§ 9. Основні етапи розвитку світового господарства

Прагнення людей до матеріального збагачення і безмежного споживання ресурсів є природною рисою людини нашої цивілізації. Такі самі цілі й орієнтири характерні не тільки для людей, а й для держав. Упродовж історичного розвитку суспільства змінювалися способи збагачення, однак не змінювалися сутнісні прагнення людей. Тим часом, з екологічних позицій, постійне економічне зростання неминуче призводить до збільшення обсягів споживання природних ресурсів.

• Епоха рабовласницьких держав. У цю епоху, коли рівень життя основної маси населення був надзвичайно низький, використовувались переважно відновлювальні природні ресурси. Економічне зростання було дуже повільним, а тому основним джерелом збагачення були пограбування слабких груп населення і держав сильнішими державами. Істотних порушень навколишнього середовища не відбувалося, хоча відомі приклади вирубки середземноморських лісів з ліванського кедру, масове перевипасання ділянок в районах Балканського, Апеннінського півостровів, півострова Мала Азія, північних присередземноморських районів Африки. Вирубка лісів і перевипас пасовищ спричинили процеси антропогенного спустелення на Аравійському півострові, Месопотамській низовині, півострові Індостан тощо.

• Епоха феодалізму. В епоху феодалізму істотно розширилось використання земельних, лісових, водних ресурсів. Зростання чисельності населення і потреби у продуктах харчування спричиняли освоєння все нових земельних угідь. Поява крупних землевласників і концентрація капіталу в їхніх руках сприяли запровадженню нових технологій обробітку ґрунту, заготовки деревини, використання води і надр. Зароджувалися та розвивались міські поселення, основу яких складали ремісники, що виготовляли знаряддя праці, одяг, зброю, прикраси тощо. В цей час в основному використовувались відновлювальні ресурси. Так, велику кількість деревини використовували у будівництві та переробляли на деревне вугілля. Для будівництва фортець, замків, міських поселень використовували надійний будівельний матеріал - камінь, що спричинило повсюдний його видобуток. Зародження нових технологій і виробництв істотно не змінили повільні темпи економічного зростання людства.

• Епоха індустріального виробництва. З появою мануфактур і машинного виробництва, з їхнім розвитком і вдосконаленням відбувається значний стрибок у технологіях, що спричинило істотне зростання використання природних ресурсів. У цей період розширюється споживання невідновних енергетичних ресурсів - вугілля і нафти. Істотно зростає антропогенний вплив на природне середовище (мал. 19). До початку XX ст. індустріально розвинуті країни світу опинились перед фактом руйнування природи своєї території.

• Постіндустріальна фаза розвитку. До середини XX ст. у світі різко зросли обсяги енерго- і ресурсоспоживання. Країни поділилися на дві групи: індустріально розвинуті, що володіли сучасними технологіями виробництва і переробки природних ресурсів, і відсталі країни, які були сировинною базою індустріально розвинутих країн. У 80-х роках XX ст. ситуація істотно змінюється внаслідок входження високорозвинутих країн у постіндустріальну фазу розвитку. Індустріально розвинуті країни поступово переносять «брудні» виробництва важкої індустрії у слаборозвинуті країни, а натомість запроваджують нові безвідходні технології і сучасні наукомісткі і високотехнологічні галузі виробництва.

Мал. 19. Зростання чисельності населення на Землі, за останні 400 років

Приуроченість високорозвинутих держав до північноамериканського та євразійського материків сприяла появі так званого індустріального поясу цивілізації, країни якого роблять основний внесок у споживання природних ресурсів і загальне забруднення навколишнього середовища. Масштаби впливу людини на природні процеси мають глобальний характер, оскільки їх можна поставити в один ряд з масштабами провідних природних процесів.

• Показники оцінки антропогенного впливу на природне середовище. Такими показниками можна вважати: густоту населення, споживання енергії, валове виробництво продукції, частку збережених природних територій тощо. Однак кожен із цих показників не може дати повну оцінку масштабам антропогенних навантажень. Тому, оцінюючи антропогенне навантаження на природу, використовують низку взаємопов’язаних показників, або комбіновані показники. До таких належить коефіцієнт антропогенного тиску, який розраховується як відношення величини енергетичної потужності господарства країни до її площі і віднесений до середньоглобальної енергетичної потужності.

Аргументи і факти

Таблиця 1

Викиди в атмосферу електростанцій потужністю 1 млн кВт, що працюють на різних видах викопного палива

Таблиця 2

Коефіцієнт антропогенного тиску1 в деяких країнах

1 Коефіцієнт антропогенного тиску являє собою величину енергетичної потужності господарства країни поділену на її площу і віднесену до середньоглобальної потужності.

2 Петаджоулів у рік за станом на кінець 80-х років XX от.

Ключові категорії і поняття

• матеріальне збагачення

• споживання ресурсів

• постіндустріальний розвиток

• коефіцієнт антропогенного тиску

• густота населення

• енергетична потужність господарства

ВИСНОВКИ

1. У процесі розвитку світового господарства зростають темпи використання природних ресурсів, що зменшує запаси вичерпних природних ресурсів.

2. Внаслідок масштабного впливу на природне середовище деградується і погіршується якість середовища існування живих організмів і життєдіяльності людини.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. На якому з етапів розвитку світового господарства різко зросло споживання природних ресурсів?

2. Чому сучасний етап розвитку світового господарства називають постіндустріальним?

3. Якими аргументами можна довести, що сучасні масштаби антропогенного впливу на природні процеси мають глобальний характер?

4. Проаналізуйте і зіставте показники антропогенного тиску окремих країн, наведені у таблиці 2.

5. *Використовуючи дані таблиці 2, зробіть розрахунки викидів в атмосферу теплових електростанцій України (для різних видів палива), якщо їх потужність становить близько 46 млн кВт.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно