Войти
Закрыть

Свідомість. Пам'ять

8 Клас

«Мауглі» - діти, які з раннього віку виховувалися тваринами: мавпами, ведмедями, вовками. У світі відомо понад 100 подібних випадків. Для «синдрому мауглі» характерні порушення мови, нездатність до прямоходіння, відсутність гігієнічних звичок тощо. Ті, хто жив у тваринних спільнотах перші 5-6 років життя, практично не можуть стати повноцінними членами суспільства. Чому? ЗМІСТ Якими є основні критерії свідомості? Свідомість є складнішою формою відображення, аніж мислення, але саме мислення визначає свідомість. Продуктом мислення є свідомість. Ця людська форма свідомості поєднує прості форми відображення (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення) і має нові, якісніші особливості, аніж мислення. І ці особливості, знову ж таки, визначаються соціальними чинниками, якими є праця, суспільний спосіб життя, мова та мислення. У свідомості відображаються не лише предмети навколишнього світу, а й інші люди в ньому. Завдяки свідомості відбувається пристосування людини до умов суспільного життя. Для розвитку свідомості людина має жити серед людей, постійно спілкуватися з ними, займатися різними видами діяльності. Це значить, що свідомість може розвиватися лише в суспільстві. Свідомість нерозривно пов’язана з мовленням. Наші думки втілюються у словах і реченнях, вони можуть зберігатися і передаватися іншим людям. Якщо поведінка людини є усвідомленою, то вона ніколи не робитиме того, що зашкодить її здоров’ю і здоров’ю інших людей. Свідома людина спроможна правильно оцінити риси своєї особистості, поважає інших людей, усвідомлює або шукає свої місце в житті....

Мова. Мислення

8 Клас

Формування ВНД пов’язане здебільшого з корою півкуль великого мозку. Саме в ній відбуваються аналіз інформації з навколишнього світу та формування відповідних дій. Якщо інформація із середовища надходить у вигляді впливів природних подразників (світло, звук, запах тощо), то така система сигналів є першою. Перша сигнальна система - це сукупність нервових процесів, що виникають у корі півкуль великого мозку під час безпосереднього впливу на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, а сама система створює умови для конкретного мислення. Якщо природні безпосередні впливи на органи чуття замінюються словами, що є узагальненням певної інформації, то така система сигналів становить другу сигнальну систему, притаманну лише людині. Друга сигнальна система - це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку на слова й позначені ними поняття. Анатомічною основою другої сигнальної системи є зорова та слухова сенсорні системи. Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, що значно розширює пристосувальні можливості людини. У словах фіксуються зв’язки між предметами та явищами, тому слова є сигналами сигналів. Отже, інформація із зовнішнього середовища надходить у кору великих півкуль у вигляді сигналів першої та другої сигнальних систем, що діють у тісному взаємозв'язку. Які фізіологічні основи мови? МОВА - це специфічна форма спілкування, озвучена думка, властива тільки людині. За допомогою мови людина дає назви предметам, розмірковує про них, сприймає їх у минулому та майбутньому, обмінюється думками. Мова людини складається зі звуків, організованих для звукової комунікації. Прогресивний розвиток мови зумовили соціальні чинники: праця та суспільний спосіб життя. Основну роль у розвитку мови людини відіграє великий мозок та центри мови в корі півкуль великого мозку. Їх два, вони розташовані в лівій півкулі великого мозку. У нижній лобовій звивині розташований руховий центр мови. Його діяльність забезпечує здатність вимовляти речення, писати слова. У верхній скроневій звивині розташований слуховий центр мови для розуміння усної чи письмової мови. Інші мовні центри, що контролюють запам’ятовування слів, формування мовних образів, розташовуються в корі обох півкуль великого мозку....

Научіння. Розумова діяльність

8 Клас

НАУЧІННЯ ЛЮДИНИ - це способи накопичення індивідуального досвіду в процесі взаємодії організму із середовищем. Завдяки научінню у тварин і людини формується набута поведінка. Для тварин научіння є лише процесом зміни досвіду з метою пристосування до середовища. А в людини окрім цього механізму існує ще научіння, спрямоване на засвоєння соціального досвіду з використанням мови. РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ - діяльність, спрямована на поповнення досвіду із залученням пізнавальних форм научіння. Цей компонент набутої поведінки має суспільну природу, оскільки забезпечує пристосовуваність людини до життя в суспільстві та опирається на досвід, нагромаджений попередніми поколіннями. У тварин (дельфіни, примати, воронові птахи, восьминоги) існує подібна діяльність, але вона має простіший характер. Науковці називають її елементарною розумовою діяльністю, або розсудливою діяльністю. Тварини з розвинутою нервовою системою здатні вловлювати зв’язки між явищами зовнішнього світу лише тоді, коли їх безпосередньо відчувають за допомогою зору, слуху, нюху тощо. Вони можуть використовувати ці зв’язки в новій ситуації для побудови поведінкового акту лише на інстинктивній основі. Про розсудливу діяльність тварин свідчать такі ознаки: екстраполяція (здатність передбачати хід якої-небудь події завдяки встановленню найпростіших зв’язків між явищами), використання знарядь праці та складні системи спілкування. У людини розумова діяльність є досконалішою завдяки праці, суспільному способу життя, розвинутому мовленню та мисленню. Особливу роль у формуванні розумової діяльності людини відіграють пізнавальні форми научіння: шляхом міркувань та шляхом формування понять....

Умовні рефлекси людини. Набута поведінка

8 Клас

І. П. Павлов звернув увагу на те, що вища нервова діяльність пов’язана не лише з упливом безумовних подразників, а й залежить від умов, що супроводжують ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й на вигляд та запах їжі. І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши теорію умовних рефлексів. Які ж основні особливості відрізняють умовні рефлекси від безумовних? - Умовні рефлекси виникають у відповідь на дію умовних подразників (попередньо байдужий подразник, що став сигнальним подразником для певної набутої реакції). - Ці реакції є набутими, тобто можуть виникати на основі безумовних та нижчих умовних рефлексів. - Умовні рефлекси є індивідуальними пристосувальними реакціями, що проявляються по-різному в різних особин виду. - Це тимчасові реакції, тобто постійно утворюються та зникають залежно від конкретних умов. - Умовні рефлекси власних рефлекторних дуг не мають і тому здійснюються через функціональні тимчасові нервові зв’язки, що виникають між кірковими центрами життєвих функцій та центрами сенсорних систем, пов’язаних із дією умовного подразника. - Утворюються і здійснюються за участю вищих відділів ЦНС (кори й підкірки), у яких і відбувається утворення тимчасових нервових зв’язків. - Можуть об’єднуватися в складні ланцюги умовних рефлексів - динамічні стереотипи, які є фізіологічною основою умінь, навичок, звичок і способів діяльності....

Безумовні рефлекси людини. Вроджена поведінка людини

8 Клас

Рефлекс (від лат. reflexus - відбитий) - реакція організму на будь-яке подразнення, що здійснюється за участю нервової системи. Уперше термін «рефлекс» ввів французький учений Рене Декарт (1596-1650). У створенні рефлекторної теорії брали участь Я. Прохазка (1837-1888), І. М. Сєченов, І. П. Павлов та інші. Будь-який рефлекс має основу у вигляді рефлекторної дуги. Функціональне значення рефлексів полягає в тому, що за їх допомогою організм здатний швидко й цілеспрямовано реагувати на різні зміни внутрішнього й зовнішнього середовища. І. П. Павлов поділив усі рефлекси на безумовні та умовні. Функціональною основою вроджених форм поведінки людини є безумовні рефлекси, що мають такі особливості: - виникають у відповідь на дію безумовних подразників (подразник, що має важливе значення - їжа, повітря, вода, світло - для організму, й зумовлює відповідну реакцію); - є вродженими та спадковими, тобто формуються й діють згідно з генетичною програмою; більшість із них виявляється відразу після появи людини на світ (дихальні, смоктальний, мигальний); деякі безумовні рефлекси (наприклад, статеві) формуються під час розвитку; - мають видовий характер, тобто є специфічними для всіх представників виду; - здійснюються через анатомічно виражені рефлекторні дуги; - нервові центри розташовані в стовбурі головного мозку й спинному мозкові; - можуть об’єднуватися й утворювати складні ланцюги безумовних рефлексів - інстинкти....

Вища нервова діяльність

8 Клас

Діяльність нервової системи умовно поділяють на нижчу та вищу. Нижча нервова діяльність - сукупність безумовно-рефлекторних реакцій, спрямованих на роботу внутрішніх органів і підтримання гомеостазу. Ці реакції є вродженими, а їхні центри містяться в спинному мозку та стовбурі головного мозку. Безумовно-рефлекторна нижча нервова діяльність є однаковою в різних людей. А які ж особливості та значення ВНД? Вищими відділами ВНД є кора півкуль великого мозку та підкірка. Кора півкуль - це сукупність нейронів у складі сірої речовини, що забезпечують виникнення впродовж життя умовних рефлексів. Підкірка, або базальні ядра півкуль мозку, є нейронними вузлами, що занурені в білу речовину великого мозку. У підкірці містяться центри найважливіших безумовних рефлексів, що є основою цих умовних рефлексів. Підкіркові ядра забезпечують високий рівень активності клітин кори півкуль, що беруть участь у формуванні набутих реакцій. Разом із тим діяльність підкірки контролюється корою. Основними нервовими процесами, що координують вищу нервову діяльність, є збудження та гальмування. Збудження починається як реакція нейронів - підвищення їхньої активності. Виникає збудження в нервових центрах, а потім поширюється по нервових волокнах у вигляді нервових імпульсів. Гальмування також є активним процесом, який пригнічує збудження або запобігає йому. Збудження й гальмування в людини мають індивідуальний характер, оскільки в кожному організмі кількість нейронів, довжина їхніх відростків, активність внутрішніх процесів є різними....

Узагальнення теми 8. Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи

8 Клас

СЕНСОРНІ СИСТЕМИ, АБО АНАЛІЗАТОРИ, - сукупність структур, що сприймають подразнення (рецепція), передають їх у відповідні зони кори великого мозку (нервове проведення збудження) й аналізують одержану інформацію (кіркове формування відчуттів). Учення про аналізатори розробив І. П. Павлов, а саме поняття введено в наукову термінологію в 1909 році. Сенсорні системи в організмі людини отримують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища, її аналізують та формують відчуття, що є основою для реакцій організму людини на вплив подразників. Окрім того, відчуття для людини стали джерелом її знань про навколишній світ. Самоконтроль знань Тест-конструювання 9. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ 1. Де здійснюється перетворення енергії подразників на нервові імпульси? Д у рецепторах Є у рухових нервах Е у чутливих нервах Ж у корі півкуль 2. Які структури сенсорних систем здійснюють нервове проведення збудження? А нерви Б нервові вузли В рецептори Г кора півкуль 3. Рецептори смаку належать до: М механорецепторів О фонорецепторів Н хеморецепторів П терморецепторів 4. Здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника - це:...

Сенсорні системи дотику, температури, болю

8 Клас

Шкірні рецептори розкидано по всій поверхні тіла. У середньому на кожний 1 см2 припадає 100-200 больових, 12-15 холодових, 1-2 теплових і 25-30 дотикових рецепторів. Ці чутливі клітини й нервові закінчення є основою для трьох видів шкірної чутливості - дотикової, температурної та больової. СЕНСОРНА СИСТЕМА ДОТИКУ - це функціональна система, що сприймає механічні впливи на шкіру та забезпечує формування відчуттів дотику, вібрації та тиску. Органом дотику в людини є шкіра, що містить дотикові (тактильні) рецептори. У людини рецепторна поверхня сенсорної системи дотику величезна - від 1,4 до 2,1 м2. Найбільша чутливість властива нервовим закінченням кінчиків губ, язика, менша - кінчикам пальців рук, долоням. Низькою чутливістю до дотику характеризується шкіра спини, стоп, живота. Характер дотикових (тактильних) відчуттів залежить від частоти дії подразника. Якщо вона постійна, утворюється відчуття тиску, коли короткочасна - відчуття дотику, а при високій частоті зміни сили подразника - відчуття вібрації. Життєве значення цих відчуттів особливо зростає в людей, позбавлених зору. Завдяки дотику, вони навчаються читати (за допомогою шрифту Брайля) й пізнавати навколишній світ....

