Льон звичайний
Господарське значення. Льон олійний є сировиною для виробництва технічної олії. Насіння його містить 49% жиру, який швидко висихає (йодне число 175-195), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку. Доброякісну олію використовують у деяких галузях промисловості: лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, різних фарб для підводних робіт; електротехнічній, автомобільній, суднобудівній та' ін., а також у миловарінні, медицині. Широко використовують макуху льону олійного, яка містить 33,5% білка та близько 9% жиру і за кормовими якостями переважає макуху інших рослин для годівлі тварин.
У стеблах льону міститься 10-15% волокна, придатного для виробництва грубих тканин і шпагату. Солома, яка містить до 50% целюлози, слугує сировиною для виробництва цигаркового паперу, картону. З відходів (костриці) виготовляють будівельні плити.
Льон увійшов у побут людини таких країн, як Індія, Китай, Єгипет, а також країн Закавказзя за 4-5 тис. років до н. е. Перші слов'янські племена також добре знали цю культуру і вміли виготовляти з льону прядиво, а з насіння – олію. В XII-XTV ст. льон стає основною технічною культурою в усіх руських князівствах.
Нині серед зарубіжних країн найбільші площі льону олійного в США, Індії, Канаді, Аргентині. Загальна світова площа його становить близько 6 млн га. Середня світова врожайність насіння льону 5-6 ц/га. В Україні льон олійний вирощують у степовій і лісостеповій зонах. Урожайність насіння льону олійного у кращих господарствах сягає 10 ц/га і більше.
МорфобіоЛогічні та екологічні особливості. Льон належить до виду Linum usitatissimum L. (льон звичайний) родини льонових (Linaceae L.), яка об'єднує близько 200 видів як однорічних, так і багаторічних рослин. В межах виду Linum usitatissimum в культуру увійшли виключно однорічні форми з коробочками, які не розтріскуються.
Найпоширенішим підвидом льону в Європі та Азії є євразійський. До нього належать такі екотипи: довгунець, межеумок, кучерявець та сланкий. Виключно на олію вирощують льон-кучерявець.
Льон-кучерявець – однорічна трав'яниста рослина 20-45 см заввишки, в поливних умовах вища, кущиста, з великою кількістю коробочок Розгалуженість стебла і кількість коробочок залежно від умов вирощування дуже змінюються. При загущенні посіву рослини можуть бути одностебловими з малою кількістю коробочок.
Льон не дуже вимогливий до тепла. Насіння його починає проростати при температурі 3-4°С, а сходи з'являються при температурі повітря 6°С. Сходи льону витримують навесні заморозки до мінус 3-4°С, а рослини двотижневого віку – навіть до мінус 6°С.
Для повного розвитку рослин і достигання насіння олійного льону потрібно не менше 80-90 безморозних днів. Найбільше тепла і сонячних днів потребує під час достигання. За хмарної та вологої погоди із зниженням температури достигає повільно.
До вологи олійний льон менш вимогливий, ніж прядивний, проте коефіцієнт транспірації у нього досить високий (420-690).
Коренева систему льону розвинена порівняно слабко, але всмоктувальна її здатність дуже висока. Найбільше вологи використовує з шару грунту 0-50 см. Характерною ознакою розвитку кореневої системи льону є її невпинний ріст углиб майже до кінця вегетації. Це дає змогу рослинам засвоювати вологу після цвітіння з більш глибоких шарів грунту і краще витримувати посуху порівняно з іншими ярими культурами.
Найбільший урожай насіння льону буває тоді, коли в період від початку бутонізації до кінця цвітіння за помірних температур випадає достатньо опадів або при поливі в період цвітіння з розрахунку 500 м3/га води.
Льон дуже вибагливий до родючості фунту. На утворення одиниці сухої речовини він витрачає поживних речовин удвічі більше, ніж зернові колосові хліба: на формування 1 ц насіння з відповідною кількістю побічної продукції господарського врожаю льон виносить з грунту 7,6 кг азоту, 2,4 кг фосфору і 5,5 кг калію. Елементи мінерального живлення він засвоює нерівномірно: спочатку повільно, а у фазі бутонізації посилено. Водночас з посиленням засвоєння поживних речовин збільшується приріст органічної речовини за рахунок прискорення росту стебел льону, який іноді досягає 3-4 см за добу. Наприкінці цвітіння ріст рослин та засвоєння ними поживних речовин уповільнюються, а на початку утворення насіння припиняються.
Кращими фунтами для нього є чорноземи і капітанові.
Сорти олійного льону, вирощувані в Україні, належать до рослин середнього світлового дня. Підвищення температури під час цвітіння, а також у період наливання і достигання насіння прискорює розвиток рослин.
Залежно від сорту та погоди вегетаційний період льону триває від 73 до 115 днів. У помірно теплу й похмуру погоду він подовжується, а в суху та сонячну – скорочується.
Олійний льон – самозапильна рослина, але за певних погодних умов окремі квітки можуть перехресно запилюватись.
Із сортів льону олійного районовано в Україні, які вирощують у зонах Степу і Лісостепу України можна назвати такі сорти як: Агата, Вручий, Глінум, Гладіатор, Журавка, Міандр, Надія та ін.
