Войти
Закрыть

Вікова динаміка адаптаційних можливостей

11 Клас

Організм дитини в процесі дорослішання постійно навчається, зокрема, функціональні системи вчаться взаємодіяти між собою й підпорядковуватися єдиній нейрогуморальній регуляції. На ранніх етапах розвитку практично будь-який новий вплив на організм викликає дуже бурхливу реакцію, до якої залучаються майже всі органи й системи. Це генералізовані реакції. Їх виникнення пов'язане з тим, що нервові центри ще не вміють диференціювати стимули. Така неспецифічна, генералізована реакція вкрай неекономічна, вона змушує активуватися велику кількість органів і тканин, не здатних допомогти в розв'язанні адаптивного завдання, що постає перед організмом. У цьому й полягає причина того, що дитячий організм не здатний до тривалого утримання стійкого стану під час будь-якої діяльності. Із часом, у міру дозрівання нервових структур, вони диференціюються й стають більш вибірковими стосовно стимулів. Адаптаційна відповідь перестає бути генералізованою, стає більш локальною і специфічною, спрямованою на розв'язання вузького адаптаційного завдання. Найбільш значимі зміни в стратегії адаптації вегетативних систем відбуваються у віці 5-7 років. Лише із цього віку організм здатний здійснювати специфічні, добре диференційовані реакції в ході свого пристосування. У період статевого дозрівання адаптаційні процеси тимчасово втрачають свою ефективність і знову стають менш специфічними. Уже після 15-16 років юнаки й дівчата мають рівень адаптаційних можливостей, майже як у дорослих. Фізіологічними й психологічними дослідженнями показано, що чутливість до зовнішніх впливів носить вибірковий характер на різних етапах онтогенезу (мал. 46.1). Це лягло в основу уявлення про критичні періоди як періоди найбільшої чутливості до впливу факторів середовища. Особливості адаптацій у зрілому й літньому віці Після 20-25 років організм закінчує формуватися, й починаються процеси інволюції, які торкаються всіх клітин, тканин, органів, систем організму та їхньої регуляції. Найбільш істотні вікові зміни виникають у людей у 50-60 років; у цей період частіше розвиваються й різні захворювання. З віком змінюється здатність організму пристосовуватися до звичайних факторів середовища, що зрештою в людей похилого віку призводить до розвитку реакцій хронічного стресу....
0 Переглянути

Компенсаторні можливості організму людини

11 Клас

Будь-який дефект, наслідком якого є порушення нормального розвитку, спричиняє запуск компенсаторних функцій організму. Компенсаторна реакція організму — це пристосувальні зміни, спрямовані на відновлення функцій тканин або органів, що були пошкоджені або втрачені. Наприклад, після пошкодження мозочка рухова активність нормалізується іншими відділами головного мозку; після видалення однієї нирки інша функціонує інтенсивніше і компенсує втрату. Компенсаторні реакції є різновидом пристосувальних реакцій. Але, на відміну від звичайних пристосувальних реакцій, компенсації виникають лише в тому випадку, коли організму завдано шкоди; вони не є видовими і відбуваються індивідуально. Спочатку пошкодження структур і функцій організму призводить до термінової компенсації, а саме до активації симпато-адреналової системи (див. § 45), зсіданню крові та іншим неспецифічним механізмам, що діють за будь-якого пошкодження. Пізніше реалізуються форми довгострокової компенсації, зокрема, регенерація клітин і тканин, гіпертрофія і гіперплазія органів. Як ви вже знаєте, регенерація — це відновлення організмом тканин, клітин, внутрішньоклітинних структур. Гіпертрофія — це збільшення об'єму функціонуючої тканини. В основі гіпертрофії лежить гіперплазія — збільшення кількості клітин та внутрішньоклітинних структур. Фізіологічна гіпертрофія розвивається у здорових людей як пристосувальна реакція на підвищену функцію органів, наприклад збільшення відповідних груп скелетних м'язів під час занять спортом. Компенсаторна гіпертрофія виникає, якщо орган не здатний виконувати функції в достатньому обсязі. Наприклад, за умови вад серця або ішемічної хвороби серця розвивається гіпертрофія серцевого м'яза, яка частково компенсує проблеми з кровообігом (мал. 47.1). У разі хронічної гіпоксії в людей, які живуть високо в горах, спостерігається гіперплазія стовбурових клітин — попередників еритроцитів у кістковому мозку. Внаслідок цього в них виробляється більше еритроцитів, ніж в інших людей....
0 Переглянути

