Клітина - одиниця будови та життєдіяльності тварини

Усі тварини мають клітинну будову, тобто складаються з клітин. Значить, клітина є одиницею їхньої будови. Клітини діють узгоджено й не здатні існувати поза межами організму. Для клітини характерні всі функції живого: живлення, дихання, розмноження, подразливість, рух. Отже, клітина є також одиницею життєдіяльності.

Нові клітини утворюються в результаті поділу вихідних материнських. Ріст і розвиток багатоклітинного організму — це результат збільшення кількості клітин. Саме тому клітина є одиницею росту та розвитку. Клітина є біологічною системою і водночас частиною іншої системи — організму.

Будова тваринної клітини

Клітини тварин можна побачити лише за допомогою мікроскопа, їхня форма може бути різною. Клітини, що вкривають внутрішню частину нашої щоки, плоскі й округлі, клітини м’язів видовжені, нервові клітини мають зірчасту форму з відростками. Від чого залежить форма та будова клітин? Від функцій, які вони виконують. Наприклад, нервові клітини забезпечують зв’язок різних частин організму, тому вони мають тонкі, довгі відростки. У різних видів тварин клітини мають дуже багато подібних рис, що підтверджує спільне походження всіх тварин.

Тваринні клітини, на відміну від рослинних, не мають твердої клітинної оболонки (мал. 2.1). Зовні тваринна клітина вкрита тонким глікокаліксом. Під ним розміщена плазматична мембрана, яка захищає вміст клітини, здійснює транспорт речовин усередину та назовні.

Мал. 2.1. Схема будови тваринної і рослинної клітин

Усередині клітини міститься в’язка зерниста речовина — цитоплазма, у яку занурені всі органели (частини клітини, що мають певну будову й виконують певні функції) і де відбуваються хімічні реакції. Ядро — це найголовніша частина клітини, у якій зберігається спадкова інформація про весь організм. Ядро керує всіма процесами, що відбуваються в клітині.

Крім того, у тваринній клітині є мітохондрії, ендоплазматична сітка, апарат Гольджі, лізосоми, рибосоми, клітинний центр. У тваринних клітинах можуть міститися різноманітні включення жирів, білків, вуглеводів у вигляді краплин і зерняток. Деякі клітини можуть мати органели руху. У тваринних клітинах, на відміну від рослинних, немає пластид і вакуоль із клітинним соком.

Мітохондрії (від грец. «мітос» — нитка, «хондріон» — зернятко) — органели овальної або видовженої форми. У них складні хімічні речовини розщеплюються на простіші. У результаті виділяється та запасається енергія, яка потрібна для всіх життєвих процесів. Саме тому мітохондрії називають «силовими станціями» клітини.

Ендоплазматична сітка (від грец. «ендос» — внутрішній) — це мережа канальців і порожнин, які пронизують усю клітину. Ними речовини потрапляють з однієї частини клітини до іншої.

Апарат Гольджі (названий ім’ям італійського вченого, який описав цю органелу) — комплекс із канальців, порожнин, пухирців. У цю органелу надходять речовини з ендоплазматичної сітки й упаковуються у вигляді пухирців. У такому вигляді вони виділяються в цитоплазму та продовжують свій шлях до місця призначення.

Лізосоми (від грец. «лізис» — розщеплення, «сома» — тіло) — це пухирці, заповнені напіврідким вмістом. Цей вміст — хімічні речовини (ферменти), які здатні розщеплювати органічні речовини — білки, жири, вуглеводи.

Рибосоми (від грец. «рибос» — потік, струмінь, «сома» — тіло) — дуже маленькі органели, які в клітині часто розташовані групами по декілька штук. У рибосомах синтезуються білки.

Клітинний центр — це два циліндричні тільця. У рослинних клітинах його немає. Він відіграє важливу роль під час поділу клітини.

Тканини

Сукупність клітин і міжклітинної речовини, що мають спільну будову, походження і виконують подібні функції, називають тканиною. У тварин виділяють чотири види тканин: епітеліальну, м’язову, нервову і тканини внутрішнього середовища. Вони відрізняються за будовою та функціями.

Мал. 2.2. Епітеліальна тканина

Мал. 2.3. М'язова тканина

Мал. 2.4. Тканина внутрішнього середовища

Мал. 2.5. Нервова тканина

Епітеліальна тканина (мал. 2.2) складається зі щільно розташованих клітин, у ній майже відсутня міжклітинна речовина. Вона виконує функції захисту, виділення та всмоктування. Клітини цієї тканини вкривають організм ззовні, вистилають зсередини різні порожнини, утворюють залози.

М’язова тканина (мал. 2.3) складається з клітин видовженої форми, які здатні скорочуватися. Завдяки цьому м’язова тканина відіграє важливу роль у переміщенні всього тіла й окремих органів у просторі, підтриманні форми тіла, захисті внутрішніх органів. М’язова тканина утворює м’язи та входить до складу стінок судин і багатьох внутрішніх органів.

Тканини внутрішнього середовища (мал. 2.4) мають чимало різновидів. їхньою особливістю є те, що вони містять дуже багато міжклітинної речовини. З них складаються кістки, хрящі, сухожилля, зв’язки, кров тощо.

Нервова тканина (мал. 2.5) складається з клітин зірчастої форми. «Промені» цих клітин переходять у відростки. Вони здатні сприймати подразнення та передавати збудження до м’язів, шкіри, інших органів і тканин. Завдяки нервовій тканині в організмі здійснюється регуляція всіх функцій.

Запам'ятайте найважливіше

Усі тварини мають клітинну будову. Клітина е одиницею будови, життєдіяльності, росту та розвитку організму.