Практическое занятие «Влияние Византии, империи Карла Великого, первых Арабских халифатов на становление средневековой Европы»
- 29-03-2022, 02:37
- 470
| ... |
Арабский халифат
- 29-03-2022, 02:37
- 502
| Прочитав этот параграф, вы узнаете: о природе и населении Аравийского полуострова; как возник ислам и какую роль он сыграл в жизни арабов; почему арабам удалось покорить большие территории в Азии, Африке и Европе; каков вклад представителей Аравии в сокровищницу мировой культуры. 1. Аравийский полуостров и его население. Большая часть огромного Аравийского полуострова — это пустыни и степи. Аравия делится на несколько различных по природным условиям областей. На юго-западе полуострова расположился Йемен — страна с плодородными землями и богатой тропической растительностью. Местное население издавна занималось полеводством и садоводством. Середина полуострова — Неджд — огромное засушливое плоскогорье, где возможно только кочевое скотоводство. Рек здесь нет, только сухие русла, иногда заполняющиеся дождевыми потоками. Животворную воду людям дают исключительно колодцы. Длинная полоса вдоль Красного моря — Хиджаз — пригодна разве что для полеводства в отдельных оазисах. Безграничные просторы, особенно на окраинах плоскогорья, остаются незаселенными. В связи с природными условиями Аравийского полуострова большинство арабов были кочевниками — бедуинами («жителями пустыни»). Они разводили коз, овец и верблюдов. Бедуины жили племенами, которые делились на роды и семьи. У них существовала знать — шейхи и саиды, которые владели огромными стадами скота, множеством рабов и получали большую долю добычи во время войн. Все члены одного племени считали себя родственниками. Большинство арабов поклонялись разным племенным богам; единой религии у них не существовало. Наиболее почитаемыми были бог войны и плодородия Астар, богиня луны Син, богиня-мать Лат.... |
Византийская империя
- 29-03-2022, 02:35
- 513
| Возникновение Византии. Византийскую империю историки называют «золотым мостом» между культурой Древнего мира и Новым временем. В «темные века» Раннего Средневековья византийцы сохранили достижения античной культуры и, объединив их с идеалами христианства, передали соседним народам. На месте древней греческой колонии Византий римский император Константин I Великий в 330 г. основал новую столицу Римской империи — город Константинополь. В 395 г. император Феодосий Великий поделил империю между своими сыновьями. Так возникли Восточная Римская империя, или Византия, и Западная Римская империя. Однако последняя вскоре погибла под натиском варварских племен. В то время как Западная Европа лежала в руинах, Византийская империя крепла и расцветала. Население Византии составляли греки, сирийцы, евреи, египтяне, армяне, грузины и другие народы. Крупнейшими городами были Константинополь, Александрия, Антиохия с населением по 200—300 тыс. жителей. Столица империи — Константинополь — располагалась на берегу пролива Босфор, где пересекались важнейшие торговые пути: морской — из Черного моря в Средиземное и сухопутный — из Европы в Азию. Византия вела торговлю с Китаем, Ираном, Индией, странами Западной и Восточной Европы.... |
Рождение средневековой Европы
- 29-03-2022, 02:33
- 482
| Римский и варварский миры в середине I тысячелетия. Рождению средневековой Европы предшествовали упадок Римской империи (с III в.), Великое переселение народов (IV—VII вв.), расселение варваров на территории Западной Римской империи и образование ими варварских королевств. У колыбели Средневековой Европы стояли два противоположных и непохожих мира: античный (греко-римский), в котором с начала нашей эры происходила активная христианизация, и варварский. Чрезвычайно трудный путь объединения этих миров продолжался несколько столетий (с V по IX в.). К середине I тыс. Римская империя представляла собой лишь слабую тень былого могущества. Кризис и упадок, начавшиеся в III в., не позволили государству устоять перед нашествием варваров. Прекращение завоевательных войн повлекло за собой сокращение количества рабов, что неблагоприятно сказалось на состоянии сельского хозяйства и ремесел. Чтобы как-то компенсировать нехватку рабочих рук, слуг и свободных крестьян стали превращать в полузависимых от землевладельцев людей — колонов. Великое переселение народов — перемещения в IV—VII вв. германских, славянских, сарматских и других племен на территории Римской империи. Варвары — так пренебрежительно называли греки и римляне всех иностранцев, не получивших греческое или римское воспитание, не имевших отношения к их культуре, не знавших их языка.... |
Введение 7 класс Гисем, Мартынюк
- 29-03-2022, 02:31
- 462
| Что такое история Средних веков? История человечества насчитывает тысячи столетий. В этот период появлялись и исчезали многие народы. Сейчас человечество все больше интересуется своим прошлым, стремится оценить и понять, почему оно было именно таким. Летописцы древности — историки — собирают различные сведения о человеческой истории, систематизируют, изучают, анализируют и раскрывают перед нами картины нашего прошлого. С V в. до н. э., когда Геродот написал свою «Историю», и до сегодняшнего дня эта наука развивалась вместе с человечеством. Современным историкам необходимо множество фактов и событий, чтобы понять внутренний мир людей и мотивы их поступков. Мы предлагаем вместе с нами окунуться в историю Средневековья и попытаться понять его не просто как тысячелетнюю эпоху в истории человечества, а как жизнь «людей во времени». Гибель Западной Римской империи стала трагическим финалом истории Древнего мира, но вместе с тем началом нового этапа всемирной истории — истории Средних веков. Первыми термин «средние века» стали использовать в XV— XVI вв. итальянские мыслители. Этим названием они характеризовали большой исторический отрезок времени между двумя «просвещенными» эпохами — античностью и Возрождением. V—XV вв. они считали периодом дикости и варварства, но лишь до того момента, пока не стали известны утраченные и забытые достижения античной культуры. Со временем термин «средние века» распространился и закрепился за периодом европейской истории с середины V до конца XV в., хотя и приобрел несколько иное значение.... |
Узагальнення з розділів 5-6. «Епоха Просвітництва», «Східний світ у XVI-XVIII ст.». Узагальнення з курсу
- 29-03-2022, 02:13
- 1 891
| ... |
Практична робота. Китай і Японія в XVI-XVIII ст.
