Войти
Закрыть

Велика Британія

9 Клас

Політичне та суспільне життя Великої Британії. Завершення наполеонівських війн відкрило перед Великою Британією епоху, коли вона на тривалий час посіла провідні позиції у світовій політиці, стала економічним і фінансовим центром, зразком ліберального суспільства. На початку XIX ст. завершилося формування Сполученого королівства Великої Британії, яке утворилося внаслідок об’єднання Англії із Шотландією (1807 р.) та Ірландією (1808 р.). За формою правління це була спадкова обмежена монархія. Першоджерелом влади в країні вважався монарх. Однак його повноваження в прийнятті законів обмежувалися згодою парламенту, у питаннях управління — згодою міністрів, яких призначав парламент, у судових питаннях — вироками незалежних судів. За монархом визнавалася також вища виконавча влада. Законодавча влада належала двопалатному парламенту. Він складався з палати лордів, місця в якій успадковувалися, і палати громад, депутати якої обиралися. Виконавчу владу разом із монархом поділяв уряд (кабінет міністрів), який формувала партія, що перемогла на виборах до палати громад. Лідер цієї партії ставав прем’єр-міністром. У країні діяли дві партії — торі та віти, які сформувалися наприкінці XVII ст. і вели суперництво між собою. Партія торі представляла інтереси землевласницької аристократії (лендлордів) та англіканського духовенства, партія вігів — фінансово-промислових кіл і пов’язаного з ними нового дворянства. Назви «торі» та «віти» закріпилися за представниками цих партій під час запеклих парламентських дискусій 1680—1781 рр. Це були лайливі прізвиська, якими, сперечаючись, обмінювалися учасники суперечок. Представників «партії країни» називали вітами (від шотл. — злочинець), а «партії двору» — торі (від ірл. — грабіжник). Загального виборчого права в країні не було, існував високий майновий ценз. Унаслідок цього в 1830 р. із близько 24 млн населення Великої Британії право голосу мали лише 478 тис. осіб. Існували також так звані «гнилі містечка» (поселення, де проживало лише 10—15 осіб), що посилали своїх депутатів до парламенту, і нові промислові міста (Бірмінгем, Манчестер, Лідс тощо), які взагалі не мали депутатських місць....
0 Переглянути

Практичне заняття. Суспільні наслідки промислової революції (перевороту). Зміни в житті й побуті різних верств населення

9 Клас

Зміни у вигляді міст. XIX століття інколи називають «буржуазним», оскільки внаслідок руйнування «старих порядків» саме буржуазія стала новою панівною верствою суспільства, її смаки й уподобання були в ньому визначальними. Це знайшло відображення і в повсякденному житті населення. Більшість сіл і селищ у цей час, як і за попередньої доби, зберігали свій традиційний вигляд. Однак значна частина міст зазнала суттєвих перетворень. З опису подорожнім вигляду Берліна на початку XIX ст. Більшість вулиць [міста] широкі й обставлені будинками в чотири та більше поверхів. Не бракує також просторих площ. Від цього тут навіть дихається легше, ніж у Відні, Гамбурзі та інших містах, де будинки й люди скупчені на невеликих територіях. Широкі вулиці та взагалі красива архітектура будинків надають Берліну такого вигляду, яким можуть похвалитися небагато великих міст. Вільгельмштрассе, яка майже вся вкрита палацами, Лейпцигерштрассе, Унтер-ден-Лінден, як і надзвичайно гарні площі — Оперна, Вільгельмова та інші, — викликають здивування іноземців......
0 Переглянути

Початок становлення індустріального суспільства

9 Клас

Промислова революция у країнах Західної Європи та її наслідки. Початок становлення індустріального суспільства. Як ви вже знаєте, промислова революція (переворот) — це система економічних і соціально-політичних змін, у яких знайшов відображення перехід від мануфактурного виробництва, що ґрунтувалося на ручній праці, до великої машинної індустрії. Початок їй поклав винахід і застосування робочих машин, а завершення ознаменувало виробництво машин машинами, тобто розвиток машинного виробництва, заснованого на широкому використанні машинної техніки. Промислова революція розпочалася в останній третині XVIII ст. в Англії та завершилася в 60—80-х рр. XIX ст., охопивши країни Європи, США та Японію. У результаті було сформовано аграрно-промислове господарство, створено економічні передумови для утвердження індустріального суспільства. Його основні ознаки: підприємці посіли вагоме місце в суспільному житті; сформувалася нова суспільна верства — наймані робітники (пролетаріат); з’явилося спеціальне виробничо-промислове навчання; виникали перші кризи перевиробництва; відбулася урбанізація; почалося зміщення частки зайнятих на користь промисловості (частка зайнятих у промисловості — понад 50%); спостерігалася зміна цінностей: важливими для людини стали підприємливість, працьовитість, здатність сприймати інновації....
1 Переглянути

