§ 53. Емоції. Види емоцій. Фізіологічні механізми. прояви емоцій. Психічні стани, пов’язані з емоціями

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: емоції, позитивні та негативні емоції, механізми формування емоцій, периферичні компоненти емоцій, настрій, афект, неврози, воля.

Що таке емоції. Людина пізнає світ через відчуття й сприйняття, запам’ятовує, мислить і завжди має певне суб’єктивне ставлення до того чи іншого предмета або події.

Ми вболіваємо за героїв і героїнь книжок і кінофільмів, улюблена музика поліпшує наш настрій, ми радіємо несподіваній зустрічі з друзями, тобто реагуємо на все, що відбувається навколо нас. Незадоволення та вдоволення, радість і горе, страх, гнів, сором, співчуття, жалість, сум, любов, захоплення виражаються багатьма словами, які відображають емоції та почуття, що виникають у людини (рис. 169).

Емоції (з латин. хвилювати) — це суб’єктивний стан людини чи вищої тварини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх або зовнішніх подразників і проявляється у формі переживань.

Біологічна роль емоцій. У процесі еволюції емоції сформувалися як один із механізмів пристосування до змінних факторів довкілля та реакція на задоволення внутрішніх потреб. Одні подразники спричиняють позитивний емоційний стан, який організм намагається підсилити, подовжити чи повторити, інші — негативний, який організм намагається усунути чи послабити.

Найчастіше емоції з’являються тоді, коли вищі мозкові центри не можуть забезпечити адекватну відповідь на ситуацію, що склалася, тобто емоції виникають тоді, коли ми не знаємо, що треба робити в тій чи іншій ситуації.

Підготовлені до уроку учні не хвилюються, чого не можна сказати про школярів, які не підготували домашнє завдання й з напруженням чекають, що їх викличуть відповідати. Цей стан дістав назву «шкільний стрес». За постійної дії він негативно впливає на здоров’я.

Біологічне значення емоцій проявляється мобілізацією енергетичних ресурсів організму, необхідних для виконання дій, спрямованих на його збереження.

Рис. 169. Види емоцій: а) радість; б) задоволення; в) подив; г) сум

Так, тварина реагує на сотні різних небезпечних для неї подразників виробленням єдиного емоційного стану (наприклад, відчуття тривоги чи страху), що спричиняє стандартну форму поведінки (наприклад, утеча) і сприяє її виживанню. Страх у людини найчастіше виникає внаслідок впливу подій соціального характеру: перед екзаменами, спортивними змаганнями, в акторів — перед прем’єрою тощо.

Однак утеча не завжди означає порятунок для людини. Утекти й уникнути в такий спосіб небезпеки є для неї іноді виявом слабкого духу, боягузливості. Тому люди в складних ситуаціях мобілізують свою волю, резерви організму й демонструють дивовижну витримку та кмітливість.

Пристосувальна роль емоцій ґрунтується на тому, що вони мобілізують функції тих органів і систем організму, які забезпечують його найкращу взаємодію з довкіллям. Так, у 20-х роках ХХ ст. американський фізіолог Уолтер Кеннон довів, що емоції спричиняють збудження симпатичної частини вегетативної нервової системи й надходження в кров значної кількості адреналіну. Це сприяє посиленню роботи серця, скелетних м’язів, прискоренню газообміну, обміну речовин, поліпшенню енергозабезпечення організму. Емоції також мобілізують усі розумові процеси, поліпшують пам’ять, загострюють увагу, відчуття й сприйняття (рис. 170).

Емоції людини є основою набуття індивідуального життєвого досвіду (навчання). Виконуючи функції позитивного чи негативного підкріплення, вони сприяють закріпленню біологічно доцільних форм поведінки. Тому емоції людини — один із головних механізмів регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення її потреб.

Види емоцій. Розрізняють прості та складні емоції. Задоволення від уживання їжі, відчуття тепла чи неприємностей від утоми, болю — це прості емоції. Складні емоції — захоплення, сум, співчуття, радість тощо.

Формування емоцій залежить від характеру людини, її досвіду та схильностей. Наприклад, хтось отримує задоволення від музики, театру, комусь більше подобаються спортивні змагання, когось захоплює краса природи, спів птахів тощо.

Складні емоції залежать від обставин, за яких вони виникають. Скажімо, страх — ніби проста емоція.

Рис. 170. Під дією емоційного збудження в кров надходить велика кількість адреналіну. Це приводить до мобілізації всіх резервів організму

Однак якщо запитати, чи боїтеся ви ведмедів, то, напевно, замислитеся, бо одна справа — зустрітися зі звіром у лісі, а інша — побачити його за ґратами в зоопарку. Так, залежно від обставин, формуються різні емоції.

Вищі почуття — такі, що пов’язані із соціальною природою людини, яка живе в людському суспільстві, а тому притаманні тільки їй. Часто вони навіть суперечать її інстинкту самозбереження. До них належать моральні, розумові, пов’язані з діяльністю, естетичні почуття. Любов до Батьківщини належить до моральних почуттів.

Позитивні та негативні емоції. Треба сказати, що для всіх емоцій характерна полярність: кожна емоція за різних обставин має свою протилежність: «любов-ненависть», «радість-горе», «задоволення-незадоволення» тощо.

Позитивна емоція найчастіше виникає тоді, коли результати дії збігаються або навіть перевищують сподівані (рис. 171). Навпаки, невідповідність результату дій очікуваному спричиняє негативні емоції, які мобілізують організм на здійснення нових цілеспрямованих дій.

Рис. 171. Позитивна емоція виникла як результат досягнення мети

Рис. 172. Сміх продовжує життя

Позитивні емоції — радість, захоплення, задоволення тощо — це такі, що створюють піднесений настрій (рис. 172). Вони дуже важливі як життєвий стимул, що регулює поведінку й діяльність людини, сприяє збереженню здоров’я, високій працездатності та творчості. Зазвичай позитивні емоції виникають при досягненні людиною своєї мети, мрії.

Позитивні емоції зберігають і навіть поліпшують здоров’я людини. Видатний український хірург Микола Пирогов (1810-1881) ще в XIX ст. дослідив і описав таке цікаве явище: однакові рани загоюються по-різному в солдатів, які здобули перемогу (швидше), і в бійців, які зазнали поразки (повільніше).

Негативні емоції — страх, огида, страждання, жах, сором, гнів — також можуть стати джерелом енергійної діяльності людини, примушуючи її, переборюючи труднощі, досягати поставленої мети й згодом отримувати позитивні результати й емоції. Важливо тільки, щоб людина вміла правильно реагувати на них. Якщо негативна ситуація в її житті та негативні емоції, що при цьому виникають, тривають довго, це може призвести до порушень нервової діяльності й інших розладів здоров’я. Така тривала дія негативних подразників породжує розвиток негативного стресу, або дистресу. Під його дією в людини може зіпсуватися характер, розвинутися гіпертонічна хвороба або виразка шлунка тощо.

Микола Пирогов

Щоб цього не сталося, важливо вміти керувати своїми бажаннями й інстинктами, аби уникати ситуацій, які спричиняють негативні емоції.

Нейтральні емоції — подив, цікавість, які не впливають на настрій і здоров’я, але також спонукають до дій, що задовольняють потяг до знань, нових наукових відкриттів.

Механізми формування емоцій. У формуванні емоцій беруть участь підкіркові структури та кора великих півкуль головного мозку.

Серед підкіркових структур найбільше значення у формуванні емоцій мають: гіпоталамус, ретикулярна формація й утвори лімбічної системи: морський коник (гіпокамп) і мигдалеподібне тіло. Гіпоталамус і ретикулярна формація впливають на кору великих півкуль головного мозку, тонізують її.

Роль кори великих півкуль полягає в регуляції потоків збуджень, які надходять із підкіркових структур. Одні види збуджень, що формуються в підкіркових структурах, гальмуються, інші — підсилюються.

Участь кори великих півкуль головного мозку робить емоції й поведінку людини свідомо керованими. Однак це вже залежить від рівня її свідомості, характеру та виховання.

Участь кори великих півкуль проявляється також і тим, що найпотужнішим чинником емоцій стає слово та мова. Часто не якесь явище або подія здатні спричинити емоції, а й слово, його зміст або інтонація, з якою його промовлено.

Периферичні компоненти емоцій. Будь-яка емоція, що виникла в підкіркових структурах і була скоригована корою великих півкуль головного мозку, далі, у вигляді збудження, поширюється нервовими й гуморальними шляхами в низхідному напрямку на периферичні органи, змінюючи їх діяльність. Емоції в людини й вищих тварин супроводжуються характерною мімікою та позами. Ступінь зовнішнього виявлення емоцій пропорційний силі емоційного збудження. Зовнішні прояви емоцій є тонким індикатором емоційного стану та сигналом для певних представників виду й зрозумілими для представників інших видів.

Чому завжди присутній периферичний компонент емоцій? Це пояснюється тим, що будь-яка емоція пов’язана з гіпоталамусом, який, як ми знаємо, є вищим центром вегетативної регуляції. Окрім того, гіпоталамус самостійно та через гіпофіз керує всією ендокринною системою організму. Найбільше значення в проявах емоцій має його вплив через гіпофіз на мозковий шар надниркових залоз, який приводить до підвищення вмісту адреналіну та норадреналіну в крові.

Частина периферичних компонентів емоцій може контролюватися свідомістю. Наприклад, людина може довільно регулювати свою мову (приховувати хвилювання чи навпаки), поведінку, міміку, дихання, а іноді навіть сльозотечу. Однак існує багато периферичних компонентів емоцій, які довільно не контролюються: частота серцевих скорочень, газообмін, тонус гладеньких м’язів бронхів, кишечнику, райдужної оболонки (діаметр зіниці) тощо.