Технологія вирощування. Льон олійний вирощують у сівозміні після озимої пшениці, зернобобових, кукурудзи молочно-воскової стиглості, баштанних культур. Не рекомендується сіяти льон після соняшнику та рицини, а також повторно після льону. Розміщення його після таких попередників призводить до ураження рослин фузаріозом та зниження врожаю. В сівозміні льон можна повертати на те саме поле не раніш як через 6-8 років. Льон олійний – добрий попередник для озимих та ярих культур.
Основний обробіток ґрунту проводиться з урахуванням попередників, вологості фунту та його забур'яненості. На полях, засмічених однорічними бур'янами, проводять ранню оранку плугами з передплужниками. Коли цього не можна зробити, застосовують одно-, дворазове лущення стерні та оранку на зяб на глибину 20-22 см. На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами (осот польовий, молочай, березка), услід за збиранням попередника лущать фунт дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. Після з'явлення на поверхні фунту сходів бур'янів поле повторно лущать лемішними або дисковими знаряддями на глибину 10-12 см. Зяблеву оранку проводять на глибину до 30 см. Високоефективним є напівпаровий обробіток грунту.
Для знищення бур'янів поєднують обробіток ґрунту з використанням гербіцидів.
Рано навесні проводять боронування і шлейфування зябу, вносять азотні добрива, гербіциди й культивують поле в два сліди на глибину 6-8 см. Льон добре реагує на удобрення. Зокрема, вносять азоту 45-60, фосфору 45-60 та калію 45 кг/га. Фосфорно-калійні добрива застосовують під зяблеву оранку, азотні – під весняну культивацію, частину фосфорних – під час сівби в рядки. При внесенні 40-50 кг/га гранульованого суперфосфату в рядки урожай насіння підвищується на 2-3 ц/га.
При потребі льон підживлюють у фазі ялинки суперфосфатом (1,5 ц/га) та калійною сіллю (0,7 ц/га). Норми добрив під льон уточнюють у кожному господарстві відповідно до родючості ґрунту і запланованого врожаю.
Сівба. Льон олійний належить до культур ранніх строків сівби. Проте в роки з дуже ранньою весною, коли є загроза заморозків, із сівбою треба зачекати, бо можливе зниження температури до мінус 4-5°С може призвести до пошкодження сходів. Перед сівбою насіння протруюють ТМТД або іншими препаратами. Висівають кондиційний посівний матеріал І-Ш репродукції. Норму висіву встановлюють з розрахунку 5-7 млн/га схожих насінин або 50-70 кг при звичайному рядковому способі сівби та 3,5-4,0 млн/га (35-40 кг/га) при широкорядному.
Сіють льон зерновими сівалками С3-3,6, СЗТ-3,6, СЗЛ-3,6 та ін. на глибину 4-6 см. Після сівби посіви коткують кільчасто-шпоровими котками.
Догляд. Першим заходом догляду за посівами на важких ґрунтах є знищення кірки боронуванням райборінками впоперек напрямку рядків, а на широкорядних – шаруванням міжрядь однобічними лапами- бритвами. За період вегетації на широкорядних посівах льону 2-3 рази розпушують міжряддя. Для знищення бур'янів використовують також гербіциди.
У період вегетації льон уражується хворобами (фузаріозом, полі- спорозом, антракнозом, бактеріозом, аскохітозом та ін.). Серед шкідників найбільше шкодять посівам льону блохи льонові, трипси, листо- крутка льонова, гусениці різних совок. Найефективнішими засобами боротьби з шкідниками та хворобами є застосування агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.
Збирання. Льон олійний збирають звичайно двофазним способом. При однофазному збиранні можливі втрати врожаю внаслідок поганого вимолочування недостиглих коробочок та можливого зігрівання вороху на токах. При скошуванні льону у валки та обмолоті їх комбайнами значно поліпшується якість зібраної продукції та підвищується продуктивність комбайнів. Скошування у валки починають за 10-12 днів до побуріння 50-75% коробочок при вологості насіння 25-35%. Висота зрізу 12-14 см. Така стерня добре витримує масу щільного валка та забезпечує швидке й рівномірне його підсихання.
Низькорослий і зріджений льон укладають у здвоєні валки, використовуючи для цього жатки, наприклад, ЖНС-6-12. Як тільки підсохнуть валки і вологість насіння зменшиться до 12%, їх обмолочують. Перед обмолотом перевіряють герметизацію комбайнів, щоб не було втрат насіння. Швидкість руху барабана регулюють у межах 800-1300 об./хв. При обмолоті валків, які не досить просохли, швидкість руху барабана збільшують. При використанні комбайнів з двобарабанним апаратом (СДК-5,СК-6) потрібного вимолоту насіння досягають регулюванням другого барабана, а перший налагоджують на більш м'який режим роботи.
Насіння льону, яке надходить на тік, потрібно негайно очистити, використовуючи ворохоочисники (ОВП-20А) та зерноочисні машини (ОС-4,5А, СМ-4 "Петкус-Гігант", К-531/1, "Петкус-Селекіра", К-218, К-546А, К-548А та ін.), оснащені набором відповідних решіт та трієр-ними циліндрами. При використанні зерноочисних агрегатів типу ЗАВ їх переобладнують.
Сушать насіння у шахтній зерносушарці СЗШ-16А або її аналогах. Температура нагріву насіння не повинна перевищувати 35-45°С.
Підчас зберігання вологість насіння має бути не вищою 10-12%. Зберігають його в мішках, складених у штабелі, або насипом шаром до 1 м.
