Войти
Закрыть

Сон. Біологічні ритми

8 Клас

Під час сну Д. І. Менделєєв винайшов принцип побудови Періодичної системи хімічних елементів, Ф. А. Кекуле вві сні відкрив формулу бензену, О. С. Пушкін складав деякі вірші під час сну, Рафаель Санті в сновидінні побачив образ своєї всесвітньо відомої Мадонни. Як пояснити такі факти? ЗМІСТ Яке біологічне значення та періоди сну? СОН — природний періодичний функціональний стан організму людини, що характеризується вимкненням свідомості та зниженням здатності нервової системи відповідати на подразники. Цикл «сон - неспання» є добовим ритмом організму. Під час сну спостерігається зниження частоти дихання, скорочень серця, артеріального тиску, температури тіла, чутливості органів чуття та збудливості нервової системи. Сон - це діяльний стан кори великого мозку, що забезпечується діяльністю ретикулярної формації, таламуса й гіпоталамуса. Завдяки взаємодії цих відділів відбувається перерозподіл нейронної активності ділянок мозку: ті, що були активні вдень, - зменшують свою активність, а ті, що були пасивні впродовж дня, - її збільшують. Окрім того, виявлено речовини-нейромедіатори (норадреналін, серотонін), що беруть участь у регуляції циклу «сон - неспання». Отже, під час сну відбувається передусім переорганізація функцій мозку, а не загальне зниження нейронної активності. Найхарактернішими ознаками стану сну є типова електрична активність мозку та м’язів, рухи очей. Під час сну не вся кора загальмована, деякі ділянки продовжують залишатися збудженими та створюють певні відчуття у вигляді сновидінь....
0 Переглянути

Свідомість. Пам'ять

8 Клас

«Мауглі» - діти, які з раннього віку виховувалися тваринами: мавпами, ведмедями, вовками. У світі відомо понад 100 подібних випадків. Для «синдрому мауглі» характерні порушення мови, нездатність до прямоходіння, відсутність гігієнічних звичок тощо. Ті, хто жив у тваринних спільнотах перші 5-6 років життя, практично не можуть стати повноцінними членами суспільства. Чому? ЗМІСТ Якими є основні критерії свідомості? Свідомість є складнішою формою відображення, аніж мислення, але саме мислення визначає свідомість. Продуктом мислення є свідомість. Ця людська форма свідомості поєднує прості форми відображення (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення) і має нові, якісніші особливості, аніж мислення. І ці особливості, знову ж таки, визначаються соціальними чинниками, якими є праця, суспільний спосіб життя, мова та мислення. У свідомості відображаються не лише предмети навколишнього світу, а й інші люди в ньому. Завдяки свідомості відбувається пристосування людини до умов суспільного життя. Для розвитку свідомості людина має жити серед людей, постійно спілкуватися з ними, займатися різними видами діяльності. Це значить, що свідомість може розвиватися лише в суспільстві. Свідомість нерозривно пов’язана з мовленням. Наші думки втілюються у словах і реченнях, вони можуть зберігатися і передаватися іншим людям. Якщо поведінка людини є усвідомленою, то вона ніколи не робитиме того, що зашкодить її здоров’ю і здоров’ю інших людей. Свідома людина спроможна правильно оцінити риси своєї особистості, поважає інших людей, усвідомлює або шукає свої місце в житті....
0 Переглянути

