Навіжений гребінець

У заростях морської трави зостери від піщаних мілководь і аж до 20-метрових глибин Чорного моря трапляються цікаві двостулкові м’якуни (молюски) — морські гребінці. Ці тварини вирізняються з-поміж усіх інших двостулкових м’якунів фавни України тим, що здатні плавати. Звичайно, вони далеко не такі спритні плавці, як головоногі м’якуни чи риби, однак така здатність робить їх унікальними у своєму класі. Черепашки морських гребінців вирізняються віялоподібною формою, з численними ребрами на поверхні, дуже тонкими стінками й двома «вухами» при основі: більшим і меншим. Верхня стулка пласка, а нижня — опукла. Потривожений м’якун швидко утікає, різко розкриваючи і закриваючи стулки черепашки. При цьому виникає реактивний потік води, що штовхає тварину вперед. Ще однією особливістю морських гребінців є декілька сотень довгих і коротких мацалець по краю мантії, якими вона обмацує довколишній простір, визначає потік води, запах і смак. А ще в них є декілька десятків різних за розмірами й складних за будовою очей, що розташовані на окремих ніжках-мацальцях. За цією твариною цікаво поспостерігати як у природі, так і в акваріумі, то ж вирушаймо на дослідження.

Схема будови мушлі морських гребінців у профіль

Для спостережень нам знадобляться маска для пірнання, дихальна трубка, сачок на довгій ручці, садок для зразків, пластикові відерця з кришками, акваріум на 40-60 літрів із морською водою, лупа, піпетка або довга пластикова соломина, харчовий барвник, морожена артемія, діодовий ліхтарик, дерев’яна паличка (50 см), лабораторний журнал. Звісно, усі свої спостереження записуємо на відео й розміщуємо в інтернеті.

Спершу приготуємо акваріум. На дно шаром 5 см слід засипати дрібний пісок й акуратно залити морську воду. Акваріум слід обладнати фільтром, який перемішуватиме й фільтруватиме воду, насичуючи її киснем. Після того, як акваріум буде готовим прийняти мешканців, рушаємо на пошуки морських гребінців. А пірнальна маска й сачок нам у цьому допоможуть. Гребінців треба шукати на морському мілководді не глибше 1-3 м із піщаним дном і заростями морської трави, хоча вони трапляються значно глибше. Вони не утворюють таких скупчень, як, наприклад, мідії, а поодиноко й непомітно лежать на дні, часто всипані піском. Потурбований м’якун миттю здіймається з дна і стрибкоподібно утікає.

Зовнішня (ліворуч) і внутрішня (праворуч) сторони стулки мушлі морського гребінця

Саме в такий момент їх можна виловити сачком і посадити у садок. Уже на березі м’якунів перекладаємо із садка в пластикові відерця і переносимо в домашній акваріум.

Уважно поспостерігай за морським гребінцем. У стані спокою тварина розмикає стулки черепашок і назовні визирають сотні дрібних мацалець. Зауваж, що вони бувають різних розмірів — довгі та короткі, поспостерігай за ними. Чим він відрізняється їхній рух, як поводяться короткі мацальця, а як довгі? Як таку різницю в поведінці можна пояснити? Зауваж, що між мацальцями подекуди розташовані дрібні чорні або темно-сині очі. Чи є закономірність у розташуванні на тілі довгих та коротких мацалець та очей? Спробуй посвітити ліхтариком в очі морському гребінцю. Як зреагувала тварина на яскраве світло? Як гадаєш, чому це відбулось? Усі свої спостереження занотуй до лабораторного журналу й зніми відео для публікації в інтернеті.

Очі й мацальця морського гребінця

Особливістю морських гребінців, що вирізняє їх з-поміж інших двостулкових м’якунів, є утворення їхньою мантією численних придатків — мацалець. Вони утворюють дуже складну сенсорну систему цих істот. Цікаво, що нервова система морських гребінців також вирізняється незвичною складністю та централізацією (натомість у більшості двостулкових м’якунів нервова система спрощена через малорухливий спосіб життя й редукцію голови), що забезпечує обробку величезного потоку інформації від органів чуття. До них належать різні типи мацалець та очі. Одні мацальця в морських гребінців розташовані по краю масивної складки мантії — велюму, всередині черепашки. Інші — на краю мантії під самими стулками черепашки. Мацальця виконують кілька надзвичайно важливих функцій. По-перше, вони є органами механічного чуття — сприймають найменші вібрації та рух води. По-друге, мацальця містять скупчення хімічних рецепторів і розпізнають смаки й запахи. По-третє, на мацальцях розташовані очі, а де очей немає, то фоторецептори дуже схожі на клітини Геса в кільчастих хробаків. Часто можна спостерігати, як окремі мацальця видовжуються і підіймаються над черепашкою молюска — тварина, наче «принюхується» і куштує на смак воду довкола. Крім того, вони часто обмацують довколишні предмети, «визначаючи» і «досліджуючи» їхню природу.

