Відомо дві великі сучасні групи риб - кісткові та хрящові.

Які біологічні особливості кісткових риб? Скелет цих тварин здебільшого кістковий. Зябра прикривають зяброві кришки. Більшість кісткових риб мають особливий орган - плавальний міхур (мал. 85). Цей тонкостінний виріст кишківника, заповнений газами, допомагає рибам триматися у товщі води.

Мал. 85. Плавальний міхур (1) риби густо оплетений кровоносними судинами

Самки кісткових риб зазвичай відкладають укриті драглистою оболонкою ікринки у воду або на підводні предмети, а самці поливають їх «молочком» - сім’яною рідиною. Для розвитку зародка в його тілі міститься запас поживних речовин (жовток). Розвиток у більшості кісткових риб непрямий: личинки значно відрізняються від дорослих риб.

• Осетроподібні відрізняються за будовою від інших кісткових риб. їхній скелет переважно хрящовий, кістки є лише у черепі. Хорда зберігається протягом усього життя. Передня частина голови видовжена, ротовий отвір має вигляд поперечної щілини; парні плавці розташовані горизонтально. Уздовж тіла п’ятьма рядами проходять великі кісткові щитки. Крім того, шкіра вкрита багатьма дрібними лусочками. У морях і річках нашої країни мешкають білуга звичайна, осетри - шип та російський, стерлядь прісноводна, севрюга звичайна (мал. 86). Ці види занесено до Червоної книги України.

Мал. 86. Осетроподібні риби: 1 - осетер російський; 2 - севрюга звичайна

Осетроподібні мають велике промислове значення. Через інтенсивний промисел, спорудження гребель, забруднення та обміління водойм чисельність цих риб різко знизилася, тому вилов їх обмежений, а багатьох видів - узагалі заборонений. Людина штучно розводить деякі види осетроподібних. Зокрема, створено гібрид білуги та стерляді - бістер, який швидко росте й має високі харчові якості.

• У коропоподібних щелепи не мають зубів, однак на задній зябровій дузі є особливі кісткові утвори - глоткові зуби, за допомогою яких вони можуть перетирати їжу. Коропоподібні - переважно всеїдні риби. Серед них трапляються й хижаки (наприклад, білизна звичайна) та рослиноїдні види (як-от товстолоб) (мал. 87).

Мал. 87. Коропоподібні: 1 - короп; 2 - товстолоб

У рибних господарствах розводять різноманітні породи коропів. Дикий предок коропа - сазан - мешкає у Дніпрі та інших річках України. Сріблястий карась є об’єктом промислу та спортивної рибалки.

• Найбільший серед риб - мешканців українських прісних водойм - представник сомоподібних — сом звичайний, або європейський (мал. 88). Шкіра сома не має лусок, а в роті є кілька рядів гострих зубів. Довгі вуса - органи дотику - допомагають тварині орієнтуватись у темряві (вона активна переважно вночі) та каламутній воді. Сом - хижак, який, лежачи на дні, підстерігає здобич - риб, водоплавних птахів тощо.

Мал. 88. Сом звичайний

• Оселедцеподібні - риби дрібних і середніх розмірів. їхнє обтічне тіло, за винятком голови, вкрите дрібного лускою, що надає йому сріблястого кольору. В Україні в Чорному морі поширені чорноморський оселедець, анчоус європейський, або хамса, та інші промислові види оселедцеподібних (мал. 89. А).

• Характерна ознака представників лососеподібних - наявність особливого жирового плавця, позбавленого променів, розташованого на спинному боці тіла перед хвостовим. Більшість видів лососеподібних мешкає в морях, однак для розмноження заходить у річки. В Україні мешкає харіус європейський (у басейнах Дунаю та Дністра), дунайський і чорноморський лососі (мал. 89. Б, 1, 2), яких занесено до Червоної книги України. Форель райдужна (мал. 89. Б, 3) віддає перевагу прохолодній воді, тому мешкає в гірських річках. Її штучно розводять у рибних господарствах Закарпаття, Карпат і Криму.

