Ідеальні хижаки

Коли ми говоримо про хижаків, ми уявляємо собі великих кішок: левів, тигрів, гепардів... Вони великі, прудкі й блискавичні. Коли ці тварини виходять на полювання, у їхніх жертв мало шансів на порятунок. Здавалося б, хто може з ними зрівнятися в мистецтві полювання? Хіба вони не ідеальні? Аж ніяк! Є досконаліші, меткіші й смертоносніші хижаки, ніж великі кішки, і це — комахи. Хіба можна порівнювати лева з безхребетними? Як назвав свою книгу Йозеф Ваґнер — «Цар звірів не лев»! Придивімося ближче до хижаків, що на сотні мільйонів років старші за левів, а за свій час існування вони пережили навіть динозаврів.

Свої спостереження ми проводитимемо в дикій природі за маловітряної сонячної погоди, тому нам знадобляться цифрова камера зі штативом, моток тонкої шовкової або синтетичної нитки, ентомологічний сачок, дерев’яна жердина (2,5-3 м), простий олівець і польовий записник.

Нашою ціллю є бабки, які у великих кількостях трапляються на найближчому ставку чи озері. Віднайди зручне для спостережень місце в затінку дерев так, щоб добре було видно водне плесо та прибережні зарості очерету й рогози. Поспостерігай за бабками. Дрібні комахи з тендітним тілом зеленого, синього, сірого, червоного кольорів належать до стрілок, люток, плосконіжок. З-поміж них можуть траплятися бабки із темно-фіалковими крилами — це самці бабок-красунь. Літуни вони кепські, тому багато часу проводять на листі прибережних рослин. Інша справа великі бабки — коромисла та чотарі, прудкість, швидкість і маневреність яких є феноменальними. Поспостерігай, у якому місці вони найчастіше кружляють та налаштуй штатив і камеру для зйомки. Фільмувати метких чотарів чи коромисел — важке завдання, однак цікаві кадри з полювання бабок та їх періодичних битв за територію заслуговують цієї праці. Спробуй зняти відео полювання бабки на «живця». Для цього сачком на квітах упіймай велику яскраву муху. Відмотай 3-4 м тонкої шовкової нитки, один із кінців якої прив’яжи до довгої дерев’яної жердини, а на іншому зроби петлю й обережно накинь на основу черевця упійманої мухи. Жердину закріпи на березі й випусти прив’язаного «живця». Через прив’язану нитку політ мухи буде незграбним, що відразу ж приверне увагу бабки. Чи атакувала бабка «живця»? Напад був вдалим, чи муха ухилилася від нього? Усі спостереження ретельно записуй до польового щоденника та знімай відео, яке потім змонтуєш для публікації в інтернеті. Спробуй уповільнене відтворення найцікавіших із відзнятих кадрів, щоб було добре видно рух крил бабки, атаки, маневреність тощо.

Великі бабки (зліва направо): чотар імператор, коромисло синє, коромисло споріднене

Бабки є одним із найдревніших крилатих комах на нашій планеті. Їхні предки замешкували Землю понад 300 млн років тому, досягаючи велетенських розмірів. Найбільшою з усіх відомих науці бабок була меганевра монія, розмах крил якої сягав 70 см! Це був найбільший і найдосконаліший крилатий хижак у часі до виникнення перших птерозаврів і птахів. Будова тіла сучасних бабок мало чим відрізняється від прадавніх — вона виявилась надзвичайно вдалою і вигідною цим комахам. Перше, що привертає увагу в бабок, — велетенський розмір їх складних фасеткових очей, що займає більшу частину голови. Такі великі очі дають сферичне зображення — бабка бачить одночасно в усіх напрямках: згори, знизу, з лівого й правого боків, спереду і ззаду. Це дозволяє помічати найменший рух як потенційної жертви, так і можливого хижака. Між складними фасетковими очима, на малюсінькому лобі, у них містяться ще додаткові прості вічка, які сприймають яскравість сонячного світла. Решту голови займають міцні зубаті щелепи, призначені для розгризання необачної жертви. Вусики в бабок вкорочені й спрощені, тож нюх у них кепський і практично не відіграє жодної помітної ролі в їхньому житті. Масивний мускулястий грудний відділ забезпечує роботу двох пар жорстких мережевних крил, а тонке довге черевце з кінцевими придатками виконує функцію стабілізатора швидкого маневреного польоту. Усе їхнє тіло — це відточена еволюцією аеродинамічна жива машина. Ноги в польоті бабки щільно притиснуті до тіла так, що не виникає турбулентних потоків. Їхні кінцівки — це ловильний апарат. Гомілки й стегна з внутрішнього боку мають два ряди довгих жорстких шипів, спрямованих під кутом назовні. Коли бабка схоплює жертву ногами, то остання зачіпається за шипи і не може вирватись зі смертоносних обіймів.

