Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи
- 17-11-2021, 23:38
- 384
8 Клас , Біологія 8 клас Базанова, Павіченко, Кузнецова
§ 42. Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи
Вища нервова діяльність. Вам уже відомо, що нервова система бере участь у регуляції роботи всіх систем органів, забезпечує підтримання гомеостазу, а також формує поведінку людини. Проте цей перелік завдань нервової системи не є повним. Завдяки головному мозку відбувається також вища нервова діяльність (ВНД), відповідальна за явища у внутрішньому світі людини, за психічні процеси, які для неї характерні. Видатний фізіолог І. П. Павлов, засновник учення про вищу нервову діяльність, навіть вважав цей термін синонімом психічної діяльності. Проявами ВНД мозку він вважав також мислення і свідомість людини.
Установлено, що за всі психічні процеси людини відповідають певні відділи кори головного мозку (мал. 42.1). Цей зв'язок учені досліджують, спостерігаючи за людьми з різними травмами мозку, вивчаючи його роботу методами електроенцефалографії, томографії тощо.
Мал. 42.1. Відділи кори головного мозку та психічні процеси, за які вони відповідають: 1 — центр сприйняття нюхової інформації; 2 — лобова зона (аналітичне мислення); 3 — руховий центр мовлення (зона Брока); 4 — зона довільних рухів; 5 — зона тактильної чутливості; 6 — зона формування цілісних образів дотику; 7 — центр сприйняття мовлення; 8 — центр аналізу зорової інформації; 9 — зона зорового сприйняття; 10 — зона слухового сприйняття; 11 — центр аналізу слухової інформації
Так, було з’ясовано, що за зорові відчуття й сприйняття відповідають потиличні ділянки кори головного мозку, за слухові відчуття й образи — скроневі відділи кори. У тім’яній ділянці кори формуються тактильні відчуття. Поряд розташована рухова кора, яка забезпечує довільні рухи. Ділянки лівої півкулі відповідають за сприйняття звуків мови й за артикуляцію. Спільна робота цих центрів забезпечує людське мовлення.
У гіпокампі відбуваються процеси, пов’язані з пам’яттю, а в гіпоталамусі, лімбічній системі — за потреби й мотивації людини. Роль диригента у ВНД відіграє кора головного мозку, її лобові частки, які забезпечують мислення, планування і контроль нашої поведінки.
Типи вищої нервової діяльності. Завдяки дослідженням І. П. Павлова було встановлено, що властивості центральної нервової системи залежать від сили, урівноваженості й рухливості збудження та гальмування нервових процесів. Сила збудження визначається здатністю нейронів кори головного мозку до тривалого й сильного збудження. Урівноваженість характеризує співвідношення процесів гальмування і збудження нервових процесів. Рухливість проявляється у швидкості переходу нейронів кори зі стану збудження в стан гальмування. За різними комбінаціями цих властивостей І. П. Павлов виокремив чотири типи ВНД (мал. 42.2), які співвідносяться з типами темпераменту.
Мал. 42.2. Типи темпераменту
Мал. 42.3. Ситуація однакова — реакції людей різні: флегматик (а), меланхолік (б), холерик (в), сангвінік (г)
Темперамент — поняття, яке ввів ще давньогрецький лікар Гіппократ (IV ст. до н. е.), намагаючись пояснити індивідуальні особливості психіки людини. Хоча пояснення Гіппократа причин відмінностей у цих характеристиках було неправильним, принцип поділу зберігся до сьогодні, але був уточнений і доповнений.
За темпераментом людей поділяють на сангвініків, холериків, меланхоліків і флегматиків.
За І. П. Павловим, сангвінікам, або людям із сангвінічним типом ВНД, властива нервова система сильного врівноваженого рухливого типу (однаково сильні процеси збудження і гальмування з високою рухливістю і врівноваженістю). Холеричному типу ВНД — сильний неврівноважений рухливий тип нервової системи (велика сила збудження і гальмування, висока рухливість нервових процесів). Для флегматиків є характерною нервова система врівноваженого інертного типу (велика сила нервових процесів, низька їх рухливість, урівноваженість процесів збудження і гальмування). Меланхолічному темпераменту, або меланхолічному типу ВНД, відповідає нервова система слабкого неврівноваженого типу (слабкість процесів збудження і гальмування, їх низька рухливість і неврівноваженість).
Темперамент і психічні особливості людини. У який спосіб тип темпераменту, або ВНД, позначається на поведінці й психічних особливостях людини?
Перш за все через розумову активність і емоційність. Проявами інтелектуальної активності є допитливість і прагнення до розумової роботи. Високий ступінь розумової активності часто є характерним для сангвініків і холериків.
Емоційний бік темпераменту проявляється через сприйнятливість і збудливість людини. Одна й та сама зовнішня подія спричиняє в людей з різним типом темпераменту реакцію різної сили та стійкості (мал. 42.3). У холериків враження виявиться нестійким, а меланхоліки довго не можуть його позбутися. Холерики й меланхоліки імпульсивні, а сангвініки і флегматики емоційно стійкі. Про темперамент людини свідчать швидкість, ритм і темп практичних дій і мовлення, виразність ходи, міміки. Так, повільна плавність мовлення в поєднанні з повільними рухами характерні для флегматика, а кваплива мова, різкі рухи — для холерика.
Властивості темпераменту, притаманний людині тип ВНД впливають на формування її характеру. За певного темпераменту одні риси формуються легше, інші — важче. Проте вирішальну роль у тому, яким буде характер людини, відіграють соціальні умови її життя, виховання, а починаючи з певного віку, і самовиховання.
Так, імпульсивність — яскраво виражена властивість холерика. Вона може розвинутися в нестримність, якщо людина не навчиться контролювати свої вчинки. За інших умов виховання завдяки імпульсивності людина стає рішучою, здатною без зайвих вагань іти до поставленої мети.
Отже, вплив соціальних чинників може компенсувати певні властивості нервової системи або підсилювати їхні несприятливі сторони й ускладнювати адаптацію до життєвих умов. Необхідно знати про сильні й уразливі сторони власної психіки й цілеспрямовано розвивати позитивні риси характеру.
Пізніше було виділено ще одну властивість нервової системи — здатність до навчання, яка здобула назву динамічності — швидкості формування тимчасових нервових зв’язків.
У сучасних дослідженнях уявлення про ВНД були суттєво уточнені. Наразі вчені виявляють більше індивідуальних характеристик нервової системи, ніж їх було узагальнено І. П. Павловим у типах ВНД.
1. За мал. 42.1 визначте, які зони головного мозку вашого товариша активуються, коли він слухає музику, розмовляє, підіймає руку.
2. Користуючись інформацією, наведеною в параграфі, визначте тип темпераменту свого товариша; батьків.
1. Як учені досліджували зв'язок між психічними процесами й функціями нервової системи? 2. Які структури нервової системи причетні до вищої нервової діяльності? 3. Які характеристики нервових процесів визначають тип нервової діяльності людини? 4. За якими особливостями поведінки людини ви визначите її як холерика? як меланхоліка? 5. Які риси характеру з більшою вірогідністю формуватимуться у флегматика? у сангвініка? 6*. За якими ознаками, що відбиваються в поведінці та спілкуванні, можна визначити тип вищої нервової діяльності людини? 7*. Проаналізуйте твердження «Характер людини — це її доля».
Коментарі (0)