Внутрішня риба

Викладач медичної школи Чиказького університету Ніл Шубін у книзі «Внутрішня риба. Історія людського тіла від найдавніших часів до сьогодні» написав: «Найкраща карта людського тіла — у тілах інших тварин. Найпростіший спосіб скласти в студентів уявлення про нерви в голові людини полягає в тому, щоб показати їм, як влаштовані нерви акул. Найлегший шлях до пізнання наших кінцівок — вивчення риб. Рептилії дуже допомагають вивчати будову мозку. І все це тому, що тіла хребетних тварин часто виявляються спрощеними версіями людського тіла».

Значення окремих рис форми тіла швидкісної риби

Якщо ти готовий краще пізнавати власне тіло та єдність тварин і людини, слід почати із захопливого експерименту — з розтину риби. Кожен удома чи на дачі може детально вивчити наших еволюційних предків та дізнатися, що ми успадкували від них, а чим володіють лише риби.

Для експерименту знадобляться ножиці, риба, щоденник спостережень. Рибу можна купити в крамниці або на базарі, головне — цілу, не патрану. І приємний момент: після проведення досліду її можна буде засмажити та з’їсти!

Розглянь рибу зовні. Полічи кількість плавців, знайди парні й непарні. Подивися, чи має риба зуби, зазирни під зяброві кришки. Занотуй побачене в лабораторний журнал.

Тепер переходь до розтину. Знайди анальний отвір риби та простроми в нього лезо ножиць на 1 см. Акуратно від анального отвору до голови розріж шкіру й тонкі м’язи риби вздовж черева. Трохи підніми пальцями частину шкіри та проріж широке вікно в бічній частині тулуба. Починай різати від анального отвору вгору спиною, поки широкі й товсті м’язи не почнуть заважати. Потім так само від черева до спини, але біля голови. І згодом — відріж шкіру з м’язами й кістками. Досліди побачене й порівняй із зображенням. Спробуй знайти окремі органи (для зручності їх можна вийняти й розкласти на папері). Зніми побачене на відео та поділись ним із друзями й подругами в соціальних мережах.

Послідовність розрізів тіла риби

Якщо ви відкрили рот риби й побачили в зуби, вочевидь, це хижак, а якщо замість зубів апарат для фільтрування, то риба — фільтратор, вона харчувалася планктоном (дрібними організмами, завислими в товщі води). Спинний (чи спинні), анальний та хвостовий плавці — непарні, водночас грудні та черевні — парні.

Внутрішня будова риби

Під час огляду зябер можна нарахувати чотири пари зябрових дуг із червоними зябровими пелюстками.

Серед внутрішніх органів виділяються яєчники з ікрою або сім’япроводи з молоками, сплутаний кишківник із виростами, серце, довгі стрічкоподібні нирки, плавальний міхур. Останній орган — унікальний, його мають лише риби. Він відіграє важливу роль не лише в пересуванні риб, а й у слуханні та утворенні звуків.

Плавальный міхур — орган кісткових риб, що утворюється з виросту стравоходу риби. Він слугує для регулювання питомої ваги риби (її щільності), аби риба могла плавати в товщі води, спливати й занурюватися глибше, якщо їй це потрібно. Цей орган також полегшує стабілізацію положення риби у воді, позаяк центр її маси знаходиться нижче за нього.

У більшості кісткових риб є плавальний міхур. Проте в деяких, наприклад, у камбали, він відсутній, тому вона зазвичай веде придонний спосіб життя. Риби, що не мають плавального міхура, але не є донними, скажімо, акули, тримаються у воді за рахунок постійного руху. Дослідімо, як впливає міхур на плавучість риб.

Для цього досліду знадобляться великий резервуар (миска) для води, маленька пляшка з вузьким горлом (наприклад, з-під соку об’ємом 0,2 л) — на ній можна намалювати фломастером рибу з очима та лускою, гумова трубка завдовжки близько 50 см і діаметром приблизно 1 см, повітряна кулька (слід заздалегідь один раз її надути й спустити, щоб вона легше розтягувалася), широкий скотч.

Наповни «рибку»-пляшку водою та занур у миску. Натягни повітряну кульку на кінець шланга та закріпи липкою стрічкою. Тепер засунь кульку в уже занурену пляшку. Повільно надувай кульку. Спостерігай, що відбувається з пляшкою. Як змінюється положення пляшки у воді, коли повітряна кулька лише ледь надута, помірно надута й, нарешті, — добре надута? Що відбувається, коли випустити повітря з кульки? Зніміть відео, опублікуйте його в інтернеті та обговоріть з подругами та друзями, чому так відбувається.

