Поділ еукаріотів на групи

Нові технології досліджень, які з’являлися в другій половині XX ст., сприяли виділенню набагато більшого числа царств у межах групи еукаріотів. Така система найточніше відображає еволюційні зв’язки між окремими групами еукаріотів. Найбільший внесок у створення нової системи зробила група вчених під керівництвом Сайни Едла.

Мал. 10.1. Сучасна класифікація еукаріотів

Мал. 10.2. Представники екскаватів

Згідно з новою системою, домен Еукаріоти поділяється на три субдомени, які, у свою чергу, діляться на кілька груп (надцарств). А вже надцарства поділяють на окремі царства живих організмів. Трьома субдоменами еукаріотів є Екскавати, Діафоретики (Віконти) та Аморфеї (мал. 10.1). Екскавати є винятково одноклітинними організмами, а серед діафоретиків та аморфеїв трапляються як одноклітинні, так і багатоклітинні форми.

Екскавати

Екскавати є найдавнішою групою еукаріотів. До них належать тільки одноклітинні організми. Вони можуть бути вільноживучими, вести паразитичний спосіб життя або ставати симбіонтами багатоклітинних організмів. Екскавати часто мають складні джгутикові апарати, що складаються з 4, 6 або 8 джгутиків, але серед них є і одно- та дводжгутикові форми.

До цієї групи належать збудники захворювань, небезпечних для людини. Це, наприклад, трихомонада (збудник трихомонозу), трипаносома (збудник сонної хвороби) і лейшманія (збудник лейшманіозу) (мал. 10.2.). До цієї ж групи належать евглени, типовим представником яких є евглена зелена, організм, який викликав стільки суперечок з приводу того, до якої систематичної категорії його віднести.

Цікавими представниками екскаватів є гіпермастигіни (наприклад, трихонімфа) — одноклітинні організми з великою кількістю джгутиків. Вони є симбіонтами, які живуть у кишечниках термітів і тарганів. Саме завдяки їм ці комахи здатні перетравлювати целюлозу та інші малоїстівні речовини. Цікаво, що самостійно ці одноклітинні еукаріоти теж не можуть перетравлювати целюлозу. За них це роблять симбіотичні бактерії, які живуть усередині їхніх клітин.

Діафоретики (Біконти)

Група діафоретиків відрізняється наявністю двох джгутиків у більшості представників або їхніх предків. Діафоретики можуть бути одноклітинними, колоніальними або багатоклітинними організмами (мал. 10.3, с. 42).

Мал. 10.3. Представники діафоретиків

Діафоретики живуть у солоних та прісних водоймах і на суходолі. Паразитичні представники можуть жити в тілах інших живих організмів.

Більшість автотрофних еукаріотів належить саме до групи діафоретиків. Однак є в її складі й гетеротрофи, у тому числі паразити.

До цієї групи належить більшість відділів водоростей (бурі, діатомові, золотисті тощо). Червоні та зелені водорості й усі наземні рослини також є біконтами. Ще одним представником біконтів є несправжні гриби (оомікоти). Власне, несправжні гриби теж колись були водоростями. Але вони втратили хлорофіл і змушені були адаптуватися до того ж способу живлення, що і справжні гриби. Саме тому їх тривалий час відносили до грибів.

Серед діафоретиків є і форми, для яких характерний тваринний спосіб живлення. До них належать інфузорії, форамініфери, радіолярії, сонцевики.

Одноклітинні біконти відіграють важливу роль у геологічних процесах. Так, із панцирів діатомових водоростей утворюється порода діатоміт, а із залишків коколітофорид — крейда. Трапляються серед них і збудники важких захворювань. Це, наприклад, малярійний плазмодій (збудник малярії) і токсоплазма (збудник токсоплазмозу).

Мал. 10.4. Представники аморфеїв

Аморфеї

Група аморфей складається з одноклітинних, колоніальних та багатоклітинних організмів. Серед них часто трапляються організми, що здатні до амебоїдного руху зі зміною форми клітини. Клітини представників переважної більшості аморфеїв мають тільки один джгутик. Але, як встановили дослідники, цей варіант не є початковим: найпримітивніші аморфеї мають два джгутики.

Аморфеї живуть у солоних та прісних водоймах і на суходолі. Лише серед їхніх представників є літаючі організми.

Більшість є гетеротрофами (у тому числі паразити), але трапляються і такі, що завдяки симбіозу набули здатності до автотрофного живлення.

До аморфеїв належать справжні слизовики, справжні гриби і багатоклітинні тварини. За кількістю видів ця група є найбільшою серед еукаріотів. Одноклітинні форми в аморфеїв представлені амебами, комірцевими джгутиконосцями, дріжджами та іншими групами (мал. 10.4).

Одноклітинні аморфеї можуть бути збудниками таких захворювань, як амебна дизентерія (дизентерійна амеба) та кандидоз (дріжджі).

Маса симбіотичних одноклітинних, які живуть у кишечниках термітів і тарганів, може становити половину маси їхнього тіла.

Отже, тепер ви знаєте

1. На які основні групи поділяють еукаріотів? 2. Які організми відносять до субдоменів Екскавати, Діафоретики та Аморфеї? 3. Які одноклітинні еукаріоти належать до цих трьох груп? 4*. Звідки походять назви субдоменів еукаріотів? Що вони означають?

Запитання та завдання

5. Чому тарганам і термітам для переробки деревини потрібні симбіотичні одноклітинні, а трутовику й опеньку — ні? 6. У параграфі було наведено інформацію про одноклітинних симбіонтів, які живуть у кишечнику термітів. Наведіть іще кілька прикладів тварин, у травній системі яких наявні такі симбіонти. 7. Які ознаки справжніх грибів указують на їхню спорідненість із багатоклітинними тваринами? 8. У цитоплазмі малярійного плазмодію знайдені хлоропласти, позбавлені хлорофілу (так звані апікопласти). Як це можна пояснити? 9*. Як теорія ендосимбіогенезу дозволяє зрозуміти, що об’єднання всіх еукаріотів з хлоропластами в одне царство є недоцільним?