Практичне заняття. Утвердження принципів громадянського рівноправ'я: від «Декларації прав людини і громадянина» до «Цивільного кодексу» Наполеона

9 Клас

Що таке громадянське рівноправ'я? 2. Коли і як було прийнято «Декларацію прав людини і громадянина»? 3. Як «Декларація прав людини і громадянина» втілювала у своїх положеннях принципи громадянського рівноправ'я? 4. Коли і за яких історичних обставин з'явився «Цивільний кодекс» Наполеона? 5. Яке відображення знайшли принципи громадянського рівноправ'я в «Цивільному кодексі» Наполеона? 6. Наведіть факти, що свідчать про утвердження принципів громадянського рівноправ'я у Франції в період між появою «Декларації прав людини і громадянина» та «Цивільного кодексу» Наполеона. Мета: на підставі здобутих знань та аналізу підготовлених повідомлень визначити прояви утвердження принципів громадянського рівноправ'я у Франції від «Декларації прав людини і громадянина» до «Цивільного кодексу» Наполеона; переконатися у важливості принципу громадянського рівноправ'я для розвитку суспільного життя. Завдання для підготовки до практичного заняття (теми розподіляє вчитель) 1. Підготувати повідомлення за темою «Утвердження принципів громадянського рівноправ'я у Франції: від "Декларації прав людини і громадянина" до "Цивільного кодексу" Наполеона». 2. Підготувати есе за питанням «Чому принцип громадянського рівноправ'я важливий для розвитку суспільного життя»....
0 Переглянути

Наполеонівські війни та їх наслідки

9 Клас

Наполеонівські війни — війни, що вела Франція та її союзники в періоди Консульства (1799—1804 рр.) та Імперії Наполеона І Бонапарта (1804—1814, 1815 рр.) проти коаліцій європейських держав. 1. Війни періоду Консульства. У зовнішньополітичній діяльності Наполеона в період Консульства важливе місце посідала боротьба з другою антифранцузькою коаліцією (1798—1801 рр.), прагнення збільшити підвладні французам території і, використовуючи їхні ресурси, знищити свого головного супротивника — Велику Британію. Війна з другою коаліцією завершилася блискучою перемогою Наполеона. Стрімко й неочікувано для австрійців здолавши Альпи, 14 червня 1800 р. він ущент розгромив їх під селищем Маренго. За підписаним 1801 р. Люневільським миром Австрію було витіснено з Італії, і вона погодилася визнати кордони Франції за лівим берегом Рейну. За Ам’єнським миром із Великою Британією Франція повернула свої володіння у Вест-Індії, але залишила Єгипет. У війні встановився тимчасовий перепочинок, але через рік бойові дії відновилися. У союзі з Наполеоном виступала Іспанія, за допомогою флоту якої він збирався підкорити Велику Британію. У 1802 р. Франція захопила П’ємонт в Італії, а в 1803 р. підкорила Швейцарію....
0 Переглянути

Консульство та Імперія Наполеона Бонапарта

9 Клас

Консульство. Після перевороту 18 брюмера вся влада у Франції фактично опинилася в руках однієї людини — першого консула Наполеона Бонапарта. Його внутрішня політика була спрямована на створення твердої централізованої влади, умов для розвитку промисловості та сільського господарства, покращення фінансового стану країни, досягнення примирення з тими представниками старого суспільства, які погоджувалися визнати зміни в післяреволюційній Франції. Організація державної влади в країні доби Консульства визначалася новою Конституцією 1799 р. Зберігалася республіканська форма правління, поверталося загальне виборче право для чоловіків, але запроваджувалася складна багатоступенева виборча система. Законодавча влада була поділена між Державною радою, Трибунатом, Законодавчими зборами й Сенатом. Виконавчою владою наділявся перший консул, яким Конституція оголошувала на десять років «громадянина Бонапарта». Систему місцевого управління було реорганізовано — департаменти очолили префекти, а міста — мери, яких призначав уряд....
0 Переглянути

Завершення Великої французької революції кінця XVIII ст.

