Рибка для морських анемонів

На прибережних каменях Чорного й Азовського морів дуже часто трапляються морські анемони, яких ще називають актиніями. Вони належать до кишковопрожнинних тварин, а їхньою особливою рисою є сидячий спосіб життя та декілька кілець мацалець із жалкими клітинами. Незважаючи на свою непримітність, ці чудові тварини є хижаками, що із засідки полюють на необачну жертву. Вони розгортають свої мацальця, які рівномірно розгойдуються хвилями морського прибою, часом нагадуючи скупчення хробаків — улюбленої їжі риб. Обманута риба, спокушена смачними на вигляд хробаками, підпливає до анемони і в той же момент сама стає обідом цього тихого хижака. Реакція анемонів на дрібну рибку чи рачка, що торкнулись їх мацалець, миттєва: десятки жалких клітин вистрілюють мікроскопічними гарпунцями, уп’явшись у шкіру жертви, запомповують у неї паралітичні токсини. Жертва знерухомлена, от тепер можна й пообідати. Нумо підглянемо за тим як анемони полюють!

Морська анемона (актинія) кінська

Морська анемона (актинія) смугаста

Отож, для морських анемонів нам знадобиться акваріум об’ємом 20-50 л, наповнений морською водою та обладнаний фільтром, що створює течію. Окрім цього, необхідними будуть прозорі пластикові відерця (згодяться теж і скляні банки) з кришками, пара товстих ґумових рукавичок, довгий пінцет, розморожена або свіжа риба та лабораторний журнал. Як завше, усі експерименти та спостереження знімаємо на відео, монтуємо й публікуємо в інтернеті та в соціальних мережах. Почали!

Спершу готуємо акваріум. Його слід ретельно вимити й наповнити морською водою. Оскільки анемони — донні істоти, то для них слід насипати гравію та поставити декілька великих каменів. Коли акваріум буде готовий прийняти мешканців, вирушаймо на пошуки анемонів та гідр. Пошук і збір тварин можна робити лише під наглядом дорослих. Анемони є звичними на морських прибережних каміннях та скелях, у зоні прибою. Обережно, у ґумових рукавицях (пам’ятай про жалкі мацальця!), відчіплюємо тварин від субстрату і поміщаємо до пластикового відерця з морською водою та закриваємо кришками на час перевезення. Удома виймаємо анемони та переселяємо в акваріум. За декілька годин, як тварини освояться, починаємо спостереження.

Коли ми збирали морських анемонів і поселяли їх до акваріума, то вони згортались у маленький м’ясистий клубочок. Як гадаєш, чому вони так поводились? Поспостерігай за тим, як тварини, заспокоївшись, розгортають свої мацальця. Скільки часу минуло з моменту поміщення анемонів в акваріум і до їх розгортання? Чи активно тварини пересуваються? Чи змінилось їх розташування за добу? Надалі довгим пінцетом, або довгою паличкою спробуй легенько доторкнутись до мацалець. Щось відбулось? Як це можна пояснити? А тепер сильніше торкнись пінцетом чи мацальцем до тіла анемони. Чи була реакція? Вона відрізнялась від попередньої? А як це можна пояснити? Спостереження занотуй до лабораторного журналу, а відео розмісти в інтернеті.

Тіло морських анемонів просте за своєю будовою та складене з підошви, стебла й ротового диску. Пласкою і дуже м’язистою підошвою анемона кріпиться до субстрату, наче присоском. Тому іноді їх дуже складно відчепити від скель та інших підводних об’єктів.

Будова морської анемони

Це важливо, адже багато з них замешкують зону прибою, де потужні хвилі могли б їх легко змити. Попри те, підошва анемонів дуже гнучка і еластична, вона може змінювати свою форму, завдяки чому тварина, хоча й повільно, проте пересувається по субстрату. Це дуже їй потрібно, оскільки, змінюючи своє становище у просторі, анемона відшукує краще місце для життя й полювання. Стебло — це основна частина тіла анемони, усередині якої міститься травна порожнина і органи розмноження. Ротовий диск знаходиться на верхній частині тіла, і він містить, зрозуміло, рот, оточений декількома кільцями м’язистих мацалець із жалкими клітинами. Саме мацальця є тією смертоносною зброєю анемони як для нападу на жертву, так і для захисту від хижаків.