Модель роботи плавального міхура риб

На початку експерименту щільність «рибки»-пляшки (її питома вага — відношення маси до об’єму тіла) вища за щільність води, й «рибка» опускається на дно посудини. Щойно повітряну кульку надувають, щільність риби знижується (об’єм пляшки той самий, а ось маса знижується, адже повітря дуже легке) й вона починає спливати на поверхню.

Подібно до пляшки, жива риба важча за воду. Аби плисти у воді й не тонути, рибі потрібно напружуватися й весь час застосовувати плавці. Проте кісткові риби в процесі еволюції набули додаткового лайфхаку — у них з’явився плавальний міхур — мішечок, що наповнюється газами й кров’ю тварини.

Принцип роботи плавального міхура

Цей орган особливий, у нього є голова (передня частина) та хвіст (задня частина). Коли надувається голова міхура — передня частина тіла риби легшає, піднімається й риба пливе догори, а коли надувається хвіст міхура — легшає задня частина тіла риби, передня частина тіла занурюються й тварина поринає в глибину. А ще завдяки плавальному міхурові риба може нерухомо зависати у воді й не використовувати у цей час плавці. За аналогією з рибами в підводних човнах використовують повітря для наповнення спеціальних резервуарів. У них спочатку заливають воду, човен важчає й занурюється. Якщо потрібно виплисти, то ці резервуари наповнюють повітрям із газових балонів. Таким чином важкий підводний човен стає легшим за воду й під дією сили Архімеда піднімається на поверхню.

Плавальний міхур

Плавальний міхур багатьом рибам потрібен також для слухового сприйняття й генерації звуків. Тривалий час уважалося, що риба не чує жодного шуму, а може сприймати лише хвилі тиску за допомогою бічної лінії. Згодом з’ясувалося, що риби чудово чують і розрізняють звуки. У них є маленькі наповнені рідиною трубочки за очима — внутрішні вуха. Під дією звукових хвиль у вусі виникає вібрація, яка збуджує чутливі нервові клітини (рецептори), що вже передають інформацію до мозку. Позаяк у риб немає ні вушної раковини, ні барабанної перетинки, то для підсилення звуку розвинулися інші механізми. У деяких видів риб (коропоподібні, тетри, соми) плавальний міхур слугує підсилювачем звукових хвиль, а дрібні кісточки, з’єднані з ним, передають коливання у внутрішнє вухо. Завдяки цьому пристрою — апарату Вебера — такі риби чують у 40-60 разів краще, ніж види риб без цієї ознаки. Так само, як і три кісточки вух ссавців (молоточок, коваделко та стремінце), апарат Вебера передає звукові хвилі, які «сприймає» плавальний міхур, у внутрішнє вухо риби.

Ба більше, деякі риби вміють видавати звуки за допомогою міхура! їх генерування відбувається в різних видів по-різному. Найчастіше — за допомогою особливих барабанних м’язів, що прилягають до плавального міхура. Якщо вони швидко напружуються й розслабляються, то це змушує плавальний міхур вібрувати. Так створюють звуки морські кургани, умбри та піраньї — їх «мова» нагадує гавкіт або гудіння. Звуки можуть видавати і складніші органи, як зяберні щілини в сома, або ж риби можуть просто скреготати зубами (деякі цихліди). Створення звуків відіграє важливу роль у соціальній поведінці риб, особливо під час упадання за самкою та агресивного суперництва. Звуки тут використовуються як додаткова можливість залякати, справити враження й оцінити опонента. Загалом біологічне значення звуків дуже різне: вони використуються для тісного спілкування та підтримання контактів, стимулюють дозрівання статевих клітин і розмноження самок, самці використовують їх для позначення своєї території або для приваблення самок, готових до розмноження.

Схема слухового апарату риби

• 1. Які докази того, що людина походить від риб ти б міг / могла навести?
• 2. Як вважаєш, який орган риб згодом розвинувся в легені наземних хребетних тварин? Чому саме цей?
• 3. У результаті чого в риб зменшується об’єм плавального міхура?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Тварини лікують 7 клас Драгулян", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)