цей період тривав у різних країнах протягом різного часу: Франція об’єдналась у XV ст. Італія стала єдиною державою лише в XIX ст. Тоді ж завершилось об'єднання Німеччини. 2. Станово-представницькі монархії У ХІІІ-ХV ст. у західноєвропейських країнах поступово зміцнювалася влада королів. Щоб здолати феодальних правителів, королі потребували сильної армії й підтримки міст, які боролися за свободу від феодалів. Опорою королів служили дрібніші феодали - дворяни, а також духовенство й заможні верстви міста (купці, ремісники). Для підтримки короля, збирання податків і армії, прийняття важливих рішень у деяких країнах Західної Європи було створено представницькі органи тогочасних суспільних станів. У Англії виник парламент (1265), у Франції - Генеральні штати (1302), в Іспанії - кортеси (1188), у Ісландії - альтинг (930). Згодом у Польському королівстві, також з’явився представницький орган - сейм. Він представляв верхівку феодального суспільства - шляхту й духовенство. Але ці представницькі органи не відігравали такої самостійної ролі, як сучасні парламенти в демократичних країнах....
0 Переглянути

Практичне заняття. Наслідки хрестових походів

7 Клас

Хрестові походи не досягли тієї мети, яку ставили перед собою їх організатори, і закінчилися повного поразкою. Вони характеризувалися численними жертвами як серед учасників, так і серед мирного населення країн Сходу. Під час військових сутичок гинули пам’ятки архітектури, бібліотеки та інші культурні й матеріальні цінності, особливо постраждав Константинополь, який був основним центром східної християнської культури. Унаслідок хрестових походів вперше з часів античності зустрілися Захід і Схід. У результаті зросла торгівля між Заходом і Сходом. Міста о. Кіпр, Бейрут та інші стали важливими центрами торгівлі в Середземноморському регіоні. На торгівлі зі Сходом збагатилися італійські морські республіки Венеція і Генуя. Вони перетворилися на великі порти й банківські центри. У той самий час були послаблені позиції в торгівлі арабського світу і Візантії. Хрестові походи сприяли ознайомленню європейців зі східною культурою. На Схід почали возити європейське сукно, попит на яке стимулював розвиток ремесла у Західній Європі, хутро, шкіру, залізо, льон, срібло, рабів. Зі Сходу до Європи потрапили технологічні новинки, наприклад вітряк, технологія виробництва цукру, сільськогосподарські культури: цукрова тростина, бавовник, гречка, лимони, кавуни тощо....
0 Переглянути

Хрестові походи

7 Клас

Ще з II ст. християни здійснювали паломництва у Святу землю - в Палестину, на батьківщину Ісуса Христа. Коли Палестина була підкорена арабами, а згодом - турками-сельджуками, церква оголосила хрестові походи за звільнення Гроба Господнього й Святої землі та повернення їх християнам. Хрестові походи збирали десятки тисяч людей. За участь у походах церква обіцяла спасіння душі й Царство Небесне. Величезна кількість молодших синів феодалів, які не отримали спадщини, сподівалися знайти багатство й нові володіння на Святій Землі. Цього хотіли й світські володарі. Безземельні, знедолені селяни, які жебракували й голодували, плекали надію вирватися зі злиднів. Для багатьох авантюристів з’явився шанс знайти «рай на землі». Та головною була віра в те, що участь у поході принесе вічне спасіння душі. Загалом хрестові походи тривали з перервами майже 200 років - з 1095 р. по 1270 р. Рішення про початок хрестового походу було прийняте на церковному соборі, який відбувся в місті Клермоні в 1095 р. Після його завершення папа римський Урбан II звернувся до городян із промовою, в якій закликав звільнити Гроб Господній від сарацинів (так називали арабів-мусульман), які саме в той час захопили Єрусалим. Папа пообіцяв тим, хто візьме участь у поході, прощення гріхів, а загиблим - рай. На час походу було обіцяно захист майна, а також відтермінування боргів, багатство й радість. Промова була такою запальною, що всі, хто перебував на площі, - єпископи, рицарі, барони, простолюд - готові були вирушати негайно. Охочі йти в похід нашивали на одяг червоні хрести - символ перемоги. Тому їх назвали хрестоносцями, а походи дістали назву хрестових. Першими хрестоносцями були переважно найбідніші жителі великих міст і маленьких селищ....
0 Переглянути

Походи вікінгів та їхні завоювання

7 Клас

Скандинавський півострів, найбільший у Європі, простягнувся майже на 2000 км. Узбережжя його прорізане незліченними фіордами - заповненими водою ущелинами, які врізаються у суходіл на десятки, а іноді й сотні кілометрів. Здавна населення Скандинавії займалося мисливством і рибальством. Крім того, люди обробляли землю й розводили худобу. Гори, лісистість, прохолодний клімат, багато холодної талої води, - усе це не сприяло землеробству. Придатними для обробітку були лише південні рівнинні землі. В інших місцевостях основним заняттям було скотарство. Корму для худоби влітку було достатньо, але тривалі холоди вимагали великих його запасів, яких зазвичай не вистачало до наступного сезону. Навесні охлялих корів іноді на руках виносили на пасовища Не маючи можливості прогодувати велику сім’ю, скандинави обмежували кількість дітей. Новонародженого приносили батькові й той вирішував, жити дитині чи ні. У родинах, де дитину не могли прогодувати, її відносили в ліс або гори і залишали напризволяще. Якщо ж батько брав дитину на руки, кропив водою й давав ім’я, вона ставала повноправним членом сім’ї. Кілька родин утворювали рід, роди об’єднувалися в племена, а племена - у союзи племен. Племена очолювали вожді - конунги, або ярли. Бути вождем у народів Скандинавського півострова означало стояти на чолі війська Під час війни вождь зосереджував у своїх руках необмежену владу. Він оточував себе військовою дружиною з молодих людей, які шукали багатства й слави. Багатством вождя була не земля, азброя, худоба, раби, кораблі....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 165 166 167 168 169 170 171 172 173 ... 317
Назад

Навігація