§ 54. Складні взаємини з родичами

• 1. Сутички між родичами. Вам відомо, що тварини з територіальною поведінкою охороняють власні ділянки. Чи сповнене життя власника території безперервних сутичок? На щастя, ні. Результат більшості з них можна передбачити заздалегідь. Суперники заміняють справжній двобій демонстрацією своїх якостей. Зазвичай більша та яскравіше прикрашена особина є сильнішою. Швидше за все, вона й отримає перемогу. Заміна справжньої боротьби її умовними позначеннями — це ритуалізація конфлікту. Наприклад, самці горил стукають себе кулаками в груди, лякаючи суперника. Вступати в справжню боротьбу їм доводиться лише в поодиноких випадках (рис. 54.1).

Види тварин, що мають небезпечну «зброю», здебільшого не використовують її під час ритуальних двобоїв. Кожен із гримучників може вбити іншого своєю отрутою (рис. 54.2). Однак вони не застосовують отруйні зуби під час ритуалізованих конфліктів і змагаються, вимірюючись довжиною та силою.

• 2. Групова поведінка в косяку. Для представників багатьох видів важливими є не тільки взаємини з партнерами й потомством, а й з іншими представниками свого виду. Що робить сукупність особин єдиним цілим? Узгоджена взаємодія між окремими особинами!

Рис. 54.1. Ритуальна сутичка (угорі) та справжній двобій самців горил (унизу)

Рис. 54.2. Ритуальне змагання гримучників

Косяк (зграя риб) переміщується, ніби фантастичний суперорганізм (рис. 54.3). Кожна риба відчуває рухи своїх сусідок завдяки бічній лінії. Косяк пов’язують у єдине ціле особливості течії води й навіть спільне електричне поле. Як не дивно, у косяку немає вожака. Риба, що першою побачить хижака, упевнено поверне від нього вбік. Тієї ж миті її рух відчують і повторять усі риби в зграї. Риба, яка першою відчує запах їжі, приведе до неї всіх. Ті, хто опиняться поруч із кормом, будуть їсти; ті, хто перебуватиме осторонь, — копіюватимуть кормові рухи родичів, яким пощастило більше. Для опису такого дива іноді використовують поняття «колективний інтелект».

Чи вигідне для риб зграйне життя? Для зграйних — вигідне, бо є безпечнішим. Хижаку складно вихопити зі зграї хоча б одну особину (рис. 54.4). Утім, і в сітку рибалки або в пащу великого хижака-фільтратора (рис. 19.2, с. 76) косяк потрапить як єдине ціле. Для багатьох риб зграйне життя не є вигідним — і, зрозуміло, саме представники таких видів ведуть поодиноке життя. Зграйиість і одинацтво — різні стратегії.

Відомий етолог (фахівець з поведінки тварин) Конрад Лоренц (с. 189) розподілив групи тварин на два типи. В анонімних групах тварини взаємодіють одна з одною, хоча для них не є важливим, з якою конкретно особиною вони стикаються. Для тварини в такій групі родичі здаються однаковими. Прикладом анонімної групи може бути косяк риб. На відміну від цього, у персоніфікованих групах особини відрізняють своїх родичів індивідуально.

Рис. 54.3. Косяк риб — єдине ціле

Рис. 54.4. Для хижака вихопити жертву з косяка — найскладніше завдання

Рис. 54.5. Епізоди життя групи павіанів

• 3. Персоніфіковані групи тварин. Розглянемо як приклад групу, у якій кожна особина чітко знає своє місце.

У павіанів (рис. 54.5) групу очолює або один вожак, або кілька самців-домінантів (лідерів групи). Життя будь-якого павіана сповнене тривоги. Вожаки й домінанти мають безперервно стежити, щоб підлеглі їм самці не об’єдналися й не виступили проти них. Вони постійно демонструють свій високий статус, ставлячи на місце можливих суперників. Кожна особина отримує покарання та піддається приниженню з боку тих, хто перебуває вище в ієрархії (порядку підкорення), та зганяє свої образи на тих, хто стоїть нижче. Час від часу в групі спалахують сутички. Утім, якщо на групу нападе запеклий ворог павіанів — леопард, вожак і домінанти відганятимуть його від самок і потомства.

Рис. 54.6. Цей мандрил (близький родич павіанів) здається вам величним? Це не дивно: ми близько споріднені з іншими мавпами й тому часто однаково з ними реагуємо на ознаки ієрархічного положення.

Рис. 54.7. Домінуюча самка привела групу африканських слонів до водопою

До речі, людські групи можуть бути організованими певною мірою подібно до зграй павіанів. У такому разі «вожді» демонструють свій статус в ієрархії подібно до мавп-домінантів (рис. 54.6).

Чи завжди в групах тварин із складною поведінкою взаємини побудовані на основі примусу й підкорення? Ні. У багатьох групах складаються більш доброзичливі стосунки, ніж у павіанів. У групах наших найближчих родичів — шимпанзе — є вожак, але сутичок набагато менше, ніж у павіанів. Особин можуть поєднувати не тільки взаємини з примусу та підкорення, а й справжнє співробітництво. Воно може виявлятися, наприклад, у спільному полюванні на інших мавп або в сутичках з іншими групами шимпанзе. Ці сутички досить часто закінчуються загибеллю окремих особин.

Існують й інші приклади. Групи африканських слонів складаються з дорослих самок і молодих особин. Дорослі самці зазвичай ведуть поодиноке життя. У групах майже не виникає сутичок. Керівна роль головної самки визначається тим, що вона має найбільший досвід у групі й може керувати її переміщеннями (рис. 54.7). Взаємини в групі слонів цілком дружні. Відомо багато прикладів, коли різні особини в групі допомагали одна одній (рис. 54.8).

Рис. 54.8. Молоді слони допомагають своєму хворому товаришеві

Отже, взаємини в групах тварин бувають різними. Їх можна поділити на два типи. Вертикальні взаємини — це примус (з боку вищерозташованих в ієрархії особин) і підкорення (з боку нижчих за своїм статусом особин). Примус і підкорення нерозривно поєднані один з одним, це два боки одного явища. Горизонтальні взаємини поєднують особин із приблизно однаковим рівнем в ієрархії.

У поведінці людей закладена здатність і до вертикальних, і до горизонтальних стосунків, тож у житті кожної людини є як ті, так і інші. Тому кожному з вас доведеться вирішити, які стосунки потрібно будувати у своєму житті.

Групу робить єдиним цілим взаємодія між особинами, що її складають. Існують групи без вожаків і такі, у яких побудована певна ієрархія (порядок підкорення). Взаємини між особинами в групах з ієрархією можуть бути вертикальними (примус і підкорення) і горизонтальними (співробітництво та взаємодопомога).

Ритуалізація конфлікту; анонімні й персоніфіковані групи тварин; домінанти; ієрархія; вертикальні й горизонтальні взаємини.

• 1. Чим корисна ритуалізація територіальних конфліктів?
• 2. Порівняйте різні типи груп тварин, описані в параграфі. Зробіть висновки.
• 3. Наведіть приклади вертикальних і горизонтальних взаємин між особинами в групі.
• 4*. Чому в різних видів взаємини особин у групах побудовані по-різному?
• 5*. Як ви вважаєте, чому тварини, які мають небезпечну природню зброю, не застосовують її під час ритуальних конфліктів? Чи є подібні вроджені заборони в людини? Як це впливає на нашу поведінку?

• 4. Альтруїстична поведінка. Ви вже знаєте, що еволюція підтримує такі ознаки особини, які їй дали змогу вижити й залишити нащадків. Тому однією з проблем, яку вивчає еволюційна психологія, є походження альтруїстичної поведінки, тобто такої, якою особина знижує свою пристосованість (шанси вижити й лишити нащадків), підвищуючи пристосованість інших особин.

Безліч проявів альтруїстичної поведінки стосуються турботи батьків про своє потомство. Їх походження зрозуміле. Білки, що поводяться так, як показано на рисунку 54.9, залишають більше нащадків. Жертовною є поведінка бджіл та інших соціальних комах (рис. 54.10). Бджола не може витягнути жало зі шкіри людини (чи іншого ссавця) й гине. Але робоча бджола є безплідною, і за неї в будь-якому разі розмножується цариця. Утім, відомо, що люди (як і, наприклад, павіани) здатні до справжньої самопожертви. Особина часто-густо при цьому гине, захищаючи інших членів своєї групи, які можуть бути, а можуть і не бути близько спорідненими з нею. Як така ознака могла виникнути під час еволюції?

Рис. 54.9. Зліва направо: собака спіймав білченя; білка напала на собаку, і той випустив білченя; коли її нащадок опинився в безпеці, мати приєдналася до нього

Рис. 54.10. Для бджоли вжалити людину або якогось іншого ссавця з еластичною шкірою — самогубство

Дослідження свідчать: здатність до самопожертви заради членів своєї групи є еволюційно пов’язаною з ворожістю до членів інших груп. Ті групи, у яких було багато здатних до самопожертви альтруїстів, зберігалися в умовах ворожнечі між групами. Навіть якщо альтруїсти гинули, їхні родичі залишали більше нащадків, сприяючи поширенню здатності до альтруїзму.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Біологія 7 клас Остапченко Шабанов, Кравченко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)