Голова бабки із фасетковими та трьома простими очима

Полювання бабок є надзвичайно стрімким і ефектним: помітивши жертву, тварина робить крутий віраж, а іноді й мертву петлю, хапаючи необачних волохокрильця, муху чи бджолу розчепіреними ногами під час польоту. Свою жертву бабки поїдають теж у леті, міцно тримаючи її усіма шістьома ногами. Такі бабки, як коромисла й чотарі, у теплі літні дні практично не сідають, постійно літаючи, а дрібніші види воліють вичікувати на очеретині, гілці чи іншому зручному для них предметі. Політ бабок буває стрімким під час полювання чи втечі, ширяльним, коли комаха виглядає жертву, і зависальним, коли вона щось розглядає. Бабки — одні з небагатьох комах (наприклад, мухи), що можуть зависати на одному місці. Їхні крила можуть рухатись і синхронно, й окремо, що забезпечує неймовірне маневрування. Узагалі, політ комах відрізняється від польоту птахів чи кажанів, які використовують підйомну силу крил. Винятком є хіба жуки зі своїми твердими надкрилами. Робота крила комахи нагадує рух весла, закріпленого до борту човна, — вони гребуть своїми крилами, здійснюючи колові рухи.

Бабка з впольованим жуком

Об’єкт цього спостереження — звичайний або європейський богомол, хоча на півдні України є декілька інших видів, занесених до Червоної книги України. Якщо раніше звичайні богомоли траплялись лише на півдні України, то за останнє десятиліття через зміну клімату, вони стали звичними, а місцями й чисельними, на Поліссі, у Карпатах. У серпні, після останнього линяння, німфи богомолів перетворюються на статевозрілих самиць і самців. Це чудовий час для спостережень за ними. Знайти богомола складно, оскільки це засідковий хижак. Однак вони часто прилітають увечері на світло, а також їх можна «викосити» ентомологічним сачком із трави й чагарників на сухих луках південних схилів пагорбів. Знайшовши богомола, поспостерігай за його поведінкою. Оскільки літають вони вкрай погано, то воліють маскуватися, завмираючи між стеблами рослин. Зауваж, скільки ніг богомол використовує для ходьби. Зверни увагу на різницю в будові кінцівок (вони мають різне призначення), на форму голови та очей богомола. Як гадаєш, чому вони такі? Запропонуй богомолу потенційну жертву, попередньо наловивши сачком різних комах. Подай йому мертву та живу їжу. Яку з них богомол схопить? Прив’яжи до тонкої шовкової нитки мертву комаху й поводи нею перед богомолом. Чи зреагував він? А якщо замість мертвої комахи прив’язати шматочок гілочки, чи відізветься на це богомол? Як гадаєш, чому тварина поводиться саме так? Свої міркування запиши до польового щоденника та зніми коротке відео для публікації в соцмережах.