9 Клас

Повалення монархи та встановлення республіки. Загальне обурення французів, які й так зазнавали поразок, викликала звістка про те, що королева Марія-Антуанетта таємно передала австрійцям воєнні плани жирондистів. 10 серпня 1792 р. в Парижі спалахнуло повстання. Під впливом заворушень та за наполяганням Комуни Парижа (міського управління столиці) Законодавчі збори прийняли рішення про позбавлення короля влади та скликання нового вищого органу влади — Національного конвенту (зборів), який мав прийняти нову конституцію Франції. Людовіка XVI було заарештовано й ув’язнено. Результатом цього повстання стала ліквідація монархії у Франції. Між тим війська антифранцузької коаліції розгортали наступ на Париж. Ситуація стала критичною. У Парижі оголосили масовий набір добровольців. Одночасно із цим натовп розгромив в’язниці та перебив «ворогів Вітчизни», що там утримувалися. Ця «революційна самооборона», як називали ці дії, започаткувала у Франції терор. Терор — політика залякування, придушення політичних противників насильницькими методами. Використовується як засіб досягнення будь-якої мети. 20 вересня 1792 р. поблизу селища Вальмі, що неподалік Вердена, французи здобули першу перемогу над прусською армією. Цього ж дня Національний конвент своїм першим актом від 21 вересня 1792 р. проголосив Францію республікою. Це започаткувало період Першої республіки....
0 Переглянути

Початок Великої французької революції кінця XVIII ст.

9 Клас

Франція наприкінці XVIII ст. На початку 80-х рр. XVIII ст. Франція була аграрною країною із 25-мільйонним населенням, серед якого 22 млн осіб становили селяни, 130 тис. — духовенство, 140 тис. — дворянство. У сільському господарстві зберігалися давні традиційні відносини. Переважна більшість селян були особисто вільними, але земля, якою вони користувалися, належала сеньйорам. За неї селяни виконували численні грошові й натуральні повинності. У промисловості було поширене мануфактурне виробництво. Промислова революція у Франції ще не відбулася, машини на підприємствах використовували мало. Активно розвивалася торгівля. Маючи великий флот, Франція отримувала значні прибутки від торгівлі з колоніями в Африці та Новому Світі. Розвитку внутрішньої торгівлі заважали митні кордони всередині країни, відсутність єдиної системи міри й ваги. У 70-х рр. XVIII ст. економічне становище країни погіршилося. Війни в Європі, у яких брала участь Франція, зовсім спустошили скарбницю. Чимало французьких селян стали жебраками. Час від часу спалахували «хлібні бунти» (напади на хлібні лавки та захоплення возів із хлібом), відбувалися виступи проти податкового гніту....
0 Переглянути

Місце другої частини Нового часу у всесвітній історії

9 Клас

Місце другої частини Нового часу у всесвітній історії. Цього навчального року ви продовжите знайомство з подіями Нової історії, або історії Нового часу. Минулого року ви вивчали події кінця XV — кінця XVIII ст. Цього року ви дізнаєтесь, що відбувалося у світі наприкінці XVIII — на початку XX ст. Як ви бачите, предметом вашого вивчення є XIX ст., тому деякі дослідники використовують щодо цього періоду Нового часу назву «довге» XIX століття. У другій частині Нового часу, що стала епохою модернізації, відбулося чимало важливих змін у житті людей. Зокрема, у країнах Західної Європи та Америки, які називають Заходом, сформувалося індустріальне суспільство. Його поява обумовила якісні зміни в різних сферах життя людини. У цей час у світі відбулися процеси суспільної модернізації. Загалом дослідники розрізняють декілька її типів. Так, за формою вона буває мирною, еволюційною, у вигляді реформ, здійснюваних владою, і немирною, революційною, як докорінна насильницька руйнація того, що заважає розвитку суспільства. За змістом суспільну модернізацію поділяють на ту, що здійснюється відповідно до вимог часу, і ту, яку проводять із метою наздогнати інші країни, подолати відставання від них....
0 Переглянути

Образование независимых государств в Латинской Америке

9 Клас

Латинская Америка в конце XVIII — начале XIX в. Латинской Америкой называют страны Южной и Центральной Америки и острова Карибского моря. В результате трехвекового господства европейских колонизаторов на этих территориях распространились испанский, португальский и французский языки, происходящие от древнего латинского языка, с чем и связано название региона. В конце XVIII в. большая часть территории Латинской Америки принадлежала Испании. Ее колониальные владения были объединены в четыре вице-королевства — Ла-Плата (современные Аргентина, Уругвай, Парагвай, Боливия), Новая Гранада (Колумбия, Панама, Венесуэла, Эквадор), Новая Испания (Мексика и часть Центральной Америки), Перу (Чили и Перу). Испания владела также островами Куба, Пуэрто-Рико и Гаити. Португалии принадлежала Бразилия, занимавшая около половины всей территории Южной Америки. В эпоху Великих географических открытий португальский мореплаватель Педру Кабрал открыл восточную часть Южной Америки. Долгое время португальцы из основанных здесь колоний вывозили только ценные породы дерева, называвшиеся «пау-бразил». Это название — Бразилия — со временем закрепилось за одной из территорий Латинской Америки....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 260 261 262 263 264 265 266 267 268 ... 317
Назад

Навігація