Як побудована травна система людини і які її основні функції? Травна система людини анатомічно та функціонально поділена на травний канал і допоміжні органи травної системи. Загальна довжина травного каналу становить 8-10 м. Він простягається від ротового отвору до анального.

Травний канал послідовно поділений на ротову порожнину, глотку, стравохід, шлунок, тонкий і товстий відділи кишківника, який закінчується прямою кишкою з анальним отвором.

Допоміжними органами травної системи є зуби, язик, а також травні залози: слинні, печінка із жовчним міхуром і підшлункова залоза (мал. 59).

Мал. 59. Будова травної системи людини: 1 - ротова порожнина; 2 - слинні залози; 3 - глотка; 4 - стравохід; 5 - шлунок; 6 - тонкий кишківник; 7 - товстий кишківник; 8 - печінка; 9 - підшлункова залоза; 10 - пряма кишка; 11 - анальний отвір

Основні функції травної системи такі:

• рухова функція забезпечує захоплення їжі, її подрібнення, змішування з травними соками, просування її по травному тракту, виведення неперетравлених решток назовні;
• секреторна функція забезпечує виділення травних соків і слизу, гормонів, які регулюють діяльність травної системи;
• функція розщеплення забезпечує розщеплення складних молекул на їхні складові під дією травних ферментів;
• функція всмоктування забезпечує перехід води, мінеральних речовин, вітамінів і продуктів розщеплення молекул білків, жирів і вуглеводів у кров або лімфу;
• функція виділення полягає у виведенні з організму через кишківник деяких продуктів обміну речовин, насамперед неперетравлених решток їжі.

Мал. 60. Оболонки травного каналу: 1 - слизова; 2 - підслизова; 3 - м’язова; 4 - серозна

Стінка травного каналу складається із чотирьох оболонок: слизової, підслизової, м’язової та серозної (мал. 60). Кожна з них побудована певним типом тканин і виконує свої функції в процесах травлення.

Внутрішня слизова оболонка травного каналу виділяє слиз, який захищає його від механічного пошкодження твердими частками їжі та полегшує її просування. Крім слизу, клітини цієї оболонки виділяють травні ферменти, гормони та деякі інші речовини. Слизова оболонка, крім секреторної, виконує функцію всмоктування продуктів травлення та знезараження їх.

Підслизова оболонка побудована зі сполучної тканини. У ній міститься дуже багато кровоносних і лімфатичних судин та нервів. Вони регулюють секреторну функцію слизової оболонки. М’язова оболонка побудована з двох шарів непосмугованих м’язів. У внутрішньому шарі м’язові волокна розміщені кільцеподібно, а в зовнішньому - уздовж травного каналу. Між м’язами розташовані нерви, які регулюють рухи травного каналу. Серозна оболонка, утворена сполучною тканиною, вкриває травний канал ззовні. У ній містяться судини та нервові волокна.

Черевну порожнину вистеляє щільна двошарова сполучнотканинна оболонка - очеревина. Вона захищає органи травлення, утримує їх у певному положенні. Речовина, яку виділяє очеревина, пом’якшує рухи органів травлення.

Процеси травлення поділяють на:

• порожнинне, яке відбувається в порожнині шлунково-кишкового тракту. Воно складається з процесів механічної та хімічної обробки їжі. Механічна обробка їжі полягає в її подрібненні, зволоженні, перемішуванні з травними соками, набряканні та розчиненні. Хімічна обробка їжі відбувається теж поетапно: спочатку в ротовій порожнині, потім у шлунку і зрештою - у кишківнику;
• пристінкове травлення відбувається на поверхні внутрішньої оболонки травного каналу на мембрані клітин.

Хімічні перетворення їжі здійснюються під впливом ферментів. Їх ще називають біологічними каталізаторами. Утворюються травні ферменти в клітинах травних залоз, які їх виділяють у складі слини й травних соків: шлункового, кишкового, підшлункової залози. Кожен з ферментів прискорює тільки певну хімічну реакцію: одні розщеплюють білки, інші - вуглеводи або жири тощо.

Травні ферменти починають розщеплювати компоненти їжі в травному каналі. Продукти розщеплення усмоктуються у кров і лімфу. Завершуються ці процеси у клітинах. Там утворюються органічні сполуки, необхідні організмові.

Активність ферментів залежить від умов, у яких вони перебувають, насамперед від: температури та кислотності середовища (лужне, кисле, нейтральне). Наприклад, у разі підвищення температури тіла до +38 °С активність ферментів зростає. Подальше підвищення температури тіла, навпаки, знижує їхню активність. Одні ферменти активні в слабколужному середовищі (ферменти слини, травних соків кишок), інші - у кислому (ферменти шлунка).

Цікаво знати