Сенсорні системи рівноваги і руху

8 Клас

Гравітація, або сила тяжіння, що її першим почав вивчати Ісаак Ньютон, - це та сила, яка утримує будь-який предмет чи живий організм на Землі, не даючи йому змоги полетіти в космос. Із гравітацією нам доводиться стикатися на кожному кроці. Ходіння, їзда на велосипеді, стрибання, катання на ковзанах, плавання, біг і падіння були б неможливі без гравітації. А які сенсорні системи відповідають за орієнтацію та рухи тіла й органів у гравітаційному полі Землі? ЗМІСТ Яке значення має сенсорна система рівноваги? СЕНСОРНА СИСТЕМА РІВНОВАГИ (або гравітаційна сенсорна система) - це функціональна система, що спеціалізується на сприйманні гравітаційного поля й зумовлює орієнтацію тіла в ньому. Цей аналізатор сприймає прискорення, положення тіла в просторі, зміни положення голови й тулуба, координує рухи та зберігає рівновагу тіла. Органом рівноваги в людини є вестибулярний апарат, який є частиною внутрішнього вуха. Складається із присінка (переддвер’я), у якому розрізняють овальний і круглий мішечки та 3 півколових каналів з ампулами. Уся ця система заповнена рідиною. Перший етап сприйняття - гравітаційну механорецепцію - здійснюють волоскові клітини, у яких виникає збудження після механічного подразнення рідиною внутрішнього вуха. Волоскові клітини отолітового апарату, що розташовані на внутрішніх ділянках присінка, сприймають прямолінійні прискорення під час горизонтальних і вертикальних рухів тіла. А в ампулах півколових каналів, розташованих взаємоперпендикулярно в 3 різних площинах, містяться гребінці. Волоскові клітини цих утворів сприймають обертальні рухи тіла й голови....

Сенсорні системи смаку й нюху

8 Клас

Спробуйте одним словом відповісти на ці 5 запитань. Чому букетик фіалок, поставлений на роялі, заважає співакові брати високі ноти? Чому після натирання часником ступні ноги ви відчуєте в роті смак часнику? Чому вдихання бергамотової олії підвищує гостроту зору в сутінках? Чому хлороформ під час вдихання викликає смакове відчуття солодкого? Чому ментолова жувальна гумка викликає температурне відчуття холоду? ЗМІСТ Яке значення має нюхова сенсорна система? НЮХОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА - це система, що забезпечує сприйняття хімічних летких подразнень і формування нюхових відчуттів. Чутливість нюхової сенсорної системи людини дуже велика: один нюховий рецептор може збуджуватися окремими молекулами запашної речовини. Ще однією властивістю нюхового аналізатора є його тісний зв’язок із центрами слухової та смакової сенсорних систем. Нюх - це сукупність процесів у нюховій сенсорній системі, що здійснюють сприйняття хімічної інформації повітря. Органом нюху є ніс з нюховими рецепторами, кількість яких досягає 10 млн. Розташовані хеморецептори в слизовій оболонці верхніх носових ходів і здійснюють нюхову хеморецепцію. Оскільки кількість нюхових рецепторів з віком зменшується, діти зазвичай розрізняють більше запахів, аніж дорослі. У нервовому проведенні збудження беруть участь не тільки волокна нюхового нерва, а й волокна трійчастого, язикоглоткового та блукаючого нервів. Тому нюхові відчуття зберігаються й у разі порушення функції нюхового епітелію (наприклад, в разі нежиті). Кіркове формування нюхових відчуттів відбувається в нюхових цибулинах (первинна обробка інформації) та нюховій зоні кори півкуль, що має зв’язок із багатьма іншими чутливими зонами. Тому запахи можуть стимулювати виділення слини, звужувати кровоносні судини й підвищувати тиск тощо. На формування відчуття запаху можуть впливати концентрація запашної речовини, температура, вологість, відчуття голоду, забрудненість повітря, емоції тощо....

Навігація