Войти
Закрыть

Анатомія і фізіологія жіночої та чоловічої статевої системи

8 Клас

Статева система жінки. Її ще називають органами розмноження, або репродуктивними органами (з латин. створюю, відтворюю). Репродуктивними органами є молочні залози (рис. 209) і зовнішні й внутрішні статеві органи (рис. 210). Молочні залози — парний орган, який складається з 15-20 залозистих часточок, у яких після пологів починає вироблятися спеціальний секрет — грудне молоко. До зовнішніх статевих органів жінки належать: великі соромітні губи, утворені двома складками шкіри; малі соромітні губи, які розташовані всередині великих і вкриті слизовою оболонкою. Між малими соромітними губами розміщується клітор — орган статевого чуття. Він має вигляд горбика довжиною до 1,5 см. Нижче від клітора міститься зовнішній отвір сечівника — уретри. У жінки сечівник проходить окремо від статевих шляхів і має власний отвір. Ще нижче розміщений отвір піхви, який є межею між зовнішніми та внутрішніми статевими органами. У дівчат він прикритий дівочою плівкою — своєрідним виростом слизової оболонки, що захищає внутрішні статеві органи від інфекцій. Внутрішні статеві органи жінки (рис. 210) містяться в порожнині таза. До них належать: піхва, матка, яєчники та маткові труби....
0 Переглянути

Біологічні та соціальні основи статевої функції людини. Запліднення та розвиток організму людини

8 Клас

Ви знаєте багато функцій організму людини, що забезпечуються діяльністю нервової, серцево-судинної, дихальної, травної, ендокринної та видільної систем. Проте лише одна з них — статева система — бере безпосередню участь у продовженні роду. З точки зору анатомії та фізіології, вона така сама, як і всі інші системи організму людини. Однак її реалізація потребує участі двох різностатевих осіб — чоловіка й жінки. Окрім того, статева система — єдина, де природа не економить «будівельний» матеріал і енергію, а витрачає їх на створення нового людського життя. Статева функція людини ґрунтується на біологічних і соціальних основах. Вона становить сукупність генетичних, морфологічних, психофізіологічних ознак людини та сформованого в процесі виховання уявлення про соціальну роль відповідної статі. Морфологічною основою статі є відмінності в будові організму чоловіка й жінки, пов’язані з успадкованими від батьків генетичними факторами — статевими хромосомами. Такі відмінності називаються статевим диморфізмом і полягають у різній будові статевих залоз (гонад), статевих органів, або геніталій (з латин. народжуючий, дітородний), та у відмінності вторинних статевих ознак. Психофізіологічні основи статевої функції. Під впливом статевих гормонів, що продукуються гонадами в організмі статево зрілої людини, виникає статевий потяг, який є відображенням одного з найсильніших інстинктів — статевого, або інстинкту продовження роду....
0 Переглянути

Стрес і його чинники. Адаптація людини до стресу

8 Клас

Що таке стрес. Поняття «стрес» (з англ. напруження) уперше запропонував у 1936 р. канадський учений Ганс Сельє. Він виникає при дії на організм надзвичайних (екстремальних) подразників, що викликають значне психічне й фізичне напруження. Вони можуть порушити гомеостаз, і називають їх стрес-подразниками. У відповідь на їхню дію виникає неспецифічна (завжди однакова) реакція, спрямована на активізацію пристосувальних захисних механізмів, що мають забезпечити адаптацію організму до дії подразника й підтримання сталості внутрішнього середовища. Стрес виникає внаслідок дії таких факторів: холод, спека, травма, значне фізичне навантаження, збудники інфекційних захворювань, токсини, психічне й емоційне напруження та багато інших. Зміни, що виникають під дією стрес-подразників, знижують їхній негативний вплив на організм, підвищують його витривалість, активізують резервні можливості психіки й опорно-рухової системи, а в деяких випадках рятують від загибелі. Стрес-подразники, що сприймаються психікою людини як певна загроза, викликають супутні емоційні реакції, наприклад емоції страху або агресії. У природному середовищі тварини постійно потрапляють в екстремальні ситуації, пов’язані з їхнім виживанням. Це насамперед взаємодія жертви й хижака (вовк-заєць, лев-антилопа, щука-карась), які один для одного є стрес-подразниками. Напруження, що виникають в організмі тварин, і подальша реакція (утеча або напад) визначають переможця (рис. 199). Перемагає той, хто має кращий фізичний стан і життєвий досвід....
0 Переглянути

