Ми вже знаємо, що нирки підтримують водно-сольовий баланс нашого організму і на це ми витрачаємо десяту частину кисню. При цьому ниркам вдається виконувати неймовірно складні завдання. Наприклад, з їжею припинив надходити певний хімічний елемент, потрібний організму. У внутрішньому середовищі вміст цього елемента починає знижуватися через виведення із сечею. Нирки володіють механізмом, що дозволяє припинити виведення з організму цього хімічного елемента. Під час реабсорбції у канальцях нефронів саме той елемент, якого не вистачає, починає повністю вбиратися з первинної сечі назад у кров. Цей процес відбувається не самовільно, а цілком контрольовано. Контроль здійснюється нейрогуморально. Головний мозок аналізує зміни вмісту відповідних йонів у внутрішньому середовищі та координує функціонування гормонів надниркових залоз. Для цього в канальцях нефронів є численні рецептори, що реагують на зміни концентрації речовин у рідині. Надниркові залози виробляють десятки гормонів, відповідальних за окремі йони. У нашому прикладі починає вироблятися гормон, відповідальний за реабсорбцію саме йонів того хімічного елементу, рівень якого знижувався. А ще нирки стежать за постійним вмістом рідини у плазмі крові. Особливого навантаження нирки зазнають тоді, коли людина випиває надмірну кількість рідини або відчуває спрагу.

Якщо нирки не можуть упоратися з контролем сольового обміну, у людини може виникнути нирковокам’яна або сечокам’яна хвороба. Якщо порушується відтік сечі з ниркової миски, солі, які там знаходяться в розчиненому вигляді, кристалізуються (мал. 56). Аналогічна ситуація може виникати в сечовому міхурі.

Досить багато інфекційних захворювань загрожують нормальній роботі сечовидільної системи. Здебільшого уражаються слизові оболонки органів і починаються запальні процеси. Причиною захворювань можуть стати порушення імунної системи, нервової та ендокринної регуляції роботи органів. Загрозу становлять порушення кровопостачання нирок, отруєння. Існують також спадкові хвороби сечовидільної системи.

Уретрит — запалення сечівника, цистит — запалення сечового міхура, нефрит — запалення нирки. Пієлонефрит — запалення слизової оболонки ниркової миски, яке може перейти в нефрит. Останнє захворювання може проходити в гострій або хронічній формі. При гострих запальних процесах у хворого підвищується температура, виникає сильний біль, при хронічній формі прояви хвороби є незначними, і це небезпечно. Якщо вчасно не звернутися по допомогу, можливі вкрай небезпечні наслідки. Загрозливою хворобою нирок є гломерулонефрит, при якому запальні процеси розвиваються в капсулах нефронів. Як наслідок — порушення обміну речовин, що позначаються на функціонуванні всіх систем організму.

Мал. 56. Камені в сечовому міхурі та в нирці

Бактерії — збудники хвороб, що найчастіше потрапляють до органів сечовидільної системи через кров, рідше — через сечові шляхи.

Найстрашнішим наслідком запальних процесів у нирках може стати ниркова недостатність. При цьому нирки частково виконують або повністю не виконують свої функції. Продукти обміну накопичуються у крові, розносяться по організму і можуть призвести до фатальних наслідків. Хворі з таким діагнозом потребують постійного діалізу крові. Це процес очищення крові від продуктів обміну за допомогою спеціальної апаратури. Бути незалежною від цієї процедури людина може тільки у випадку, коли їй пересадять здорову нирку від донора. Пошуки донорів — складна справа, а сама пересадка — надскладна і вартісна процедура. До того ж люди з пересадженими органами повинні постійно і пожиттєво приймати спеціальні препарати, які не дозволяють організму відторгнути чужорідний орган.

Захистити себе від більшості загроз, пов’язаних з хворобами органів сечовидільної системи, можна. Для цього варто постійно дотримуватися правил особистої гігієни та гігієни харчування. Якщо людина не дотримується цих правил, хвороботворні мікроорганізми проникають крізь сечівник у сечовий міхур і звідти поширюються на інші органи сечовидільної системи, спричиняючи їх запалення. Появі запальних процесів і поширенню збудників хвороб сприяють переохолодження організму, застуда. Такий шлях поширення інфекцій називають висхідним, адже збудники потрапляють до нирок знизу вгору. Інший шлях поширення починається із зараження органів дихання та запальних процесів у ротовій порожнині. Наприклад, наявність карієсу — постійний осередок розповсюдження інфекції. Звідси бактерії можуть потрапити до будь-яких внутрішніх органів, де розпочнуть свій наступ (мал. 57).

Мал. 57. Схема проникнення збудників хвороб в органи сечовидільної системи: 1 - низхідна інфекція (від зуба); 2 - отрути небезпечні для нирок; 3 - висхідна інфекція

Порушення роботи нирок може настати у випадках отруєнь. Це можуть бути важкі метали, отрутохімікати, що використовують у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками. Дуже небезпечними є грибні отруєння та укуси отруйних тварин: змій і членистоногих. Деякі отрути специфічно уражають нирки і перешкоджають їх роботі. Вивести такі отрути з організму дуже важко. У нирках можуть накопичуватися також деякі лікарські препарати, речовини побутової хімії. За певної кількості накопичені речовини теж починають порушувати роботу нирок. Дуже шкодить роботі нирок алкоголь, особливо якщо його вживають неповнолітні. Навіть незначна доза алкоголю, потрапивши в дитячий організм, може спровокувати розвиток гострих та хронічних захворювань. Наслідком може стати утворення каменів у нирках або сечовому міхурі.

Варто пам’ятати про те, що органи сечовидільної системи анатомічно поєднані з органами репродуктивної системи, тому слід особливо ретельно дотримуватися правил особистої гігієни саме цих органів. На першому місці, безперечно, регулярність виконання гігієнічних дій: водні процедури та зміна білизни. На другому місці — уникнення переохолоджень, які можуть статися внаслідок купання в холодній воді, перебування на холоді без відповідного одягу. Дуже ефективним у плані профілактики захворювань дихальної, серцево-судинної та сечовидільної систем є загартування організму. Існують різні системи загартування. Бажаючі можуть під контролем фахівців вибрати один з комплексів заходів із загартування. Детальніше про це будемо вести розмову на наступних уроках.

• 1. Яким чином нервова система контролює діяльність нирок?
• 2. Порівняйте уретрит і цистит.
• 3. Що таке пієлонефрит?
• 4. Що таке гломерулонефрит?
• 5. Що таке ниркова недостатність?
• 6. Які існують шляхи інфікування органів сечовидільної системи?

• Чому жінки частіше хворіють циститом?