Основні функції видільної системи

Будь-який обмін речовин включає два головні процеси. Перший — надходження необхідних речовин. Другий — виведення непотрібних або шкідливих речовин. У тварин виведення цих речовин з організму здійснює видільна система. Це і є її головною функцією. Головною, але не єдиною.

Ще одна важлива функція видільної системи — підтримання сталості внутрішнього середовища організму. Якщо, наприклад, в організмі тварини накопичилося надто багато води, то його робота може порушитися. Зайву воду слід вивести з організму. А якщо води, навпаки, не вистачає, то її виведення слід зменшити. Це все й робить видільна система. Вона визначає, скільки води слід виводити з продуктами обміну в певний момент — більше чи менше.

Особливості будови видільної системи

Виділення — це процес видалення з організму кінцевих продуктів обміну речовин та токсинів. Воно здійснюється дифузно або через спеціальні органи, що об’єднані у видільну систему.

Видільна система тварин здебільшого має вигляд системи трубочок або каналів, які часто об’єднуються в певні структури. Через ці трубочки, канали та структури і виділяються продукти обміну.

У тварин, крім спеціальних органів видільної системи, процеси виділення здійснюють також органи інших систем. Особливо активно в цих процесах беруть участь покриви тіла, дихальна й травна системи.

Виділення та дихальна система

Так, переважна більшість газоподібних продуктів обміну виводиться через дихальну систему. Насамперед це вуглекислий газ і вода, які утворюються під час дихання. Але виділятися можуть і інші газоподібні речовини, які утворюються в результаті обміну речовин.

Виділення та покриви тіла

Покриви тіла виконують важливі видільні функції в амфібій і ссавців. У більшості ссавців вони всіяні потовими залозами, які дозволяють виводити з організму зайве тепло, воду й солі.

Різноманітність видільних систем

Існує багато різновидів видільних систем. їхня будова значною мірою залежить від особливостей обміну речовин тварини й умов її існування (мал. 34.1). Особливості будови органів виділення описані в таблиці.

Органи виділення деяких тварин

Мал. 34.1. Органи виділення представників різних груп тварин

Відокремлений, але дуже потрібний

У жаб сечовий міхур відокремлений від видільної системи, але працює він безперервно. Жаба живе в дуже вологих умовах, і концентрація речовин у її організмі більша, ніжу зовнішньому середовищі. Оскільки шкіра жаби легкопроникна для води, вода просочується туди, де концентрація речовин більша. Щоб жаба не луснула, зайву воду доводиться видаляти з організму. Це й робить сечовий міхур.

Хочеш літати? Позбудься зайвого!

Однією з ознак пристосування птахів до польоту є відсутність у них сечового міхура. Наповнюючись, він би робив птаха важчим. Продуктом обміну речовин в них є не сечовина (як у ссавців), а сечова кислота, яка виводиться з організму птаха разом з неперетравленими рештками. Тому пташиний послід, що містить сечову кислоту, може руйнувати металеві конструкції.

Неосновні органи виділення

У деяких тварин утворюються спеціальні видільні залози для виведення певних речовин. Наприклад, деякі птахи (альбатроси, буревісники тощо) мають сольові залози, які дають змогу виводити з організму надлишок солі, витрачаючи при цьому дуже мало води. Завдяки цим залозам птахи можуть пити морську воду. Розташовані сольові залози на голові над очима птахів. Розчин солі, який вони утворюють, виводиться через ніздрі. В альбатросів та буревісників, які дуже довго літають над морем, ніздрі мають вигляд двох трубочок. Це дозволяє птахам «вистрілювати» крапельки розчину на льоту, бо під час польоту розчин самостійно не витікає. Потоком повітря його крапельки відносить назад у ніздрі.

Запам'ятайте найважливіше

Виділення — одна з функцій обміну речовин, завдяки якій з організму виводяться продукти розпаду та шкідливі речовини. Видільна система є не в усіх тварин. Дрібні тварини виділяють непотрібні й токсичні речовини за рахунок дифузії через поверхню тіла.