Звичайний богомол (ліворуч) та червонокнижна Емпуза смугаста (праворуч)

Богомоли, як і таргани й терміти, належать до ряду стовпчикокрилих. Це дуже давні комахи, предки яких з’явилися ще за кам’яновугільного періоду — близько 300 млн років тому. Але тоді вони більше нагадували тарганів, аніж богомолів. Богомоли сучасного типу з’явились приблизно 100 млн років тому, на початку крейдового періоду, і швидко заселили усі континенти. «Холоднокровне» хижакування богомолів увійшло в масову культуру й свідомість. Дійсно, вони тривалий час можуть сидіти нерухомо в засідці, склавши свої хапальні передні кінцівки в очікуванні на необачну жертву. При цьому богомоли активно крутять головою навсібіч, чатуючи на здобич або ж очікуючи потенційну небезпеку. Цікаво, що здатність повертати голову майже на 360° є їхньою унікальною властивістю. Це дозволяє богомолам контролювати все навколо. Як тільки жертва потрапляє в фокус спостереження богомола, він пожвавлюється, оцінює відстань і розводить свої хапальні кінцівки. Розрахувавши час і відстань, комаха різким рухом хапає здобич і негайно починає трапезу. Шансів вирватись зі смертоносних обіймів у жертви практично немає, оскільки кінцівки богомолів, як і бабок, мають по два ряди шипів, які змикаються на тілі впольованої комахи. Слід також зауважити, що попри усю гостроту зору богомолів вони жодним чином не реагують на нерухомі об’єкти. Навіть висувались гіпотези, що вони бачать лише рухоме, а нерухоме — ні. Хоча це сумнівно, адже богомоли прекрасно бачать, куди ступати та якого кольору навколишні об’єкти.

Богомоли здатні озирнутися, повернувши голову назад

 

Личинка мурашиного лева

Для цього спостереження треба віднайти мурашиного лева. Власне не імаго, яке трапляється на квітах, а його личинку-хижака. Личинки мурашиних левів оселяються там, де є піщаний або подібний на нього дрібний сипкий ґрунт: на прогрітих сонцем пляжах, оголеннях лісів, вапняків і гіпсів. Це теплолюбні істоти, в Україні їх немає лише в гірській частині Карпат. Виявити личинку мурашиного лева можна лише за глибокими ідеальної форми ямками, схожими на лійки, в піску. Зазвичай вони живуть групами. На дні кожної лійки, закопавшись, зачаїлась личинка, виставивши назовні лише свої велетенські, схожі на клешні, щелепи. Віднайди в природі такі піщані лійки та простеж за тим, як полює мурашиний лев. Як поводить себе личинка? Чи видає вона ознаки своєї присутності? Як личинка копає свою ямку? Упіймай мураху або якусь іншу дрібну комаху і вкинь на дно лійки. Що відбулось? Як зреагувала личинка мурашиного лева? Усі свої спостереження занотуй до польового щоденника та зніми коротке відео.

Піщана пастка личинки мурашиного лева

Мурашині леви належать до ряду сітчастокрилих — групи найдавніших комах із повним перетворенням. Імаго мурашиних левів — великі комахи, що досягають 3-5 см. Ззовні вони дуже схожі на бабок, проте їхні крила складаються на спині вздовж черевця, що бабкам не властиво. Дорослі мурашині леви або не харчуються взагалі, споживаючи запаси жирового тіла, накопичені личинкою, або можуть злизувати багаті на вуглеводи й білок нектар і пилок квітів. Водночас личинки — активні хижаки. Причому вони влаштовують пастку на жертву за принципом вовчої ями. Личинка викопує глибоку, як для неї, ямку лійкоподібної форми. Для цього вона використовує свої довгі зазубрені щелепи як лопатку. Личинка викидає пісок із дна ловчої ями, методично рухаючись по колу годинникової стрілки або проти неї (з-поміж мурашиних левів також є «праворукі» та «шульги»). Коли ямка готова, личинка завмирає, широко розкривши свої щелепи. Жертви мурашиного лева — дрібні комахи, що бігають на ґрунті, і випадково втрапляють до пастки. Оскільки комах, особливо мурашок, безліч, то ймовірність улову, таким чином, є дуже високою. Комаха скочується по сипких піщаних стінках лійки вниз, личинка мурашиного лева миттю хапає її своїми велетенськими щелепами. Ці щелепи добрі для ловіння комах і копання ґрунту, але погані для жування (як у самців жуків-оленів). Мурашиний лев пробиває хітин здобичі та впорскує в неї травні ферменти, наче павук, а коли нутрощі перетравляться, висмоктує вміст. Порожній екзоскелет жертви мурашиний лев викидає на поверхню.