- 29-03-2022, 02:12
- 2 053
| У XVI ст. в Китайській імперії панувала імператорська династія Мін. Імператор управляв країною, спираючись на численних чиновників. Китай залишався аграрною країною. Політика імператорів сприяла розвиткові сільського господарства, удосконаленню знарядь праці й технологій обробітку землі. Розвивалася іригаційна система, у спорудженні якої китайці використовували бамбукові труби, водяні колеса. Найбільшим землевласником був імператор. Селяни могли отримати землю в довічне користування за плату й виконання повинностей. Вони також працювали на будівництві міст, палаців, каналів. Традиційно в Китаї розвивалося ремесло. Існували як дрібні родинні майстерні, так і великі державні. Діяли також мануфактури, що використовували найману працю. У 20-х роках XVII ст. внутрішнє і зовнішнє становище імперії Мін значно погіршилося. Усередині країни наростало безвладдя, викликане нескінченною боротьбою за владу. Надмірні податки повністю зруйнували господарства селян. У середині XVII ст. в країні розгорнулася селянська війна під проводом Лі Цзичена. Для боротьби з повсталими військове керівництво запросило до Китаю войовничих маньчжурів. Ті допомогли придушити повстання, але приступили до завоювання всієї країни. Династія Мін зазнала поразки. Згодом на території Піднебесної запанувала маньчжурська династія Цин (до XX ст.). У XVI—XVII ст. Китай дедалі більше потерпав від перенаселення, браку землі й грошових ресурсів. Відчувалася технологічна відсталість від Заходу. Спроби династії Цин подолати кризові явища шляхом зовнішніх завоювань не мали успіху. Хоч територія імперії зросла більш як удвічі, війни виснажували ресурси держави. Іншою проблемою було поступове зростання впливу європейців. Щоб запобігти перетворенню Китаю на колонію, правителі династії Цин у 1757 р. перейшли до політики самоізоляції й закрили країну для іноземців.... |
Держава Великих Моголів в Індії. Перське царство
- 29-03-2022, 02:12
- 649
| У 1526 р. нащадок Тимура-Тамерлана та Чингіс-хана Бабур захопив Індію. Виникла нова держава — Імперія Великих Моголів (1526-1857 рр.), до складу якої в часи розквіту входила майже вся Індія. Сам Бабур, відомий як освічений правитель, історик і поет, автор літературної пам’ятки «Бабур-наме», правив в Індії недовго (1526-1530 рр.). Бабур прагнув досягти компромісу з індусами, залучаючи їх до управління державою. Наступники Бабура (його нащадки й представники місцевих династій) прагнули зміцнити свою владу, сприяючи розвиткові зв’язків між різними куточками держави. Золотим віком династії Моголів було правління падишаха Акбара (1556-1605 рр.). Він відомий під іменем Акбар Великий. Йому вдалося приєднати до володінь Моголів Кандагар, Кабул, Сінд, Белуджистан, укласти союз із раджпутськими раджами, захопити Годвану, Гуджарат, Мальву, Бенгалію і Оріссу. Акбар увійшов в історію як покровитель науки й мистецтв, також як реформатор, провівши реформи, які зміцнили основи управління країною:... |
Практична робота. Європейські держави та США в епоху Просвітництва
- 29-03-2022, 02:11
- 1 632
| ... |
Колонії Великої Британії в Північній Америці. Війна за незалежність. Утворення США
- 29-03-2022, 02:11
- 879
| Після Іспанії, Португалії, Голландії до колонізації Америки приступила Англія. Але землі Нового Світу навряд чи можна було вважати «вільними» — здавна тут жили корінні народи. Утім, «індіанців» (так називали їх колоністи зі Старого Світу) було відносно небагато. Місця на величезних просторах Америки мало вистачити і їм, і англійським колоністам. У 1607 р. англійці заснували перше постійне поселення Вірджинія в гирлі річки Джеймс. Згодом уздовж усього узбережжя від іспанської Флориди до Нової Англії виникли незалежні колонії європейських поселенців. Колоністи користувалися правами англійських громадян, хоча почували себе вільніше вдалині від метрополії. Усі питання повсякденного життя колоністи вирішували на зборах самі, закладаючи основи демократичних порядків. Майбутнє тут будувалося за взаємною згодою, на засадах рівності, домовленості, самоврядування відповідно до християнських стандартів, а згодом — ідей провідних представників Просвітництва.... |