Зовнішній вияв емоцій — їхній важливий компонент. Збудження, яке виникає при формуванні емоційного стану, поширюється на м’язи обличчя та всього тіла й виявляється виражальними рухами, якими є міміка, пантоміміка (рухи всього тіла) і вокальна міміка — вияв емоцій в інтонації та тембрі голосу, швидкості мови. Вони не тільки свідчать про емоційний стан людини, а також є допоміжним засобом спілкування між людьми (рис. 173).

Настрій — це емоційний стан, що на деякий час забарвлює певними почуттями діяльність людини й формує життєвий тонус.

Настрій може бути радісний і сумний, бадьорий і млявий, збуджений і пригнічений, серйозний і легковажний тощо. Він значною мірою залежить від стану здоров’я. Хвора людина, як правило, постійно перебуває в поганому настрої. Здоровий спосіб життя, фізкультура, спорт зміцнюють не тільки тіло людини, а й водночас поліпшують її настрій, підвищують життєвий тонус (рис. 174).

Афект (з латин. хвилювання) — це сильне, короткочасне емоційне збудження, коли людина втрачає здатність контролювати свої думки, дії та вчинки.

Стан афекту наближає людину до інстинктивних, імпульсивних дій тварин. У цей час активізуються підкіркові процеси, а кора головного мозку, що відповідає за керовану, свідому поведінку, — загальмована. Тому в стані афекту людина наче «втрачає голову» й здатна на такі вчинки, за які їй потім стає соромно.

Невроз — загальна назва нервово-психічних захворювань, що супроводжуються патологічними психічними станами (дратівливістю, нестійкими емоціями, розладами сну, різними фобіями або страхами) і соматичними розладами (неконтрольованими рухами кінцівок, м’язів обличчя, надмірним потовиділенням, нестабільністю роботи серця та інших внутрішніх органів).

При неврозах головний мозок починає аналізувати сигнали, які не мають для організму важливого значення; до того ж реакція, що при цьому виникає, не відповідає їхній силі та якості. Так порушуються злагоджені механізми адаптації організму до зовнішніх і внутрішніх подразників.

Іван Павлов пов’язував виникнення неврозів із перенапруженням процесів збудження та гальмування в корі головного мозку й підкіркових структурах.

Рис. 173. Розмаїття міміки людини: 1 — агресія, жорстокість; 2 — задоволення; 3 — уважність; 4 — сум; 5 — горе; 6 — презирство, огида; 7 — здивування; 8 — радість

Рис. 174. Настрій дитини залежить від ставлення до неї батьків

Причиною неврозів може бути одномоментна психічна травма (наприклад, смерть близької людини) або тривалі, які травмують психіку, ситуації та переживання: приниження, образа, страх, відчай, безвихідь, хвилювання за здоров’я.

Розумове перевантаження, утома, порушення режиму дня, куріння, уживання алкоголю та наркотиків — реальний шлях до неврозів.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Дайте визначення поняття «емоції» й поясніть їхню пристосувальну роль. 2. Поясніть, чому емоційна реакція зазвичай супроводжується напруженням симпатичної нервової системи та підвищенням адреналіну в крові. 3. Обґрунтуйте значення емоцій у поведінкових реакціях організму. Наведіть приклади. 4. Обґрунтуйте значення свідомих і несвідомих компонентів емоцій. 5. Поясніть, від чого залежить формування складних емоцій. 6. Визначте роль слова як чинника складних емоцій. Наведіть приклади. 7. Визначте біологічне значення позитивних емоцій. 8. Яке біологічне значення мають негативні емоції? 9. Назвіть, які зовнішні прояви емоцій ви знаєте. 10. Дайте визначення настрою. Від чого залежить настрій? Чи може людина керувати своїм настроєм? 11. Поясніть, чому афекти часто свідчать про невихованість людини. 12. Проаналізуйте зміст поняття «невроз» і його фізіологічні механізми. Обґрунтуйте причини виникнення неврозів.

Самостійна робота з підручником. Розгляньте рис. 174 і поясніть, чому настрій дитини залежить від ставлення до неї батьків.

Запитання для допитливих. 1. Чи згодні ви з таким твердженням, що багатство емоційного життя людини залежить від багатства її контактів із зовнішнім світом? 2. Чому людина почувається краще, коли поплаче?

Домашнє завдання. 1. Наведіть докази провідної ролі гіпоталамусу й гіпофізу у формуванні емоцій. Запишіть відповідь у зошит у вигляді схеми. 2. Напишіть 10 пар протилежних емоцій. 3. Перегляньте свій режим дня. Чи немає в ньому похибок, які можуть призвести до неврозу?

Це треба знати. Уживання алкоголю й наркотиків призводить до нездатності протидіяти негативним впливам і формує психічну й фізичну залежність людини від цих негативних пристрастей.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно