ТРАВЛЕННЯ — це сукупність процесів, що забезпечують механічну і хімічну обробку їжі в організмі людини. У результаті цього складні хімічні речовини перетворюються на прості, що легко засвоюються організмом.

ПОЗАКЛІТИННЕ ТРАВЛЕННЯ — перетравлювання їжі в особливих порожнистих органах (травній системі). Воно завершується пристінковим травленням і всмоктуванням.

ПРИСТІНКОВЕ (МЕМБРАННЕ) ТРАВЛЕННЯ — травлення, що відбувається за участі ферментів на поверхні слизової оболонки тонкої кишки.

ФЕРМЕНТИ — біологічно активні речовини, здатні пришвидшувати хімічні перетворення органічних речовин в органах травної системи.

Функції травної системи. Життєдіяльність людини можлива за умови неперервного надходження їжі. Більшість харчових продуктів використовується організмом завдяки попередній обробці. Вона полягає в механічній переробці їжі та хімічному розщепленні її органічних сполук на простіші розчинні сполуки, які надходять у кров, а далі — у клітини.

Хімічні перетворення органічних речовин відбуваються під впливом особливих речовин — ферментів, які прискорюють ці процеси.

Вам відомо, що у тварин існує три типи травлення: внутріклітинне, позаклітинне та пристінкове (мембранне). Для людини, як і для вищих тварин, характерними є позаклітинне та пристінкове травлення. Ці типи травлення здійснює спеціальна система органів — травна система.

До виконуваних травною системою функцій належать:

• секреторна (розщеплення речовин під дією ферментів та мікроорганізмів);
• рухова, або моторна (жування, ковтання, переміщення їжі у травному тракті);
• всмоктування поживних речовин (відбувається в різних відділах травного тракту, особливо в тонкій і товстій кишках);
• видільна (виведення з організму неперетравлених решток їжі).

Будова травної системи (іл. 19). Пригадайте, які органи належать до травної системи людини.

Травний тракт, або травна трубка, — це порожниста трубка завдовжки 8-10 м. Травний тракт починається ротовою порожниною, яка утворена спереду губами, збоку — щоками, зверху — піднебінням (твердим і м’яким) і ззаду переходить у глотку. Ротова порожнина обмежена верхньою та нижньою щелепами, у комірках яких містяться зуби (іл. 20, 21).

У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, які виділяють секрет — слину.

Глотка з’єднує ротову порожнину зі стравоходом.

Стравохід — це м’язова трубка завдовжки 23-25 см, якою внаслідок хвилеподібних скорочень її стінок просувається харчова грудка. Стравохід переходить у шлунок — розширений відділ травного тракту, де їжа затримується і перемішується (іл. 20).

Зі шлунку харчова грудка потрапляє в тонку кишку — найдовшу частину травного тракту і головний орган травлення. Вона утворює чимало петель, які займають значну частину черевної порожнини. Довжина тонкої кишки дорослої людини становить близько 4,5 м.

У початковий відділ тонкої кишки — дванадцятипалу кишку — впадають протоки печінки та підшлункової залози (іл. 20).

Тонка кишка переходить у товсту кишку. На початку товста кишка утворює мішкоподібну випуклість — сліпу кишку, від якої донизу відходить червоподібний відросток — апендикс. Цей невеликий орган 8-15 см завдовжки є недорозвиненим кінцем сліпої кишки. Апендикс є ще й лімфоїдним органом, який виконує захисну функцію.

Довжина товстої кишки становить 1,5 м, а діаметр — у 2-3 рази більший, ніж тонкої кишки. Сформовані в товстій кишці калові маси потрапляють у її кінцевий відрізок — пряму кишку, яка закінчується анальним отвором. Він забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі за межі організму.

Іл. 20. Травна система людини

Іл. 21. Ротова порожнина

Стінки травного тракту (іл. 22) складаються з трьох основних оболонок. Зовнішня оболонка утворена сполучною тканиною, середня — м’язовою, внутрішня (слизова) оболонка. — епітеліальною тканиною. Слизова оболонка має складчасту поверхню, у ній є багато дрібних залоз, які виробляють і виділяють у порожнину трубки травні соки. М’язова оболонка утворена двома шарами непосмугованих м’язів: зовнішній шар — поздовжніми м’язами, а внутрішній — кільцевими. М’язи, скорочуючись хвилеподібно, проштовхують їжу вздовж травного тракту. М’язовий шар шлунку, на відміну від інших відділів травного тракту, складається з трьох шарів м’язів: поздовжніх, кільцевих і косих (іл. 28). Скорочення цих м’язів забезпечує перемішування їжі зі шлунковим соком.

Іл. 22. Будова стінки травного тракту

Травні залози — це органи, у яких виробляються й виділяються травні соки, що беруть участь у травленні. До них належать: печінка, підшлункова залоза (іл. 23), слинні залози (іл. 20, 21), залози слизової оболонки шлунку (іл. 28) та кишечнику (іл. 30). Печінка, підшлункова та слинні залози розташовані поза травним трактом. Травні соки, що виробляються в них, надходять до порожнини травного тракту по протоках. Основними складовими травних соків є ферменти. Одні групи ферментів розщеплюють вуглеводи, інші — білки, ще інші — жири.

Печінка (іл. 23) — найбільша залоза організму людини, маса її сягає 1,5 кг. Вона поділяється на дві нерівні частки: праву (масивнішу) й ліву (меншу). Клітини печінки виробляють жовч, яка накопичується в жовчному міхурі. Крім цього, печінка виконує бар’єрну функцію, оскільки через неї проходить венозна кров, яку ворітна вена печінки збирає від травного тракту, підшлункової залози та селезінки (іл. 24).

Шкідливі речовини, токсини, що потрапили в кров із травного тракту, в печінці знешкоджуються. Ворітна вена, входячи через ворота печінки, розгалужується й утворює величезну сітку капілярів, які віддають печінковим клітинам токсичні речовини, бактерії тощо. Особливо багато шкідливих речовин потрапляє з кишечнику, адже там відбуваються процеси бродіння, а інколи й гниття, які супроводжують процес травлення.

Іл. 23. Печінка та підшлункова залоза

Іл. 24. Ворітна вена печінки

Підшлункова залоза (завдовжки 12-15 см) розташована в петлі дванадцятипалої кишки (іл. 23). Вона виробляє ферменти, що розщеплюють білки, жири, вуглеводи, а також продукує деякі гормони.

Травлення. Травна система. Органи травного тракту. Травні залози. Печінка. Підшлункова залоза

Іван Павлов (1849-1936)

Сьогодні існує багато методів дослідження органів травлення: зондування, ендоскопія, лапароскопія, рентгенографія, ультразвукова діагностика, сканувальна томографія тощо.