§ 42. Зорова сенсорна система. Будова ока. Запальні хвороби очей

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: зоровий аналізатор, склера, рогівка, райдужна оболонка, зіниця, кришталик, запальні хвороби очей, ячмінь, кон’юнктивіт.

Зоровий аналізатор (зорова сенсорна система) — найважливіший серед інших, оскільки дає людині понад 90 % інформації, яка надходить у мозок від усіх чутливих утворень організму. Тому слушним є вислів: «Краще один раз побачити, аніж сто разів почути». Зоровий аналізатор, як і всі інші, складається з трьох частин. Периферичною його частиною є око, у якому містяться світлочутливі рецепторні клітини — палички та колбочки. Провідним шляхом є зорові нерви, які перехрещуються біля основи мозку. Центральна частина аналізатора включає центри середнього мозку, таламуса й потиличної ділянки кори.

Функцією зорового аналізатора є сприйняття світла, кольору, величини, форми, розташування й відстані між предметами, напрямку та швидкості їх руху.

Будова ока (рис. 119, 120). Око, або очне яблуко, — дивовижний і надзвичайно складний витвір природи. Це кулястої форми тіло діаметром 24 мм, масою 7-8 г. Око розміщується в очній ямці лицевого відділу черепа (орбіті), у якій воно кріпиться за допомогою чотирьох прямих і двох косих м’язів. Їхнє скорочення забезпечує рухи очей у різних напрямках. У нормі обидва ока рухаються синхронно.

Стінки очного яблука складаються з трьох оболонок: зовнішньої — сполучнотканинної, середньої — судинної та внутрішньої — сітківки.

Рис. 119. Схема будови ока: 1 — сітківка; 2 — склоподібне тіло; 3 — зорова вісь; 4 — оптична вісь; 5 — центральна ямка; 6 — жовта пляма; 7 — зоровий нерв; 8 — склера; 9 — судинна оболонка; 10 — війчасте тіло; 11 — задня камера; 12 — передня камера; 13 — кришталик; 14 — рогівка; 15 — райдужна оболонка; 16 — війковий м’яз; 17 — кон’юнктива

Зовнішня оболонка ока становить ніби його зовнішній скелет, забезпечуючи певну форму. Вона складається з двох частин: склери (з грецьк. твердий, щільний) і рогівки (рис. 119, 120).

Склера, або білкова оболонка, утворена з непрозорої міцної волокнистої тканини, у якій переплетені колагенові й еластичні волокна. Між волокнами містяться сполучнотканинні та пігментні клітини.

Рогівка — прозора оболонка діаметром 12 мм, яка розміщена в передній частині склери й нагадує скельце годинника. Вона є першою (друга — кришталик) лінзою з дуже сильною світлозаломлювальною здатністю. Рогівка утворена однотипними епітеліальними клітинами, у яких є багато води, що робить їх прозорими. У рогівці немає кровоносних судин, а тому її живлення здійснюється завдяки міжклітинній рідині. Від ушкодження рогівку захищає допоміжний захисний апарат ока — брови, повіки з віями та слізні залози.

Завдяки бровам піт, що стікає з лоба, не потрапляє в очі. Зовнішня частина повік укрита ніжною шкірою, а внутрішня — тонкою слизовою оболонкою — кон’юнктивою (з латин. з’єднувальний), яка переходить із повік на поверхню ока.

Від забруднення чи висихання рогівку й склеру захищає рідина, яку виробляють слізні залози (рис. 120), що містяться у верхньобічній зовнішній частині очної ямки. Незначна кількість цієї рідини потрапляє до носової порожнини носослізними каналами (рис. 120). Приблизно 5-7 разів за хвилину відбувається короткочасне смикання верхніх і нижніх повік — захисний рефлекс — моргання. Коли людина плаче, кількість слізної рідини збільшується до 20-30 мл (у нормі виділяється 1 мл за добу) і витікає з очей та виділяється з носа як сльози. Рогівка містить багато нервових закінчень (механорецепторів), через що дотик до неї або різке наближення якогось предмета до очей спричиняє їхнє заплющення, захищаючи рогівку від ушкодження. Це є проявом захисного рефлексу рогівки.

Рогівка ока добре відновлюється: після операції її можна не зашивати, оскільки вона швидко загоюється сама.

Середня оболонка ока складається з трьох частин (рис. 119, 120): власне судинної та райдужної оболонок і війчастого тіла.

У судинній оболонці міститься багато артерій, вен і капілярів, її функція пов’язана з живленням інших оболонок та утворів ока. Спереду судинна оболонка переходить у війчасте тіло, яке має гладенький війчастий м’яз і війчасті зв’язки, що прикріплюються до зовнішнього краю кришталика.

Райдужна оболонка, або райдужка, — це передня частина судинної оболонки, у якій міститься зіниця. Колір райдужки зумовлений співвідношенням пігментів групи меланінів (чорних, коричневих, жовтих). Якщо пігментів мало, очі в людини сірі або блакитні. Райдужна оболонка новонароджених дітей має небагато пігменту, тому очі в них завжди тьмяно-сірі (молочні). Згодом вони темнішають і набувають кольору, який визначається вмістом певного пігменту.

Рис. 120. Око (вигляд спереду): 1 — верхня повіка; 2 — отвори носослізних каналів; 3 — носослізний канал; 4 — сльозове м’ясце; 5 — райдужна оболонка; 6 — нижня повіка; 7 — зіниця; 8 — склера; 9 — вії; 10 — слізна залоза

Зіниця (рис. 120) — це отвір у райдужній оболонці, через який світло проникає в середину ока. Її діаметр змінюється залежно від рівня освітлення: чим більше світла навколо — то вона вужча, що менше — то ширша. У темряві зіниця дуже розширюється. Зміна її ширини відбувається рефлекторно завдяки зіничному рефлексу, який захищає очі від яскравого світла.