Імунні зрушення в організмі людини: запалення, інфекційний і алергічний процеси

8 Клас

Запаленням називають захисну пристосувальну місцеву реакцію організму, що виникла у відповідь на дію різних негативних чинників. Причиною запалення можуть стати: механічні подразники — подряпини, рани; термічні — опіки й обмороження; хімічні речовини — кислоти й луги; біологічні чинники — бактерії, віруси, мікроскопічні гриби, найпростіші; фізичні — іонізуюча радіація, ультрафіолетові (сонячні) промені тощо. Місцевим компонентом запалення є фагоцитоз. У місці ушкодження тканини виникає біль; до нього надходить усе більше й більше крові. Виникає почервоніння, набряк і підвищення температури. Функція ураженого органа порушується. Сюди потрапляє велика кількість лейкоцитів. У вогнищі запалення утворюються різні шкідливі речовини, що, усмоктуючись у кров, негативно впливають на весь організм людини. Вони подразнюють центр регуляції температури тіла, який міститься в гіпоталамусі, унаслідок чого виникає гарячка. Окрім того, продукти руйнування клітин спричиняють отруєння організму, ознаки якого — головний біль, кволість, нудота, блювання, втрата свідомості тощо. Запалюватися може будь-яка тканина або орган: шкіра, серце, печінка, кровоносні судини, головний мозок тощо. Усі ці й інші випадки запалення потребують обов’язкового звернення до лікаря. Інфекційний процес (з латин. зараження) виникає, коли в організм потрапляє інфекційний чинник (бактерії, віруси, хвороботворні гриби). Він залежить від рівня хвороботворності мікроорганізму та від опірності (стану імунітету) людини. За достатнього імунітету, наприклад після вакцинації, захворювання не виникне....
0 Переглянути

Імунітет. Імунна система

8 Клас

Поняття про гуморальний імунітет та імунну систему. Імунітет (з латин. вільний, захищений) — це сукупність захисних механізмів, які допомагають організмові боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, отрутами, сторонніми тілами тощо. Клітинний імунітет, або фагоцитоз, відіграє в місцевих запальних процесах дуже важливу роль. При інфікуванні всього організму набуває більшого значення гуморальний імунітет. Основним його проявом є утворення певними видами лейкоцитів — лімфоцитами — антитіл (з грецьк. проти), які пригнічують шкідливу дію різних інфекційних (бактерії, віруси, найпростіші, мікроскопічні гриби тощо) і неінфекційних (пилок рослин, лікарські препарати, чужорідні білки тощо) чинників. Антитіла — це білки крові, які знищують не тільки бактерії та віруси, а й знешкоджують їхні отрути й інші хімічні речовини. В утворенні, дозріванні та «навчанні» лімфоцитів, аби вони могли виробляти антитіла (імунна відповідь організму), беруть участь різні структури організму, об’єднані в імунну систему. Місцем утворення лімфоцитів є лімфатичні вузли та селезінка, а також скупчення лімфоїдної тканини в травній системі (наприклад, у червоподібному відростку товстої кишки — апендиксі) і в дихальних шляхах. Однак на етапі утворення лімфоцити ще не здатні розпізнавати чужорідні, тобто не властиві організму людини, речовини білкової або полісахаридної природи, які називаються антигенами (від грецьк. префікса анти-, що означає «протилежність», «протидія», та грецьк. генеа — породжую, «створюю»)....
0 Переглянути

Статеві залози. Утворення статевих клітин

8 Клас

Статеві залози чоловіків і жінок належать до залоз зовнішньої та внутрішньої секреції (змішані залози). Зовнішньосекреторна функція полягає в тому, що вони виробляють статеві клітини: чоловічі — сперматозоїди, жіночі — яйцеклітини. На внутрішньосекреторну функцію статевих залоз впливають гонадотропні гормони аденогіпофіза та статеві гормони надниркових залоз. Жіночі статеві залози — яєчники — виробляють естрогени (з грецьк. прагнення та походження), які також відповідають за вторинні жіночі статеві ознаки: характерний жіночий голос та ін. Одна група естрогенів відповідає за менструальний цикл, інша — за нормальний перебіг вагітності та підготовку молочних залоз до годування новонародженої дитини. У нормі чоловічі статеві залози виробляють невелику кількість естрогенів, а жіночі — андрогенів. Чоловічі статеві залози називаються яєчками. Вони продукують чоловічі статеві гормони — андрогени (з грецьк. чоловік), які зумовлюють вторинні статеві ознаки чоловіка — низький голос, ріст вусів і бороди тощо. Яєчник (рис. 191, 192, 210) — парна жіноча статева залоза масою 6-8 г, розміщена по обидва боки від матки. Він належить до залоз змішаної секреції: як залоза внутрішньої секреції — виробляє під контролем гіпоталамуса й гіпофіза гормони, що регулюють процеси дозрівання яйцеклітини, запліднення, розвиток плоду в матці, період вагітності, пологи та зумовлюють вторинні жіночі статеві ознаки (розвиток молочних залоз, оволосіння тіла за жіночим типом, жіночий голос); як залоза зовнішньої секреції — забезпечує утворення жіночих статевих клітин — яйцеклітин....
0 Переглянути

Паращитоподібні, підшлункова, надниркові, статеві залози, тимус

8 Клас

Паращитоподібні залози (з грецьк. біля) містяться на задній або бічних поверхнях щитоподібної залози. Це дуже маленькі, подібні до горошинок залози масою по 0,5-0,8 г кожна. Вони секретують тільки один гормон — паратгормон. Він регулює вміст Кальцію й Фосфору в плазмі крові. Гіперфункція паращитоподібних залоз призводить до розм’якшення кісток і руйнування скелета. Коли гормону паращитоподібних залоз не вистачає, Кальцій надмірно накопичується в кістках, хрящах і зв’язках, порушуючи їхні функції. Через нестачу Кальцію в крові підвищується збудливість нервової системи та м’язів, у людини виникають судоми. Функція паращитоподібних залоз регулюється безпосередньо дією іонів Кальцію на залозисту клітину. Зниження його концентрації в крові нижче міліграма є стимулом для виділення паратгормону, який підвищує реабсорбцію Кальцію в нирках, усмоктування його з кишечнику, а за необхідності — вивільнення його з кісток. Підшлункова залоза — це залоза змішаної секреції. Як залоза зовнішньої секреції вона продукує травні ферменти й виділяє їх у дванадцятипалу кишку. А як залоза внутрішньої секреції виробляє й виділяє в кров інсулін і глюкагон — гормони, що регулюють обмін вуглеводів. Вироблення гормонів забезпечують клітини острівців підшлункової залози (острівців Лангерганса) (рис. 188)....
0 Переглянути

Гіпофіз, епіфіз, щитоподібна залоза

8 Клас

Гіпофіз (мозковий придаток) — це маленька, масою всього 0,5-0,6 г, залоза внутрішньої секреції, що міститься на дні черепа в турецькому сідлі. Гіпофіз сполучається з мозком за допомогою ніжки. Він складається з двох часток: передньої — залозистого гіпофіза, або аденогіпофіза, і задньої — нейрогіпофіза (рис. 183). Функція задньої частки гіпофіза полягає у виділенні двох гормонів, що продукуються нервовими клітинами гіпоталамуса, накопичуються в нейрогіпофізі, а за необхідності виділяються в кров. Перший із них — антидіуретичний гормон. Він підвищує артеріальний тиск, тому має ще другу назву — вазопресин. Другий гормон (окситоцин) керує скороченнями матки під час пологів і виробленням молока молочними залозами. Секреторна функція аденогіпофіза здійснюється під впливом нейрогормонів, що продукуються нейронами гіпоталамуса. Передня частка гіпофіза виробляє вісім гормонів. Два з них — гормон росту (соматотропін) і меланотропін — ефекторні гормони. Інші гормони — регуляторні й контролюють діяльність щитоподібної, надниркових і статевих залоз. Гормон росту діє на процеси росту й поділу клітин тіла. Особливо чутливі до нього кісткова та хрящова тканини. Він насамперед сприяє збільшенню лінійних розмірів тіла....
0 Переглянути

Гомеостаз і регуляція функцій організму. Нервова та гуморальна регуляція. Їх взаємозв’язок

8 Клас

Гомеостаз. Ми вже неодноразово говорили з вами про явище гомеостазу. У цьому параграфі спробуємо узагальнити ваше уявлення про відносну сталість внутрішнього середовища й про механізми її підтримання. Уперше думка про те, що сталість внутрішнього середовища забезпечує оптимальні умови для життя й розмноження організмів, була висловлена в 1857 р. французьким фізіологом Клодом Бернаром (1813-1878). Протягом усієї наукової діяльності вченого вражала здатність організмів регулювати й підтримувати в досить вузьких межах такі фізіологічні параметри, як температура тіла або вміст у ньому води. Це уявлення про саморегуляцію як основу фізіологічної стабільності він резюмував таким твердженням: «Сталість внутрішнього середовища є обов’язковою умовою вільного життя». Клод Бернар підкреслював відмінність між зовнішнім середовищем, у якому живуть організми, і внутрішнім середовищем, у якому знаходяться їхні окремі клітини, і розумів, як важливо, щоб внутрішнє середовище залишалося незмінним. Так, наприклад, ссавці здатні підтримувати температуру тіла, незважаючи на коливання температури довкілля. Якщо стає занадто холодно, тварина може переміститися в більш тепле або більш захищене місце, а якщо це неможливо, починають діяти механізми саморегуляції, які підвищують температуру тіла й перешкоджають тепловіддачі. Адаптивне значення цього полягає в тому, що організм як ціле функціонує більш ефективно, бо клітини, з яких він складається, знаходяться в оптимальних умовах....
0 Переглянути

Фізіологічні механізми та гігієна сну. Біологічні ритми людини

8 Клас

Сон — це життєво необхідний функціональний стан мозку та всього організму, що настає періодично й характеризується гальмуванням активної взаємодії організму з навколишнім середовищем і тимчасовим припиненням свідомої психічної діяльності. Стан сну настає періодично, відповідно до біоритму «сон — активний стан (неспання)». Третину свого життя людина проводить у стані сну. Він дуже необхідний для людини й тварин. Дослідженнями встановлено, що позбавлення тварин сну на декілька діб призводить до їхньої загибелі. А розлади сну в людини спричиняють виснаження нервової системи й зниження працездатності. Фізіологічні механізми сну. Іван Павлов установив, що сон і умовне гальмування за своєю природою — єдиний процес. Відмінність між ними полягає тільки в тому, що умовне гальмування під час активності охоплює лише окремі групи нейронів, а під час сну воно поширюється на кору півкуль головного мозку та підкіркові відділи (рис. 175). Учені не виявили в мозку центру сну, але вони зробили висновок, що існує функціональна система, яка забезпечує взаємодію процесів сну й активності. Так, було встановлено значення в регуляції процесів сну й активності ретикулярної формації, гіпоталамуса й таламуса та з’ясовано механізми взаємодії між ними й корою півкуль головного мозку. Стало відомо, що сигнали, які надходять із периферичних частин аналізаторів через ці структури в кору півкуль головного мозку, активізують її й підтримують стан активності. Зменшення інтенсивності цих сигналів, що настає періодично в певний час доби, спричиняє сон. Майже повне усунення цих сигналів, наприклад виключення ретикулярної формації завдяки снодійним препаратам, приводить до настання глибокого сну. Уважають, що значну роль у регуляції активності та сну відіграють нейрохімічні процеси....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 62 63 64 65 66 67 68 69 70 ... 107
Назад

Навігація