Мова. Мислення

8 Клас

Формування ВНД пов’язане здебільшого з корою півкуль великого мозку. Саме в ній відбуваються аналіз інформації з навколишнього світу та формування відповідних дій. Якщо інформація із середовища надходить у вигляді впливів природних подразників (світло, звук, запах тощо), то така система сигналів є першою. Перша сигнальна система - це сукупність нервових процесів, що виникають у корі півкуль великого мозку під час безпосереднього впливу на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, а сама система створює умови для конкретного мислення. Якщо природні безпосередні впливи на органи чуття замінюються словами, що є узагальненням певної інформації, то така система сигналів становить другу сигнальну систему, притаманну лише людині. Друга сигнальна система - це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку на слова й позначені ними поняття. Анатомічною основою другої сигнальної системи є зорова та слухова сенсорні системи. Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, що значно розширює пристосувальні можливості людини. У словах фіксуються зв’язки між предметами та явищами, тому слова є сигналами сигналів. Отже, інформація із зовнішнього середовища надходить у кору великих півкуль у вигляді сигналів першої та другої сигнальних систем, що діють у тісному взаємозв'язку. Які фізіологічні основи мови? МОВА - це специфічна форма спілкування, озвучена думка, властива тільки людині. За допомогою мови людина дає назви предметам, розмірковує про них, сприймає їх у минулому та майбутньому, обмінюється думками. Мова людини складається зі звуків, організованих для звукової комунікації. Прогресивний розвиток мови зумовили соціальні чинники: праця та суспільний спосіб життя. Основну роль у розвитку мови людини відіграє великий мозок та центри мови в корі півкуль великого мозку. Їх два, вони розташовані в лівій півкулі великого мозку. У нижній лобовій звивині розташований руховий центр мови. Його діяльність забезпечує здатність вимовляти речення, писати слова. У верхній скроневій звивині розташований слуховий центр мови для розуміння усної чи письмової мови. Інші мовні центри, що контролюють запам’ятовування слів, формування мовних образів, розташовуються в корі обох півкуль великого мозку....
0 Переглянути

Научіння. Розумова діяльність

8 Клас

НАУЧІННЯ ЛЮДИНИ - це способи накопичення індивідуального досвіду в процесі взаємодії організму із середовищем. Завдяки научінню у тварин і людини формується набута поведінка. Для тварин научіння є лише процесом зміни досвіду з метою пристосування до середовища. А в людини окрім цього механізму існує ще научіння, спрямоване на засвоєння соціального досвіду з використанням мови. РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ - діяльність, спрямована на поповнення досвіду із залученням пізнавальних форм научіння. Цей компонент набутої поведінки має суспільну природу, оскільки забезпечує пристосовуваність людини до життя в суспільстві та опирається на досвід, нагромаджений попередніми поколіннями. У тварин (дельфіни, примати, воронові птахи, восьминоги) існує подібна діяльність, але вона має простіший характер. Науковці називають її елементарною розумовою діяльністю, або розсудливою діяльністю. Тварини з розвинутою нервовою системою здатні вловлювати зв’язки між явищами зовнішнього світу лише тоді, коли їх безпосередньо відчувають за допомогою зору, слуху, нюху тощо. Вони можуть використовувати ці зв’язки в новій ситуації для побудови поведінкового акту лише на інстинктивній основі. Про розсудливу діяльність тварин свідчать такі ознаки: екстраполяція (здатність передбачати хід якої-небудь події завдяки встановленню найпростіших зв’язків між явищами), використання знарядь праці та складні системи спілкування. У людини розумова діяльність є досконалішою завдяки праці, суспільному способу життя, розвинутому мовленню та мисленню. Особливу роль у формуванні розумової діяльності людини відіграють пізнавальні форми научіння: шляхом міркувань та шляхом формування понять....
0 Переглянути

Умовні рефлекси людини. Набута поведінка

8 Клас

І. П. Павлов звернув увагу на те, що вища нервова діяльність пов’язана не лише з упливом безумовних подразників, а й залежить від умов, що супроводжують ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й на вигляд та запах їжі. І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши теорію умовних рефлексів. Які ж основні особливості відрізняють умовні рефлекси від безумовних? - Умовні рефлекси виникають у відповідь на дію умовних подразників (попередньо байдужий подразник, що став сигнальним подразником для певної набутої реакції). - Ці реакції є набутими, тобто можуть виникати на основі безумовних та нижчих умовних рефлексів. - Умовні рефлекси є індивідуальними пристосувальними реакціями, що проявляються по-різному в різних особин виду. - Це тимчасові реакції, тобто постійно утворюються та зникають залежно від конкретних умов. - Умовні рефлекси власних рефлекторних дуг не мають і тому здійснюються через функціональні тимчасові нервові зв’язки, що виникають між кірковими центрами життєвих функцій та центрами сенсорних систем, пов’язаних із дією умовного подразника. - Утворюються і здійснюються за участю вищих відділів ЦНС (кори й підкірки), у яких і відбувається утворення тимчасових нервових зв’язків. - Можуть об’єднуватися в складні ланцюги умовних рефлексів - динамічні стереотипи, які є фізіологічною основою умінь, навичок, звичок і способів діяльності....
0 Переглянути