Морфологічні адаптації тварин. Адаптація як результат еволюції

11 Клас

Особливості будови тіла визначаються тим, у яких умовах тварина живе, як здобуває їжу, яким чином рухається тощо. Наприклад, для швидкохідних водних мешканців — риб і китоподібних — характерна обтічна форма тіла. У придонних риб тіло, навпаки, плоске (мал. 48.1). У літаючих тварин сформувалися такі частини тіла, які дають можливість їм літати, — це крила у птахів і кажанів, складки тіла у білок-летяг. У тварин, що пристосовані до швидкого бігу у степу, розвинулися копита, що амортизують стрибки по твердій поверхні. У приматів кінцівки пристосовані до того, щоб чіплятися за віття, у підземних тварин — щоб рити. Різниця в будові щелеп у рослиноїдних і хижих тварин характеризує особливості їхнього харчування. Хижі тварини отримали засоби нападу на жертву, тоді як жертви — засоби пасивного захисту від хижаків — хітиновий покрив, раковини, кісткові панцири, голки. Різні види, що ведуть більш-менш однаковий спосіб життя, мають схожі типи будови й поєднуються в групи, що називаються життєвими формами. Одні й ті ж життєві форми можуть виникати в дуже віддалених видів: дельфінів і риб, птахів і кажанів, хробаків і змій. Пристосувальне забарвлення Захисне забарвлення маскує особин під тло навколишнього середовища (мал. 48.2). Наприклад, яйця птахів, які гніздяться в траві, мають пігментовану шкаралупу. У місцевостях зі сніжними зимами тварини білішають (заєць, горностай, біла куріпка). Деякі тварини можуть швидко (за кілька хвилин) змінити колір тіла (хамелеон, камбала). Особливим типом захисного забарвлення є забарвлення, що розчленовує,— це коли на тілі тварини чергуються темні і світлі плями або смуги (тигри, зебри) (мал. 48.3). Таке забарвлення розмиває контури тіла, робить тварину непомітною серед рослин, під час гри світла й тіні. Маскування — пристосування, за якого не тільки забарвлення, але й форма тіла зливається з навколишнім середовищем. Наприклад, богомоли нагадують гілочки (мал. 48.4), а метелики схожі на листя рослин. Застережливе забарвлення попереджає про небезпеку і відлякує. Дуже яскраве забарвлення зазвичай характерне для отруйних видів, а також таких, що жалять (оси, бджоли, отруйні змії). Воно попереджає хижака про те, що потенційна жертва неїстівна. Застережливе забарвлення часто поєднується з демонстративною поведінкою (мал. 48.5)....
0 Переглянути

Формування коадаптацій у симбіотичних організмів

11 Клас

У процесі спільної еволюції — коеволюції — різні види рослин і тварин виробили пристосування один до одного — коадаптації. Ці коадаптації можуть бути настільки тісними, що жити окремо один від одного види вже не можуть. Коадаптація в системі «хижак — жертва» Пристосування, які жертви виробляють для того, щоб протидіяти хижакам, сприяють формуванню в хижаків механізмів, які дозволяють долати ці пристосування. У хижаків виникають пристосування до пошуку, переслідування та вбивства здобичі. Їм властиві розвинені органи чуття, більш складна поведінка, інколи колективна (вовчі зграї, лев'ячі прайди тощо). Для них характерні певні фізіологічні особливості, зокрема невелика довжина травного тракту і наявність у ньому протеолітичних ферментів із дуже високою активністю. У потенційних жертв розвиваються механізми протидії. Малорухливі тварини мають морфологічні засоби пасивного захисту (панцири черепах, мушлі молюсків). Дуже ефективними засобами захисту є фізіологічні механізми (отруйні залози, виділення рідини з неприємним запахом). Поведінкові механізми захисту спрямовані на втечу, активну оборону, відлякування або завмирання. Між хижаками і жертвами формується система взаємодій, за якої обидві групи стабільно існують на певній території. Порушення такої системи призводить до катастрофічних екологічних наслідків. Наприклад, надмірний відстріл вовків стає причиною поширення захворювань серед їхніх жертв, наслідком чого є вимирання популяцій через перенаселення, ослаблення інфекціями тощо. Коадаптація в системі «паразит — хазяїн» У паразитів існує комплекс адаптацій, які забезпечують пристосування біології паразита до особливостей морфології, фізіології та екології їхніх хазяїв....
0 Переглянути

Основні положення теми «Адаптації»

11 Клас

Середовища існування живих організмів Водне Наземно-повітряне Підземне Тіла живих організмів Терморегуляція Терморегуляція — це сукупність процесів, які дозволяють підтримувати температуру тіла організму на певному рівні. Терморегуляція є одним із найважливіших механізмів адаптації організмів до середовища існування. Способи терморегуляції Фізичні Хімічні Поведінкові Пойкілотермні організми Пойкілотермні організми не можуть підтримувати температуру тіла вищою від температури навколишнього середовища більше, ніж на 1-2 °С. Відповідно, температура їхнього тіла змінюється разом із температурою середовища. Представники пойкілотермних організмів: щука, ропуха, гадюка, коник, рак. Гомойотермні організми Гомойотермні організми можуть підтримувати сталу температуру найважливіших частин тіла незалежно від умов навколишнього середовища. Поділяються на тварин зі справжньою (ластівка, дельфін, кабан) та інерційною (шкіряста черепаха) гомойотермією....
0 Переглянути

Здоровий спосіб життя та його складові

11 Клас

Здоров'я є однією з головних цінностей життя людини і займає дуже високе місце в ієрархії її потреб. Наявність здоров'я завжди розглядалося як обов'язковий компонент щасливого життя людини. Крім того, здоров'я людей є важливою умовою успішного соціального та економічного розвитку суспільства. Здоров'я є комплексним поняттям. Воно включає не тільки відсутність захворювань та фізичних вад організму, але й наявність стану повного психічного та соціального благополуччя. Здоров'я кожної людини має генетичну основу, яка дістається їй від батьків. Але реальний стан здоров'я на цій основі утворюється в процесі життя людини і суттєво залежить від способу життя, звичок, поведінки і соціальних умов, у яких живе людина. Процес, що проявляється в порушенні будови, обміну речовин та функціонування організму або його частин, називають хворобою. Причини такого процесу можуть бути різними. Інколи вони пов'язані зі спадковими особливостями організму. Але в більшості випадків хвороби виникають як результат особливостей життя людини, її шкідливих звичок, недотримання правил здорового способу життя, ризикованої поведінки тощо. Науки, що вивчають здоров'я людини Здоров'я людини є об'єктом досліджень певних наукових дисциплін. Кожна з них вивчає різноманітні прояви життєдіяльності організму людини, варіабельність цих проявів та можливі їх порушення....
0 Переглянути

Вплив зовнішніх факторів на здоров’я людини

11 Клас

У засобах масової інформації часто використовують терміни стрес і стресові фактори. Але вживають їх не завжди доречно. Ви вже знаєте, що стрес є неспецифічною нейрогуморальною відповіддю організму на дуже сильний зовнішній вплив. Він виникає в разі дії на організм чинників, які порушують гомеостаз. Ці чинники можуть мати різне походження. Їх, власне, і називають стресовими факторами. Стресові фактори є частиною навколишнього середовища. Вони можуть бути наслідками дії живих організмів, явищ неживої природи або виникати як результат діяльності людини. Залежно від того, що є причиною стресу, розрізняють фізіологічний і психоемоційний стрес. Причини фізіологічного стресу зовнішні. Вони діють на всіх тих, на кого подіяв фактор. Це землетрус, аварія, сильний дощ тощо. Психоемоційний стрес виникає під дією факторів, які є важливими для конкретної людини і можуть не впливати або не суттєво впливати на інших людей. Причиною такого стресу можуть бути невдале виконання домашнього завдання, образа на вчинок друга, програш улюбленої команди тощо. Реакція організму на стрес Розрізняють три стадії стресу: тривоги, адаптації і виснаження. У відповіді організму на дію стресового фактора беруть участь багато органів. Насамперед це мозок і ендокринна система. Також активно задіяні серцево-судинна і дихальна системи. На стадії тривоги організм відчуває, що виникла ситуація, яка може йому чимось загрожувати. Водночас здатність організму до опору зовнішнім впливам спочатку трохи знижується, а потім починає посилюватися. На стадії опору під впливом нервової і гуморальної систем відбувається мобілізація ресурсів організму, і його здатність до опору збільшується. Ця стадія є найуспішнішою для подолання дії стресового фактора. Якщо організму не вдалося вирішити проблеми, настає стадія виснаження. Організм відчуває нестачу ресурсів, а його здатність організму до опору знижується....
0 Переглянути

