Мал. 230. Чорна цвіль — ризопус (сланкі гіфи та спорангії; окрема група спорангіїв)

Синьо-зелену плісняву спричинює інший цвілевий гриб — пеніцил (мал. 231). Гіфи його міцелію стеляться по субстрату. Від них догори піднімаються інші гіфи, які на верхівці утворюють китицю із ланцюжків сферичних клітин — конідій. Вони нагадують спори і є клітинами нестатевого розмноження.

Мал. 231. Збудник синьо-зеленої плісняви — цвілевий гриб пеніцил (а — гіфи, на яких утворюються конідії; б — зовнішній вигляд плісняви, спричиненої розвитком пеніцила)

Пеніцил відіграв важливу роль у боротьбі з хвороботворними бактеріями — з нього у 40-х роках XX ст. був отриманий препарат пеніцилін, який дозволив успішно лікувати раніше невиліковні бактеріальні захворювання. Пеніцилін став родоначальником цілого класу нових лікарських антибактеріальних препаратів — антибіотиків.

Близьким родичем пеніцила є збудник темно-сірої плісняви — аспергіл (мал. 232). Деякі види аспергіла можуть розвиватися не лише як сапротрофи, але й проявляти себе як небезпечні паразити тварин та людини. Конідії аспергіла, що потрапляють з повітрям у бронхи та легені, здатні проростати у міцелій, викликаючи хворобу, яка нагадує важкі форми бронхіту та запалення легень. Вона не лікується звичайними антибіотиками. У людей з послабленим імунітетом аспергіл може викликати швидкий набряк легень і навіть спричинити смерть.

Maл. 232. Збудник темно-сірої плісняви — цвілевий гриб аспергіл (а — міцелій з прямостоячими гіфами, що утворюють конідії; б — конідії на верхівці гіфи)

Поширення та значення цвілевих грибів. У природі чорні та кольорові цвілі мешкають переважно у ґрунті. Вони живляться напіврозкладеною органічною речовиною. Проте побачити плісняву в природі зазвичай не вдається: її розвиток стримують інші ґрунтові організми, хоча міцелій, спори та конідії цвілевих грибів присутні практично повсюди.

Масово цвілеві гриби розвиваються тоді, коли конкуренція з боку інших організмів послаблена, вологість повітря та субстрату підвищена, температура сприятлива і наявна доступна органічна речовина. Такі умови часто, не підозрюючи цього, створює сама людина. Уміщені у поліетиленові пакети продукти, банки з повидлом, джемом, томатною пастою, скупчення вологого побутового сміття, вогкі стіни внутрішніх приміщень, дерев’яні конструкції в парниках та теплицях, льохи та підвали, що погано провітрюються — це ті місця, де плісняву можна спостерігати найчастіше (мал. 233). Такі цвілеві гриби для людини є шкідливими.

Мал. 233. Цвілеві гриби на соковитих продуктах та на продуктах, упакованих у поліетилен

Гриби, що розвиваються на продуктах харчування, виділяють грибні токсини. Тому продукти, на яких з’явилася пліснява, треба викидати, дотримуючись при цьому певних заходів безпеки: якомога менше «турбувати» цвіль, щоб уникнути потрапляння в організм спор та конідій. Пліснява, що розвивається на матеріалах та конструкціях, викликає їх біологічне руйнування, а також є джерелом надходження в повітря клітин збудників мікозів.

Найбільш відомими сферами практичного застосування цвілевих грибів є виробництво антибіотиків, виготовлення гострих «грибних» сирів «Рокфор» та «Камамбер».

ВИСНОВКИ

• 1. Дріжджі та збудники плісняви є мікроскопічними, переважно сапротрофними грибами.
• 2. Мікроскопічні сапротрофні гриби мають більш широке розповсюдження, ніж макроскопічні гриби. За будовою тіла вони також є різноманітнішими, ніж макроскопічні гриби.
• 3. Мікроскопічні гриби є необхідним компонентом природних систем; у виробничій діяльності людини вони мають промислове застосування; у побутових умовах можуть бути шкідливими і навіть небезпечними для здоров’я людини.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Брунькування, мікози, конідії, антибіотики.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• 1. Які особливості живлення та отримання енергії характерні для дріжджів?
• 2. Як людина використовує дріжджі?
• 3. Які умови сприяють появі та розвитку плісняви?
• 4. Чому продукти, на яких з’явилася пліснява, потрібно викидати, а не просто зрізати з них уражені грибами ділянки?
• 5. Які мікроскопічні гриби, що викликають захворювання тварин і людини, ви знаєте?

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Симбіози між дріжджами та бактеріями: чайний, рисовий та молочний гриб

Із часів правління імператорів династії Хань (250 р. до н.е.) у Китаї широкі верстви населення вживали напій з цінними лікувальними та профілактичними властивостями. Його отримували з чаю за допомогою субстанції під назвою «чайний гриб». «Чайний гриб» — це симбіотичний комплекс, утворений оцтовокислою бактерією та особливими дріжджами. Дріжджі у підсолодженому відварі чаю зброджують цукор до спирту, а бактерії окислюють спирт до органічних кислот і виділяють за межі клітин тонкі ниточки чистої целюлози.

Подібні симбіози дріжджі утворюють також у «молочному» та «рисовому грибах». Бактеріальними симбіонтами в них виступають молочнокислі бактерії.