Безумовні рефлекси людини. Вроджена поведінка людини

8 Клас

Рефлекс (від лат. reflexus - відбитий) - реакція організму на будь-яке подразнення, що здійснюється за участю нервової системи. Уперше термін «рефлекс» ввів французький учений Рене Декарт (1596-1650). У створенні рефлекторної теорії брали участь Я. Прохазка (1837-1888), І. М. Сєченов, І. П. Павлов та інші. Будь-який рефлекс має основу у вигляді рефлекторної дуги. Функціональне значення рефлексів полягає в тому, що за їх допомогою організм здатний швидко й цілеспрямовано реагувати на різні зміни внутрішнього й зовнішнього середовища. І. П. Павлов поділив усі рефлекси на безумовні та умовні. Функціональною основою вроджених форм поведінки людини є безумовні рефлекси, що мають такі особливості: - виникають у відповідь на дію безумовних подразників (подразник, що має важливе значення - їжа, повітря, вода, світло - для організму, й зумовлює відповідну реакцію); - є вродженими та спадковими, тобто формуються й діють згідно з генетичною програмою; більшість із них виявляється відразу після появи людини на світ (дихальні, смоктальний, мигальний); деякі безумовні рефлекси (наприклад, статеві) формуються під час розвитку; - мають видовий характер, тобто є специфічними для всіх представників виду; - здійснюються через анатомічно виражені рефлекторні дуги; - нервові центри розташовані в стовбурі головного мозку й спинному мозкові; - можуть об’єднуватися й утворювати складні ланцюги безумовних рефлексів - інстинкти....
0 Переглянути

Вища нервова діяльність

8 Клас

Діяльність нервової системи умовно поділяють на нижчу та вищу. Нижча нервова діяльність - сукупність безумовно-рефлекторних реакцій, спрямованих на роботу внутрішніх органів і підтримання гомеостазу. Ці реакції є вродженими, а їхні центри містяться в спинному мозку та стовбурі головного мозку. Безумовно-рефлекторна нижча нервова діяльність є однаковою в різних людей. А які ж особливості та значення ВНД? Вищими відділами ВНД є кора півкуль великого мозку та підкірка. Кора півкуль - це сукупність нейронів у складі сірої речовини, що забезпечують виникнення впродовж життя умовних рефлексів. Підкірка, або базальні ядра півкуль мозку, є нейронними вузлами, що занурені в білу речовину великого мозку. У підкірці містяться центри найважливіших безумовних рефлексів, що є основою цих умовних рефлексів. Підкіркові ядра забезпечують високий рівень активності клітин кори півкуль, що беруть участь у формуванні набутих реакцій. Разом із тим діяльність підкірки контролюється корою. Основними нервовими процесами, що координують вищу нервову діяльність, є збудження та гальмування. Збудження починається як реакція нейронів - підвищення їхньої активності. Виникає збудження в нервових центрах, а потім поширюється по нервових волокнах у вигляді нервових імпульсів. Гальмування також є активним процесом, який пригнічує збудження або запобігає йому. Збудження й гальмування в людини мають індивідуальний характер, оскільки в кожному організмі кількість нейронів, довжина їхніх відростків, активність внутрішніх процесів є різними....
0 Переглянути

Узагальнення теми 8. Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи

8 Клас

СЕНСОРНІ СИСТЕМИ, АБО АНАЛІЗАТОРИ, - сукупність структур, що сприймають подразнення (рецепція), передають їх у відповідні зони кори великого мозку (нервове проведення збудження) й аналізують одержану інформацію (кіркове формування відчуттів). Учення про аналізатори розробив І. П. Павлов, а саме поняття введено в наукову термінологію в 1909 році. Сенсорні системи в організмі людини отримують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища, її аналізують та формують відчуття, що є основою для реакцій організму людини на вплив подразників. Окрім того, відчуття для людини стали джерелом її знань про навколишній світ. Самоконтроль знань Тест-конструювання 9. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ 1. Де здійснюється перетворення енергії подразників на нервові імпульси? Д у рецепторах Є у рухових нервах Е у чутливих нервах Ж у корі півкуль 2. Які структури сенсорних систем здійснюють нервове проведення збудження? А нерви Б нервові вузли В рецептори Г кора півкуль 3. Рецептори смаку належать до: М механорецепторів О фонорецепторів Н хеморецепторів П терморецепторів 4. Здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника - це:...
0 Переглянути

Сенсорні системи дотику, температури, болю

8 Клас

Шкірні рецептори розкидано по всій поверхні тіла. У середньому на кожний 1 см2 припадає 100-200 больових, 12-15 холодових, 1-2 теплових і 25-30 дотикових рецепторів. Ці чутливі клітини й нервові закінчення є основою для трьох видів шкірної чутливості - дотикової, температурної та больової. СЕНСОРНА СИСТЕМА ДОТИКУ - це функціональна система, що сприймає механічні впливи на шкіру та забезпечує формування відчуттів дотику, вібрації та тиску. Органом дотику в людини є шкіра, що містить дотикові (тактильні) рецептори. У людини рецепторна поверхня сенсорної системи дотику величезна - від 1,4 до 2,1 м2. Найбільша чутливість властива нервовим закінченням кінчиків губ, язика, менша - кінчикам пальців рук, долоням. Низькою чутливістю до дотику характеризується шкіра спини, стоп, живота. Характер дотикових (тактильних) відчуттів залежить від частоти дії подразника. Якщо вона постійна, утворюється відчуття тиску, коли короткочасна - відчуття дотику, а при високій частоті зміни сили подразника - відчуття вібрації. Життєве значення цих відчуттів особливо зростає в людей, позбавлених зору. Завдяки дотику, вони навчаються читати (за допомогою шрифту Брайля) й пізнавати навколишній світ....
0 Переглянути

Сенсорні системи рівноваги і руху

8 Клас

Гравітація, або сила тяжіння, що її першим почав вивчати Ісаак Ньютон, - це та сила, яка утримує будь-який предмет чи живий організм на Землі, не даючи йому змоги полетіти в космос. Із гравітацією нам доводиться стикатися на кожному кроці. Ходіння, їзда на велосипеді, стрибання, катання на ковзанах, плавання, біг і падіння були б неможливі без гравітації. А які сенсорні системи відповідають за орієнтацію та рухи тіла й органів у гравітаційному полі Землі? ЗМІСТ Яке значення має сенсорна система рівноваги? СЕНСОРНА СИСТЕМА РІВНОВАГИ (або гравітаційна сенсорна система) - це функціональна система, що спеціалізується на сприйманні гравітаційного поля й зумовлює орієнтацію тіла в ньому. Цей аналізатор сприймає прискорення, положення тіла в просторі, зміни положення голови й тулуба, координує рухи та зберігає рівновагу тіла. Органом рівноваги в людини є вестибулярний апарат, який є частиною внутрішнього вуха. Складається із присінка (переддвер’я), у якому розрізняють овальний і круглий мішечки та 3 півколових каналів з ампулами. Уся ця система заповнена рідиною. Перший етап сприйняття - гравітаційну механорецепцію - здійснюють волоскові клітини, у яких виникає збудження після механічного подразнення рідиною внутрішнього вуха. Волоскові клітини отолітового апарату, що розташовані на внутрішніх ділянках присінка, сприймають прямолінійні прискорення під час горизонтальних і вертикальних рухів тіла. А в ампулах півколових каналів, розташованих взаємоперпендикулярно в 3 різних площинах, містяться гребінці. Волоскові клітини цих утворів сприймають обертальні рухи тіла й голови....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 97 98 99 100 101 102 103 104 105 ... 343
Назад

Навігація