Безпека і статева культура

11 Клас

Статева культура є однією з важливих складових здорового способу життя. Вона охоплює як культуру власне сексуальних відносин, так і культуру взаємовідносин людей різної чи однієї статі в повсякденному житті. Важливість статевої культури полягає в тому, що вона обумовлює репродуктивний успіх не тільки окремої людини, але й різних людських популяцій та всього виду в цілому. На статеву культуру суттєво впливають як національні традиції різних народів, так і особливості певних соціальних груп. Статева культура населення значно впливає на соціальні процеси в суспільствах та індивідуальне життя кожної людини. Захворювання, що передаються статевим шляхом Дуже небезпечними для здоров'я людини є захворювання, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Організм людини не утворює імунітету до цих захворювань, тому навіть після одужання людина може знову на них захворіти. Збудники цих захворювань, проникаючи в організм статевим шляхом, можуть також порушувати функціонування інших органів. Перелік широко відомих захворювань, що передаються статевим шляхом, не надто великий. Але насправді цей шлях поширення використовують багато збудників інфекцій. Масштаби ураження людей цими захворюваннями дуже значні. Щодня на планеті ними заражається приблизно 1 мільйон людей. В Україні щорічно ці захворювання уражають 400 тисяч жителів. Найбільш поширеними ЗПСШ у світі є хламідіоз, гонорея, сифіліс, трихомоноз та герпес. В Україні такими захворюваннями є сифіліс, гонорея, хламідіоз, герпес, мікоплазмоз, кандидоз і трихомоноз. Вірусні та бактеріальні ЗПСШ Збудниками найбільш відомих ЗПСШ є віруси і бактерії. До них належать вірус імунодефіциту людини, вірус герпесу, вірус гепатиту В, вірус гепатиту С, бліда трепонема, гонокок, хламідії тощо....
0 Переглянути

Неінфекційні захворювання опорно-рухової системи

11 Клас

Неінфекційними називають захворювання, які розвиваються без участі хвороботворних організмів. Причини виникнення неінфекційних захворювань опорно-рухової системи досить різноманітні. Вони можуть бути пов'язані як із порушеннями у процесах самого організму, так і з впливом певних зовнішніх факторів. Найбільш поширеними причинами є: механічні пошкодження (травми); надмірні або недостатні фізичні навантаження; нераціональне харчування; спадкові захворювання; порушення процесів обміну речовин; доброякісні пухлини; онкологічні захворювання. Найбільш поширені неінфекційні захворювання опорно-рухової системи Механічні пошкодження є найбільш поширеними причинами проблем опорно-рухової системи. До них належать розтягнення м'язів і зв'язок, удари, вивихи та переломи. Однією з основних проблем у разі переломів є неправильне зростання кісток. Але сучасні медичні технології достатньо успішно її вирішують. Надмірні й недостатні фізичні навантаження спричинюють захворювання за схожим механізмом. В обох випадках проблема в тому, що кістка є живою тканиною й адаптується до навантажень, перебудовуючи свою внутрішню структуру. І надмірне, і недостатнє навантаження перешкоджають утворенню нормальної внутрішньої структури кістки. Наслідком надмірних навантажень може бути артроз (мал. 53.1), який уражає суглоби. А недостатнє навантаження стає причиною гіпотонії, і це створює проблеми не тільки для опорно-рухової, але й для інших систем органів....
0 Переглянути

Неінфекційні захворювання основних систем органів

11 Клас

Причини виникнення неінфекційних захворювань кровоносної (у тому числі і серцево-судинної), дихальної, травної, видільної, ендокринної і статевої систем є різноманітними. Вони можуть бути пов'язані як із порушеннями у процесах самого організму, так і з упливом певних зовнішніх факторів. За даними ВООЗ, найбільш поширеними є неінфекційні захворювання серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем. Неінфекційні захворювання серцево-судинної системи взагалі на сьогодні займають перше місце у світі серед причин смертності. Згідно з даними ВООЗ, щороку у світі неінфекційні захворювання стають причиною смерті 41 мільйона людей. Із них 17,9 млн гинуть від захворювань серцево-судинної системи. Хвороби дихальної системи вбивають 3,9 мільйона, а діабет (найпоширеніше захворювання ендокринної системи) — 1,6 млн. Профілактика неінфекційних захворювань основних систем органів Профілактика неінфекційних захворювань основних систем спрямована на ліквідацію причин виникнення проблем. Один із найбільш ефективних механізмів для цього — здоровий спосіб життя. Він покращує обмін речовин і попереджає розвиток захворювань усіх основних систем органів. Раціональне харчування суттєво знижує ризик багатьох порушень у роботі основних систем. Наприклад, наявність Йоду в продуктах харчування суттєво знижує ризик розвитку порушень у роботі щитовидної залози. Достатня кількість неорганічних речовин нормалізує фізіологічні процеси в травній, кровоносній, видільній, нервовій та інших системах. Зниження рівня постійного стресу добре позначається на роботі серця, стані судин, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 38 39 40 41 42 43 44 45 46 ... 56
Назад

Навігація