Розміри зіниці змінюються через скорочення гладеньких м’язів райдужної оболонки: одними з них керує симпатична, а іншими — парасимпатична нервова система. Під час збудження парасимпатичної частини вегетативної нервової системи зіниці звужуються, а симпатичної — розширюються. Наприклад, при виникненні почуття страху зіниці розширюються, а тому й кажуть: страх має великі очі.

Реакції обох зіниць на світло співдружні. Наприклад, від дії світла на одне око зіниця другого ока також звужується.

Внутрішня оболонка ока. Сітківка за своїм анатомічним походженням — це винесена далеко на периферію частина центральної нервової системи. Вона є світлосприймальною структурою ока, яка перетворює світлове подразнення на нервовий імпульс, здійснюючи первинну обробку зорового сигналу.

Кришталик (рис. 119) — прозоре еластичне сочевицеподібне тіло, підвішене особливими зв’язками до війчастого тіла. Він подібний до двоопуклої лінзи діаметром 10 мм. Кришталик не містить судин і нервів — його живить міжклітинна рідина.

Склоподібне тіло (рис. 119) розташоване за кришталиком і заповнює більшу частину порожнини ока. Це прозора драглиста маса без кровоносних судин і нервів. Склоподібне тіло — важливий «наповнювач» ока, воно зберігає його кулясту форму та забезпечує надходження світла на сітківку.

Зорові провідні шляхи (рис. 119). Аксони внутрішнього шару нервових клітин сітківки утворюють чутливий зоровий нерв, який має понад мільйон нервових волокон. Він виходить з ока й через отвір очної ямки проходить у порожнину черепа.

Зоровий нерв — це периферична частина зорових шляхів. До них також належить зорове перехрестя та зоровий тракт. Центральну частину зорових шляхів утворюють передні горби чотиригорбкового тіла середнього мозку й зорові ядра таламуса. У цих структурах відбувається аналіз зорових сигналів.

Одна частина волокон зорового нерва, який починається від зовнішньої половини сітківки кожного ока, проходить до однойменних (правих, лівих) потиличних ділянок кори — зорових центрів. Ті ж волокна, що беруть початок від внутрішньої половини сітківки кожного ока, перетинаються в місці зорового перехрестя й переходять на протилежний бік, підходячи до різнойменних потиличних ділянок кори, наприклад волокна лівого зорового нерва — до правої, правого — до лівої. Унаслідок цього зорові образи, що формуються в центрах кори великих півкуль, є наслідком надходження інформації від обох очей.

Рис. 121. Кон’юнктивіт (а), більмо (б), ячмінь (в)

Запальні хвороби очей найчастіше трапляються внаслідок порушення особистої гігієни (брудні рушники, руки тощо), що призводить до зараження різними бактеріями чи вірусами.

Запалення повік супроводжується їх набряканням, свербежем, сльозотечею.

У таких випадках очі треба насамперед промити міцним розчином чаю або рум’янку (ромашки), а якщо це не допоможе — необхідно звернутися до окуліста.

Ячмінь — гостре гнійне запалення сальної залози повіки, яка розміщена біля устя вій. Ознаки: обмежена болісна червонувата припухлість (рис. 121, в); ячмінь через 3-4 дні прориває, із рани витікає гній. Найчастіше причиною його утворення є порушення правил гігієни (користування брудним рушником, носовичком), але ячмінь буває також ознакою порушення системи імунітету, гіповітамінозу (групи В, С), цукрового діабету. При утворенні ячменя, особливо якщо це трапляється часто, потрібно обов’язково звернутися до лікаря-окуліста.

Кон’юнктивіт — запалення слизової оболонки повік та очного яблука (рис. 121, а). Окрім порушень правил гігієни й інфекційних чинників, значну роль у виникненні цієї хвороби відіграють захворювання на короткозорість і далекозорість, а також пил, дим, напружена зорова праця. Ознаки: сльозотеча, відчуття різі в очах, набрякання та почервоніння повік, іноді витікання гною. Призначається таке саме лікування, як і при запаленні повік.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Визначте взаємозв’язок будови та функцій зорового аналізатора. 2. Поясніть особливості системи захисту ока. 3. Поясніть механізм взаємозв’язку системи руху очного яблука. 4. Визначте взаємозв’язок будови та функцій рогівки. 5. Поясніть взаємозв’язок між будовою та функціями райдужної оболонки ока. 6. Покажіть взаємодію симпатичної та парасимпатичної нервових систем на прикладі зіничного рефлексу. 7. Поясніть взаємозв’язок будови та функцій кришталика. 8. Доведіть взаємозв’язок між будовою та функціями склоподібного тіла.

Самостійна робота з підручником. Складіть у зошиті схему, яка пояснюватиме, чому в людини виділяється з носа прозора рідина, якщо вона плаче.

Запитання для допитливих. Чому людині, у якої часто виникають ячмені, рекомендують: а) перевірити рівень глюкози в крові; б) пити пивні дріжджі?

Домашнє завдання. Складіть у зошиті таблицю та опишіть прозорі структури ока.

Це треба знати. Правила гігієни для запобігання запаленню очей: користуйтеся завжди особистими чистими рушниками; часто мийте руки; знищуйте мух і стежте за чистотою в приміщенні.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно