Войти
Закрыть

Раннє відродження і гуманізм

7 Клас

Світ середньовічної людини. Середньовічна людина сприймала буття, керуючись християнською вірою. Земне існування вважалося тимчасовим, а життя душі - вічним, тому насамперед необхідно було турбуватися про її спасіння. В уяві неосвіченого населення історія людства набувала переважно легендарного і казкового змісту. Не менш фантастичними були також уявлення про далекі, а часто й сусідні краї. З прийняттям християнства виникло поняття про гріх і покарання за нього. Стає обов’язковою церковна сповідь, під час якої віруючі давали оцінку своїм діям і каялися в гріхах. Життя людини сповнене страху потойбічної кари, проте це зовсім не означало, що всі жили в постійному жаху. Люди знаходили радість у праці, добробуті, святах і розвагах. Карнавал, пісні, танці й сміх - усе це, як і страх, звичайні ознаки середньовічного життя. У Середньовіччі людина не усвідомлювала своєї індивідуальності, будучи, перш за все, частиною колективу - майстром цеху, купцем гільдії, членом лицарського ордену чи селянської громади. Але наприкінці Середніх віків особа починає шукати свій шлях у житті, стаючи «індивідом». Подібні зміни в людській свідомості знайшли свій відбиток у тогочасному мистецтві - художники перестають бути анонімами, творчість кожного з них набуває неповторних рис. Саме наприкінці XIV-на початку XV ст. з’явився такий жанр живопису, як портрет. Статус людей мистецтва в суспільстві та в очах правителів значно зріс....

Архітектура і мистецтво середньовіччя

7 Клас

Біля витоків середньовічної культури. Упродовж переходу Західної Європи до доби Середньовіччя відбулося поєднання високих досягнень Античності з духовним життям варварського світу - народилася середньовічна культура. Рушійною силою, що здійснювала це злиття, стало християнство. На межі V—VI ст. перший центр культурного піднесення виник в Остготському королівстві. Найяскравішим діячем «Остготського відродження» був напрочуд освічений для свого часу філософ, письменник, перекладач грецьких авторів Северин Боецій. Його підручники з музики та математики в європейських школах використовували майже тисячу років. Потім культурне життя надовго майже завмерло. Воно жевріло переважно в монастирях з їхніми прекрасними бібліотеками та скрипторіями. Середньовічна книжка була не лише скарбницею знань, а й витвором мистецтва. Її прикрашали кольоровими великими літерами, коштовним камінням та металом, барвистими мініатюрами. Новий культурний підйом визрів у державі Карла Великого й отримав назву «Каролінгське відродження». По суті, це був перший плід взаємодії трьох традицій - християнської, античної та варварської. Залишаючись істинним християнином, франкський правитель разом з тим цінував античний спадок і не відмовлявся від свого германського коріння. Карл намагався зробити освіту доступною для значної частини населення, тому із цією метою відкривав багато шкіл. На справжній центр освіти перетворилася придворна Академія в Аахені, до якої Карл запросив найосвіченіших людей з усієї Європи....

Середньовічні школи та університети. Практичне заняття

7 Клас

Об’єднайтеся в невеликі групи. Прочитайте текст параграфа, розгляньте малюнки, простежте по карті в атласі місця виникнення перших університетів, ознайомтеся з документами. Кожен учень має відповісти на одне з поданих у кінці параграфа та після документів запитань. Обраний спікер групи визначає, хто на яке запитання буде відповідати. Потім фіксує, хто як відповідав, можливі доповнення інших учнів, доповідає вчителю про завершення роботи. Учитель координує роботу груп, відзначає найкращі відповіді. Після завершення роботи влаштовується бліцтурнір. Переможці отримують оцінки. 1. Благодать освіти. Культурні цінності старовини гинули не лише від варварських вторгнень. Не менш руйнівним виявилось і вороже ставлення до античного спадку з боку церкви. Через те що антична культура була язичницькою, церква вела проти неї відкриту війну. Особливо скрутні часи переживала на світанку Середньовіччя освіта. Навіть серед знаті важко було розшукати освічених людей. Більшість рицарів замість підпису ставили звичайний хрест. До кінця життя так і не навчився вільно й добре писати Карл Великий. Поступово церква пристосувала до нових умов і давньоримську систему освіти - «сім вільних мистецтв». Вони поділялися на два рівні - тривіум і квадривіум - і становили основу знань упродовж усього Середньовіччя. Першими відчинили свої двері монастирські та церковні школи. Навчання починали з тривіума, або предметів про слово, - граматики, риторики і діалектики. Граматика давала знання латини. Діти вчили алфавіт, завчали визначення, знайомилися з творами латинських авторів. Граматика вважалася найважчою частиною навчання. Її навіть зображували у вигляді цариці з ножем для підчищення помилок у правій руці і з батогом для биття в лівій. Адже вбивати шкільні знання за допомогою різок було звичайною справою. Діалектикою тоді називали вміння розмірковувати, будувати докази й вести науковий спір - диспут....

Християнська церква в ХІ-ХV ст.

7 Клас

Піднесення папства. XI ст. стало переламним в історії християнської церкви - 1054 р. відбулася схизма - розкол на католицьку та православну (східну) церкви. Відбулися й складні процеси у відносинах духовників зі світською владою, яка відтепер зухвало призначала вищих духовних осіб, як правило із числа власних родичів. Підпорядкування церкви світській владі супроводжувалося фактичним перетворенням вищих духовних осіб на феодальних сеньйорів. Багатство церкви підривало її авторитет, розхитувало основи. За зміни в церковному устрої виступили монахи абатства Клюні, розміщеного на сході Франції. Клюнійці вели скромний спосіб життя, і їх поважали сучасники. Вони хотіли звільнити церкву від світської влади й запровадити в ній жорстку дисципліну, щоб потім з допомогою оновленої церкви змінити світ. Вплив клюнійців швидко зростав, а клюнійська реформа набирала сили. Великий внесок у її здійснення зробив монах Гільдебранд. Він доклав чимало зусиль, щоб право обирати Папу повністю перейшло до колегії кардиналів (від лат. - головний, основний) - головних осіб в оточенні Пани, разом з якими він керував би всіма справами церкви. Вплив імператора на рішення кардиналів виключався. Позиції церкви помітно посилилися, коли в 1073 р. Гільдебранд став Папою Григорієм VII. Григорій VII (1015-1085) народився в селянській родині, але зміг отримати блискучу освіту. Природа не обдарувала його привабливою зовнішністю, проте наділила сильним характером, невгамовною енергією і неабияким талантом політика. Ставши Папою, він рішуче відстоював незалежність церкви від світської влади. Григорій VII вважав, що лише Папа є главою церкви і має право не тільки коронувати імператора, а й усувати його з престолу....

Наукові та технічні досягнення середньовіччя

7 Клас

Середньовіччя часто називають «темними віками». Однак попри лихоліття, гоніння церкви та занепад античної спадщини, можна говорити, що наукові пошуки не припинилися, а для техніки Середні віки стали добою прориву. 1. Початок наукових досліджень. Протягом століть середньовічна наука закликала до сліпого поклоніння авторитетам, пізнання Бога й світу, відмовляючись від дослідження природи. Деяких вчених такий підхід не влаштовував. Одним з перших інтерес до природничих наук виявив у XIII ст. професор Оксфордського університету Роджер Бекон. Він стверджував, що справжнє знання можна отримати, лише досліджуючи природу, і тільки так перевірити правильність знань. Займаючися різними науками, Бекон намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження веселки. Розповідали, начебто Бекон зробив мідну голову, яка вміла розмовляти. Учений запевняв, що можна побудувати саморухомі судна й візки, зібрати апарати, які б літали в повітрі й рухалися морським дном. Сучасникам він здавався магом і чарівником. Будучи нездатними зрозуміти Бекона, заздрісники звинуватили його у зв’язках з дияволом....

Італія та Іспанія

7 Клас

В Італії найкраще зберігся античний спадок, тому тут значно раніше, ніж в інших країнах Європи, пожвавилося міське життя. Уже з VIII ст. активно відроджувалися старі й підіймалися численні нові міста. Вдале розташування в центрі Середземномор’я, на перетині морських шляхів, сприяло перетворенню великих портів Італії на центри посередницької торгівлі між Заходом і Сходом. У житті італійського міста тон задавала не знать, а ділові люди - купці, банкіри, підприємці. Італійські купці започаткували банківську справу: не випадково їх усіх називали ломбардцями. Далеко за межами країни славилися зброя з Мілана, тонкі сукна з Лукки, скляні вироби з Венеції. Широка торгівля, багатогалузеве ремесло, кредитно-грошові операції - усе це створювало надійну основу для збагачення італійських міст. Виборюючи незалежність, городяни руйнували феодальні замки й переселяли їхніх володарів у міста, а сільську округу підпорядковували собі. Поступово великі міста перетворилися на самостійні міські республіки, кожна з яких мала власне законодавство, органи управління, військо й монету. Завдяки небувалому розквіту міст Італія увійшла до числа передових країн середньовічної Європи....

Священна Римська імперія на шляху до роздробленості

7 Клас

Відроджена імперія: государі і князі. Після розпаду єдиної Франкської держави в її східній частині виникло нове королівство, яке складалося з декількох фактично самостійних герцогств. У 919 р. їхні правителі обрали королем герцога Саксонії Генріха. Із цієї дати прийнято починати історію Німецького королівства. Генріх очолив країну в тривожний час. Одне за одним її знекровлювали вторгнення грізних ворогів - норманів з півночі і мадярів (угорців) з півдня. Об’єднавши німецькі племена, король успішно стримував натиск скандинавів. Складніше було зупинити набіги рухливої мадярської кінноти, яка спустошувала все на своєму шляху. Для протистояння угорцям Генріх І створив міцне кінне військо і побудував численні фортеці. Справу батька продовжив Оттон І. У 955 р. на річці Лех поблизу міста Аугсбурга він розбив мадярів. Удар мав таку силу, що угорці назавжди дали спокій німецьким землям. Після перемоги Оттон І став наймогутнішим королем Європи і прагнув відродити державу Карла Великого. На чолі сильного війська він вирушив до Італії і в 962 р. отримав імператорську корону з рук Папи. Народилась нова - Німецька імперія. Її правителі вважали свою державу наступницею Римської імперії і згодом назвали її Священною Римською імперією....