Мал. 89. А. Оселедцеподібні: 1 - оселедець чорноморський; 2 - анчоус європейський. Б. Лососеподібні: 1 - харіус європейський; 2 - дунайський лосось; 3 - форель райдужна

• Окунеподібні - переважно хижаки. Багато видів мають промислове значення. У Чорному морі добувають два види ставриди (атлантичну, або звичайну, та середземноморську), різноманітні види бичків. У прісних водоймах України поширені окунь річковий, судак, йорж та інші види цих риб (мал. 90).

Мал. 90. Окунеподібні: 1 - ставрида; 2 - судак

Які характерні ознаки хрящових риб? Ці риби поширені переважно в морях. З боків або знизу голови помітно 5-7 парних зябрових щілин. Грудні та черевні плавці розміщені в горизонтальній площині. Плавального міхура немає. Шкіра цупка та зазвичай укрита лусками, що нагадують зубчики. У хижих акул зуби трикутні та розміщені в кілька рядів, причому зламані зуби замінюються новими. Скелет хрящових риб винятково хрящовий.

У хрящових риб розвиток прямий: самка відкладає яйця (ікринки, вкриті щільними додатковими оболонками). З них виходять молоді риби, що загалом нагадують дорослих особин. Інколи яйце затримується в материнському організмі, де з нього виходить живе маля (явище яйцеживородіння). У деяких видів акул і скатів зародок отримує поживні речовини від організму матері через її кровоносну систему. Таким видам притаманне справжнє живородіння. Найпоширеніші хрящові риби - акули та скати.

• Акули мають переважно обтічну форму тіла. Зяброві щілини розташовані з боків голови. Передня частина голови видовжена. Рот у формі півмісяця оточений великою кількістю зубів. Основним органом руху слугує хвостовий плавець, верхня лопать якого більша за нижню. У великій печінці цих тварин відкладається жироподібна речовина, яка підвищує їхню плавучість і таким чином компенсує відсутність плавального міхура.

Мал. 91. Акула катран

Більшість акул - активні хижаки, лише деякі види (наприклад, китова акула, що сягає завдовжки 20 м) живляться дрібними організмами. У прибережних водах Чорного моря поширена колюча акула, або катран (мал. 91). Цей яйцеживородний вид сягає трохи більше метра завдовжки, живиться рибою, молюсками, ракоподібними та не становить небезпеки для людини.

• Тіло скатів сплющене зверху вниз. Плавають скати, хвилеподібно рухаючи широкими грудними плавцями. Зяброві щілини розміщені, на відміну від акул, знизу голови. Більшість цих риб веде придонний спосіб життя - вони лежать на морському дні, чатуючи на здобич, або закопуються в пісок. У прибережній смузі Чорного та Азовського морів мешкають два види скатів - шипуватий, або морська лисиця, та хвостокол (мал. 92). Морська лисиця мешкає на глибинах до 100 м. Вона сягає до 125 см завдовжки. Хвостокол щороку мігрує на зимівлю в Середземне море й у наших водах трапляється лише навесні та влітку. На його хвості є зазубрена голка до 30 см завдовжки, яка слугує для захисту від ворогів; відомі випадки поранення людей.

Мал. 92. Скати: 1 - скат шипуватий, або морська лисиця; 2 - хвостокол

Акул і меншою мірою скатів відловлюють заради шкіри, з якої виробляють сумки та інші галантерейні вироби, поживного м’яса (катран, оселедцеві акули) та печінкового жиру - джерела вітамінів та інших корисних речовин. Для життя та здоров’я людини небезпечні тигрова акула завдовжки до 5 м, біла акула (або кархародон) завдовжки до 6 м та іноді акула-молот велика, названа так тому, що її паща така широка, що голова розширена вбоки і нагадує молот (мал. 93). Небезпечні також ураження електричними розрядами від електричних скатів та поранення, завдані скатами-хвостоколами (див. форзац І).

Мал. 93. Небезпечні для людини акули: 1 - біла акула; 2 - акула-молот велика

Біологічний словничок: плавальний міхур, глоткові зуби.