Сприйняті сигнали передаються з ока до головного мозку зоровим нервом.

Очне яблуко

Складовими очного яблука є три оболонки ока, кришталик та склисте тіло (мал. 40.1).

Зовнішня, або білкова, оболонка ока (склера) забезпечує захист очного яблука й надає йому форми. Передня частина склери — рогівка — прозора і пропускає світло.

Середня, або судинна, оболонка складається з трьох частин:

• райдужна оболонка, забарвлена спеціальною речовиною — меланіном. У її центрі є отвір — зіниця, через який промені світла потрапляють в око. Зіниця може розширюватися або звужуватися, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Між рогівкою та райдужкою розташована передня камера ока, наповнена водянистою речовиною. Через зіницю вона сполучається із задньою камерою ока, яка розташована між райдужкою та кришталиком;
• війкове тіло, розташоване за райдужною оболонкою. Війкове тіло підтримує кришталик і завдяки скороченням війкового м’яза може змінювати його форму;
• власне судинна оболонка ока, яка утворює рідину, що заповнює передню й задню камери ока. Судинна оболонка забезпечує рогівку й кришталик поживними речовинами, оскільки вони не мають кровоносних судин.

Дізнайтеся більше

Забарвлення райдужної оболонки забезпечує речовина меланін, що насправді має... чорний колір. А різне забарвлення очей зумовлене неоднаковою кількістю та просторовим розподілом меланіну в райдужній оболонці.

Мал. 40.1. Будова очного яблука

Фрейм 3D-моделі «Око людини»

Кришталик має вигляд двоопуклої лінзи, він розміщений позаду зіниці. Зміна форми кришталика є способом забезпечити «наведення різкості», тобто одержати чітке зображення на відповідних рецепторах. Цей процес називають акомодацією. Він дозволяє чітко бачити предмети на різній відстані.

Внутрішня оболонка (сітківка) прилягає зсередини до судинної оболонки й вистилає дно ока. Вона має декілька шарів: зовні шар пігментних клітин, далі шар фоторецепторів, усередині — шар вставних нейронів, аксони яких утворюють зоровий нерв.

На сітківці є дві важливі ділянки — жовта та сліпа плями:

• у жовтій плямі зосереджена велика кількість колбочок — рецепторів, які сприймають світлові хвилі різної довжини (колір). Це зона найкращого сприйняття кольору оком;
• сліпа пляма, навпаки, не сприймає світло через відсутність у ній рецепторів. Вона є місцем виходу із сітківки зорового нерва.

Склисте тіло заповнює більшу частину порожнини ока. Воно складається з прозорої драглистої міжклітинної речовини, що не містить ані кровоносних судин, ані нервів. Склисте тіло надає оку кулястої форми.

Допоміжний апарат ока

До допоміжного апарату ока належать повіки (складки шкіри, які захищають очі), брови (волосся над очима), вії (волосся по краях повік), слізні залози та м’язи ока (мал. 40.2).

Структури допоміжного апарату перешкоджають потраплянню в очі сторонніх предметів, поту, пилу. Крім того, повіки й вії захищають очі від надто яскравого світла. М’язи ока забезпечують рухи очних яблук, завдяки чому людина може змінювати напрям погляду, не повертаючи голови. Слізні залози виділяють сльозову рідину — прозорий безбарвний розчин, який запобігає висиханню ока. Сльозова рідина також містить фермент лізоцим, який знешкоджує багато видів бактерій.

Мал. 40.2. Допоміжний апарат ока

Ключова ідея