А ось очі морських гребінців — це унікальний витвір еволюції, що не трапляється більше в жодних тварин. Їхні очі здатні бачити об’єкти, хоча в них немає кришталика, який міг би фокусувати світлові промені. Процес формування зображення дійсно унікальний: кривизна скловидного тіла, яке заповнює око, направляє світло на параболічну дзеркальну підстилку сітківки, яка водночас відбиває і фокусує зображення на сітківці — шарі світлочутливих рецепторів ока. Більше того, в оці морських гребінців є дві різні сітківки: ближня й дальня. Як вважають вчені, ближня сітківка сприймає нерухомі об’єкти, а дальня — рухомі. При цьому вони ще й сприймають різну інтенсивність світла: ближня — яскраве світло, а дальня — слабке (наприклад, реагує на тінь хижака, що проплив повз). Найцікавіше те, що таких очей може бути від десятка до сотні й більше, і крихітний мозок морського гребінця опрацьовує інформацію отриману від кожного з них, визначаючи, як поводитись: закрити черепашку і зачаїтись або пливти утікаючи.

Морський гребінець, що заховався під шаром мулу

Будова ока гребінця

Для того, щоб з’ясувати, як саме живиться морський гребінець, слід приготувати зафарбований харчовим барвником корм. Розморозь невелику порцію артемії і помісти її в концентрований розчин барвника. Через 30 хвилин проціди підфарбовану артемію крізь тканину і поклади її в невелику кількість води. Піпеткою чи пластиковою соломиною акуратно піднось підфарбовану артемію до привідкритих стулок черепашки гребінця. Зауваж, у якій частині черепашки відбулось усмоктування їжі. Результати занотуй у лабораторний журнал і зніми спостереження для розміщення в інтернеті.

Морський гребінець — це фільтратор, що живиться найрізноманітнішими дрібними тваринами й органічною суспензією. Але, на відміну від інших двостулкових м’якунів, у морських гребінців немає сифонів — трубчасті утворення молюсків, крізь які рідини потрапляють усередину та виводяться назовні мушлі. Засмоктування ж води відбувається завдяки ритмічним рухам мантії та війчастого епітелію. Слід зазначити, що всмоктування відбувається не всією мантією, а лише в декількох місцях. Зокрема вода активно всмоктується з лівого боку черепашки, починаючи з центра отвору й аж до виросту у нижній частинці мушлі — «вуха». Ще одна зона всмоктування розташована поруч правого «вуха» черепашки. А виведення води відбувається біля обох «вух». Усередині черепашки вода також рухається за дуже складною траєкторією. Усмоктана з лівого боку черепашки, вода рухається до лівого «вуха», де вона частково виштовхується назовні, однак, течія розвертається на 180° і колом рухається до правого «вуха». Основне виведення води відбувається саме біля правого «вуха», навіть тієї, що була всмоктана саме тут. Течія води в черепашці проходить крізь зябра, збагачуючи їх киснем. Тут же відбувається відфільтровування часточок їжі, які скеровуються до рота.

Рух води в тілі морського гребінця: із місць всмоктування (показані ввідними червоними стрілками) вода розтікається тілом заплутаними шляхами (показані короткими чорними стрілками) й, зрештою, вивільняється біля лівого і правого «вух» (показані вивідними червоним стрілками)

Збираючи гребінців у природі, ми вже зауважили, що вони вміють плавати і рятуються від небезпеки саме втечею. Придивімось ближче до такої поведінки. За допомогою дерев’яної палички торкнись до тварини. Як вона зреагувала на це: закрилася в черепашці чи поплила? Торкнись ще раз до м’якуна. Скільки разів відкрились і закрились стулки черепашки під час перепливання тварини на інше місце? Які з розкриттів і закриттів стулок були сильнішими: перші чи останні? Чим можна пояснити? Чи відрізняється поведінка тварини в спокої та тривозі: рух мацалець, ширина розкриття стулок черепашки, пульсація мантії? Якщо так, то запиши ці відмінності в лабораторний журнал.

Тварина в стані спокою лежить на дні майже нерухомо, зайнявши зручну позу для фільтрування води. На противагу іншим двостулковим м’якунам, у морських гребінців геть зредукована нога, тому повзати вони не можуть, а їх рух забезпечується унікальною серед двостулкових молюсків здатністю до плавання. Розрізняють декілька основних типів рухової активності в морських гребінців: плавання, стрибки, закопування та зміна пози. Під час плавання молюск набирає воду, розтягуючи велюм (масивну складку мантії) і різко скорочуючи єдиний у нього, але масивний м’яз-замикач, виштовхує воду біля «вух» черепашки, рухаючись уперед отвором. З боку це виглядає, наче клацання кастаньєтами у іспанському танці фламенко. Однак таке плавання є нетривалим, адже м’яз дуже швидко втомлюється й відстань, яку пропливає тварина, між кожним наступним відкриттям і закриттям стулок черепашки зменшується. При цьому, коли молюск випливає з дна, потік води з мантії скаламучує осад, що виконує роль своєрідної «димової завіси». Це на якусь мить дезорієнтує потенційного хижака, чого цілком достатньо для втечі.

• 1. Схарактеризуйте процес реагування гребінця на яскраве світло ліхтарика: як світло сприймається оком, де приймається рішення про реакцію, що забезпечує така реакція.
• 2. Які недоліки має схема живлення двостулкового молюска-фільтратора, за якої він всмоктував би і виводив назовні воду по усьому периметру мушлі, а не в окремих місцях, як гребінець?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Тварини лікують 7 клас Драгулян", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)