Дорослий мурашиний лев

Заляльковується ця комаха в ґрунті, сплітаючи шовковий кокон, інкрустований піщинками. Життєвий цикл зазвичай триває рік, однак може бути й довшим.

Цього разу поспостерігаємо за мухами-ловцями, більш відомими за русифікованою назвою «ктирі». Для спостережень за цими комахами віднайди найбільш принагідне для цього місце: зазвичай дуже добре прогріте сонцем узлісся. Ловців слід шукати на дерев’яних колодах чи великих каміннях обабіч ґрунтових лісових доріг, де вони гріються на сонечку й вистежують жертву. У степу вони часто сидять на найвищій сухій бадилині. Уважно обстеж місця потенційного перебування ловців. Якщо сполохаєш їх, не біда, адже вони територіальні і за кілька хвилин повернуться на насиджене місце. Поспостерігай за їхньою поведінкою та простеж за вичікувальними позами комах? Порахуй, скільки разів муха-ловець злітала та поверталась зі здобиччю. Зауваж сутички між окремими особинами цього виду за територію — найбільші та найсильніші завжди перебувають у найвигідніших місцях для полювання. Усі спостереження занотуй до польового щоденника. Налаштуй штатив і камеру для знімання. Фільмувати їх непросто, адже ловці блискавичні у своїх рухах.

Ловець сірий

Ловці — великі хижі мухи, широко розповсюджені в усій Україні — від морського узбережжя до верховин Карпат. Найдрібніші з них мають розміри 0,7-1 см, а найбільші — до 5 см! У фавні України трапляються найбільші з них: ловець шершенеподібний завбільшки 1,5-3 см та ловець велетенський — 3-5 см. Більшість із дрібних ловців мають сіре чи брунатне забарвлення, однак великі представники імітують джмелів, ос і шершнів.

Мухи-ловці є надзвичайно спритними і швидкими. Атакуючи свою жертву, вони розганяються до швидкості звуку, долаючи відстань у декілька метрів! Щоправда, політ мухи-ловця з такою швидкістю триває лише частку секунди. Але цього вистачає, щоб упіймати здобич. Мухи займають добре прогріті великі предмети, як-от колоди дерев чи каміння. Це важливо, адже для розгону при полюванні, їхні м’язи повинні бути розігрітими, тому ловець сидить, щільно притиснувшись до теплого субстрату з широко розставленими довгими ногами. Більшу частину голови в них займають випуклі складні фасеткові очі, які відстежують найменший рух довкола.

Як тільки ловець помічає потенційну жертву, він оцінює її швидкість і траєкторію, «приймаючи рішення», нападати чи ні. А тоді кидається навперейми. Ухилитись від атаки мухи-ловця неможливо. Хижак міцно схоплює жертву довгими шинованими ногами, миттю проколює її хітинові покриви та впорскує травні ферменти. Щелепи мух-ловців перетворені на колючий хоботок, тому вони можуть живитися лише рідкою їжею (як личинки мурашиних левів чи павуки), висмоктуючи перетравлену «кашку» зі здобичі. Личинки мух-ловців — також хижаки, проте вони живуть у підстилці або гнилій деревині, де полюють на різноманітних личинок комах, м’якунів та хробаків.

Ловець-джмелівка із впольованим клопом

Ловець шершенеподібний

• 1. Порівняй будову і поведінку літунів-хижаків: бабки, ловця і соколоподібного птаха. Що спільного між ними?
• 2. Які дві стратегії полювання використовують згадані в тексті комахи? Які переваги й недоліки кожної з них?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Тварини лікують 7 клас Драгулян", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)