Англія: від англосаксонських королівств до сходження Тюдорів

7 Клас

Під ударами завойовників. Британські острови часто називають Альбіоном (з лат. - білий): чи то через часті тумани, чи то через білосніжні крейдові урвища вздовж їхнього південного узбережжя. Із середини V ст. сюди, на колишню римську провінцію Британію, обрушилися германці - юти, англи і сакси. Тимчасово їхній натиск вдалося призупинити. Спогади про цю героїчну добу збереглися в легендах про хороброго короля Артура і рицарів Круглого столу. Але поступово завойовники захопили майже всю Британію і утворили на її землях кілька королівств. Загарбники і підкорені злилися в єдиний народ - англосаксів. У IX ст. один з правителів вийшов переможцем з тривалої міжусобної боротьби й об’єднав усі королівства під своєю владою. Країну стали називати Англією, оскільки найуживанішою в ній була мова англів. Об’єднання не врятувало Англію від вторгнень норманів, серед яких переважали датчани. Король Альфред Великий (871-900) організував опір завойовникам: створив міцне професійне військо, побудував великий флот, звів прикордонні укріплення. Він здобув над датчанами ряд перемог і змусив їх укласти договір про поділ Англії на дві частини. В одній повновладним правителем став він сам, решта відійшла скандинавам і отримала назву «Денло». Після смерті короля на трон претендували двоє його родичів - знатний англосакс Гарольд і нормандський герцог Вільгельм. Важкоозброєна армія нормандців, ядро якої становила кіннота, перетнула Ла-Манш і висадилася на півдні Англії. Англосакси билися з виключною мужністю, але в жовтні 1066 р. у битві біля Гастінгса зазнали поразки. Найкращі англійські воїни разом з королем Гарольдом загинули, захищати країну було нікому....

Франція: важке здобуття єдності

7 Клас

На шляху до єдності. У XI ст. власне Францією називали невелику територію навколо Парижа - королівський домен Іль-де-Франс. Інші землі були фактично незалежними територією. Монархи вміло використовували суперництво і ворожнечу між впливовими феодалами. Запорука їхнього успіху полягала в існуванні сильного союзника - середніх та дрібних феодалів, населення міст і церкви. Потерпаючи від зловживань сеньйорів, усі вони шукали захисту в королівської влади, виступали за її зміцнення та об’єднання країни. Влада королів з династії Капетінгів не виходила за межі власного домену, тому король Людовік VI (1108-1137) почав з нього наводити порядок. Справжньою удачею стало одруження його сина Людовіка VII з Альєнорою - спадкоємницею величезного герцогства Аквітанії. Але невдозі пара розлучилася. Новим чоловіком Альєнори і господарем Аквітанії став Генріх І Плантагенет. Коли через кілька років Генріх став англійським королем і об’єднав усі свої володіння, у його руках, завдяки шлюбу та батьківській спадщині, опинилася значна територія Франції. Перший король Франції (а не франків) Філіпп Август II (1180-1223) захопив більшу частину англійських володінь у Франції і повернув собі узбережжя. Цей фантастичний успіх - час справжнього торжества французької корони. Тепер вона могла перейти до завоювання багатих і незалежних південних областей. Король Людовік VIII приєднав до своїх володінь графство Тулузьке і частину Середземноморського узбережжя. Віднині землі корони простягалися від Ла-Маншу до Середземного моря, а її першочергове завдання полягало в зміцненні королівської влади на приєднаних землях....

Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій

7 Клас

Середньовічне королівство. За тисячоліття свого існування середньовічні держави подолали великий і складний шлях. Конунги германських племен, що обрушилися на Західну Римську імперію, були звичайними військовими вождями. Конунга обирали й на знак законності його влади підносили на щиті. Вождь очолював дружину лише доти, доки вміло і вдало командував нею. Якщо ж йому не таланило, то його негайно усували і могли навіть убити. На відміну від племінних вождів, королів не обирали. їхня влада переходила у спадок усередині одного зі знатних родів. Правителі варварських королівств не мали постійного місця проживання і весь час переїжджали з одного поселення в інше. Вони жили за рахунок підлеглих, а також з прибутків, які давав власний домен - спадкове земельне володіння. Постійних податків тоді ще не існувало. Усі свої скарби король у великих скринях возив за собою. Навіть у Карла Великого не було столиці, хоча найдовше він любив залишатися у своєму палаці в Аахені. Там Карлу, якого сучасники прозвали «Плавець», подобалося купатися в гарячих джерелах. Дуже довго середньовічні королівства не мали постійних і чітких кордонів. Король дивився на свою державу як на воєнну здобич. Він розділяв її по частинах між синами-спадкоємцями, а ті, у свою чергу, продовжували перекроювати володіння померлого батька....

Навігація