Як і всі інші кишковопорожнинні, анемони є двошаровими істотами, однак вони мають певні відмінності від інших поліпів. Перш за все, це дуже добре розвинені м’язові волокна в епітеліально-м’язових клітин, одні з яких спрямовані від рота до підошви, а інші - об’єднані в кільця на периметрі стебла. Потужне м’язове кільце розміщене довкола ротового отвору. Так само, як і в медуз та інших кишковопорожнинних, в анемонів усе тіло обплутане нервовим плексусом. Однак нервові клітини скупчуються в довколаротове кільце, що надає особливої чутливості ротовому отвору та мацальцям. Завдяки такій нервовій системі та потужним м’язовим волокнам анемони дуже чутливі до зовнішніх подразників. Якщо подразник слабкий, анемона може й не відреагувати на нього, але якщо анемону штрикнути паличкою, то її м’язи миттю скорочуються, згортаючи тварину в маленький щільний м’язистий клубочок.

Морські анемони — хижаки, тож будемо їх годувати. Візьми свіжу чи розморожену рибу і відріж від неї декілька (для кожної анемони по одному) маленьких шматочків. Довгим пінцетом піднеси шматочок риби до мацалець тварини так, щоб вони торкались одне одного. Поспостерігай, що робитиме анемона. Якщо риба впала на дно, то підійми її пінцетом і знову запропонуй анемоні. Чи допомагає анемона своїми мацальцями підігнати чи заштовхати їжу до рота? Як анемона заковтнула шматочок риби? Скільки часу їй знадобилось на це? Наступного дня зміни умови експерименту: відріж великий шматок (завбільшки майже як сама анемона) від риби і постав пінцетом на ротовий диск анемони. Чи змогла тварина проковтнути його? Скільки часу їй знадобилось на це? У анемонів немає анального отвору, а їх травна система — мішкоподібна. Поміркуй: куди діваються неперетравлені рештки? Чи вдалось спостерігати, як анемони позбуваються неперетравлених решток? Спостереження, звично, занотуй до лабораторного журналу, а відео розмісти в інтернеті.

Травна система анемонів, як і в усіх кишковопорожнинних, є замкненою, маючи лише ротовий отвір. Через рот анемони як поглинають їжу, так і виводять неперетравлені рештки. Їх кишкова порожнина утворена ендодермою, що має велику кількість складок (септ). Така будова покращує травлення, адже площа внутрішньої поверхні кишки є набагато більшою, ніж площа поверхні тіла. Окрім усього, перегородки також містять м’язові валики, які забезпечують як рух самих перегородок, так і скорочення тіла назагал. Завдяки численним і потужним м’язовим волокнам рота і перегородок, анемона має фантастичну здатність до розтягування. Тому може поглинути жертву більшу, значно більшу, за власні розміри. Мацальця анемони виконують не лише функцію паралізування жертви, а й активно підтягують її до рота. Цей процес суттєво відрізняється від того, як головоногі молюски (як-от восьминоги і кальмари) активно оперують своїми мацальцями. Морська анемона так не може через не настільки функціональну м’язову і нервову системи. Однак, вони «заякорюють» свою жертву нитками жалких клітин і підтягують її до рота уже мацальцями. Заковтування їжі анемоною нагадує натягування шкарпетки — м’язистий рот просто натягується на жертву. Якщо жертва дрібна, то цей процес протікає вельми швидко, а от проковтування великої жертви потребує багато часу і зусиль від анемони.

• 1. Чому анемони при подразненні згортаються в щільний клубок? Які ще тварини подібно поводяться в небезпеці?
• 2. Замкнену травну систему вважають примітивнішою за наскрізну, в якій їжа потрапляє в тіло через один отвір, а рештки виводяться через інший. Чим же краща, прогресивніша наскрізна?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Тварини лікують 7 клас Драгулян", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)